Файл: Bakalavrsky_ispit_vidpovidi.docx

Питання до іспиту

1. Операційна система і її основні функції

2. Об'єкти операційного менеджменту

3. Характеристика типів виробництва

4. Функції управління виробництвом

5. Служби та апарат управління виробництвом

6. Стратегічне планування виробництва

7. Види потужності операційної системи

8. Склад, зміст і задачі виробничої інфраструктури

9. Управління виробничими запасами

10. Організація управління якістю праці і продукції.

1. Операційна система і її основні функції

Основним об’єктом операційного менеджменту є конкретна організація. Основною ціллю функціонування бізнесової організації на короткотермінову перспективу є отримання максимального прибутку. В довготерміновому плані цілі організації можуть бути різні. Наприклад ми можемо виділити наступні:

• збільшення доходів (прибутків) підприємства для забезпечення розширеного відтворення;

• скорочення усіх видів витрат при виробництві продукції чи послуг;

• раціональне використання обмежених ресурсів;

• підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства;

• завоювання нових чи утримання існуючих ринків продукції фірми;

• переорієнтація виробництва згідно потреб споживачів, регулярне виконання замовлення, дотримання строків доставки продукції та підтримка її на стабільно високому рівня якості;

• постійний інноваційний розвиток виробництва;

• підтримання позитивного мікроклімату в колективі та сприяння творчому розвитку кожного працівника підприємства тощо.

Сукупність цілей організації прийнято розділяти на чотири види чи блоки: економічні, науково-технічні, виробничо-ко­мерційні і соціальні [7].

Економічна ціль – одержання розрахункової величини при­бутку від реалізації продукції чи послуг.

Науково-технічна ціль – забезпечення заданого рівня про­дукції і науково-технічних розробок, а також підвищення про­дуктивності праці за рахунок удосконалення технології.

Виробничо-комерційна ціль – виробництво і реалізація про­дукції чи послуг у заданому обсязі і з заданою ритмічністю.

Соціальна ціль – досягнення заданого ступеня задоволення соціальних потреб працівників, охорони праці і природоохорон­них заходів.

Рис. 1.2. Принципова схема операційної системи підприємства

Основною складовою будь-якої бізнес-організації, яка забезпечує досягнення поставлених перед нею цілей є операційна (виробнича) система. Завданням операційної системи є цілеспрямоване перетворення вхідних ресурсів (сировина, матеріали, комплектуючі вироби) в готову продукцію (послуги), за допомогою засобів виробництва (будівлі, споруди, техніка) та праці людей (рис. 2). Отже, ми можемо охарактеризувати операційну систему як спосіб поєднання існуючих ресурсів підприємства з метою виробництва продукції чи надання послуг, на які існує попит на ринку. Реалізація на ринку продукції і/чи послуг повинна сприяти досягненню цілей, які були закладені при створенні конкретної бізнесової організацій, а виробнича система розглядається нами як один із основних засобів досягнення цих цілей.

В складі підприємства одночасно може існувати кілька операційних систем, що можуть істотно розрізнятися між собою, хоча всі вони підкоряються стратегічним задачам, що пов’язані з виконанням цілей бізнес-організації. Наприклад, на великому хлібокомбінаті крім процесу випікання хлібопродуктів існують процеси матеріально-технічного постачання, ремонту обладнання, транспортування продукції та її продажу через власні торгівельні точки.

Поняття „операційний менеджмент” тісно пов’язане із терміном „операційна система”. Операційний менеджмент в широкому змісті – це спосіб створення і забезпечення функціонування операційних систем. Операційні системи класифікуються відповідно до результатів діяльності організації. Так, виділяють виробничі, в результаті діяльності яких отримують товари (готову продукцію), та сервісні, результатом яких є надання певних послуг (задоволення потреб які мають нематеріальне вираження).

Відповідно до поділу операційних систем виділяють відповідні види менеджменту. Виробничий менеджмент – управління виробничими системами, тоді як управління системами, що надають послуги, характеризується поняттям „операційний менеджмент”. В даному посібнику основну увагу надано питанням, що відносяться до виробничого менеджменту, оскільки виробничі процеси займають переважну частину діяльності операційних систем агропромислового комплексу України.

Відповідно до задач операційного менеджменту його функції також поділяють на дві групи: функції створення операційних систем і функції забезпечення їх функціонування. Результати, отримання при застосуванні функцій першого типу дають віддалений в часі результат, тоді як друга група функцій передбачає відносно швидке отримання результатів. Тому це дає підставу класифікувати наведені групи функцій як стратегічні і тактичні, хоча їх виконання однаковою мірою спрямовано на досягнення цілей існування бізнес-організації [19].

Виділяють наступні функції стратегічного характеру:

1. Стратегія товару. Дана функція тісно пов’язана із маркетинг-менеджментом і вирішує проблему вибору нових чи модернізацію існуючих товарів. Вона також передбачає постійний аналіз руху продукції по етапах життєвого циклу товару.

2. Стратегія процесу. За допомогою цієї функції визначаються необхідні виробничі потужності (в т.ч. потреба у створенні резервних потужностей), а також спосіб здійснення виробництва. До способу здіснення виробничого процесу відносять сукупність засобів виробництва, технологій виробництва і методів організації і управління виробництвом. Ці складові визначаються в результаті проведення маркетингових досліджень і перебувають під впливом планованого масштабу виробництва продукції.

3. Стратегія розміщення нового виробництва в регіональному розрізі із врахуванням вимог гнучкості і надійності мереж постачання ресурсів та розподілу готової продукції чи послуг.

4. Стратегія організації виробництва. За допомогою даної функції визначається організаційна структура підприємства, здійснюється вибір форм і методів організації робіт всередині організації, визначаються операційні центри відповідно до їх ресурсного забезпечення.

5. Стратегія обслуговування виробництва. Дана функція визначає параметри та форми організації складових виробничої інфраструктури підприємства (ремонтно-механічної служби, енергетичного, інструментального, транспортного господарства та системи складів).

6. Стратегія якості. Дана функція передбачає створення умов, за яких підприємство зможе доставляти якісний товар в зазначений час та місце за прийнятною ціною. Вона також включає встановлення параметрів кості продукції, що виробляється.

Тактичні функції операційного менеджменту включають:

1. Тактика управління запасами. Запаси розглядаються як необхідна складова виробничого процесу, а управління ними як складова управління матеріальними потоками у виробництві.

2. Тактика управління матеріально-технічним постачанням. Визначає планову потребу виробництва в тому чи іншому виді ресурсів у визначеній кількості в конкретний момент часу.

3. Тактика збуту. Збут в даному випадку розглядається не як елемент маркетингу, а як завершальна складова процесу виробництва. Від ритмічності, вчасності та повноти збуту виробленої продукції залежить подальший розвиток процесу виробництва на підприємстві.

4. Тактика оперативного планування та диспетчерування. Відповідає за регулювання виробництва у короткостроковій перспективі відповідно до змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі організації.

5. Тактика „точно вчасно”. Дозволяє визначити шляхи мінімізації рівня запасів на підприємстві та можливості функціонування виробничої системи взагалі без створення запасів.

3. Характеристика типів виробництва

У залежності від призначення виробленої продукції виділя­ють: виробництво засобів виробництва і виробництво предметів споживання, споживчих товарів і послуг, що використовуються у кінцевому споживанні.

Наведемо визначен­ня поняття типу виробництва в прив'язці до АПК: «тип виробництва - комплексна характеристика природних, технічних, організаційних і економічних особливостей агропромислового виробництва, обумовлена його спеціалізацією, обсягом і сталістю номенклатури продукції».

У структуруванні виробництва помітну роль відіграє ознака його масштабності, абсолютної і відносної величини. Насампе­ред, виділяють великомасштабне виробництво, що характери­зується значними обсягами випуску продукції, і дрібномасштаб­не (маломасштабне), для якого характерний невеликий обсяг ви­робництва даного виду продукції. Однак подібні визначення но­сять швидше якісний, ніж кількісний характер, тому що в самих поняттях «багато» і «мало» закладена неоднозначність.

Більш поширений поділ виробництва, заснований на харак­тері виходу і типові процесу переробки ре­сурсів. Відповідно до даної класифікації виробництва розділяють на наступні типи: проектне (одиничне), індивідуальне, серійне (дрібносерійне чи замовне і великосерійне), масове і безу­пинне.

Проектне (одиничне) виробництво носить неповторюваний ха­рактер. На випуск кожної одиниці продукції затрачається віднос­но тривалий час: звичайно кілька місяців чи навіть років. Усі ре­сурси виробничої системи в даний момент часу направляються на реалізацію одного чи декількох проектів. Одиничний тип ви­робництва характеризується виготовленням широкої номенкла­тури виробів в одиничних кількостях, що іноді повторюються че­рез невизначені проміжки часу чи зовсім не повторюваних, на ро­бочих місцях, що не мають визначеної спеціалізації.

Проект використовується, коли продукт дуже великий, склад­ний, унікальний і часто в єдиному екземплярі. Необхідне устаткування і пер­сонал формуються навколо продукту. Після того, як їхня роль у проекті чи сам проект закінчується, вони звільняються. Хоча по­чаткові вимоги дуже високі, інвестиції в спеціальне устаткування зазвичай не вимагаються. Приклади: особливо великі чи незви­чайні будівельні проекти, розвиток чи просування нових товарів, комплекс робіт з ліквідації наслідків аварій.