Файл: Bilet_1_-28.docx

Гетеротипові взаємодії (коакції)

Протокооперація (++) — це взаємодія між популяціями двох видів, при якій обидва одержують взаємовигідну користь, але їх співіснування є факультативним.

Мутуалізм або симбіоз (++) — це взаємодія популяцій двох видів, при якій розвивається залежність одне від іншого — облігатний симбіоз.

Коменсалізм (+0) — це взаємодія між популяціями двох видів, при якому один з

видів отримує користь, незавдаючи шкоди іншому.

Хижацтво (±) — це поїдання одним організмом (хижаком) іншого організму (жертви), причому останній до нападу повинен бути живим, а не мертвим, що відрізняє хижацтво від детритофагії. Існує чотири основні категорії хижаків: справжні хижаки, пасовищні хижаки, паразитоїди та паразити (деякі автори).

2 Шкода від бур’янів. Пороги шкодо чинності бур’янів

Бур'яни утруднюють роботу сільськогосподарських машин, є посередни-

ками поширеня шкідників, затіняють культурні рослини, забирають з грунту у 2-3 рази більше вологи, ніж культурні рослини, зменшуюь площу розростання і мінерального живленя, пригнічують ріст рослин, знижують урожай с.г. культур.

Відповідно до кожної з груп бур'янів розробляють певні заходи бо­ротьби з ними, враховуючи бал забурʼяненості та по­ріг шкідливості.

Зокрема, фітоценотичний поріг шкідливості визнача­ються такою кількістю бур'янів у посівах культурних рослин, за якої вони не завдають помітної шкоди рослині.

У цьому випадку, якщо наявні бур'яни не відзначаються високою здатністю до розмноження, або відзначаються пожив­ністю, можна не прово­дити масових заходів із їх знищення.

Критичний поріг шкідливості характеризується такою кількістю бур'янів у посівах, яка спричиняє значні втрати вро­жаю культури, але не вищє 3 - 6% від фактичного. Вартість же додаткового врожаю, отриманого від застосу­вання заходів боротьби з бур'янами, не перекриває затрат на їх проведення.

Економічний поріг шкідливості - це така кількість бур'янів, витрати на знищення якої менші, ніж вартість додатково отриманого врожаю. Отже, приріст врожаю при цьому повинен становити не менше 8 - 12%.

Виходячи з цього, планують ті чи інші методи і заходи боротьби з бур'янами.

3. Закон України про онпс. Основні принципи онпс

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Білет 9

1 Екологічні кризи, катастрофи в агросфері. Причини їх виникнення.

Одним із головних чинників еколого-економічної кризи в аграрному землекористуванні - це ерозія грунтів. Ерозійні процеси розвиваються під дією механічного обробітку землі, а також ще двох сил - води і вітру.

Найбільшого розповсюдження набули слідуючи види ерозії ґрунтів: водна ерозія буває (поверхневою, лінійною, береговою, іригаційною) вітрова або дефляційна (повсякденна, пилові бурі). Існують ще такі види ерозії як штучна, ландшафтна, пасовищна, транспортна.

З найбільших бід після ерозії ґрунтів є, мабуть, їх засолення, основна причина якого - неправильне

зрошення. Ерозія й засолення ґрунтів призводять до опустелювання земель.

Дедалі відчутнішими стають негативні наслідки хімізації сільського господарства - погіршення стану ґрунтів через накопичення в них шкідливих хімічних речовин після тривалих й інтенсивних внесень міндобрив та різних пестицидів.

Глобальною проблемою на сьогоднішній день є постійне зменшення вмісту гумусу, який відіграє провідну роль у формуванні ґрунту, його цінних агрономічних властивостей, забезпеченні рослин поживними речовинами.

2 Дефляційна ерозія. Заходи попередження її.

Дефляція — це руйнування і знесення Грунтів вітром. Вона відбу-вається тоді, коли швидкість вітру досягає значення, за якого руйнівна сила перевищує силу протидефляційної стійкості Грунту. Максималь-

ний прояв дефляції спостерігається під час ураганних вітрів, коли в повітря піднімається велика маса пилоподібних частинок. Дефляція є другим за масштабами після водної ерозії негативним впливом на ґрунтовий покрив, що призводить до знищення родючих Грунтів на ве-личезних територіях.

Розрізняють дефляцію двох видів — повсякденну і пилові (чорні) бурі.

Повсякденна дефляція виникає у разі малих швидкостей вітру (5— 10 м/с), відбувається непомітно, проте є не менше шкідливою, оскіль-ки повільно й постійно руйнує і виснажує ґрунт. Вона спричинює ого-лення насіння, заробленого в Грунт, пошкодження молодих сходів рос-лин. Повсякденна дефляція особливо часто спостерігається на вітроударних схилах, позбавлених рослинності.

Пилові бурі — найбільш активний і шкідливий вид дефляції. Вони призводять до сильного руйнування Грунтового покриву. 

Комплекс заходів щодо запобігання й ослаблення дефляції грунтів включає також організаційно-господарські, агротехнічні і лісомеліоративні прийоми боротьби. 

3 Об’єкти тваринного світу. Права та обов’язки громадян України у галузі охорони тваринного світу.

Об'єктами тваринного світу є: хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) тварини в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), що перебувають у стані природної волі; частини диких тварин (роги, шкіра тощо); продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо); залишки викопних тварин; нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати та інше житло і споруди тварин.

Об'єкти тваринного світу, а також місця токування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тимчасових скупчень тварин, інші території, що є середовищем перебування об'єктів тваринного світу, підлягають охороні.

Права та обов'язки громадян у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

Кожний громадянин України має право: на загальне і спеціальне використання тваринного світу; мати у колективній або приватній власності окремі об'єкти тваринного світу; на компенсацію шкоди, завданої дикими тваринами, відповідно до законодавства України.

Громадяни України зобов'язані: охороняти тваринний світ і середовище перебування диких тварин; сприяти відтворенню відновлюваних об'єктів тваринного світу; використовувати об'єкти тваринного світу відповідно до вимог цього Закону.

Білет 10

1 Екологічний аудит в системі екологічного менеджменту агросфери України.

Проте, розвиток екологічного аудиту в аграрному секторі економіки України стримує не лише недосконалість законодавчої та нормативно-правової бази, але і низький рівень попиту на еколого-аудиторські послуги. Держава не оцінила значення екологічного аудиту в реалізації національної політики екологічно збалансованого розвитку і не бажає посилити екологічні вимоги до власників аграрних підприємств. Ринковому середовищу властиве нівелювання ролі екологічного аудиту в конкурентній боротьбі за вихід на ринки екологічно чистої продукції та послуг, нерозуміння перспективності впровадження системи екологічного аудиту аграрного виробництва.

Екологічний аудит аграрної сфери представляє собою організаційно-економічний механізм незалежного (внутрішнього і зовнішнього) контролю й контролінгу виробничо-екологічної і природоохоронної діяльності, незалежно від форм господарювання, у взаємозв'язку і взаємообумовленості з фінансово-економічним станом підприємств сільського господарства і АПК, та існуючою системою екологічного управління й природоохоронного законодавства, а також з урахуванням територіально-галузевих особливостей природокористування в агросфері.

2. Методи агроекології.

Методи екології умовно поділяють на три основні групи: спостереження в природі, експеримент і моделювання.

Агроекологічні дослідження зазвичай є польовими (стаціонарними або маршрутними) і лабораторними.

Під час проведення польових досліджень агроеколог має змогу не тільки спостерігати за життєдіяльністю організмів у реальних умовах, а й широко використовувати природний і штучний експеримент, за якого організм завжди потрапляє в незвичні умови, виявляє окремі боки своєї життєдіяльності