Файл: Bilet_1_-28.docx

2. Характеристика суші. Забруднення та деградація грунту.

Суходіл, суша — частина земної поверхні, що не вкрита  морями  й  океанами  (материки  й острови). До суходолу не належать внутрішні водойми: озера йводосховища.

Загальна площа суші на Землі — понад 149 млн км² (29,2% поверхні). Середня висота над рівнем моря — 875 метрів, максимальна — 8 848 м (Джомолунгма).

Деграда́ція ґрунті́в — погіршення корисних властивостей та родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів.

Деградація земель — природне або антропогенне спрощення ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій земель та інших органічно пов'язаних із землею природних компонентів^.

При всіх способах  землекористування  найбільшої шкоди сільському господарству  завдає  ерозія ґрунтів. Неправильне землекористування посилює дію еродувальних факторів. Ерозія ґрунтів відбувається на всіх континентах світу.

Залежно від характеру й тривалості процесів руйнування верхніх шарів ґрунту та материнської породи розрізняють геологічну ерозію і ерозію прискорену. Остання часто посилюється в зв'язку з господарською діяльністю людини.

Геологічна ерозія ─ це природний процес, який відбувається протягом геологічних епох і завдяки якому сформувався сучасний характер земної поверхні. Головні фактори, що зумовлюють геологічну ерозію і опади, вітер, крутизна схилу,  температурні  коливання,  фізичні властивості порід, часткове підняття земної кори і землетруси. В наших широтах ця ерозія не є небезпечною для сільського чи лісового господарства, бо швидкість процесу руйнування ґрунту дорівнює швидкості процесу ґрунтоутворення. Небезпечніший цей вид ерозії в пустелях, де відсутній рослинний покрив, і ніщо не може перешкодити вітру, який зносить верхні шари ґрунту.

Шкоди народному господарству завдає водна та вітрова ерозія.

Водна ерозія буває внаслідок змивання й вимивання частин ґрунту опадами, талими та проточними водами. Вона залежить від кількості й інтенсивності опадів, рельєфу, властивостей ґрунту, рослинного покриву.

Небезпека водної ерозії полягає не лише в зниженні родючості орного горизонту, а й замулюванні річок, ставків, водойм, заплавних земель. Цей вид ерозії поширений на схилах, переважно розораних, і найнебезпечніший у гірських ландшафтах, в яких знищений лісовий покрив.

Дуже небезпечна яружна ерозія. Ліквідувати її можна лише залісненням та будівництвом спеціальних гідротехнічних споруд

При річковій ерозії внаслідок швидкої течії води зноситься ґрунт з дна річок і незакріплених берегів. Щоб запобігти цьому, треба оберігати лісові насадження в прирусловій смузі, закріплювати береги за допомогою спеціальних гідротехнічних прийомів.

Вітрова ерозія поширена там, де немає перешкод сильним вітрам, і де відсутній природний рослинний покрив, що захищає поверхневі шари ґрунту, розораного на великих площах. Локальна вітрова ерозія спостерігається і на безструктурних піщаних ґрунтах. Особливо небезпечні піски біля озер та на узбережжях морів, де часто дмуть сильні вітри.

Причиною вітрової ерозії, крім несприятливих кліматичних умов, є руйнування зернистої структури ґрунту внаслідок неправильного обробітку та відсутності надійного його захисту. Надмірне випасання худоби в посушливих степах, яке призводить до знищення дернини, теж може спричинити вітрову ерозію.

3. Причини дефіциту води та заходи по їх зменшенню в сільському господарстві України.

Вода найважливіша складова організму людини, всього живого на Землі, необхідний ресурс стабільного розвитку людства, економіки кожної країни, окремої людини.У наш час як ніколи, людство усвідомлює обмеженість та вразливість водних ресурсів. Придатна для споживання прісна вода зосереджена у підземних водних ґрунтах, річках та озерах.

Різке зростання населення в світі призвело до гострої проблеми - нестачі прісної води. У середньому міський мешканець за добу витрачає 200 л води на побутові потреби, не враховуючи інших потреб. За висновками експертів, споживання прісної води у світі зростає у 2,5 раза швидше, ніж чисельність населення. Очі кується, що до 2025 року потреби у водних ресурсах для виробництва продовольчої продукції зростуть на 17%, а загальне водоспоживання збільшиться на40%, 3 ростом попиту на воду виникає ціла низка екологічних проблем, що стосуються річок, озер, підземних вод і водоносних шарів.

Основні джерела прісної питної чистої води - ріки, прісноводні озера, підземні води - поширені на континентах украй нерівномірно. У Європі й Азії, де проживає 70% населення, зосереджено тільки 39% світових запасів річкових вод, У Європі, де мешкає майже 20% населення планети, запаси прісної води становлять лише 7% всіх запасів світових вод.

Причини нестачі води у світі такі: інтенсивне збільшення потреб у воді у зв'язку з ростом чисельності населення планети й розвитком галузей господарської діяльності, що вимагають величезних витрат водних ресурсів;

втрати прісної води внаслідок скорочення водоносності річок; забруднення водойм стічними водами.

Поряд із проблемою дефіциту прісної води у світі гостро постає проблема чистої прісної води. Є відомості про те, що 1,5 млрд. людей не мають чистої годи. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, майже 3 млрд. жителів планети користується неякісною питною водою, 60% захворювань у світі залежить від недоброякісної води. Вода та здоров'я тісно пов'язані між собою.

Білет № 5

1. Класифікація, властивості і структура біоценозу. Класифікація біоценозів

У процесі вивчення біоценозів склалися різні підходи до їх класифікації, зокрема: 1) географічний (середовищний); 2) історико-періодичний; 3) структурно-фізіономічний; 4) функціональний; 5) екосистемний (Trojan, 1975). 1. Географічний (середовищний) полягає у членуванні біоценозів за фізико-географічними зонами, які, в свою чергу, характеризуються за кількістю променистої енергії, що надходять на земну поверхню

2. Історико-періодичний підхід дає змогу виділити біоценози за періодом існування їх на Землі. Найтриваліший період існування мають океанічні біоценози (кілька мільйонів років). Вік суходільних і прісноводних біоценозів є значно коротший. Найстаріші з озер і лісів існують з кінця третинного періоду. До них належать озеро Байкал, а також тропічні і субтропічні ліси. 3. Структурно-фізіономічний підхід витікає з характерної будови рослинного покриву та особливостей представників тваринного світу: тропічні ліси з мавпами, африканські савани з жирафами, американські прерії з бізонами, тундра з оленями і т.п. 4. Функціональний підхід опрацьований ще слабо. Перші спроби розробки такої класифікації зробили російські вчені Перельман, Родін і Базилевич. Складність їх розробки полягає в міграційній нестабільності гетеротрофів, що ускладнює визначення обсягу кругообігу матерії. 5. Екосистемний підхід. Розрізняють мікроекосистеми (наприклад, біоценоз-стовбур мертвого дерева), мезоекосистеми (ліс або став) і макроекосистеми (океан).

Властивості біоценозів

П.Трояном виділено п’ять основних влативостей біоценозу: а) єдність біотопу і біоценозу; б) організаційні основи біоценозу; в) основи автономії біоценозу; г) основи екологічної рівноваги; д) основи екологічної сукцесії.

Єдність біотопу і біоценозу. Всі абіотичні і біотичні компоненти, що входять до складу плеоцену (біогеоценозу), пов’язані між собою таким чином, що явища, які з’являються в одних елементах системи, впливають на процеси і стани в інших її складових. Біотоп впливає на біоценоз, який, в свою чергу, діє на стан біотопу. Організація біоценозу. Види, що входять до складу біоценозу, пов’язані між собою біоценотичними залежностями, внаслідок яких утворюється специфічна організаційна структура, що спирається на багатосторонні зв’язки між окремими компонентами, зокрема на кормові та конкурентні (продуценти, консументи, автотрофи, гетеротрофи, редуценти). Екологічна рівновага. В процесі еволюції природний комплекс адаптувався до умов місцезростання і вивести його з цієї рівноваги можуть лише якісь зовнішні (посуха, пожежа, інвазія шкідників, людська діяльність) чи внутрішні (демографічна ситуація і різкий спад народжуваності виду або повальна смертність) фактори. Екологічна сукцесія. Біоценоз розвивається поступово – через збільшення ступеня інтеграції складових компонентів і максимальне пристосування біологічного комплексу до умов середовища. Ці процеси, названі екологічними сукцесіями, являють собою прогрес у напрямку зростаючої стабілізації системи. Букові праліси приполонинної смуги Закарпаття являють собою таку сукцесію.

Отже, біоценоз – не просто сума видів, що його утворюють, але й сукупність взаємодій між ними. Емерджентні властивості, які він має, проявляються лише завдяки цій взаємодії. Приклад емерджентних властивостей діброви – це видове розмаїття, межі подібності конкуруючих видів, структура кормової мережі, біомаса і продуктивність угруповання. . Таким чином, екологія біоценозів (синекологія) – наука про емерджентні властивості структури і функції багатовидових біологічних об’єктів.

2. Хімічний склад рослин і потреба в елементах живлення.

Питання про формування хімічного складу рослин досить складне і на сьогодні до кінця не визначене. Встановлено, що залежність між вмістом хімічних елементів у грунтах і рослинах можна виразити адсорбційною кривою.