Файл: Torgovlya_lyudmi_i_prinuditelny_trud_Kontrol.pdf

84

Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів

ПРИКЛАД 5

Міжнародна Конфедерація приватних агентств із забезпечення 

тимчасової робочої сили 

Кодекс поведінки

1. Агентства – члени Конфедерації повинні чітко і в повному обсязі інформувати клієнтів
про умови здійснення діяльності.

2. Агентства – члени Конфедерації та їх співробітники повинні бути обізнаними з нормами
національного законодавства діяльності агентств.  Недотримання закону може вважатися
порушенням цього Кодексу.

3. Агентства – члени Конфедерації повинні гарантувати, що тимчасові працівники
підходять для тієї роботи, на яку їх наймають.

4. Агентства – члени Конфедерації повинні вживати необхідних заходів з метою захисту
будь?якої конфіденційної інформації, отриманої як від клієнтів, так і від тимчасових
працівників, при надання послуг і виконанні замовлень.

Реклама

1. Агентства – члени Конфедерації повинні дотримуватися національних законів і
процедур, пов’язаних із рекламою.

2. Оголошення про вакантні робочі місця повинні містити достовірну інформацію про вже
відкриті вакансії. Оголошення повинно вилучатися, коли вакансія заповнена.

3. У цьому Кодексі слова «оголошення» або «реклама» стосуються опублікування
оголошень та інших тематичних інформаційних матеріалів.  

Умови працевлаштування

1. Коли тимчасовий працівник має бути направлений до роботодавця, агентство – член
Конфедерації повинно повідомити йому таку інформацію:

•

умови, на яких його наймають на роботу;

•

види роботи, яку можуть виконувати працівники;

•

оплата праці, відрахування та можливі витрати.  

Необхідно інформувати тимчасових працівників про будь?які зміни щодо наведених вище
аспектів.

2. Тимчасові працівники повинні регулярно отримувати зарплату і її виплата не залежить
від того, чи клієнт (роботодавець) оплатив агентству надані послуги. 

3. Якщо це не суперечить національним законам, наприклад, антитрестовому
законодавству, агентства повинні дотримуватися норм національного законодавства
щодо постачання тимчасових працівників для роботи в ті місця, де триває трудовий спір,
і проводити такі операції тільки за умови, що уповноважені представники всіх сторін
трудового спору в цілому не заперечують цьому.

4. Агентства – члени Конфедерації повинні дотримуватися законодавчих норм щодо
запобігання дискримінації за статтю, етнічним походження та віросповіданням.

5. Агентства – члени Конфедерації повинні інформувати тимчасових працівників про
небезпечні умови праці або відсутність техніки безпеки на певних робочих місцях, якщо
у них є підстави так стверджувати.

6. Агентства – члени Конфедерації повинні намагатися відстоювати умови наймання та
праці тимчасових працівників, дотримуючись при цьому національних норм щодо
соціального забезпечення.

85

Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів

7. Агентства – члени Конфедерації не повинні перешкоджати тимчасовим працівникам у
пошуку роботи, якщо вони цього хочуть.

8. Послуги агентства повинні бути безплатними для тимчасових працівників.

9. Агентства заохочують проводити, якщо необхідно, професійне навчання працівників
для набуття ними необхідної кваліфікації.

Самовизначення

1. Агентства – члени Конфедерації повинні дотримуватися принципу саморегулювання
при проведенні своєї діяльності, співпрацюючи при цьому з відповідними установами й
організаціями.

2. Кодекс не виключає можливість впровадження агентством –  членом Конфедерації
свого власного Кодексу поведінки. Національні кодекси мають відображати основні ідеї
Кодексу Конфедерації. 

3. Залежно від національного законодавства, звичаїв та традицій, тимчасові працівники
можуть бути задіяні на всіх рівнях у всіх галузях економіки. Агентства – члени Федерації
можуть приймати галузеві кодекси, які стосуватимуться певних професій за умови, що ці
положення відображатимуть принципи, викладені у Кодексі Федерації.

The International Confederation of Temporary Work Businesses (CIETT)

http://www.ciett.org

ПРИКЛАД 6

Кодекс поведінки агентств АuBpair (Німеччина)

Після того, як протягом 2002 р. було припинено регулювання індустрії au?pair, відомими
стали випадки порушення прав мігрантів, які працюють за цією програмою. У листопаді
2004 р. Німецька Асоціація агентств, що надають послуги за програмою au?pair та
Міністерство у справах сім»ї, людей похилого віку, жінок та молоді прийняли кодекс
поведінки, що регулює діяльність на етапах підготовки до від’їзду, працевлаштування і
відстеження умов праці і проживання осіб, які працюють за програмою au?pair. Точніше,
регулюються питання прав та обов’язків au?pair, сімей, у яких вони проживають, а також
агентств, що надають відповідні послуги у країнах походження і призначення.  Крім
іншого, Кодекс поведінки містить такі вимоги:

•

доступність широкому загалу інформації про умови працевлаштування
через агентства;

•

графік роботи повинен включати щонайменше 10 робочих годин і 5
робочих днів на тиждень;

•

впровадження агентством телефонної «гарячої лінії», який працює
цілодобово 7 днів на тиждень;

•

вік учасників програми au?pair від 18 до 24 років;

•

тривалість перебування учасників програми за кордоном не повинна
перевищувати 12 місяців;

•

тривалість робочого дня в рамках програми, включаючи догляд за
дітьми, повинна бути не більше 6 годин на день і 30 годин на тиждень;

•

сума грошей, що виплачують особі, повинна складати не менше 260
Євро (починаючи з 1.1.2006); не дозволяються зменшення цієї суми
через зменшення тривалості робочого часу;

•

виплата матеріальної допомоги у випадку хвороби учасника програми
au?pair, але не більше, ніж протягом максимум шести тижнів;

86

Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів

•

в обов’язки учасника програми au?pair входить догляд за дітьми та легка
домашня робота;

•

сім’я, яка  приймає учасника програми au?pair, несе всі витрати на
соціальне страхування, в тому числі медичне страхування;

•

учасник програми au?pair повинен проживати в окремій кімнаті з
опаленням (мінімум 8 метрів2) з меблями та вікном, яка зачиняється на
замок;

•

процедура з розірвання  контракту за програмою триває протягом 14
днів, у термінових або крайніх випадках це може відбуватися без
попереднього повідомлення; 

•

контроль за виконанням положень Кодексу поведінки здійснюється
незалежним компетентним ліцензованим органом або експертом.

ПРИКЛАД 7

Знак якості ISO за зразковий менеджмент

Система рейтингової оцінки приватних агентств із працевлаштування широко
обговорюється упродовж років, а особливо жваво цією системою цікавилися відповідні
організації Великої Британії й Ірландії, а саме: Державна служба зайнятості, асоціації й
представники приватних агентств із працевлаштування, профспілки й інші інститути,
представлені на ринку праці. Ця система привертала до себе увагу амбіційних і
талановитих топ?менеджерів державної служби зайнятості, котрі усвідомлювали
обмежувальний і дещо негнучкий характер іншої системи контролю за діяльністю
приватних агентств із працевлаштування – ліцензування. Нова система викликала
зацікавленість і з боку найбільш успішних приватних агентств, котрим сподобалася ідея
класифікації операторів ринку праці за показниками їх діяльності. Провідні
(багатонаціональні) приватні агентства вирішили йти своїм шляхом, намагаючись
запровадити систему рейтингової оцінки, минаючи бюрократичні бар’єри національного
законодавства, натомість керуючись принципами міжнародного права. Результатом
таких спроб стало запровадження світового стандарту висококласного менеджменту
згідно із системою ISO 9000 Міжнародної організації стандартизації. Сьогодні агентства
використовують знак якості ISO 9000 у своїх рекламних кампаніях, гарантуючи таким
чином надання якісних послуг.

International Standards Organization (ISO)

http://www.iso.ch

Інтернет*сторінка Міжнародної організації стандартизації (ISO) 

http://www.iso.ch/iso/en/iso9000*14000/iso9000/qmp.html

ПРИКЛАД 8

TBService Interim у Бельгії

У Європі, починаючи з середини 60?х рр., а особливо після скасування монополій
державної служби зайнятості у 80?х рр. з’явилася тенденція використання службами
зайнятості девізу: сприйматися як державна структура але діяти, як приватна. Зростання
сумнівів щодо доречності монополістичного положення державних служб зайнятості на
лібералізованому ринку призвело до прийняття Конвенції МОП ? 181 про приватні
агентства зайнятості у 1997 р. 

Конвенція визнає, що приватні агентства зайнятості можуть сприяти безперешкодному
функціонуванню ринку праці, і встановлює параметри для регулювання набору і
працевлаштування працівників, найнятих приватними агентствами з працевлаштування,
особливо тими, що забезпечують тимчасову робочу силу. Крім того, Конвенція заохочує

87

Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів

до співпраці між державними службами зайнятості та приватними агентствами
зайнятості з метою підвищення ефективності ринку праці.

Найпершими прикладами втілення системи в життя є центри по працевлаштуванню у
Великій Британії, організація АРЕС у Франції (Association Pour l'Emploi des Cadres), та
найбільш вдалий приклад – T?Service у Бельгії. 

Прикладом державної служби зайнятості, яка діє як приватне агентство з
працевлаштування, є державне бюро з тимчасового працевлаштування, що його було
названо T?Service Interim (філія державної служби зайнятості), засноване в Бельгії у 1980
р. з метою запровадження елемента державного регулювання в роботу індустрії підбору
кадрів. У 1994 році T?Service Interim стало незалежним від державного фінансування.
Бюро співпрацює з приватними агентствами за такими напрямками:

•

пропозиція роботи;

•

доступ до інформаційних джерел (наприклад, бази даних про робочі
місця);

•

участь крупних партнерів на ринку праці в інформаційному та робочому
форумах з метою досягнення найбільшої прозорості;

•

умови і розмір оплати послуг;

•

проекти з інтеграції у суспільство за допомогою працевлаштування, в
рамках яких державна служба зайнятості співпрацює з T?Service Interim
та приватними агентствами щодо тимчасового працевлаштування осіб
віком до 25 років, які покинули школу, людей, які були тривалий час
безробітними або живуть лише на державну соціальну допомогу.
Спочатку державна служба зайнятості та T?Service Interim визначають
критерії відбору кандидатів серед вищеназваних категорій громадян, а
вже потім за справу беруться приватні агентства. Таким чином,
агентствам спрощено роботу, до того ж, дані кожного кандидата
заносяться до загальної бази даних – державна служба зайнятості
отримує інформацію від агентства своєчасно і в повному обсязі.

Джерело:

J.P. Mean, Relations entre service public d’emploi et agencies d’emploi privees: Anylse de la

situation et perspectives pour la region de Wallonne et elements cles d’une strategie pour les

PSE dans le marche mixte europeen, unpublished paper submitted at the EU meeting of

heads of Public Employment Services, Baden (Austria), 16 November, 1998, cited in Thuy,

P., Hansen, E. and Price, D. (2001) The Public Employment Office in a Changing Labor

Market, Geneva: ILO

88

Торгівля людьми і примусова праця: контроль за роцесом вербування трудових мігрантів

ПРИКЛАД 9

Інформаційна кампанія організації Канлунган, Індонезія: «Працювати домогосподаркою

на Близькому Сході – справа серйозна!»

Будьте напоготові: незаконні посередники з працевлаштування шукають жертв! 

•

Не будьте досить легковірними 
з тими, хто пропонує Вам 
роботу за кордоном 
на вигідних умовах.

•

Ніколи не майте справи 
з агентствами, 
які не мають ліцензії.

•

Занотовуйте всі 
домовленості, угоди 
з посередником, зробіть 
копію своїх записів.

•

Ні в якому разі не підписуйте 
документів, якщо Ви не 
розумієте, що саме там 
написано, чи просто їх не читали.

Незаконним працевлаштуванням вважається
будь?яка із наведених нижче дій: 
пошук робочого місця, обговорення умов,
підписання контракту, перевезення працівників 
за кордон, що здійснюється незареєстрованими
/неліцензованими агентствами або 
безпосередньо роботодавцем, котрий 
порушує національні закони і правила. 
Незаконне працевлаштування 
в Індонезії вважається правопору?
шенням і карається ув’язненням на термін від 6
до 12 років та штрафом від 200 000 до 500 000
рупій, а у разі, якщо до справи причетна ціла
група, строк ув’язнення може бути довічним, а
штраф збільшується до 1 млн. рупій.