МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ АКАДЕМІКА Ю.БУГАЯ

Кафедра транспортування та зберігання нафти і газу

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

дисципліни «Екологія. Екологічна етика»

за напрямом ________________________________________

для спеціальностей: «Гірництво», «Нафтогазова справа», «Економіка”, “Менеджмент”, «Комп’ютерні науки», «Фізична реабілітація», «Прикладна лінгвістика»

УХВАЛЕНО:

На засіданні кафедри ТЗНГ

Протокол №2 від 11.12.2008

Завідувач кафедри ______________ проф. Венгерцев Ю.О.

КИЇВ МНТУ 2008

ЛЕКЦІЯ 1

ВСТУП. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СУЧАСНОЇ ЕКОЛОГІЇ

1.1. Вступ

Початок ХХІ ст. характеризується тим, що ідея захисту довкілля у всій світовій культурі трансформується у панівну суспільну парадигму (грец. paradeigma - зразок, приклад - загальноприйнята теорія, яка охоплює різні сторони наукової і громадської діяльності). Причиною цього стала тривога за майбутнє людства. ХХ ст. закінчилося формуванням і розростанням глобальної кризи у всіх напрямах - соціальному, духовному, демографічному, економічному, екологічному. Про це свідчать жорстокі сутички людини з навколишнім середовищем у всіх регіонах земної кулі. Науково-технічний прогрес, швидкість якого на кілька порядків перевищує швидкість створення біосферою нових організмів, які були б адаптовані до змінених людиною умов існування, породжує дедалі нові джерела збурення природних ресурсів, катастрофічне зменшення біорозмаїття. А економіка, що керується силами і законами ринку, активно втілює в життя все потужніші технології. які дедалі більше руйнують довкілля. Світовий валовий продукт людства наприкінці ХХ ст. збільшився порівняно з 1900 роком у 330 разів, досягнувши 20 трильйонів доларів! Ресурсоспоживання людства за останні 100 років зросло майже в 100 разів. Результатом активного розвитку економіки стали непередбачувано швидкі загрозливі зміни клімату, а повітря, ґрунти і поверхневі води перестали бути відновними ресурсами.

Цивілізація виникла всередині біосфери (грец. біос - життя, сфера - оболонка - оболонка Землі, в якій існує життя), є її частинкою і без біосфери існувати не зможе. Незважаючи на це, люди продовжують вести спосіб життя, що суперечить екологічним законам, сподіваючись на свою технічну могутність та наукові досягнення, які допоможуть вижити.

Провідні вчені-екологи, спираючись на результати глибокого аналізу глобальних екологічних проблем, стверджують, що ніякі науково-технічні новації, економічні та соціальні реформи самі по собі не зможуть забезпечити поступальний екологічно збалансований розвиток людства. Для успішного розв’язання складних екологічних проблем потрібен перехід до нової ідеології життя, до екологізації економіки й виробництва, до формування постіндустріальної екологічно зорієнтованої цивілізації.

Особливістю сьогодення є те, що в екологічній загрозі людству нині домінує глобальний фактор. Тому вважати, що можна створити необхідні екологічні умови для існування окремих груп людей чи окремих країн, є повною ілюзією. Трансграничні забруднення та локальні поліпшення стану довкілля за рахунок руйнування екосистем і безконтрольного виснаження природних ресурсів інших регіонів лише призводить до подальшої деградації глобальної екосистеми та посилення небезпеки для всієї планети.

Екологічна культура повинна протистояти віковому імперативу підкорення природи, щоб виправити згубний перебіг історії цивілізації і зберегти біосферу для майбутніх поколінь.

Можливість виживання людства залежить від того, як воно відновить природну біоту (живе населення планети чи екосистеми будь-якого рангу) на більшій частині території планети. Чисельність цієї біоти має бути достатньою для збереження її здатності до регуляції довкілля в межах усієї земної кулі. Найголовніше завдання людства - не зменшення забруднення довкілля, а збереження природної біоти планети як на суші, так і в межах Світового океану, збереження й відтворення біорозмаїття. Існують декілька концепцій, які призвані допомогти людству вирішити глобальну екологічну проблему: концепція сталого розвитку (sustainable development) [1992]; ідеї коеволюції (коеволюція - спільна еволюція двох чи більше видів, які об’єднані тісними економічними зв’язками, але не обмінюються генами) [Моісеєв, 1996-1997]; ідеї неотехнооптимізму [Вайцзеккер, 1997], але вони неспроможні остаточно розв’язати проблему. Вважають, що єдиною науковою базою сталого розвитку може бути лише концепція біотичної регуляції довкілля [В.Данилов-Данильян, 2000].

Саме з таких позицій ми й будемо розглядати весь комплекс теоретичних і практичних завдань, які необхідно розв’язати, щоб саме з позиції бачення екології, як нової філософії життя усвідомити необхідність узгоджувати свої потреби з можливостями Природи, відмовитись від надлишків і культу речей.

Нині всі люди мають знати будову Землі, біосфери, усвідомлювати роль і місце людини в довкіллі, мати уявлення про численні й складні взаємозв’язки в системі “техносфера-біосфера”, зв’язки між екологією і економікою, добробутом людей і станом довкілля. Такі фундаментальні знання про середовище нашого життя має дати сучасна екологія - система наук про Землю, її оточення та взаємозв’язки між живою і неживою природою, наука про виживання на нашій планеті.

1.2. Теоретичні аспекти сучасної екології

Нині існує багато визначень екології. Це пояснюється не лише стадією її активного формування, а й тим, що екологічні проблеми в житті людства вийшли на перший план і їх розв’язанням почали займатися вчені практично всіх наукових напрямків - біології, геології, географії, фізики, хімії, математики, соціології, економіки.

Вперше термін “екологія” (грец.: - oikos- дім, помешкання, місце перебування; logos - наука, вчення) ввів в обіг видатний німецький біолог, послідовник Ч.Дарвіна Е.Геккель.

Е.Геккель: (1866) Екологія - це пізнання економіки природи, одночасне дослідження всіх взаємовідносин живого з органічними і неорганічними компонентами середовища.

З часів Геккеля поняття “екологія” змінювалось і доповнювалося, його значення розширювалося, але в останні десятиріччя, коли природопідкорювальна діяльність людства поставила під загрозу взагалі існування цивілізації, екологія значно розширила коло своїх наукових і практичних завдань. Зараз можна знайти більше 10 визначень екології як науки, але далеко не всі з них відображають її суть і значення. Наведемо приклади:

М.Реймерс (1992): Современная экология - новый раздел знаний, наука о выживании в окружающей среде, фундаментальная основа для природо- и средоохранного знания. Для экологии характерен широкий, системный, межотраслевой взгляд, она из строго биологической науки превратилась в значительный цикл знаний, вобрав в себя разделы географии, геологии, химии, физики, социологии, теории культуры, экономики, даже теологии.

Н.Воронов (1999): Современную экологию можно рассматривать как науку, занимающуюся взаимоотношением организмов, в т.ч. и человека, со средой, определением масштабов и допустимых пределов воздействия человеческого общества на среду, возможностей уменьшения этих воздействий или их полной нейтрализации. В стратегическом плане - это наука о выживании человечества и выходе из экологического кризиса, который приобрел глобальные масштабы.

Є фахівці, що дотримуються іншої точки зору на сутність і завдання сучасної екології:

М Назарук (1999): Екологія належить до молодих біологічних наук, коло зацікавлень яких лежить у вивченні біологічних явищ, пов’язаних із життям живих організмів.

Існують і чисто біологічні визначення:

• Екологія - це біологія Землі.

• Екологія - одна з біологічних наук, що вивчає живі системи у їх взаємозв’язках з довкіллям.

Як випливає з визначень, більшість вчених дотримуються нового бачення сутності і завдань сучасної екології, що стисло визначається так: екологія ХХІ ст. - комплекс наук про будову, функціонування, взаємозв’язки багатокомпонентних і багаторівневих систем у Природі й Суспільстві та засоби кореляції (регулювання) взаємного впливу техносфери і біосфери з метою збереження людства і біосфери.

Таким чином, екологія - одна з головних фундаментальних комплексних наук про виживання на планеті Земля, завданням якої є пізнання законів розвитку і функціонування біосфери, як цілісної системи під впливом природної, і, головне, антропогенної діяльності, а також про визначення шляхів і засобів еколого-економічно збалансованого співіснування техносфери і біосфери.

Основний об’єкт досліджень - екосистеми планети всіх рівнів та їх елементи.

Основний предмет досліджень - взаємозв’язки між живими організмами, живою і неживою компонентами екосистем, а також особливості впливу природних і антропогенних чинників на функціонування екосистем та біосфери в цілому.

Мета досліджень - визначення оптимальних шляхів координації гармонійного еколого-економічно збалансованого співіснування техносфери і біосфери.

Основні завдання сучасної екології:

• вивчення загального стану сучасної біосфери, причин і обсягів змін під впливом різних природних і антропогенних чинників;

• прогнозування динаміки стану екосистем і біосфери в цілому і просторі;

• збереження здатності біосфери до саморегуляції і самовідновлення.

Таким чином, центральним завданням сучасної екології є дослідження живої компоненти біосфери, і пізнання всіх процесів функціонування життя.

Структура сучасної екології (рис.1.1) включає близько 90 напрямів і піднапрямів, які сформувалися впродовж останніх десятиліть в усіх галузях людської діяльності. Вони умовно об’єднані в чотири блоки: біоекологію, геоекологію, техноекологію і соціоекологію. Кожен з напрямків екологічних наук має свою специфіку, своє коло вирішуваних екологічних питань, свої методи досліджень, але завдання у всіх одне: визначити характер і обсяги забруднення довкілля, пов’язаних з конкретним видом діяльності людини, ступінь їх небезпечності, можливості нейтралізації, шляхи екологізації виробництва, підвищення ефективності охорони природи та відтворення природних ресурсів. Тобто, різнопланові екологічні дослідження мають кінцеву мету: визначення тактики і стратегії еколого-безпечного розвитку людства, збереження біосфери і життя на Землі.

Особливості окремих блоків сучасної екології коротко можна визначити так:

Головною складовою загальної екології становить біоекологія - частина біології, що вивчає відносини організмів (особин, популяцій тощо) між собою та навколишнім середовищем. До складу біоекології включається екологія особин (аутекологія), популяцій (демекологія) та спільнот (синекологія).

Прикладна екологія - дисципліна, що вивчає механізми руйнування біосфери людиною, способи запобігання цим процесам та розробляє принципи раціонального використання природних ресурсів без деградації життєвого середовища. До її складу входять геоекологія, техноекологія, соціоекологія. Геоекологія вивчає специфіку взаємовідносин організмів і середовища їх існування в різних географічних зонах; дає екологічну характеристику різних географічних регіонів; розглядає екологічні наслідки як геологічних процесів, так і видобутку корисних копалин тощо. Техноекологія - найбільший за обсягом блок прикладних екологічних напрямів, пов’язаних з такими об’єктами людської діяльності, як енергетика, промисловість, транспорт, військова справа, сільське господарство, космос. Займається вивченням обсягів, механізмів і наслідків впливів на довкілля та здоров’я людини різних галузей і об’єктів діяльності, проблемами утилізації відходів виробництва та відтворення зруйнованих екосистем тощо. Соціоекологія - розділ сучасної екології, де вивчається специфічна роль людини в довкіллі не як біологічного виду, а як соціальної істоти, відмінності цієї ролі від ролі інших живих істот. Тісно пов’язана з етнографією та соціологією і займається формуванням екологічної свідомості, екологічної культури, вивченням і формуванням законів про екологічне природокористування, формуванням принципів і критеріїв екологічного менеджменту, контролю й бізнесу, формуванням основ екологічної політики.

Останнім часом (1995-2004 рр.) з’явились нові напрями екологічної діяльності, а, відповідно, і нові терміни і поняття. Найголовніші з них:

Біотична регуляція навколишнього середовища - процеси перетворення довкілля живою речовиною біосфери за допомогою сонячної енергії через динамічно замкнені колообіги речовин, потоки яких на багато порядків перевищують потоки руйнування навколишнього середовища.

Екологічна ліцензія - дозвіл, який видається державою (спеціальними природоохоронними органами) і в якому вказані види, обсяги, ліміти господарської діяльності з використання природних ресурсів, а також екологічні вимоги до їх використання з визначенням наслідків невиконання цих вимог. Екологічні ліцензії видаються також як дозвіл на викиди конкретного забруднювача на конкретний проміжок часу. Ці права можуть продаватися державою підприємствам і одним підприємством іншому. Ціна екологічної ліцензії залежить від часу доби, сезону, ситуації в регіоні. Торгівля квотами на забруднення - це найгнучкіший з усіх відомих заходів економічного регулювання якості природного середовища.

Ліцензування природокористування - системи державних дозволів на використання природних ресурсів, які оплачуються користувачами.

Екологічний лізинг - підприємницька діяльність, пов’язана з довгостроковою орендою екологічного устаткування, обладнання тощо на спеціальних взаємовигідних умовах, особливо - при проведенні технічного переозброєння, екологізації виробництв.

Екологічний паспорт - важливий комплексний екологічний документ, на основі якого визначається вплив об’єкта людської діяльності на довкілля з метою контролю й мінімізації цього впливу. Складається з двох частин. У першій містяться загальні відомості про підприємство: займана площа. тип грунтів, які вилучено через це з вжитку, вид і кількість природних ресурсів, що використовуються (мінеральна сировина, вода, повітря тощо); кількість споживаної електроенергії; опис технології виробництва основної продукції, типів і обсягів відходів виробництва та заходів і схем очищення викидів у повітря і стічних вод; дані про кількість робітників, шкідливі для здоров’я працівників чинники виробництва, особливості захворювань працівників. У другій частині - перелік заходів, що плануються вжити з метою екологізації виробництва, зменшення забруднень довкілля та шкідливого впливу на здоров’я людей. При цьому вказуються конкретні терміни, обсяги витрат, розрахунки зменшення викидів і скидів шкідливих речовин, економії ресурсів та електроенергії.

Екологічний менеджмент - підсистема загальної системи управління в будь-якій галузі виробництва, яка гармонізує діяльність і розвиток кожного підприємства та всієї галузі в довкіллі і в екологічному правовому полі. Забезпечує планомірну діяльність з охорони природи і забезпечення екологічної безпеки.