ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 27.07.2020
Просмотров: 5211
Скачиваний: 5
номенклатурних діячів, які безроздільно, за допомогою каральних органів, почали управляти
державою.
Штучно вибудувана політика надзвичайних заходів не знайшла в своїх межах місця для
існування не лише класу буржуазії як організатора виробництва, але й широким верствам
інтелігенції з їх прихильністю до загальнолюдських норм моралі і культурних здобутків.
“Воєнно-комуністична” система вступила в суперечність з економічними інтересами селянства,
у наскрізь деформованому суспільстві під загрозою повної декласації опинився й робітничий
клас. З “воєнним комунізмом” виросла низка негативних явищ, які наклали відбиток на всю
подальшу історію українського народу: це абсолютизація ролі держави (її апарату), з приматом
її інтересів над інтересами класів, соціальних груп та індивідів; нехтування економічними
законами розвитку, підміна їх декретивним адмініструванням, згортанням інститутів
демократії, бюрократизацією партійного і радянського апаратів; розгляд розвитку суспільства
через призму класової боротьби; застосування всіляких методів примусу і т.ін. Все це було
глибоко чужим і ненависним українському селянину, робітникові й інтелігентові.
Велика хвиля незадоволення, що набрала форм збройних заколотів, масових робітничих
страйків, чисельних селянських повстань, налякала правлячу компартійну верхівку.
Більшовики змушені були піти на поступки, насамперед у розвитку економіки, та розробити
т.зв. нову економічну політику /неп/. Декретом ВУЦВК від 27 березня 1921 р. продрозвертку
було замінено продподатком, який визначався напередодні посівної й був удвічі меншим, ніж
розмір продрозвертки, передбаченої на 1921 р. Головною рисою непу стала спроба
умиротворити селянство і спонукати його до збільшення виробництва. Замість реквізиції зерна
уряд обклав селян поміркованим податком, після сплати якого вони могли продати надлишки
- 168 -
сільськогосподарської продукції по ринкових цінах. Бідняки взагалі не сплачували податку.
Політика створення колективних господарств також була відмінена. Дрібних товаровиробників
заохочували до створення кооперативів, до оренди землі та можливістю використовувати
найманих робітників.
Нова економічна політика передбачала децентралізацію управління промисловістю,
дрібні та середні підприємства поверталися попереднім власникам, підприємства могли
об`єднуватися в трести, відмінено обов`язкову трудову повинність. Створювалися умови для
формування ринку робочої сили, дозволялося залучення іноземного капіталу до участі у
відбудові й піднесенні промислового виробництва у формі концесій. Формувалися державна,
кооперативна і приватна форми підприємства та торгівлі. Вводилася єдина система податків,
створювалися ощадні каси і банки. Протягом 1922–1924 рр. червонець, що дорівнював 10
золотим карбованцям, став конвертованою валютою. У цілому неп сприяв пожвавленню
товарно-грошових відносин, забезпечував порівняно швидку відбудову народного
господарства. Також створювалися передумови для активізації суспільного життя.
У цей час постало питання про юридичний статус України. Більшовики постійно
підкреслювали, що вони розбили тюрму народів – Російську імперію, тим самим принесли
свободу національним республікам. У це повірили деякі наївні, недалекоглядні українські
політики. Так, в травні 1920 р. в Україну повернувся В.Винниченко__________. Після переговорів з
керівництвом РКП/б/ він був призначений заступником Голови Ради Народних Комісарів та
народним комісаром закордонних справ УРСР. Використовуючи свій авторитет, Винниченко
хотів надихнути українських комуністів на справу побудови Української держави. Але за
декілька місяців свого перебування в Україні він переконався у нездійсненності цих мрій. Так
восени 1920 р. у листі до членів ЦК КП/б/У В.Винниченко писав: “Вважається, що УСРР –
самостійна, незалежна робітничо-селянська держава. Але це тільки в деклараціях. Насправді ж
політика абсолютного централізму вождів революції звела нанівець не тільки державну
самостійність України, а навіть її самодіяльність”. У жовтні 1920 р. він виїхав за кордон вже
назавжди.
Керівництво КП/б/У і республіканського уряду, апелюючи до центральної більшовицької
влади, вимагало надання більших повноважень на місцях. Тоді ЦК РКП/б/ 7 грудня 1920 р.
створив комісію для урегулювання міжнародних і правових відносин між РСФРР і УРСР,
результатом праці якої був “союзний робітничо-селянський договір між РСФРР і УСРР”. 28
грудня його підписали уповноважені цих республік – голова РНК В.Ленін та народний комісар
у закордонних справах Г.Чичерін від РСФРР і болгарин /?!/ Х.Раковський від УРСР, який
займав обидві відповідні посади в уряді України. З метою втримання України з Росією за цим
договором об`єднувалися наркомати військових і морських справ, зовнішньої торгівлі,
фінансів, праці, шляхів сполучення, пошт і телеграфів, Вищі ради народного господарства. До
складу Раднаркому УРСР увійшли на правах членів уряду уповноважені наркоматів РСФРР.
ВУЦВК і Раднарком УРСР поширили на території республіки чинність низки законодавчих
актів ВЦВК та уряду РСФРР. За цим договором фактично встановлювалася автономія УРСР у
складі Російської Федерації. Союзний договір мав бути ратифікований V Всеукраїнським
з`їздом Рад. Під час обговорення договору укапісти та представники українських лівих есерів
запропонували свій проект резолюції, у якому вимагали “повного відокремлення і
відмежування” УРСР від РСФРР. Однак цей проект було відхилено і договір ратифіковано 2
березня 1921 р.
Досить скоро різні комісаріати, установи та відомства РСФРР почали поширювати свою
діяльність на Україну, не маючи на те законного права та порушуючи суверенітет республіки,
- 169 -
сам договір. Державною мовою ставала російська. Цьому сприяв той факт, що цією мовою
спілкувалися члени уряду і партії. Адже у 1922 р. з 55 тис. членів КП/б/У 54% становили
росіяни, 14% – євреї, 23% – українці. Згідно з переписом 1 квітня 1922 р. своєю розмовною
мовою назвали російську – 79.4% членів КП/б/У, а українську – лише 11.3%. В урядовому
апараті українців працювало лише 35%. Але незважаючи на засилля чужинців в керівництві
УРСР, для успішного функціонування всіх органів влади об`єктивно потрібна була більша
децентралізація управління. В умовах тиску української національної стихії багато
більшовицьких діячів пройшла еволюцію поглядів. Так глава уряду Х.Раковський, який раніше
вороже ставився до української мови й українську націю називав “вигадкою кількох
інтелігентів”, згодом, у своїх інтересах, одним з перших зняв тривогу у зв`язку з обмеженням
суверенітету України, критикував наркома національностей РСФРР Й.Сталіна за втручання у
внутрішні та зовнішні справи УРСР.
11 березня 1922 р. політбюро ЦК КП/б/У поставило перед ЦК РКП/б/ питання про
радикальне вдосконалення взаємовідносин республік у зв`язку з численними порушеннями
договору. Була створена спеціальна комісія на чолі з М.Фрунзе / в той час – член ВУЦВК і
політбюро ЦК КП/б/У, заступник голови Раднаркому України, головнокомандувач військ
України та Криму/, до якої ввійшли Й.Сталін, М.Скрипник, Д.Мануїльський та ін. Незважаючи
на те, що комісія рекомендувала відповідним відомствам керуватися у своїх діях договором,
питання залишилося відкритим. 10 серпня 1922 р. політбюро ЦК РКП/б/ створило нову комісію
того разу на чолі з Й.Сталіним. Сталін зігнорував всі досягнення попередньої комісії і повів
курс на автономізацію радянських республік. У вересні 1922 р. Сталін у листі до Леніна писав:
“… ми встигли виховати серед комуністів, помимо своєї волі, справжніх і послідовних соціал-
незалежників, що вимагають справжньої незалежності у всіх сенсах і розцінюють втручання
ЦК РКП як обман і лицемірство з боку Москви … молоде покоління комуністів на окраїнах гру
в незалежність відмовляється розуміти як гру, вперто визнаючи слова про незалежність за
чисту монету і так само вперто вимагаючи від нас проведення у життя літери конституції
незалежних республік”.
Для того, щоб уникнути сутички з революційним рухом пригноблених народів, В.Ленін
запропонував створити федерацію республік. Він це пояснював так: “Важливо, щоб ми не
давали поживи “незалежникам”, не знищували їх незалежність, а створювали ще новий поверх,
федерацію рівноправних республік”. У результаті ЦК РКП/б/ видала таємний указ
/“директиву”/, згідно з яким український уряд повинен був виступити з ініціативою серед
неросійських республік про добровільну відмову від незалежності за створення СРСР. Так
конспіративно, під партійним примусом був нав`язаний Україні союзний договір, який
позбавляв її незалежності. У грудні 1922 р. після довгих дебат VІІ Всеукраїнський з`їзд Рад
схвалив ідею створення Союзу, правда, делегатів-українців на ньому було лише 362 із 782.
Офіційно СРСР було створено 30 грудня 1922 р., у нього увійшли РСФРР, УРСР, БРСР,
ЗФСРР. Московському центру були віддані основні атрибути держави: армію і флот,
закордонні та фінансові справи, зв`язок і транспорт. Уряд УРСР теоретично мав юрисдикцію
над внутрішніми справами, правосуддям, сільським господарством, освітою, охороною
здоров`я, соціальним забезпеченням тощо. Союзний договір 1922 р. так і не був підписаний.
Замість цього документа, що мав характер міжнародної угоди, у 1924 р. було прийнято
внутрідержавний акт – Конституцію СРСР. Формально представлені конституційні
повноваження республік і навіть право виходу із Союзу не грали ніякої ролі в умовах
диктатури єдиної партії, що безроздільно правила за допомогою репресивних органів.
- 170 -
Генеральний секретар РКП/б/ Й.Сталін визнавав:” За бажанням республіки можуть вийти з
СРСР. Та в кожній з них на те й існує компартія, щоб вони цього ніколи не побажали”.
Як бачимо, утворення СРСР було певним компромісом між російським більшовизмом й
українським національним рухом. Але по суті статус УРСР все більше нагадував колоніальний.
Адже більшовизм відверто проявляв свою суть багатовікового великодержавного московського
імперіалізму, який під курсом на світову революцію передбачав гегемонію росіян у світі.
2. Діяльність національних сил в боротьбі за суверенітет Української республіки.
Наприкінці 1920 р. українська армія, відступаючи перед переважаючими силами російської
червоної армії, не капітулювала, а разом з урядом перейшла р.Збруч на територію окуповану
поляками. Військовики були інтерновані в таборах Польщі: Петриків, Ланцут, Вадовиця,
Олександер, Стрілків, Каліш та ін. Урядові установи УНР осіли в Тарнові та Ченстохові.
Директорія УНР 12 листопада 1920 р. затвердила ухвалений Радою народних міністрів закон
про тимчасове Верховне управління та порядок законодавства в УНР. Був створений
Державний Центр /ДЦ/ УНР на чолі з президентом С.Петлюрою. В еміграції керівництво УНР
проводило активну політичну діяльність. Йде пошук шляхів зближення з Заходом. Українське
питання ставиться на всіх рівнях: в Лізі Націй, на наукових конференціях, з`їздах комбатантів,
інженерів, жіночих громад тощо. З ініціативи С.Петлюри була споряджена капела О.Кошиця,
яка з пропагандивною метою здійснила тріумфальну подорож по країнах Європи та Америки.
Разом з тим не втрачалася надія на продовження збройної боротьби. Так у Львові був
створений Партизансько-Повстанський Штаб /ППШ/. Він мав очолити діяльність підпільних
організацій та партизанських загонів, які діяли на території Східної України. ППШ підготував
Другий зимовий похід військ УНР, що мало стимулювати антибільшовицьке повстання в
Україні. 4 листопада 1921 р. 1500 вояків __________під командою генерала Ю.Тютюнника розбитих на
три групи вийшли на Волинь, Поділля і Київщину. Похід був погано підготовлений, у
керівництва не було достатньої інформації про чисельність і дислокацію більшовицьких військ.
Наступ військ не був узгоджений з повстанцями в Україні. Чекістам вдалося успішно
дезінформувати ППШ. До того ж вояки були погано озброєні, не споряджені необхідною
амуніцією, одягом, взуттям, а вже випав сніг і наспіли зимові морози. Незважаючи на це,
українське військо здійснило 700 км марш. Група полковника Палія прорвалася з боями аж під
Київ. Було захоплено м.Коростень, випущено людей з більшовицьких тюрем, хліб із
збіжжевого збірного пункту повертали селянам. Населення радо вітало визволителів і всіляко
сприяло їм. Але переважаючі сили червоної армії розбили українські війська. Полонених було
жорстоко знищено. Так 22 листопада під м.Базар розстріляно 359 воїнів армії УНР. Герої
вмирали, співаючи національний гімн “Ще не вмерла Україна”. Вони поповнили пантеон слави
полеглих за волю України.
Налякана збройним походом більшовицька влада наполегливо вимагала від Польщі
видати найбільшого ворога комуністичної Росії С.Петлюру. Він жив нелегально у Варшаві, а в
1923 р. змушений виїхати через Відень, Будапешт, Женеву до Парижа, в якому остаточно
оселився восени 1924 р. На початку 1925 р. Петлюра організував видання тижневика “Тризуб”,
який став офіціозом УНР. У той час уряд УНР був поділений і його члени перебували в місцях
найбільшого скупчення української еміграції: Варшаві, Празі, Парижі. Декілька разів на рік
міністри нелегально з`їжджалися й накреслювали план подальшої діяльності. На кожній
міжнародній конференції /Генуї, Каннах Женеві/ і засіданнях Ліги Націй були представники
українського уряду, подаючи від УНР відповідні меморандуми і заяви. Але західні політики
принесли в жертву Україну заради загальноєвропейського спокою.
- 171 -
Під безпосереднім керівництвом С.Петлюри був створений інформативно-
пропагандистський центр українців в Європі. Петлюра __________висунув ідею створення організації, що
об`єднує всі поневолені росіянами народи. Так постала організація “Прометей”, центр якої
перенісся пізніше до Варшави. 20 років згодом цю ідею взяла на озброєння ОУН, створивши
Антибільшовицький блок народів /АБН/.
Вся діяльність ДЦ УНР в еміграції відбувалася під гаслом: “Хоче того Європа чи ні, але
вільна і незалежна Україна таки буде!” Сам С.Петлюра в 1926 р. писав: “Я вірю і певний, що
Україна, як держава, буде. Може не зразу такою великою, як нам хотілося би, але буде”.
Воістину пророчі слова.
Діяльність української еміграції в Європі непокоїла Москву, що вирішила розправитися з