ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 31.07.2020
Просмотров: 9018
Скачиваний: 5
наказом Міністерства праці України від 29 грудня 2001 р. № 549//Офіційний я'- вісник України. — 2002. — № 5. — Ст. 212; Типове положення про пси-■%' хоневрологічний інтернат, затверджене наказом Міністерства праці України від
29 грудня 2001 р. № 549 // Офіційний вісник України. — 2002. — № 5. —
Ст. 212.
.й
463
Розділ 14. Соціальне обслуговування
не протипоказане перебування в будинку-інтернаті та які не мають працездатних родичів, зобов'язаних їх утримувати за законом. Як виняток, можуть прийматися особи похилого віку та інваліди, які мають працездатних дітей аби родичів, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати, якщо ті з об'єктивних причин не можуть цього зробити. До психоневрологічного інтернату приймаються на державне утримання психічно хворі особи, які досягли пенсійного віку, інваліди І, II груп з психоневрологічними захворюваннями, старші за 18 років, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги, яким згідно з медичним висновком не протипоказане перебування в будинку-інтернаті, незалежно від наявності батьків або інших родичів, зобов'язаних їх утримувати за законом.
Особам, які перебувають на державному утриманні у бу-динках-інтернатах, виплачується 25 % призначеної пенсії. Якщо розмір пенсії перевищує вартість їх утримання, то виплачується різниця між пенсією і вартістю утримання, але не менше 25 % призначеної пенсії і не менше 20 % мінімальної пенсії за віком. Інвалідам і пенсіонерам, які проживають у будинку-інтернаті на платній основі, пенсія виплачується у повному розмірі.
Будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричні пансіонати, пансіонати для ветеранів війни і праці і психоневрологічні інтернати надають такі види послуг:
— забезпечення житлом, одягом, взуттям, постільною білизною, м'яким і твердим інвентарем та столовим посудом;
— забезпечення раціональним чотириразовим харчуванням з урахуванням віку і стану здоров'я осіб, що проживають в інтернаті, в межах натуральних норм харчування;
— забезпечення цілодобовим медичним обслуговуванням, консультативною допомогою, стаціонарним лікуванням на базі закріплених за інтернатом лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я;
464
14.2. Соціальне обслуговування громадян похилого віку
— забезпечення слуховими апаратами, окулярами, протезно-ортопедичними виробами, зубним протезуванням, спеціальними засобами пересування, медикаментами та життєво необхідними ліками відповідно до медичного вис-
* новку;
— забезпечення комунально-побутовим обслуговуванням;
— організацію культурно-масової та оздоровчо-спортивної роботи з урахуванням стану здоров'я і віку мешканців бу-динку-інтернату;
— створення умов, що сприяють адаптації осіб, які перебувають в інтернаті, у новому середовищі.
Ще одним органом, який здійснює соціальне обслуговування, є спеціальний будинок-інтернат для осіб похилого віку та інвалідів1. Він є медико-соціальним закладом, призначеним для постійного проживання інвалідів І та II груп осіб похилого віку громадян (чоловіків віком понад 60 років, жінок — понад 55 років) із числа звільнюваних з місць позбавлення волі особливо небезпечних рецидивістів та інших осіб, за якими відповідно до чинного законодавства встановлено адміністративний нагляд, а також тих осіб, які направляються з прий-мальників-розподільників із числа вказаних інвалідів і осіб похилого віку, раніше судимих або неодноразово притягуваних до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку, якщо зазначені особи потребують догляду, побутового і медичного обслуговування, систематичного та цілеспрямованого виховного впливу державних і громадських організацій.
Направлення осіб похилого віку та інвалідів до спеціального будинку-інтернату провадиться за їх бажанням на підставі висновку медичної частини виправно-трудової установи про те, що вони потребують стороннього догляду і не мають протипоказань для проживання в будинку-інтернаті у разі відсутності у них працездатних родичів, зобов'язаних їх утримувати.
1 Постанова Ради Міністрів УРСР «Про спеціальні будинки-інтернати для престарілих та інвалідів» від 2 березня 1990 р. № 49 // Законодавство України про соціальне забезпечення. — Вид. 6-те, доп. і перероб. — Л., 2002. — 501 с.
16 6-545
465
Розділ 14. Соціальне обслуговування
В Україні також розвивається система напівстаціонарного соціального обслуговування в першу чергу осіб похилого віку. Йдеться про надання послуг із харчування та облаштування на нічліг особам, які не мають житла. Спеціально відведені місця для надання харчування та облаштування на нічліг особам, які не мають житла, створюються з метою надання їм послуг щодо нічного перебування, забезпечення одноразовим харчуванням відповідно до встановлених норм витрат продуктів харчування у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та інвалідів загального типу1.
До спеціально відведених місць приймаються особи, які не мають житла (в першу чергу непрацездатні громадяни похилого віку), за особистим зверненням, у разі відсутності у них протипоказань.
Протипоказаннями для приймання до спеціально відведених місць осіб, які не мають житла, є:
— клінічні ознаки інфекційного захворювання;
— психічні захворювання, які супроводжуються розладом поведінки і є небезпечними для хворого та оточення;
— гостре алкогольне сп'яніння та ознаки наркотичного сп'яніння.
У спеціально відведених місцях можуть надаватися, з урахуванням спеціальних потреб регіону та фінансових можливостей, такі види послуг:
1) надання для тимчасового нічного перебування окремого ліжко-місця з комплектом постільної білизни і предметами особистої гігієни (мило, рушник), а в разі потреби — одягу, взуття;
2) забезпечення безкоштовним одноразовим харчуванням при нічному перебуванні на термін, визначений місцевими органами виконавчої влади;
^Постанова Кабінету Міністрів України «Про норми надання послуг з харчування та облаштування на нічліг у спеціально відведених для цього місцях особам, які не мають житла, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість» від 27 квітня 1998 р. № 573//Офіційний вісник України. — 1998. — № 17. — Ст. 632.
466
___________________________14.3. Соціальне обслуговування неповнолітніх
3) забезпечення першої медичної допомоги й проведення санітарної обробки для запобігання інфекційним захворюванням;
4) направлення осіб, які потребують медичної допомоги, до лікарень або влаштування їх до будинків-інтернатів за профілем захворювання;
5) надання консультацій з питань соціального захисту населення та соціальної адаптації до умов проживання в суспільстві.
Ліжко-місце у спеціально відведеному місці на нічліг надається особі, яка не має житла, на термін, визначений місцевими органами виконавчої влади.
У разі потреби надання першої медичної допомоги безпосередньо у спеціально відведеному місці організовується медичний пост, який очолює медична сестра, а також окреме приміщення для проведення санітарної обробки осіб та знезараження їхнього одягу.
14.3. Соціальне обслуговування неповнолітніх
Проблема реального забезпечення прав дітей у всіх сферах життєдіяльності є однією з основних у діяльності нашої держави. Сприяти вирішенню цієї проблеми покликане соціальне забезпечення. їх соціальне обслуговування — самостійний відособлений вид соціального обслуговування, має свою специфіку, яка зумовлена особливостями контингенту.
Соціальне обслуговування неповнолітніх здійснюється в основному спеціалізованими соціальними закладами (стаціонарне соціальне обслуговування). Останнім часом більшого розвитку набувають різні види соціального обслуговування неповнолітніх за місцем проживання (вдома).
Можна виділити три основних види соціального обслуговування дітей:
— соціальне обслуговування дітей дошкільного віку в дошкільних дитячих закладах;
— соціальне обслуговування дітей-сиріт і дітей, які залишилися без батьків; і- ,л
467
Розділ 14. Соціальне обслуговування____________________________________
— соціальне обслуговування дітей з вадами фізичного або
розумового розвитку.
Соціальне обслуговування дітей дошкільного віку в дошкільних дитячих закладах відповідно до Закону України «Про освіту» здійснюється в дошкільних навчальних закладах. Закон виділяє наступні види таких закладів: ясла; ясла-садки; дитячі садки; ясла-садки компенсуючого типу; будинки дитини; дитячі будинки інтернатного типу; ясла-садки сімейного типу; ясла-садки комбінованого типу; центри розвитку дитини; дитячі будинки сімейного типу.
Відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 р. основним видом закладів, що надає соціальні послуги неповнолітнім дошкільного віку, є дошкільний навчальний заклад.
Дошкільний навчальний заклад — це навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.
Він:
— задовольняє потреби громадян відповідної території в
здобутті дошкільної освіти;
— забезпечує відповідність рівня дошкільної освіти вимогам Базового компонента дошкільної освіти;
— створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог і забезпечує їх дотримання;
— формує у дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки;
— сприяє збереженню та зміцненню здоров'я, розумовому, психологічному і фізичному розвитку дітей;
— здійснює соціально-педагогічний патронат, взаємодію
із сім'єю;
— є осередком поширення серед батьків психолога-педагогічних та фізіологічних знань про дітей дошкільного віку.
Дошкільними навчальними закладами в Україні є:
468
14.3. Соціальне обслуговування неповнолітніх
— дошкільний навчальний заклад (ясла) для дітей віком від 2 місяців до 3 років, де забезпечуються догляд за ними, а також їх розвиток і виховання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти;
— дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) для дітей віком від 2 місяців до 6 (7) років, де забезпечуються догляд за ними, розвиток, виховання і навчання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти;
— дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) для дітей віком від 3 до 6 (7) років, де забезпечуються їх розвиток, виховання і навчання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти;
— дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) компенсуючого типу для дітей віком від 2 до 7 (8) років, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації. Дошкільні навчальні заклади (ясла-садок) компенсуючого типу поділяються на спеціальні та санаторні;
— будинок дитини — дошкільний навчальний заклад системи охорони здоров'я для медико-соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також для дітей з вадами фізичного та (або) розумового розвитку від народження до 3 (для здорових дітей) та до 4 (для хворих дітей) років;
— дошкільний навчальний заклад (дитячий будинок) інтернатного типу забезпечує розвиток, виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дошкільного та шкільного віку, які перебувають у родинних стосунках та утримуються за рахунок держави;
— дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) сімейного типу для дітей віком від 2 місяців до б (7) років, які перебувають в родинних стосунках і де забезпечуються їх догляд, розвиток, виховання і навчання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти;
469
Розділ 14. Соціальне обслуговування
— дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу для дітей віком від 2 місяців до 6 (7) років, у складі якого можуть бути групи загального розвитку, компенсуючого типу, сімейні, прогулянкові, в яких забезпечується дошкільна освіта з урахуванням стану здоров'я дітей, їх розумового, психологічного, фізичного розвитку;
— дошкільний навчальний заклад (центр розвитку дитини), в якому забезпечуються фізичний, розумовий і психологічний розвиток, корекція психологічного і фізичного розвитку, оздоровлення дітей, які відвідують інші навчальні заклади чи виховуються вдома;
— дитячий будинок сімейного типу — дошкільний навчальний заклад, в якому виховуються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, віком від 2 до 18 років.
Для забезпечення реалізації прав дитини на родинні зв'язки при загальноосвітніх школах-інтернатах для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, можуть створюватися дошкільні відділення.
Найбільш поширеним дошкільним дитячим закладом є дитячий садок із денним перебуванням і обслуговуванням у ньому дитини в робочі дні тижня.
Соціальне обслуговування дітей у державних і комунальних дошкільних та інтернатних навчальних закладах надається за плату, розмір якої встановлюється органами місцевого самоврядування.
Відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» батьки або особи, які їх замінюють, вносять плату за харчування дітей у державному та комунальному дошкільному навчальному закладі в розмірі, що не перевищує 50 % у міській місцевості та ЗО % у сільській місцевості від вартості харчування на день. Розмір плати зменшується на 50 % для батьків, у сім'ях яких троє і більше дітей. Законом про Державний бюджет на відповідний рік встановлюється гарантований мінімум для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних і комунальних дошкільних закладах.
470
14.3. Соціальне обслуговування неповнолітніх
Інший порядок оплати перебування дитини у дошкільному навчальному закладі інтернатного типу. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про невідкладні питання діяльності дошкільних та інтернатних навчальних закладів» від 26 серпня 2002 № 1243і батьки або особи, які їх замінюють, щомісяця вносять плату в розмірі 20 % середньомісячного сукупного доходу на одного члена сім'ї за утримання одного вихованця у загальноосвітній школі-інтернаті, спеціалізованій школі-інтернаті І—III ступенів, загальноосвітній школі та професійно-технічному училищі соціальної реабілітації.