ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 26.10.2020
Просмотров: 831
Скачиваний: 1
Чи правильно вирішив справу апеляційний суд?
Завдання 3.
С., керуючи власним автомобілем Жигулі-21013, на ґрунті особистих неприязних стосунків умисно збив та переїхав К., який від одержаних ушкоджень помер на місці події. Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України С. було засуджено до позбавлення волі на строк десять років. У вироку суду також зазначено, що автомобіль як знаряддя злочину підлягає конфіскації. Вважаючи вирок суду неправильним, С. подав апеляцію, в якій просив змінити вирок, виключивши з нього припис щодо конфіскації автомобіля, оскільки за умисне вбивство без обтяжуючих обставин конфіскація майна законом не передбачена.
Чи підлягає апеляція задоволенню?
Завдання 4.
Вироком місцевого суду В. було засуджено за ненадання допомоги особі, яка перебувала в небезпечному для життя стані, до штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На цей вирок В. подав апеляцію, в якій просив замінити штраф арештом на мінімальний строк, оскільки останній також передбачено у санкції ч. 1 ст. 135 КК України, а для нього ця міра покарання є більш прийнятною.
Чи може бути задоволена апеляція В.?
Завдання 5.
К., який працював заступником декана одного з факультетів медичного інституту, визнано винним в одержанні неправомірної вигоди, вчиненому повторно. Згідно з ч. 3 ст. 368 КК України його засуджено до позбавлення волі на строк шість років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виховними функціями, на строк три роки. Одночасно за вироком суду його позбавлено звання капітана медичної служби запасу, вченого звання доцента і наукового ступеня кандидата медичних наук.
Дайте оцінку рішенню суду щодо позбавлення К. військового звання, вченого звання та наукового ступеня.
Завдання 6.
Інваліда III групи Д. було засуджено відповідно до ч. 1 ст. 122 КК України до виправних робіт на строк один рік шість місяців. В апеляції він просив замінити виправні роботи на штраф, посилаючись на інвалідність. Потерпіла З. у запереченні на апеляцію просила залишити вирок без змін, зазначивши, що Д. фактично працює і його інвалідність не може перешкодити відбуванню покарання даного виду.
Як має бути вирішено справу?
Завдання 7.
К., не маючи права на керування транспортними засобами, в нетверезому стані керував мотоциклом. На повороті він не впорався з кермом і наїхав на залізобетонну опору, що призвело до загибелі пасажира І. За цей злочин його було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на строк п’ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. Вважаючи, що додаткове покарання призначене йому безпідставно, оскільки він і так не мав права на керування транспортними засобами, К. подав апеляцію, в якій просив апеляційний суд виключити з вироку додаткове покарання.
Чи підлягає апеляція задоволенню?
Практичне заняття 2 за темою 3
Завдання 1.
О. за вбивство, вчинене з особливою жорстокістю з мотивів релігійної ненависті, засуджено до позбавлення волі строком на 15 років. У процесі судового розгляду до виголошення вироку було встановлено, що О. вагітна.
Чи вплине це на рішення суду?
Завдання 2.
Працівник міліції Ш. під час сварки з дружиною заподіяв їй умисне тяжке тілесне ушкодження, а сусідці О., яка намагалася сховати жінку в своїй квартирі, – умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я. За ч. 1 ст. 121 КК України його засуджено до п’яти років шести місяців позбавлення волі, за ч. 2 ст. 125 КК України – до двох років обмеження волі. Остаточне покарання: позбавлення волі на строк сім років з позбавленням Ш. спеціального звання – капітан міліції.
Дайте оцінку рішенню суду.
Завдання 3.
Лікар-терапевт П. на прохання своєї знайомої З. зробила у неї на квартирі кримінальний аборт К. Відповідно до ч. 1 ст. 134 КК України її було засуджено місцевим судом до обмеження волі на строк один рік з позбавленням права займатися медичною практикою на три роки. В апеляції П. просила замінити обмеження волі штрафом і не застосовувати до неї додаткове покарання у виді позбавлення права займатися медичною практикою, оскільки останнє не передбачено у санкції ч. 1 ст. 134 КК України.
Дайте оцінку рішенню місцевого суду і доводам апеляції.
Завдання 4.
Ж. засуджено у квітні 2007 року за видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону за ч. 2 ст. 211 КК України до семи років позбавлення волі. 7 травня 2008 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності», яким знижено верхню межу позбавлення волі у ч. 2 ст. 211 до шести років.
Чи має корегуватись покарання, призначене Ж.?
Завдання 5.
П. засуджено місцевим судом за необережне тяжке тілесне ушкодження до обмеження волі на строк два роки. П., відбувши півроку, став на шлях виправлення. Відповідно до ст. 82 КК України П. було замінено невідбуту частину обмеження волі арештом строком у 6 місяців.
Чи відповідає вимогам закону таке рішення апеляційного суду?
Завдання 6.
А. районним судом був засуджений до п’яти місяців виправних робіт з утриманням 10% заробітку в дохід держави. До цього заходу суд приєднав десять місяців виправних робіт з утриманням 10% заробітку, невідбутих А. за попереднім вироком, і на підставі ст. 71 КК України визначив остаточне покарання в один рік і три місяці виправних робіт з утриманням 20% заробітку в дохід держави.
Чи правильно в даному випадку призначено покарання за сукупністю вироків?
Завдання 7.
Г. вчинив хуліганство, пов’язане з опором представнику влади, у віці 17 років і 10 місяців, за що був засуджений через чотири місяці за ч. 3 ст. 296 КК України до трьох років позбавлення волі. Після відбування двох років адміністрація представила його до заміни покарання більш м’яким. Суд ухвалив рішення замінити невідбутий термін в один рік позбавлення волі виправними роботами строком на один рік шість місяців.
Чи мала право адміністрація представити Г. до заміни покарання більш м’яким? Чи мав право суд ухвалити таке рішення?
Самостійна робота за темою 3
Вивчення положень Конституції України та КК України, що стосуються програмних питань теми.
Вивчення літератури за темою.
Виявлення і формулювання питань за темою, на які не знайдено відповіді у рекомендованих джерелах інформації для консультацій із викладачем.
Пошук додаткових науково-практичних джерел інформації за темою та їх опрацювання.
Підготовка оглядів опрацьованих публікацій.
Підготовка рефератів на теми:
1) «Мета покарання і проблема її законодавчого визначення»;
2) «Правова природа корегування покарання та його види».
Тема 4. Звільнення від покарання та його відбування
Лекція 1
План лекції
1. Поняття та кримінально-правова природа звільнення від покарання.
2. Види звільнення від покарання та юридичний склад його здійснення.
3. Характеристика окремих видів звільнення від покарання.
3.1. Звільнення від покарання у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74 КК України).
3.2. Звільнення від покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 5 ст. 74 КК України).
3.3. Звільнення від покарання за хворобою (ч. 2 ст. 84 КК України).
3.4. Звільнення від покарання у зв’язку з неможливістю його призначення.
Лекція 2
План лекції
1. Поняття, кримінально-правова природа та перспективи оптимізації законодавчого визначення звільнення від відбування покарання.
2. Види звільнення від відбування покарання та юридичний склад його здійснення.
3. Характеристика окремих видів звільнення від відбування покарання.
3.1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.
3.2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років.
3.3. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
3.4. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.
3.5. Звільнення від відбування покарання через хворобу.
3.6. Звільнення від відбування покарання на підставі актів амністії чи помилування.
Семінар 1 за темою 4
Запитання для дискусії:
1. Як визначається поняття „звільнення від покарання” і чи відповідає це визначення сутності та змісту явища?
2. Які види звільнення від покарання передбачено в КК України?
3. Які проблемні аспекти законодавчого визначення «звільнення від покарання» у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74 КК України)?
4. Які проблемні аспекти законодавчого визначення «звільнення від покарання» у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 5 ст. 74 КК України)?
5. Які проблемні аспекти законодавчого визначення «звільнення від покарання» за хворобою (ч. 2 ст. 84 КК України)?
6. Які проблемні аспекти законодавчого визначення «звільнення від покарання» у зв’язку з неможливістю його призначення?
Семінар 2 за темою 4
Запитання для дискусії:
1. Як визначається поняття „звільнення від відбування призначеного покарання”?
2. У чому відмінність між звільненням від покарання та звільненням від відбування призначеного покарання?
3. Які види звільнення від відбування призначеного покарання передбачено в КК України?
4. Які підстави та умови звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням?
5. Які підстави та умови умовно-дострокового звільнення від відбування призначеного покарання?
6. У чому відмінність підстав умовно-дострокового звільнення від відбування призначеного покарання та заміни невідбутої частини покарання більш м’яким?
7. Як і де визначаються поняття «амністії» та «помилування» і здійснюється за ними звільнення від відбування покарання?
Практичне заняття 1 за темою 4
Завдання 1.
Військовослужбовці С. і М. відбували покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні. В результаті нещасного випадку вони отримали поранення. За висновком медичної комісії обидва вони визнані непридатними до служби в армії. Комісія визнала С. інвалідом II групи, а М. інвалідом III групи.
Чи можуть вони відбувати призначене покарання?
Завдання 2.
Г. був засуджений за викрадення людини за ч. 3 ст. 146 КК України до 10 років позбавлення волі. При етапуванні до кримінально-виконавчої установи він вчинив втечу. Через 7 років Г. добровільно з’явився до міліції.