ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 26.10.2020

Просмотров: 835

Скачиваний: 1

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

Чи можливо Г. звільнити від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України?

Завдання 3.

Працівника міліції Р. було засуджено за ст. 264 КК України «Недбале зберігання вогнепальної зброї або боєприпасів» до трьох років позбавлення волі. Судом було також з’ясовано, що Р., працюючи в міліції у званні старшого прапорщика, неодноразово був нагороджений грамотами та преміальними виплатами за відмінну службу. Після вчинення злочину він був звільнений з міліції, у зв’язку з чим влаштувався до дитячої спортивної школи тренером рукопашного бою. Одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Позитивно характеризувався як за місцем роботи, так і за місцем проживання.

Чи може суд звільнити Г. від відбування покарання?

Завдання 4.

С. було пред’явлено підозру у вчиненні злочину, передбаченого в ч. 2
ст. 286 КК України. Досудове слідство тривало понад один рік. За цей час С. відшкодував родичам загиблого заподіяну моральну шкоду, опікувався непрацездатними дітьми загиблого, сумлінно ставився до праці. За кермо автомобіля більше не сідав внаслідок отриманого шоку.

Чи може С. бути звільненим від покарання?

Завдання 5.

17-річні Р. та С. навчались на першому курсі авіаційного інституту. Особистого майна та доходів не мали, ніде не працювали. В домашніх умовах вони виготовили два легких радіокерованих літальних апарати, які вирішили випробувати. Під час проходження навчання на території аеродрому «Коротич» Р. та С., не погоджуючи свої дії з викладачами та адміністрацією аеродрому, підняли в повітря літальні апарати. В результаті цього було скасовано приземлення літака через загрозу зіткнення із сторонніми об’єктами у повітряному просторі аеродрому. Дії Р. та С. були кваліфіковані за ч. 1 ст. 282 КК України.

Чи може до Р. та С. бути застосоване звільнення від покарання?

Практичне заняття 2 за темою 4

Завдання 1.

Стосовно М. тривало досудове слідство за ч. 1 ст. 296 КК України. Проте слідчий, який вів її справу, раптово помер, а сама кримінальна справа випадково потрапила до числа матеріалів, підготовлених до здачі в архів, куди її було передано. Через два роки і шість місяців при перевірці архіву справу було випадково виявлено.

Як потрібно вирішити справу?

Завдання 2.

В. і Н. приїхали в сусіднє село, купили вина та горілки і цілий день пиячили. Повертаючись додому і наздогнавши Н., В. вдарив його по голові малокаліберною гвинтівкою за те, що той поїхав, не зачекавши В. Коли Н. упав, В. спробував вдарити ще раз, але йому зашкодив С. У результаті завданого удару Н. було заподіяно тяжке тілесне ушкодження і визнано інвалідом II групи. Місцевим судом В. було засуджено: за ч. 1 ст. 263 КК України – до позбавлення волі на строк три роки; за ч. 1 ст. 296 КК України – до обмеження волі на строк три роки; за ч. 1 ст. 121 КК України і за сукупністю вчинених злочинів – до позбавлення волі на строк п’ять років. На підставі ст. 75 КК України до нього застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням. Застосовуючи таке звільнення, місцевий суд послався на те, що В. раніше не був судимий, позитивно характеризується за місцем роботи, щиро розкаявся, звільнений від раніше займаної посади і що колектив за місцем роботи просив не позбавляти його волі.


Чи обґрунтований висновок місцевого суду про застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням?

Завдання 3.

Л. було засуджено згідно з ч. 2 ст. 185 КК України за крадіжку, вчинену за попередньою змовою групою осіб, до позбавлення волі на строк два роки зі звільненням від відбування покарання з випробуванням. Йому був встановлений іспитовий строк два роки. У період іспитового строку стало відомо, що після вчинення крадіжки, але до винесення вироку за неї, Л. вчинив грабіж. Суд засудив Л. за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк п’ять років і, частково приєднавши покарання, призначене за попереднім вироком, остаточне покарання призначив у виді позбавлення волі на строк шість років.

Чи правильно вирішив суд?


Завдання 4.

К. була засуджена до п’яти років позбавлення волі за шахрайство. Суд, враховуючи, що у неї є трирічна дитина, визнав призначене покарання умовним з випробувальним терміном три роки.

Чи правильне рішення суду?

Завдання 5.

Ш. був засуджений за ч. 2 ст. 190 КК України до обмеження волі на строк 4 роки. Через рік після початку відбування покарання він захворів на тяжку хворобу, що перешкоджала подальшому відбуванню покарання. У зв’язку з цим суд звільнив Ш. від подальшого відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 84 КК України. Через 2 роки Ш. одужав.

Яке рішення має прийняти суд щодо Ш. після його одужання?

Завдання 6.

К. засуджено за умисне вбивство з особливою жорстокістю з мотивів релігійної ненависті до позбавлення волі строком на 15 років. Після проголошення вироку, але до набрання ним чинності було встановлено, що К. вагітна.

Як має вирішуватись питання про виконання вироку щодо К.?

Завдання 7.

Х., мати 5-річної дитини, вчинила привласнення чужого майна в особливо великих розмірах і була засуджена за ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з безпосереднім обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей, на строк 3 роки та з конфіскацією всього майна, що є її власністю.

Чи може Х. бути звільнена від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 79 КК України?


Практичне заняття 3 за темою 4

Завдання 1.

Шофер Л. грубо порушив правила безпеки дорожнього руху. Перебуваючи у нетверезому стані та рухаючись на лівому боці дороги зі швидкістю, яка набагато перевищувала дозволену, він збив Б., котрий від завданих численних травм помер на місці події. За ч. 2 ст. 286 КК України Л. засуджено до позбавлення волі на строк чотири роки зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та забороною керувати транспортними засобами протягом двох років. Застосування ст. 75 КК України суд обґрунтував тим, що Л. раніше не був судимий, дії його не мали злісного характеру, а потерпілий переходив дорогу, не переконавшись у безпечності руху.

Дайте оцінку рішенню суду.

Завдання 2.

С. було засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України до позбавлення волі на строк три роки зі звільненням від відбування покарання з випробуванням. В період іспитового строку він вчинив крадіжку державного майна і був засуджений згідно з ч. 1 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк три роки.

Яку мінімальну та максимальну міру остаточного покарання може призначити суд за сукупністю вироків? В яких межах мало призначатись остаточне покарання, коли б за крадіжку С. було засуджено до штрафу?

Завдання 3.

К. був засуджений за пп. «а» і «д» ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі.

Чи має він право на умовно-дострокове звільнення?

Завдання 4.

Т. була засуджена до шести років позбавлення волі. Суд, враховуючи, що у засудженої є дворічна дитина, вона мати-одиначка, застосував до неї відстрочку відбування покарання. Але Т. після звільнення почала пиячити, залишала дитину без нагляду на кілька днів.

Які заходи можна застосувати до Т.?

Завдання 5.

Через 4 роки 6 місяців після вчинення Б. привласнення чужого майна проти неї було порушено кримінальну справу за ч. 4 ст. 191 КК України. Ще через 3 місяці справу було передано до суду. Під час судового слідства не знайшли підтвердження два епізоди вчиненого Б. привласнення, у зв’язку з чим її дії перекваліфіковано судом за ч. 1 ст. 191 КК України. Обвинувальний вирок суд постановив через 3 місяці 12 днів після початку розгляду справи.

Яке рішення щодо покарання Б. мав прийняти суд, постановляючи обвинувальний вирок?

Завдання 6.

Постановою місцевого суду відмовлено в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання Ф., засудженого за ч. 5 ст. 191 КК України за розтрату в особливо великих розмірах до основного покарання у виді 12 років позбавлення волі. Суд мотивував це тим, що засуджений вчинив умисний особливо тяжкий злочин і не вживав достатніх заходів для відшкодування збитків, а це свідчить, що він не довів своє виправлення. З матеріалів справи видно, що Ф. відбув 9 років 26 днів позбавлення волі, незважаючи на інвалідність, сумлінно ставиться до праці, має неодноразові заохочення за активну участь у самодіяльних організаціях колонії.


Чи правильне рішення прийняв місцевий суд?

Завдання 7.

Б. було засуджено за ч. 3 ст. 189 КК України до позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Повністю відбувши основне покарання, Б. дізнався, що один з його вкладів у банку «Надра» не конфісковано. Він спробував зняти частину грошей, але банк запропонував йому звернутися до суду, тому що на вклад накладено арешт. Б. звернувся до суду із заявою, в якій просив дозволити розпоряджатися вкладом.

Варіант. До такого ж покарання Б. було засуджено за ч. 4 ст. 190 КК України.

Яке рішення повинен прийняти суд?

Самостійна робота за темою 4

Вивчення положень Конституції України та КК України, що стосуються програмних питань теми.

Вивчення літератури за темою.

Виявлення і формулювання питань за темою, на які не знайдено відповіді у рекомендованих джерелах інформації для консультацій із викладачем.

Пошук додаткових науково-практичних джерел інформації за темою та їх опрацювання.

Підготовка оглядів опрацьованих публікацій.

Підготовка рефератів на теми:

1) «Правова природа так званого звільнення від покарання»;

2) «Кримінально-правові наслідки звільнення від відбування покарання».

Тема 5. Звільнення від кримінальної відповідальності

Лекція

План лекції

1. Сутність та правова природа звільнення від кримінальної відповідальності.

1.1. Звільнення та відмова від застосування відповідальності.

1.2. Звільнення та виключення кримінальної відповідальності.

1.3. Звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання або від його відбування.

2. Юридичний склад звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності: передумови, підстави та умови.

3. Характеристика обов’язкового і факультативного звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності.

4. Характеристика умовного і безумовного звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності.