Файл: сам.робота.гроші і кредит.doc

ТЕМА 14. Теоретичні основи діяльності комерційних банків

Плани семінарських занять

Заняття 14 (2 год.)

1. Призначення та види комерційних банків, їх походження і розвиток.

2. Банківництво як галузь економіки. Порядок створення, ор­гани управління та контроль за діяльністю банків.

3. Джерела формування ресурсів банку та напрями їх викори­стання. Проблема капіталізації банків.

4. Послуги як продукт банківської діяльності, їх види, відмін­ність від банківських операцій та вплив на обсяг ВВП. Дискусії щодо розмежування операцій і послуг банків.

5. Банківські ризики, їх види та вплив на діяльність банків. Банківська паніка та її можливі наслідки.

6.Банківництво як вид бізнесу, його особливості та чинники успіху. Характеристика балансу банку.

7.Доходи, витрати та прибуток банку прибутковість як показ­ник бізнесового успіху банку. Вплив на прибутковість балансової та позабалансової діяльності банку.

8.Стабільність та надійність банку, механізм їх забезпечення та роль у бізнесових успіхах.

9.Міжнародне банківництво. Проблема експансії міжнарод­ного капіталу в банківський сектор України.

10.Формування комерційних банків в Україні, їх сучасний стан та проблеми розвитку.

Методичні вказівки

Вивчення цієї теми базується на знаннях питань фінансового посередництва і ролі в ньому комерційних банків як центральної ланки фінансового посередництва, висвітлених у темі 13. На цій основі легко усвідомити, що головним призначенням комерцій­них банків є зведення заощадників і позичальників, тобто вико­нання місії фінансових посередників. Проте цим не вичерпується призначення банків. Другим їх призначенням є створення інфраструктурної бази для функціонування грошової системи, регулю­вання пропозиції грошей, тобто для використання державою грошей як могутнього регулятора економічного розвитку.

Подвійне призначення банків зумовлює їх надзвичайно важ­ливу — стратегічну — роль у розвитку економіки. Цим зумовлю­ється потреба у створенні різноманітних за характером функціо­нування банків. У зв'язку з цим існує багато видів банків, кожний з яких адаптований до обслуговування певних секторів економіки.

Щоб краще зрозуміти сучасний механізм банківської діяльності, потрібно ознайомитися з історією розвитку банківництва, з його еволюцією від приватних зберігачів чужих цінностей та приватних кредиторів до багатофункціональних посередників грошового ринку.

При вивченні банківництва слід виділяти два аспекти:

• банківництво як вид економічної діяльності, у результаті якої створюється додаткова вартість, виробляється специфічний вид продукції — банківські послуги, які включаються до обсягу ВВП. Це дає підстави для розгляду банків як специфічних під­приємств, які займаються виробничою діяльністю, а банківницт­ва — як галузі економіки;

• банківництво як вид бізнесу. Якщо виробнича діяльність банку спрямована на забезпечення певних потреб його клієнтів (зберігання заощаджень, надання позичок, здійснення розрахун­ків тощо), то бізнесова діяльність спрямована на забезпечення
  потреб власників банку у певному обсязі доходів (дивідендів) на інвестований у банк капітал.

Оскільки і виробнича, і бізнесова діяльність банків здійснюється у грошовій формі, у банківництві досить важко розрізнити ці два аспекти, що істотно ускладнює проблему управління банками. Так, наприклад, формування резервів (ресурсної бази) і формування влас­них доходів банків забезпечуються через принципово відмінні грошові потоки. Тому інтенсивне нарощування надходжень до бан­ку грошових коштів за пасивними операціями зовсім не означає, що відповідно зростають і його доходи. Може бути така ситуація, що доходи банку при цьому будуть зменшуватися, оскільки вони пов'язані з використанням резервів банку, а не з їх формуванням.

Вивчаючи банківництво як галузь економіки, слід зрозуміти ак­ціонерний устрій банку як фірми, порядок його створення, реєстра­ції та ліцензування, органи управління, структуру банку. Необхід­ність та способи державного регулювання діяльності банків. Особ­ливу увагу слід приділити ризиковості банківської діяльності, зро­зуміти зміст основних видів ризиків та їх вплив на діяльність банків.

Найскладнішим питанням банківництва як галузі є визначення його продукту. Навколо цього питання ведеться тривала дискусія в українській літературі. Вирішення його упирається в ототожнення понять банківських операцій та банківських послуг, коли визнача­льним продуктом об'являється обсяг операцій, а обсяг послуг роз­глядається як допоміжний продукт банківської діяльності. Насправ­ді ж ключовим продуктом банківництва як галузі є послуги, які банки надають своїм клієнтам. Вони поділяються на дві групи:

• послуги, що надаються через виконання певних операцій з грошима;

• послуги, що надаються без таких операцій — через так зва­ну позабалансову діяльність банку.

Ціною (і платою) послуг першої групи є маржа, а ціною (і платою) послуг другої групи є комісія (чи гонорар). Через надан­ня послуг банки беруть участь у формуванні доданої вартості, а обсяг їх послуг включається в обсяг ВВП.

Для пізнання банківництва як виду бізнесу важливо ознайо­митися з балансом банку, запам'ятати його структуру, зміст ос­новних статей активу та пасиву. Успіхи банківського бізнесу за­лежать від багатьох чинників внутрішнього і зовнішнього ха­рактеру. До внутрішніх чинників відносять: рівень банківського менеджменту, стан ціноутворення на послуги банку, управління банківськими ризиками, розвинутість позабалансової діяльності банку. До зовнішніх чинників належать: розвинутість фінансово­го ринку в країні, рівень державного втручання в діяльність бан­ків, рівень економічної і політичної стабільності в країні, вива­женість грошово-кредитної політики, рівень монетизації еконо­міки та ін. Оскільки бізнесові успіхи банку визначаються його прибутковістю, важливо усвідомити механізми формування бан­ківських доходів, витрат та прибутків, порядок розподілу та ви­користання прибутку банку.

Оскільки діяльність банків (економічна та бізнесова) опира­ється на асортимент та обсяги виконуваних операцій та залежить від пов'язаних з ними ризиків, студентам потрібно засвоїти сут­ність та види пасивних і активних операцій банків, призначення та порядок формування власного капіталу банку, основні види ризиків, які пов'язані з банківськими операціями.

Окремого розгляду заслуговує питання стабільності банку, з яким тісно пов'язана довіра до банку як необхідна передумова його успішної діяльності. Необхідно запам'ятати чинники, які за­грожують стабільності банків, засвоїти механізм забезпечення стабільності банків.

Особливої уваги заслуговує питання міжнародного банківниц­тва, його організації та призначення. Слід ознайомитися з диску­сіями з приводу експансії іноземного капіталу в банківський сек­тор України та з досвідом інших країн з цієї проблеми.

На завершення вивчення даної теми необхідно ознайомитися з процесом формування комерційних банків в Україні, з їх сучас­ним станом, з проблемами їх розвитку на перспективу.

Рекомендована література

1. Про банки і банківську діяльність: Закон України.

2. Гроші та кредит: Підручник / За заг. ред. М. І. Савлука. — К.:КНЕУ,2006. — Розд. 14.

3. Габбард Глен Р. Гроші, фінансова система та економіка. — К.:КНЕУ, 2004. — Розд. 13,14, 15.

4. Усоскин В: М. Современньїй коммерческий банк: управление и операции. — М.: КПЦ «Вазар-Ферро», 1994, — Гл. 1,2,3.

5. Центральний банк та грошово-кредитна політика: Підручник / Зазаг. ред. Мороза А. М., Пуховкіної М. Ф. — К.: КНЕУ, 2005. — Розд. 6.

6. Пернарівський О. Ризик та ліквідність комерційного банку / Віс­ник НБУ. — 2000, № 4. — С. 31.

7. Добровольський О. Адекватність капіталу та його вплив на резуль­тати діяльності банку / Вісник НБУ. — 2004. — № 6. — С. 34.

Термінологічний словник

Активи банку— розміщені і використані кошти банку, згруповані за їх економічним значенням у процесі відтворення, які відображаються у лівій частині бухгалтерського балансу банку — активі.

Активи банку високоліквідні— грошові кошти та активи, які мо­жуть бути легко трансформовані у наявні кошти.

Активні операції— операції банків з розміщення і використання грошових коштів, що складають їх ресурсну базу (резерви).

Акціонерний банк— банк, заснований у формі відкритого або за­критого акціонерного товариства. Його діяльність регулюється закона­ми України «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські то­вариства», «Про цінні папери і фондову біржу» та іншими законо­давчими й нормативними актами.

Акціонерний капітал банку— кошти, інвестовані власниками ак­ціонерного банку у його акції, та сума нерозподіленого прибутку. Мі-

німальний розмір цього капіталу регулюється нормативними актами Національного банку України.

Баланс — звіт, який показує фінансовий стан банку на певну дату, У ньому перелічуються його активи, пасиви та власний капітал.

Банк з іноземним капіталом — банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному нерезиденту, перевищує 10 %.

Банківська ліцензія — документ, який видається Національним ба­нком України в порядку і на умовах, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність», на підставі якого банки мають право здійснювати банківську діяльність.

Банківська ліквідність — здатність банку швидко і без втрат вико­нати свої зобов'язання, пов'язані з формуванням резервів.

Банківська паніка — хвиля банкрутств банків, яка спричиняє змен­шення доступності вкладів та кредитів, зменшує довіру вкладників до банків і провокує їхні наміри достроково вилучати вклади. Часто завер­шується діловими рецесіями.

Банківські інвестиції— вкладення банків у цінні папери чи паї ін­ших юридичних осіб.

Банківські послуги — основний продукт банківської діяльності, че­рез який банки беруть участь у створенні доданої вартості та ВВП. На­даються через виконання банківських операцій (зведення кредиторів і позичальників, зменшення ризиків, надання ліквідності, інформаційні та ін. ) та в процесі позабанківської діяльності (гарантійні, консульта­ційні, торговельні та ін.).

Банківські резерви — сукупність коштів, які перебувають у розпо­рядженні банку, використовуються ним для здійснення кредитних та інших активних операцій і розміщені на його коррахунку в централь­ному банку чи в його касах.

Банківські ризики — загроза втрат, що зумовлена специфікою бан­ківської діяльності. Підрозділяються на кредитні, процентні, валютні ризики, ризики від операцій з цінними паперами, ризики зловживань тощо.

Вклад— грошові кошти в національній чи іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних за­садах на визначений строк (строковий) або без зазначення такого стро­ку (до запитання) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законо­давства України та умов договору.

Депозит банківський — див. Вклад.

Диверсифікація — розподіл коштів поміж більшою кількістю акти­вів з метою зменшення ризику.

Державне гарантування депозитів населення — система гаранту­вання вкладів населення в комерційних банках, організована державою. Фонд гарантування депозитів створюється за рахунок відрахувань бан­ків, розмір яких установлений законом у відсотках до обсягу депозитів. У 2006 р. розмір гарантії становив 8,0 тис. грн одному вкладнику по всіх вкладах у гривнях в одному банку.

Довірчі операції банків— операції трастових підрозділів ко­мерційних банків з управління коштами чи майном і виконання інших послуг в інтересах, за дорученням та за рахунок їх клієнтів.

Дочірній банк — банк, у якому материнському банку належить не менше 50 % акціонерного (пайового) капіталу або голосів, але який не має права володіти акціями материнського банку.

Закордонна філія банку— підрозділ закордонного банку, що має його назву, розміщений у даній країні і надає весь спектр банківських послуг.

Земельний банк— банк, переважною діяльністю якого є надання послуг з земельного кредиту, тобто кредиту під заставу землі або іншої нерухомості з метою сприяння розвитку сільського господарства. Як правило, ці банки надають пільгові кредити аграрному сектору еконо­міки за рахунок держави або за її підтримки.

Інвестиційний банк — банк, що спеціалізується на здійсненні портфельних і реальних інвестицій на комісійній основі чи за власний кошт, шляхом проведення операцій з цінними паперами (випуск, роз­міщення, придбання) та довгострокового кредитування інвестиційних проектів, засновницької діяльності. Особливість інвестиційних банків полягає в тому, що вони не займаються залученням вкладів населення.

До виділення інвестиційних банків в окремий вид привів розподіл праці в кредитній сфері з метою зменшення ризиків комерційних бан­ків, причому в деяких країнах (США, Японія, Великобританія) таке ви­ділення закріплено законом.

Інноваційний банк — спеціалізований банк, основними операціями якого є фінансування або кредитування інноваційної діяльності за всім інноваційним циклом «наука-техніка-виробництво» чи окремими його етапами або стадіями з метою прискорення темпів науково-технічного прогресу. Ці операції дуже ризиковані через непередбачуваність ре­зультатів інноваційного процесу. Кредити, які надають інноваційні бан­ки, переважно є довгостроковими. Основними ресурсами цих банків служать їх власні кошти та депозити їхніх клієнтів. В Україні вони не набули розвитку. Альтернативою інноваційних банків є венчурні фон­ди, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії.

Капітал банку— залишкова вартість активів банку після вираху­вання всіх його зобов'язань.

Стандартні кредити — кредити (незалежно від виду забезпечен­ня), строки погашення яких не настали, або за якими своєчасно та в по­вному обсязі погашається основний борг, а також пролонговані в уста­новленому порядку (але не більше двох разів) кредити із загальним терміном пролонгації не більше шести місяців.

Нестандартні кредити— кредити, пролонговані більше разів, або з загальним терміном пролонгації, який перевищує 60 забезпечені кредити з простроченням терміну погашення до 60 днів та недостатньо забезпечені кредити з простроченням терміну погашення до 30 днів.

Сумнівні кредити— незабезпечені кредити з простроченням терміну погашення до ЗО днів та недостатньо забезпечені з прострочен­ням терміну погашення від ЗО до 60 днів, а також кредити з простро­ченням терміну погашення від 60 до 180 днів.

Безнадійні кредити— незабезпечені кредити з простроченням терміну погашення від 60 до 180 днів та недостатньо забезпечені кре­дити з простроченням терміну погашення понад 180 днів.

Комерційний банк— банк, основною метою діяльності котрого є збільшення ринкової вартості статутного капіталу та отримання прибут­ку для свого подальшого розвитку й для своїх акціонерів чи пайовиків.

Кооперативний банк— банк, що перебуває у спільній власності своїх членів, може здійснювати розрахунково-касове обслуговування, надавати позички, приймати депозити та забезпечувати своїх клієнтів іншими послугами в межах отриманої ліцензії.