г) забезпечення ліквідності;

д) гарантійних;
є) торговельних;

є) зменшення кредитних ризиків.

7. У яких формах участь іноземного капіталу в банківському секто­рі України є найбільш доцільною а) з позицій інтересів української бан­ківської системи; б) з позицій інтересів іноземного капіталу:

а) створення банківських представництв;

б) створення філій іноземних банків;

в) купівля українських банків;

г) створення дочірніх банків;

д) купівля контрольного пакета акцій українських банків;
є) пайова участь у статутному капіталі українських банків.

ТЕМА 15. Центральні банки в системі управління грошовим оборотом

Плани семінарських занять

Заняття 15 (2 год.)

1. Призначення та роль центральних банків.

2. Основи організації центрального банку.

3. Незалежний статус центрального банку та способи його ре­алізації.

4. Походження та розвиток центральних банків. Створення Європейської системи центральних банків.

5. Створення та розвиток центрального банку в Україні.

6.Функції центрального банку, їх сутність та зв'язок з функ­ціями банківської системи.

7.Операції центрального банку: сутність та характеристика.

8..Цілі грошово-кредитної політики центрального банку та способи їх досягнення. Проблема вибору проміжних цілей та ме­ханізм таргетування інфляції.

9.Інструменти грошово-кредитної політики.

10.Місце центрального банку в системі регулювання і контро­лю за банківською діяльністю.

Методичні вказівки

Вивчення цієї теми дає можливість студентам зрозуміти особ­ливе призначення і роль центрального банку в ринковій еко­номіці. Він відіграє провідну роль на грошовому ринку, в управлінні грошовим оборотом, є одним із двох механізмів дер­жавного регулювання економіки (поряд з фіскально-бюджетною системою). Він впливає на розвиток економіки через регулю­вання пропозиції грошей та через регулювання і контроль діяль­ності комерційних банків.

Особливе призначення центральних банків визначає його спе­цифічний статус та організацію діяльності. Світова практика до­вела, що найуспішнішими є центральні банки з найбільш незалеж­ним статусом, який проявляється в повній чи майже повній само­стійності в прийнятті рішень, пов'язаних з їх функціями. Дотри­манню цього статусу підпорядковуються основні вимоги щодо організаційної структури та діяльності центральних банків: в управлінні пропозицією грошей, у визначенні обсягів та розмі­щенні емісійних ресурсів, в управлінні процентною ставкою та валютним курсом та ін. Проте незалежність центрального банку не може бути абсолютною. Установлення суспільного контролю за його діяльністю є надзвичайно складним і відповідальним зав­данням.

Центральні банки є відносно молодими порівняно з комерцій­ними банками. Проте пройдений ними історичний шлях розвитку довів закономірний характер централізації, одержавлення та ви­ведення з-під впливу окремих політичних сил механізму емісії грошей, управління пропозицією грошей та регулювання банків­ської діяльності. Ці закономірності проявилися і в процесі розвит­ку центрального банку України.

---

Для кращого розуміння призначення та особливої ролі сучас­них центральних банків важливе значення має ознайомлення з іс­торією походження та розвитку центробанків провідних країн світу та Європейського центрального банку.

Для реалізації свого призначення центральні банки виконують кілька функцій:

— регулятивну, у процесі якої центробанки регулюють пропо­зицію грошей та забезпечують відповідний вплив на економічний розвиток;

• функцію управління банківською системою країни;

• функцію організації та управління грошовим оборотом (го­тівковим чи безготівковим);

• функцію банківського обслуговування загальнодержавних
  потреб країни.

Для виконання кожної зі своїх функцій центральні банки ви­конують цілий ряд окремих операцій, кожна з яких являє собою певну економічну, фінансову чи адміністративно-організаційну дію. Так, для виконання регулятивної функції Національний банк України виконує такі операції: розробляє і реалізує Основ­ні засади грошово-кредитної політики, регулює валютний курс гривні, розробляє і контролює формування платіжного балансу, здійснює формування та управління золотовалютним резервом країни та ін.

У межах функції управління банківською системою НБУ ви­конує цілий ряд операцій, завдяки яким його ще називають бан­ком банків (зберігання резервів комерційних банків, розрахунко­во-касове та кредитне обслуговування банків), та ряд інших операцій з комерційними банками (державна реєстрація, ліцензу­вання, нормування діяльності, нагляд і контроль, ліквідація бан­ків та ін.).

Хоча всі функції центробанків дуже важливі, центральне міс­це серед них займає регулятивна функція, оскільки через неї держава може активно впливати на темпи економічного зростан­ня як ключовий макропоказник стану економіки та перспектив розвитку суспільства.

У зв'язку з цим в даній темі значна увага приділена вивченню грошово-кредитної політики Національного банку України.

Рекомендована література

1. Про Національний банк України: Закон України.

2. Гроші та кредит: Підручник / За заг. ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ,2002. — Розд. 1$.

3. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Підручник /За заг. ред. А. М. Мороза, М. Ф. Пуховкіної. — К.: КНЕУ, 2005. —Розд. 1,6,9.

4. Поляков В. Я., Московкина Л. А. Структура и функции центральних банкьів. Зарубежньїй опьіт: Учеб. пособие. — М.: Инфра-М, 1996.

5. Вера Смит. Происхождение центральних банков. — М.: Ин-т нац.модели зкономики, 1996.

Термінологічний словник

Активи центрального банку— напрями та обсяги розміщення центробанками наявних у них грошових ресурсів: запаси цінних папе­рів, золотовалютні запаси, кредити банкам та ін.

Валютна інтервенція — втручання центрального банку в операції на валютному ринку з метою впливу на курс національної валюти через операції купівлі-продажу іноземної валюти.

---

Грошове сховище— запаси банкнот і монет в установах НБУ в спеціально обладнаних приміщеннях та сейфах для оновлення готівко­вої маси в обігу та забезпечення зростаючих потреб обороту в готівко­вій масі. Розрізняють центральне сховище НБУ і сховища його терито­ріальних установ.

Грошовий передавальний механізм —- механізм впливу монетарної політики на обсяги виробництва через чутливе до процентної ставки

споживання.

Емісія грошей — випуск в оборот грошей у готівковій (банкнотна місія) та безготівковій (кредитна емісія) формах.

Емісійний банк — банк, якому надано право випуску грошей в обо­рот. Звичайно це центральний банк країни, якому монопольно належить

таке право.

Європейський центральний банк — загальноєвропейська грошово-кредитна інституція для проведення єдиної монетарної політики та кон­тролю над обігом євро.

Зобов'язання НБУ— сукупність коштів, мобілізованих НБУ на відповідні рахунки (кореспондентські, бюджетні, поточні, депозитні) від комерційних банків, урядових структур і кредиторів.

Золотовалютний резерв — офіційний запас золота (у зливках та монетах) і валютний запас, що зберігаються в центральному банку дер­жави з метою забезпечення регулятивної функції, проведення валют­них інтервенцій на внутрішньому та зовнішньому валютних ринках, отримання іноземних кредитів під забезпечення цим резервом, підтри­мання платоспроможності країни на світовому ринку та ін.

Касове виконання державного бюджету — включає операції з ве­дення рахунків урядових установ, акумулювання податків, що надхо­дять на ці рахунки, і здійснення платежів з цих рахунків. Існують різні системи касового виконання державного бюджету: банківська (усі пе­релічені операції здійснюють банківські установи), казначейська (усі операції здійснюють підрозділи спеціально створеного органу в системі Міністерства фінансів) та змішана (операції розподілені між банківсь­кими установами й органами Мінфіну).

Кореспондентський рахунок — рахунок для обліку розрахунків, які виконує одна банківська установа за дорученням і на кошти іншої бан­ківської установи на підставі укладеного кореспондентського договору.

Кредитна політика— інструмент грошово-кредитної політики, який передбачає можливість маніпулювання обсягами кредитів, що на­даються центральними банками комерційним банкам і уряду з метою впливу на обсяг грошової маси в обігу.

Ліцензія НБУ— оформлений у встановленому порядку дозвіл на здійснення банківської діяльності в межах певного переліку операцій.

Ломбардний кредит — короткостроковий кредит під заставу май­на, яке швидко реалізується. Що ж до вітчизняних комерційних банків, то це кредити, що їх надає НБУ під заставу облігацій внутрішньої дер­жавної позики.

Міжбанківські розрахунки— система здійснення і регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, які мають місце між банківськими установами в процесі їхньої діяльності. В Україні міжбанківські розрахунки можуть здійснюватись через:

---

а) систему електронних платежів НБУ;

б) внутрішньобанківську платіжну систему комерційного банку;

в) прямі кореспондентські відносини.

Норма обов'язкових резервів — установлене юридичним актом (за­коном чи рішенням центрального банку) процентне співвідношення суми обов'язкових резервів, що утворюються за окремими статтями ба­нківських пасивів, до обсягу зобов'язань за відповідними статтями.

Обов'язкові резерви— це резерви комерційних банків, сформовані відповідно до норм обов'язкових резервів. Можуть зберігатись як на окремих депозитних рахунках, так і на кореспондентському рахунку комерційного банку в центробанку, а також у касах банку.

Оборотна каса — підрозділ установи НБУ, створений для приймання та видачі готівки комерційним банкам та державним установам, що пере­бувають на розрахунково-касовому обслуговуванні в НБУ. До оборотної каси надходять надлишки готівки з операційних кас установ комерційних банків та з кас юридичних осіб, що обслуговуються в НБУ. З оборотних кас проводиться підкріплення операційних кас комерційних банків.

Пасиви центральних банків — джерела та обсяги залучення ресурсів, Включають банківський капітал, гроші в обігу (емісію), резерви банків, що зберігаються на кореспондентських і депозитних рахунках, та ін.

Підкріплення оборотної каси — поповнення каси установи НБУ банкнотами та монетами у разі їх недостатності для нормального про­ведення касових операцій. Підкріплення оборотної каси здійснюється із резервного фонду банкнот і монет.

Політика відкритого, ринку — інструмент грошово-кредитної по­літики, який полягає в можливості впливу на обсяг грошової маси в обігу через операції купівлі-продажу державних цінних паперів на вто­ринному ринку.

Політика «дешевих грошей» — система заходів грошово-кредитної політики, спрямованих на збільшення грошової маси в обігу. Реалізу­ється через зниження процентних ставок та розширення обсягів креди­тів, що їх надають центральні банки банкам другого рівня, зниження норм обов’язкового резервування, купівлю цінних паперів центральни­ми (пінками у комерційних банків та інших заходів, що роблять гроші легкодоступними.

Політика «дорогих грошей» — система заходів грошово-кредитної політики, спрямованих на скорочення грошової маси в обігу, що дося­гається використанням інструментів протилежних політиці «дешевих грошей» (скорочення обсягів кредитів, підвищення процентних ставок за кредитами, підвищення норм обов'язкових резервів продаж держав­них цінних паперів банкам другого рівня).

Політика обов'язкових резервів— інструмент грошово-кредитної політики, який передбачає можливість зміни норми обов'язкового резе­рвування для комерційних банків з метою впливу на обсяг грошової маси в обігу.

Процентна політика— інструмент грошово-кредитної політики, який передбачає можливість маніпулювання процентними ставками, що їх установлює центральний банк за кредитами рефінансування, з метою впливу на обсяг грошової маси в обігу.

---

РЕПО — операція з цінними паперами, що ґрунтується на угоді між НБУ і комерційним банком про продаж-купівлю державних цінних па­перів на певний термін із зобов'язанням зворотного продажу-купівлі у визначений термін або на вимогу однієї зі сторін за заздалегідь обумов­леною ціною.

Ресурси НБУ— грошові кошти на рахунках юридичних осіб, що мають рахунки в установах НБУ; готівкові кошти в обігу та кошти внутрішньобанківського походження (капітал банку).

Система електронних платежів (СЕП) — комплекс програмно-технічних засобів, призначений для виконання міжбанківських розра­хунків між її учасниками.

Центральна розрахункова палата — підрозділ Національного ба­нку України, який організовує роботу системи електронних платежів у цілому, а також виконує функції регіональних розрахункових палат для банків та їх установ по м. Києву та Київській області.

Запитання для самоконтролю

1. Економічне призначення центрального банку у ринковій економіці.

2. Обґрунтувати, чому центральні банки виникли пізніше, ніж комерційні.

3. Наведіть аргументи «за» і «проти» незалежного статусу центрального банку.

4. У чому полягає відмінність між функціями і операціями центрального банку?

5. Відносини НБУ з органами державної влади.

6. Європейський центральний банк та мета його створення.

7. Які операції виконує центральний банк як банк банків?

5. Кредити центрального банку комерційним банкам, мета цьо­го кредитування.

6. Назвіть усі функції центробанків і охарактеризуйте кожну з них.

10. Чому у світовій практиці центральному банку заборонено купувати цінні папери на первинному ринку?

11. Назвіть цілі грошово-кредитної політики центробанку. Чому ці цілі діляться на три рівні?

12. Які операції виконує НБУ в межах своєї функції управління банківською системою?

Теми рефератів

1. Походження центральних банків та їх розвиток.

2. Операції Національного банку України як банку банків.

3. Функції центрального банку та їх зміст.

4. Незалежність центрального банку та чинники, що її визна­чають.

5. Сутність і цілі грошово-кредитної політики НБУ.

6. Інструменти грошово-кредитної політики НБУ.

7. Курсове та інфляційне таргетування як альтернативні про­міжні цілі монетарної політики.

8. Діяльність НБУ як фінансового агента уряду.

Тести для перевірки знань з теми

1. Право монопольної емісії банкнот належить:

а) комерційним банкам;

б) страховим компаніям;

в) центральним банкам;

г) пенсійним фондам.

2. У чому полягає головне призначення діяльності центрального банку:

а) забезпечення сталості національних грошей;

б) обслуговування комерційних банків;

в) обслуговування уряду;

г) контроль та регулювання стану грошового ринку;

д) організація міжбанківських розрахунків; є) сприяння економічному зростанню в країні.

3. Якщо центральний банк проводить політику стимулювання ви­робництва, то він:

---

Смотрите также файлы

• Slyusarev_otchet.docx

• Курсовая Готов.doc

• Памятка по физ-ре.doc

• БіКО частина 3(папка розвиток артелерії).doc

• Бико Часть 2(папка розвиток артелерії).doc