Файл: Torgovlya_lyudmi_i_prinuditelny_trud_Kontrol.pdf

89

Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів

ПРИКЛАД 10

Європейська служба зайнятості (EURES)

До EURES входять декілька європейських країн, об’єднаних спільною метою
стимулювати процес працевлаштування іноземних працівників та координувати
регіональні політики працевлаштування громадян в інших країнах. EURES – це своєрідна
розгалужена мережа з працевлаштування працівників на внутрішньоєвропейському
ринку праці, яка полегшує та підвищує рівень мобільності працівників у межах
Європейської економічної зони (ЄЕЗ). Вона зближує Європейську Комісію та державні
служби зайнятості країн?членів ЄЕЗ. До мережі EURES входять більше ніж 450
консультантів, які працюють у таких країнах, як Австрія, Бельгія, Данія, Фінляндія,
Франція, Німеччина, Греція, Ісландія, Ірландія, Італія, Люксембург, Голландія, Норвегія,
Португалія, Іспанія, Швеція та Велика Британія. 

Метою EURES є забезпечення інформацією, надання консультацій щодо пошуку роботи
та наймання громадян країн – членів ЄЕЗ. Потенційним мігрантам та зацікавленим
роботодавцям надається інформація про умови праці та проживання, юридичних
особливостей, адміністративних процедур, поради відносно того, як знайти роботу та
отримати доступ до державних служб зайнятості в інших країнах ЄЕЗ. EURES постійно
поповнює дві існуючі бази даних: в першу заносяться нові вакансії, відкриті для громадян
країн ЄЕЗ, інша ж містить інформацію щодо загальних умов праці та життєвих умов у
країнах ЄЕЗ. EURES також розробила власну систему відповідності дипломів та
кваліфікацій громадян різних країн у межах зони. 

Джерело: ILO, Migrant Workers International Labor Conference, 87th Session 1999 (Geneva:

ILO, 1999), стор.63. Додаткову інформацію про EURES див. на сайті

http://europa.eu.int/eures/index.jsp 

ПРИКЛАД 11

Регіональний Центр Ініціативи співробітництва в  ПівденноBСхідній Європі для боротьби

з транснаціональною злочинністю  

В рамках ініціативи співробітництва в Південно?Східній Європі (SECI) в Бухаресті було
створено Регіональний центр Ініціативи співробітництва в  Південно?Східній Європі для
боротьби з транснаціональною злочинністю. Створення Центру є одним із заходів,
націлених на протидію транскордонній торгівлі людьми у регіоні.  Робоча група SECI на
зустрічах упродовж періоду з травня 1998 р. по травень 1999 р. розробила Угоду про
співробітництво з метою запобігання й боротьби з організованою транснаціональною
злочинністю. Угоду підписали 26 травня 1999 р такі країни: Албанія, Боснія і Герцеговина,
Болгарія, Греція, Угорщина, Македонія, Молдова, Румунія й Туреччина. Угода стала
своєрідним фундаментом для заснування 1 січня 2001 р. Регіонального центру.

У Центрі працює 15 осіб від країн?членів, здійснюючи регулярний обмін інформацією, що
поступає від правоохоронних органів та митних служб країн, які підписали угоду. Центр
організував спеціальні групи, до складу яких входять представники правоохоронних
органів та митних служб, роботу яких координують представники країн?членів Ініціативи.
Однією із таких спеціальних груп є Служба по боротьбі з торгівлею людьми, діяльність
якої координує Румунія.

У 2001 р. Центр здійснив 3112 обмінів інформацією, 1874 із яких стосувалися випадків
торгівлі людьми, контрабанди наркотичних речовин, фінансових шахрайських операцій,
викрадення автомобілів, підроблення документів, тероризму й інших суворих
правопорушень міжнародного масштабу.

Center for the Study of Democracy, Reports 10, pp. 64*65

http://www.csd.bg/publications/book10/3.2.pdf

90

Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів

ПРИКЛАД 12

Спеціальний мобільний підрозділ інспекції у Бразилії

У басейні Амазонки, що в Бразилії, тисячі людей мешкають у жахливих умовах, подібних
до рабства, на фазендах (великі ранчо). Це трудові мігранти, які пересуваються всередині
країни в пошуках роботи, від одного роботодавця до іншого у нескінченному циклі
боргової кабали, який часто закінчується смертю. Мігранти залишають свої домівки з
надією заробити, а натомість стають жертвами посередників (у Бразилії таких людей
називають гато), які вводять бідолах в оману щодо особливостей і умов майбутньої
роботи. Умови в таборах праці просто нелюдські, ризик захворіти на малярію досить
високий, до того ж, із зарплати працівників ще й відраховують гроші за помешкання.
Мігрант може вважати, що йому пощастило, якщо взагалі отримає свою зарплату. Проте
заробляють люди не багато, і незабаром працівник підписує новий контракт з новим гато
на тих самих умовах, – нескінченний цикл примусової праці триває.

Одним із заходів боротьби з примусовою працею, що його запровадив уряд Бразилії, є
створення так званого Спеціального мобільного підрозділу для проведення
інспектування – служби оперативного реагування, до складу якої входять інспектори
праці та федеральні поліцейські, котрих вербують на добровільних засадах.
Обов’язковою умовою є те, щоб ці люди були співробітниками служб штатів, у яких вони
не проживають, з метою зниження тиску на службовців і надання їм гарантій безпеки.
Завданням підрозділу є перевірка інформації щодо випадків примусової праці на
фазендах. Інколи до складу підрозділу входять також судді, котрі можуть на місці
висунути звинувачення правопорушникам.

Регулярна оцінка ефективності дій підрозділу показала, що запорукою його успіху є
централізована організація й абсолютна таємність проведення й планування операцій.
Будь?які спроби децентралізувати діяльність підрозділу усували, тому що в цьому
випадку інформація про майбутні інспекційні рейди легко просочувалася до власників
фазенд і землевласників, так що вони встигали розпустити працівників і уникнути
покарання. 

Ця низькобюджетна міжвідомча програма виявилася на диво ефективною у викоріненні
практики примусової праці. Досвід роботи підрозділу перейняли на місцевому рівні і рівні
штатів. Так, муніципалітет міста Віла?Ріка, що в штаті Мато?Гросо?до?Сул, створив комісію,
до якої входять представники місцевої влади, об’єднань  сільськогосподарських
працівників та фермерів. Після того, як до комісії надходить інформація про випадки
примусової праці, її члени спочатку намагаються владнати питання шляхом переговорів з
правопорушниками – місцевими землевласниками й посередниками з працевлаштування.
Загроза втручання в справу мобільного підрозділу стимулює порушників трудового
законодавства до знаходження компромісу. В разі, якщо переговори не мають успіху,
підрозділ чітко робить свою справу. 

Le Breton, Binka (2002) Trapped: Modern Day Slavery in the Brazilian Amazon. 

London: Latin American Bureau

ILO (2001) Stopping Forced Labour: Global Report under the Follow*Up to the 

ILO Declaration on Fundamental Principles and Rights at Work, Geneva: ILO

ПРИКЛАД 13

Дозволи на тимчасове перебування в Голландії  потерпілим від  торгівлі людьми:

Циркуляр імміграційного закону ВB9

На думку органів влади Голландії, надзвичайно важливо, щоб потерпілі або свідки
торгівлі людьми, які повідомляють про правопорушення, певний час могли залишатися в
країні для надання свідчень у прокуратурі. Це відображено в положеннях Циркуляру В?9,
хоча він в основному націлений на жінок, що потерпіли від торгівлі людьми з метою їх
сексуальної експлуатації.

Положення Циркуляру В?9 діють у двох напрямках: вони передбачають сприяння
розслідуванню та притягнення до відповідальності злочинців, причетних до торгівлі
людьми, крім цього, вони передбачають надання притулку та захист потерпілим від
торгівлі людьми. Особи, які, можливо, є потерпілими від торгівлі людьми, можуть
отримати право на (тимчасове) проживання в країні, а також притулок, медичну
допомогу, юридичну допомогу та певні засоби для існування (продовольчі товари).
Навіть якщо є лише незначні докази того, що особа є потерпілою від торгівлі людьми,
правоохоронні органи (поліція) повинні поінформувати його/її про права, зазначені в
Циркулярі В?9.

Після того, як ймовірно потерпілу особу виявлено, їй дається три місяці на роздуми.
Протягом цього часу особа має вирішити, чи надавати інформацію про злочин,
пов’язаний із торгівлею людьми. Якщо потерпіла особа погодиться це зробити і робить
заяву про факт злочину, це автоматично сприймається як заява на отримання дозволу на
проживання протягом певного часу. Заява задовольняється у випадку початку
кримінального розслідування.

Тримісячний термін на роздуми не дають свідкам злочинних дій, пов’язаних із торгівлею
людьми, або тим, хто є ймовірними потерпілими від цього злочину, але не займалися
проституцією в Нідерландах. Вони мають одразу вирішити, чи заявлятимуть про злочин.
Для них, як і для фактичних потерпілих від торгівлі людьми, подання заяви про факт
злочину автоматично розглядається як заява на отримання дозволу на проживання на
певний період. 

Dutch National Rapporteur (2005) Trafficking in human beings: Third report of the Dutch

National Rapporteur, The Hague: Bureau NRM

91

Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів