ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 31.07.2020
Просмотров: 9033
Скачиваний: 5
' Ііахаров М. Л., Тучкова 3. Г. Вказ. праця. — С. 104; ИосифидиД. Г. Вказ. праця. — С. 99.
73
Розділ 2. Принципи права соціального забезпечення
кваліфікації має бути на рівні не нижче за прожитковий мінімум, встановлений законом. Разом з тим, правила обчислення допомоги по безробіттю, визначені цим законом, дають підстави вважати, що навіть особи з тривалим страховим стажем, але невеликою заробітною платою можуть мати допомогу нижчу від прожиткового мінімуму. Що ж до осіб, страховий стаж яких є недостатнім для нарахування їм допомоги по безробіттю за правилами ст. 23 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», то розмір виплат для цієї категорії безробітних встановлюється у розмірі 23 % встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи1. Тобто вже ці приклади засвідчують наявність у системі законодавства про соціальне забезпечення окремих нормативних актів, що не відповідають принципам правового регулювання у цій сфері. Тому такі акти потрібно або скасовувати, або вдосконалювати.
Очевидно, що подальше зміцнення економіки нашої держави і поліпшення матеріального добробуту громадян України неодмінно впливатиме й на характер законотворчості у сфері соціального захисту. Ті акти законодавства, які суперечать принципам права, поступово вилучатимуться зі сфери правового регулювання, а на їх місце прийдуть норми, що гарантуватимуть достатній рівень життя громадян нашої держави.
5. Відповідність соціального забезпечення міжнародним стандартам соціального захисту. Характеризуючи цей принцип галузі права, необхідно відразу визначитися із його смисловим значенням та змістовним наповненням у контексті доволі поширеного останнім часом терміна «міжнародний стандарт».
Річ у тім, що поширене у вжитку слово «стандарт» в його традиційному розумінні як «норма, зразок, мірило»2 не зовсім придатне для характеристики принципу права соціаль-
1 Закон України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного ' соціального страхування» у редакції від 9 квітня 2004 р. // Відомості Верховної і Ради України, — 2001. — № 11. —Ст. 47.
3 Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад, і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. — С. 1187.
74
2.2. Загальна характеристика принципів права соціального забезпечення
ного забезпечення. Адже йдеться не про стандарти у вказаному їх значенні, а про дещо інші загальноприйняті взірці і вимоги, яким повинні відповідати правові норми, що регулюють відповідні суспільні відносини. Більше того, якихось єдиних міжнародних стандартів у буквальному їх значенні, визначених світовим співтовариством для сфери соціальних допомог, послуг, пенсій тощо, фактично не існує. Тому коли ми вживаємо термін «міжнародні стандарти соціального захисту», то маємо на увазі передусім найвищий рівень, найкращу якість соціального забезпечення1, якому повинні відповідати норми, що встановлюються нашою державою для захисту своїх громадян, які зазнали впливу соціального ризику. Саме такі, найвищі, орієнтири і виступають тими засадами, на яких базується право соціального забезпечення як система норм. Безперечно, і цей принцип права юридичного бере свій початок у природних правах людини, у праві в його загальносоціальному значенні. У суспільстві вже давно склалися відповідні загальнолюдські цінності та ідеали, пов'язані зі справедливістю, свободою, невід'ємними правами людини тощо. Поступово наповнюючись новим, більш широким змістом, вони лягли в основу концепції правової держави та знайшли своє відображення у міжнародних актах — конвенціях, деклараціях, пактах, угодах. Закріплені тут пріоритети загальнолюдських ідеалів та цінностей стали визнаними принципами суспільних відносин та основою побудови правових систем усіх цивілізованих країн.
Право соціального забезпечення як один з елементів системи вітчизняного права не може не відчувати впливу на його норми світових тенденцій правового регулювання. Тому серед основних принципів цієї галузі і виділяється відповідність соціального забезпечення у нашій країні міжнародним стандартам соціального захисту.
1 Великий тлумачний словник сучасної української мови подає тлумачення поширеного тепер фразеологічного виразу «світовий стандарт» саме як вищий рівень, найкраща якість чого-небудь (Вказ. праця. — С. 1187). .-.-
75
Розділ 2. Принципи права соціального забезпечення
Соціальні стандарти, що виражають найвищий рівень захисту громадян, дістали своє закріплення у Загальній декларації прав людини, яка була затверджена і проголошена ООН 10 грудня 1948 р. Пізніше їх було відображено у двох міжнародних пактах: «Про економічні, соціальні і культурні права» та «Про громадянські і політичні права» (1966). Чимало таких стандартів є і в інших міжнародних документах — конвенціях, деклараціях, рекомендаціях.
Вважається, що міжнародно-правові акти, котрі містять стандарти соціальних та економічних прав, поділяються на всесвітні (універсальні) й регіональні, зокрема європейські. При цьому остання група актів має особливе значення для України з огляду на обраний нею курс на європейську інтеграцію. Тому у національному законодавстві дуже важливим є врахування стандартів, встановлених міжнародними установами, що мають всесвітнє значення, — ООН та МОП1.
Науковці відзначають три варіанти впливу міжнародних норм на національну систему права: 1) пряме застосування міжнародних актів після їх ратифікації; 2) включення основних положень міжнародних актів у тексти національних законів; 3) реалізація положень ратифікованих або нерати-фікованих актів за допомогою внутрішнього законодавства2.
Тим не менше, всі ці варіанти спрямовані на забезпечення так званої адаптації вітчизняного законодавства до норм, які ухвалені ООН, МОП, та директив і регламентів, прийнятих ЄС. Адаптація (з англ. айаріаїіоп — пристосовування, перероблення) саме і передбачає діяльність держави щодо приведення законодавства України у відповідність до міжнародних стандартів.
Разом з тим, право — це не лише результат діяльності державної влади, а й основа її власної побудови та функціонування. Тому, спрямовуючи свою законодавчу діяльність на
' Болотіна Н. Б. Міжнародні стандарти соціальних прав та напрямки їх упровадження в юридичну практику України / Захист соціальних та економічних прав людини: Матеріали конференції. — К.: КЮІ МВС України, 2004. — С. 9.
а Мачульская Е. Е. Право социального обеспечения: Учебное пособие. — М.: Книжний мир, 1999. — С. 204.
76
г
2.2. Загальна характеристика принципів права соціального забезпечення
апбезпечення відповідності соціального захисту в нашій країні міжнародним стандартам, держава повинна передусім Керуватися загальними принципами, які визначають основні напрями правової політики у цій сфері. І тут принцип відповідності соціального забезпечення міжнародним стандартам соціального захисту відіграє неабияку роль. Адже йдеться не про звичайне пристосування (адаптацію) нашого законодавства до міжнародних актів, а про створення на основі засадничих положень міжнародних стандартів норм вітчизняного права. Такий підхід до побудови галузевих норм, які забезпечують соціальний захист громадян у нашій країні, гарантує, що за своєю сутністю та змістом вони відповідатимуть об'єктивним закономірностям існування й розвитку людини та суспільства.
Чимало міжнародних стандартів соціального захисту, які містяться у згадуваних вже актах (Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права, Європейській соціальній хартії та інших документах), знайшли своє відображення у Конституції України й законах, прийнятих Верховною Радою України для врегулювання відносин соціального забезпечення у нашій країні. Найвищий рівень соціального захисту громадян, які зазнають впливу соціальних ризиків, стали єдино прийнятними орієнтирами для вітчизняного законодавства при ухваленні нормативних актів у цій сфері. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією й законами України основних соціальних гарантій. Цей закон фактично акумулював у собі більшість тих міжнародних стандартів, які й стали визначальними для правового регулювання соціально-забезпечувальних відносин у державі. Реалізація їх у правотворчій та правозастосувальній діяльності означатиме досягнення відповідності права соціального забезпечення міжнародним стандартам соціального захисту.
77
Розділ 2. Принципи права соціального забезпечення
Запитання для самоконтролю
1. Дайте визначення принципів права соціального забезпечення.
2. Які саме принципи визначають сутність та закономірності роз-
витку права соціального забезпечення?
3. Чи можуть міжнародні стандарти соціального захисту бути вод-
ночас принципами права соціального забезпечення?
4. Соціальне страхування — це суспільні відносини чи принцип
права соціального забезпечення?
5. Яке значення мають соціальні ризики для визначення прин-
ципів права соціального забезпечення?
Література
1. Болотіна Н. Б. Право соціального захисту: становлення і розви-
ток в Україні. — К.: Знання, 2005. — 381 с.
2. Гарасимів Т. 3. Принципи права соціального забезпечення Украї-
ни. — Дрогобич: Видав, фірма «Відродження», 2002. — 128 с.
3. ЗахаровМ. Л., Тучкова 9. Г. Право социального обеспечения Рос-
сии: Учебник. — 2-е изд., испр. и перераб. — М.: Изд-во БЕК, 2002. — 560 с.
4. Статків Б. Принципи права соціального забезпечення // Право
України. — 2002. — № 4. — С. 86-88.
78
Розділ З
Джерела (форми) права
соціального забезпечення
3.1. Поняття, загальна характеристика та класифікація джерел права соціального забезпечення
Право соціального забезпечення як система загальнообов'язкових правил і норм знаходить своє зовнішнє вираження у формі відповідних юридичних документів — законів, підзаконних актів, міжнародних пактів, конвенцій, двосторонніх та багатосторонніх договорів. Тобто, саме ці акти і є зовнішньою формою вираження права соціального забезпечення, і тому їх називають формами права. Разом з тим ці форми права соціального забезпечення, існуючи об'єктивно, слугують джерелами, з яких зацікавлені суб'єкти можуть почерпнути відомості про характер і зміст відповідних норм права, що містяться у них. Тим самим право як соціальне явище має свою форму зовнішнього вираження, що є водночас джерелом, з якого це право (юридичні норми) ніби випливають назовні у сферу соціальних стосунків, сферу правовідносин. Саме термін «джерело права» є найбільш вживаним в літературі й широко представлений у юридичній практиці, саме ним впродовж багатьох століть оперують вчені-юристи та фахівці багатьох країн світу.
Розділ 3. Джерела (форми) права соціального забезпечення______________
Джерелами права в Україні визнаються правовий звичай, нормативно-правовий договір та нормативно-правовий акт.
За нинішніх умов правовий звичай у нашій державі не має широкого поширення і для регулювання суспільних відносин застосовується рідко. Тим більше, що чимало звичаєвих норм впродовж тривалого їх використання набули правового значення й, отримавши так звану легітимацію, перетворилися у правові норми і стали нормативно-правовими актами. Що ж до права соціального забезпечення, то як самостійне джерело цієї галузі він в Україні практично не застосовується. Однак історично так склалося, що фактично соціальне забезпечення можна розглядати як закріплений законодавчо звичай допомоги слабкому, злиденному. Відомо, що у конституції Пилипа Орлика були окремі приписи щодо соціального захисту малоімущих (вдів, сиріт).
Отже, називати джерелами права соціального забезпечення в Україні можна лише нормативно-правовий договір та нормативно-правовий акт.
Та обставина, що право соціального забезпечення належить до сфери соціального права, норми якого спрямовані на забезпечення захисту осіб, що зазнали впливу соціальних ризиків, дає підстави окреслити деякі особливості його джерел.
Передусім необхідно наголосити, що суб'єктивне право особи на соціальний захист з боку держави належить до невід'ємних і невідчужуваних прав, зумовлених соціальною природою людини, її стосунками з суспільством та державою, до яких вона належить. Розвиток соціального забезпечення характеризує суспільство як гуманне, а державу — як соціальну. Внаслідок своєї значущості для суспільства та держави забезпечення цього права перестало бути справою окремої держави, воно перебуває в центрі уваги міжнародної спільноти та провідних міжнародних організацій. Тому велику вагу серед джерел права соціального забезпечення України мають документи договірного характеру, ухвалені на міжнародному рівні.
80
І
$.1. Поняття, загальна характеристика та класифікація джерел права...
Зважаючи на існуючу різницю в соціальних та економічних можливостях різних держав, міжнародні документи з прав людини встановлюють мінімальні стандарти соціального захисту, які не є нормами прямої дії, а виступають бизою для правотворчості держав-учасниць, нормами-прин-ципами, на які повинно орієнтуватися національне законодавство. Основні положення права соціального забезпечення України, яка є одним із членів-фундаторів Організації Об'єднаних Націй, членом Ради Європи, базуються на нормах міжнародно-правових актів з прав людини. Двосторонні угоди нашої держави містять норми прямої дії, застосування нких відбувається в порядку, встановленому законами України.
Ще однією особливістю джерел права соціального забезпечення є їх множинність. Відносини соціального забезпечення врегульовані великою кількістю нормативних актів. Ііільшість цих актів є загальнодержавними й ухвалюються відповідними державними органами, але у системі джерел права соціального забезпечення існують і акти, що мають місцевий (локальний) характер. При цьому останнім часом ;іростає роль актів органів місцевого самоврядування. Ці органи приймають нормативно-правові акти, якими регулюють окремі питання соціального забезпечення громадян (надання субсидій на житлово-комунальні послуги, надання соціальних пільг окремим категоріям населення та ін.). Зростання ролі актів органів місцевого самоврядування серед джерел права соціального забезпечення зумовлено двома причинами:
— розширенням компетенції органів місцевого самоврядування у сфері регулювання відносин соціального забезпечення;
— збільшенням кількості виплат соціального забезпечення, що здійснюються за рахунок місцевих бюджетів.
Множинність джерел права соціального забезпечення є результатом того, що в Україні відсутній єдиний кодифікований акт, який би врегульовував увесь комплекс суспільних
81
Розділ 3. Джерела (форми) права соціального забезпечення______________
відносин, котрі є предметом цієї галузі. Об'єктивно цього на сьогодні досягти неможливо. Система законодавства в сфері соціального забезпечення перебуває у стадії реформування. Тому чинне законодавство характеризується значною нестабільністю, безсистемністю, суперечливістю, а подекуди й дублюванням відповідних положень у різних законодавчих актах, відмінних за юридичною силою.
Важливо зазначити, що серед джерел права соціального забезпечення особливе місце належить актам Міністерства праці і соціальної політики України. Це зумовлено тим, що одним з основних його завдань є участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері зайнятості, соціального захисту населення, соціального страхування, оплати праці, пенсійного забезпечення і соціального обслуговування населення. Правові акти цього міністерства сприяють правильному та однаковому застосуванню законодавства про соціальне забезпечення.
Ще однією характерною рисою джерел права соціального забезпечення може вважатися наявність серед них актів, які ухвалюються органами соціального страхування. За своєю юридичною природою вони не належать до актів державних органів, але після реєстрації у Міністерстві юстиції України набувають ознак нормативності та застосовуються на рівні з іншими нормативними актами.
Джерела права соціального забезпечення відзначаються також певною цільовою спрямованістю. Як уже відзначалося, відсутність єдиного кодифікованого акта на зразок основ законодавства чи кодексу призводить до того, що акти права соціального забезпечення здійснюють регулювання переважно лише певної групи відносин, якогось одного виду соціаль-* ного забезпечення: пенсій, допомог тощо.
Неабияку роль у системі джерел права соціального забезпечення відіграють закони про Державний бюджет на поточний рік. Завдяки Державному бюджету держава здійснює коригування багатьох показників соціального захисту своїх
82
р
гг
З.І. Поняття, загальна характеристика та класифікація джерел права...
громадян, гарантуючи щорічно їм більш високі стандарти забезпечення.
Для джерел права соціального забезпечення властивою є також значна міра диференціації правового регулювання. Окремі види пенсійного забезпечення залежать, наприклад, від попередньої діяльності пенсіонерів, від належності їх до певних соціальних груп, умов праці тощо, і все це знаходить відображення у джерелах цієї галузі.