Файл: Курсова (Організація).docx

Лінійна структура  будується за ієрархічним принципом підпорядкованості, усі комунікації відбуваються через вищестоящого керівника, контролінгові функції може виконувати сам керівник або один із його заступників [13].

До переваг лінійної організаційної структури відносяться:

• одноосібність щодо відповідальності й зобов’язань;

• чіткий розподіл обов’язків та повноважень;

• оперативний процес прийняття рішень;

• можливість підтримання високого рівня дисципліни.

Цей вид організаційної структури є сприятливим для стабільної та міцної організації, тому що кожен управлінець підпорядковується лише одному керівникові.

До недоліків лінійної організаційної структури відносять:

• непристосованість до подальшого розширення підприємства;

• негнучкість;

• надто високі вимоги до компетентності керівника з усіх питань [11, с. 80].

Отже, ПАФ «ПЕТРІВКА» віддає перевагу лінійному типу управління, де кожна ланка і кожен підлеглий мають одного керівника, через який по одному каналу проходять усі команди управління. У цьому випадку управлінські ланки несуть відповідальність за результати всієї діяльності керованих ними об’єктів.

1.2. Розміри виробництва озимої пшениці та її значення в економіці підприємства

 Серед найважливіших зернових культур озима пшениця за посівними площами займає в Україні перше міс­це і є головною продовольчою культурою. Це свідчення великого народногосподарського значення озимої пшениці, її необхідності у задоволенні людей високоякісними продуктами харчування [10, с. 124].

Сорти озимої пшениці селекції ПДАА за способом використання можна поділити на дві групи – сорти інтенсивного та напівінтенсивного типу вирощування. До першої групи, по даним морфобіологічної характеристики, дослідних та виробничих випробувань, відносяться сорти – Левада, Манжелія, Коломак 3, Фора, Лорд, Сидор Ковпак. До сортів другої грипи слід віднести сорти: Українка полтавська, Диканька, Коломак 5, Вільшана, Сагайдак [21].

За даними А. І. Носатовського [12], коренева система озимої пшениці на родючих ґрунтах здатна проникати на глибину до 2 м. Тому озимій пшениці найбільше відповідають ґрунти з глибоким гумусовим шаром та сприятливими фізичними властивостями, достатніми запасами доступних для неї поживних речовин і вологи з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 6  7,5).

За виносом поживних речовин з ґрунту озима пшениця є азото-фільною рослиною, тому ПАФ «ПЕТРІВКА» на 1 ц зерна виносить у середньому з ґрунту азоту 3,75, фосфору  1,3, калію  2,3 кг. На початку вегетації особливо цінними для пшениці є фосфорно-калійні добрива, які сприяють кращому розвитку її кореневої системи і нагромадженню в рослинах цукру, підвищенню їх морозостійкості. Азотні добрива більш цінні для рослин навесні і влітку  для підсилення росту, формування зерна і збільшення в ньому вмісту білка.

Озима пшениця належить до рослин довгого світлового дня. Вегетаційний період її, залежно від району вирощування та особливостей сорту, коливається від 240-260 до 320 днів. Для пшениці має значення також інтенсивність освітлення. При затіненні рослин у загущених посівах нижні стеблові міжвузля надміру витягуються, і пшениця вилягає [10, с. 125].

Кращими попередниками для пшениці при зрошенні вважають агрономи підприємства є люцерна, зернові бобові культури, кукурудза на зелений корм, силос і зерно. Не рекомендують вони також висівати озиму пшеницю повторно після озимої пшениці, бо це може стати причиною масового ураження рослин іржею, кореневими гнилями та іншими хворобами.

У період вегетації посіви озимої пшениці пошкоджуються шкідниками  мишоподібними гризунами, клопами-черепашками, хлібною жужелицею, злаковими мухами, попелицею та ін.; уражуються хворобами  сажкою, борошнистою росою, бурою листковою іржею, кореневими гнилями; засмічуються однорічними бур’янами. Тому надійний догляд за посівами є важливим резервом підвищення їх продуктивності.

Збирають озиму пшеницю на ПАФ «ПЕТРІВКА» у фазі воскової стиглості зерна, застосовуючи однофазний (пряме комбайнування) і двофазний (роздільний) способи збирання. Двофазним способом збирають забур’янені посіви, густу високорослу пшеницю, сорти, схильні до обсипання. Починають збирати при досягненні зерном вологості 30-32 %. Скошують пшеницю жатками ЖВП-6А, ЖВН-6А у валки товщиною 12-18 см, шириною до 1,8 м. при висоті зрізу середньо- і низькорослих сортів 15-20 см., високорослих і густих 25-30 см. Роздільне збирання проводять протягом 2-4 днів, після чого переходять на пряме комбайнування, яке починають при вологості зерна 18-20 %. Для прямого комбайнування залишають чисті, стійкі проти обсипання, неполеглі та зріджені низькорослі посіви пшениці, які досягли повної стиглості. Застосовують його також у дощові жнива.

Суть технології вирощування озимої пшениці полягає в оптимізації умов вирощування пшениці на всіх етапах росту й розвитку рослин. Вона передбачає: використання інтенсивних сортів, застосування добрив на заплановану врожайність, роздрібне внесення азотних добрив протягом весни за даними ґрунтової і рослинної діагностики, інтегровану систему захисту рослин від бур’янів, хвороб та шкідників, за потребою застосування регуляторів росту (ретардантів), сівбу із залишенням постійних технологічних колій (по можливості), організацію біологічного контролю за станом росту і розвитку рослин на основних етапах органогенезу.

Головною метою інтенсивної технології є максимальна реалізація потенційної продуктивності сортів озимої пшениці шляхом раціональної мобілізації природних та техногенних факторів урожайності [21].

Озима пшениця – цінна продовольча культура. Серед сільськогосподарських культур по площі посіву і валовому збору перше місце у світі і нашій країні займає пшениця, яка багато віків є основною продовольчою культурою, вирощування і продаж пшениці  основне заняття більшості аграріїв.

Зерно озимої пшениці має велику поживну цінність і краще, ніж зерно інших культур, відповідає вимогам харчування. Пшеничне борошно використовують для випікання хліба, виготовлення макаронів, печива і інших виробів. Якість її білків дуже висока, і вони добре засвоюються. Пшеничні висівки є цінним концентрованим кормом для усіх видів тварин, а солома і полова використовуються як грубий корм і на підстилку.

Цінність пшениці  в її зерні, яке містить 11-15 % білка і 70-75 % вуглеводів.

В Україні площа посіву пшениці складає близько 6765,5 тис. га (6  7 млн. га), що складає близько 43 % посівів усіх зернових. Країна за посівами пшениці входить до 10 провідних країн світу, а продаж пшениці складав значну частину експорту.

Розглянемо склад і структуру товарної продукції ПАФ «ПЕТРІВКА» на прикладі таблиці 1.4.

Таблиця 1.4

Склад і структура товарної продукції ПАФ «ПЕТРІВКА», Глобинського району, 2011-2013 рр.

Аналіз таблиці 1.4 свідчить, що протягом аналізованого періоду 2011-2013 рр. ПАФ «ПЕТРІВКА» спеціалізується на вирощуванні кукурудзи на зерно  68,03 % від загальної продукції рослинництва. Найменше на підприємстві вирощується птиці, лише 0,01 %. Хоча озима пшениця не займає першого місця в структурі товарної продукції, але вона є найважливішою серед зернових культур за посівними площами в Україні. На ПАФ «ПЕТРІВКА» за спеціалізацією озима пшениця посідає третє місце від загальної продукції рослинництва, а саме 7,22% .

Проаналізуємо динаміку урожайності сільськогосподарських культур у ПАФ «ПЕТРІВКА», Глобинського району за період 2011-1013 рр.

Таблиця 1.5

Динаміка урожайності сільськогосподарських культур

у ПАФ «ПЕТРІВКА», 2011-2013 рр.

Аналізуючи дані таблиці 1.5 можна зробити висновок про динаміку урожайності сільськогосподарських культур, які вирощувалися у ПАФ «ПЕТРІВКА» протягом 2011-2013 рр. Зростання урожайності спостерігається у виробництві таких культур як: озима пшениця  6,4 ц/га (18,6 %), озимого ячменю – 1,9 ц/га (8,5 %), овочі відкритого ґрунту  63 ц/га (160,3 %) та картоплі  83 ц/га (65,9 %). Врожайність інших сільськогосподарських культур в порівнянні з 2013 роком знизилася. Зокрема кукурудзи на зерно знизилася на 26,2 ц/га (29,6 %), сої  8,7 ц/га (35,8 %) та соняшнику  3,7 ц/га (8,2 %). Виробництво гречки і ярого ячменю станом на 2013 р. взагалі припинилося. Зменшення урожайності більшості культур відбувається через недотриманням підприємством технологій виробництва.

Проаналізуємо склад і структура посівних площ в ПАФ «ПЕТРІВКА» Глобинського району, Полтавської області за період 2011-2013 роки (табл. 1.6).

Таблиця 1.6

Склад і структура посівних площ в ПАФ «ПЕТРІВКА», Глобинського району, 2011-2013р.

Отже, за даними таблиці 1.6 можна зробити висновок, що підприємство зосереджує свою питому вагу на вирощуванні культури кукурудзи на зерно, а озима пшениця знаходиться на другому місці по зерновим культурам. Площа, зайнята під озиму пшеницю зменшилася в 2012 році, в порівнянні з 2011 та 2013 роками. У 2013 р. вона становила 300 га, що на 25 га більше ніж у 2012 р. і на 107 га (14,9 %) менше у порівнянні з 2011 роком. Зменшення посівної площі озимої пшениці в 2013 році відбулося за рахунок збільшення посівних площ інших культур, які вирощуються господарством, а саме соняшнику, кукурудзи на зерно, сої та озимого ячменю.

Динаміку виробництва валової продукції сільського господарства у ПАФ «ПЕТРІВКА» ми можемо проаналізувати за даними таблиці 1.7.

Таблиця 1.7

Склад і структура валової продукції в постійних цінах 2010р.

ПАФ «ПЕТРІВКА», Глобинського району, 2011-2013 рр.

Аналіз даних таблиці 1.7 свідчить, що протягом 2011-2013 рр. виробництво валової продукції має тенденцію до зростання. Виробництво валової продукції озимої пшениці в 2013 р. порівняно з 2011 р. зменшилося на 178,5 тис. грн. (8,5 %).

1.3. Організація основних трудових процесів, зберігання, переробки та реалізації озимої пшениці

Трудовий процес  це матеріально і технічно обумовлений, організований процес прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату, це процес перетворення наявних ресурсів у потрібні (суспільно корисні) цінності та блага, що здійснюється і керується людиною [2, с. 246].

Підвищення ефективності трудового процесу передбачає вдосконалення всіх його елементів, що може бути забезпечене удосконаленням технічної бази праці та її раціональною організацією. Разом з тим надзвичайна розмаїтість трудових процесів вимагає диференційованого підходу до завдань і методів їх раціоналізації.