ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 24.10.2023
Просмотров: 279
Скачиваний: 2
ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
єпископи. У 1902 р. владику Антонія призначено на Волинь. Зауважимо, що цей архієрей володів ґрунтовними богословськими знаннями, казнодійським талантом. Його промови і послання було надруковано у чотирьох томах, а окремі теологічні дослідження викликали посилений інтерес. Разом з тим владика був типовим російським шовіністом. Не вважав за потрібне йти на поступки українцям у питаннях літургічної практики, мови богослужінь. Через це на початку Першої світової війни Антонія (Храповицького) забрали із Волині і перевели у Харків. Як видно із архієрейських відозв, владика негативно ставився до революційних процесів у Росії, відкидав право селян на землю, вважав, що причиною бунтів є згубний вплив західного світу.
Вагомий внесок у розвиток Волинських єпархіальних відомостей зробив протоієрей Андрій Федорович Хойнацький. Його ґрунтовні статті з історії Почаївської лаври надали журналу відповідного звучання і сприяли
завоюванню авторитету серед читачів. Протоієрей Андрій Хойнацький народився у Волинській губернії, закінчив повітове училище у Крем'янці, протягом 1853-1859 рр. студіював у духовній семінарії, яка також знаходилась тоді у містечку. Вишу богословську освіту здобував у Київській духовній академії. Ще на студентській лаві Андрій Хойнацький почав писати. Академічні студії отець завершив у 1863 р. зі ступенем магістра богослів'я й отримав призначення професором у Волинську духовну семінарію. Протягом чотирьох років праці на цьому становищі Андрій Федорович цілеспрямовано вивчав уніатські богослужбові книги та їх відмінність від православних. На початку 70-х рр. XIX ст. доробок було опубліковано окремою книгою у друкарні Києво-Печерської лаври. Автору навіть заплатили гонорар - 500 рублів сріблом. Протягом наступних років отець Андрій написав і опублікував у Волинських єпархіальних відомостях цикл статей присвячених головній святині волинського краю, його подвижникам [12].
Не припиняв працювати о. А. Хойнацький в обраному напрямку й після переходу у Ніжин, у ліцей князя Безбородька. Навіть велике навантаження, яке доводилося нести в історико-філологічному інституті, заснованого князем, не змогло перешкодити пошукам дослідника. Протоієрей хоча й менше, але продовжував писати про волинські святині. Статті опубліковані у Волинських єпархіальних відомостях згодом увійшли до книг отця: "Путеводитель по горе Почаевской", "Святая цельбоносная Стопа божтей Матери в Почаевской Лавре", "Повесть
историческая о святой чудотворной Иконе Почаевской Божией Матери", "Жизнь и подвиги Преподобного и Богоносного Отца Нашего Иова, в схимонасех Иоанна Железа, игумена и чудотворца Почаевского" та інші [13].
Не менш поважний внесок у розбудову Волинських єпархіальних відомостей зробив викладач духовної семінарії Микола Теодорович. Йому належать статті з описами парафій Волинської єпархії. Друкувались вони у журналі протягом десяти років. Микола Теодорович був родом із Волині. Після здобуття вищої богословської освіти працював професором духовної семінарії у Крем'янці.
Отже Волинські єпархіальні відомості мали цілу плеяду талановитих редакторів, співробітників та видатних авторів. Завдяки ним часопис мав великий вплив на формування духовного світу не тільки духовенства, але й мирян.
Використані джерела та література :
1. Вольнские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. - Кременец, 1869. -№1. - 1 января. - С. 36.
2. Обьявления // Вольнские епархиальные ведомости. Часть официальная. - Кременец, 1886. -№6. -21 января. - С. 88-92.
3. Моліс М. Тисячоліття православ’я на Волині. - Дубно, 1992. - С. 52.
4. Волынские епархиальные ведомости. Часть официальная. - Кременец, 1867. -№1.-1 сентября. - С. 2.
5. Указ Св. Синода, № 2313, 16 декабря 1866 г. // Волынские епархиальные ведомости. Часть официальная. - Кременец, 1867. -№1.- 1 сентября.-С. 1-2.
6. Волынские епархиальные ведомости. Часть официальная. - Кременец, 1867. -№1.- 1 сентября. - С. 32.
7.Волынские епархиальные ведомости. Часть официальная. - Кременец, 1867. - № 1. - І сентября. - С. 25-26.
8. Пероговский Василий. Отрывок из истории присоединения на Волыни униатов к православию в царствование Екатерины II и Павла І // Волынские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. -Кременец, 1880. -№ 4.- 1 февраля.-С. 195-212., та інші.
9. Волынские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. - Кременец, 1908. - № 50. - 21 декабря. - С.895.
10. Волынские епархиальньїе ведомости. Часть официальная. -Житомир, 1916. -№ 34. - 18 августа. - С. 4-23.
11. Волынские епархиальньїе ведомости. Часть официальная. -Житомир, 1916. -№ 34. - 18 августа. - С. 23.
12. Хойнацкий А. Ф. протоиерей. Православне на Западе России в своих ближайших представителях или Патерик Волыно-Почаевский. В двух частях. - Москва, 1888. - С. 5.
13.Волынец. Двадцатилетие церковно-литературной деятельности протоиерея А. Ф. Хойнацкого // Волынские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. - Кременец, 1887. - № 30. - 21 октября. - С.913.
Василь Лозовицький,
кандидат богословських наук,
проректор Волинської Духовної семінарії
Навчально-виховна робота у відродженій в 90-х роках Волинській Духовній семінарії Української Православної Церкви Київського Патріархату
«Кожен навчальний заклад, а духовний в першу чергу – це не тільки зовнішній стан: приміщення, матеріальна база, побутові умови, а в першу чергу внутрішній стан, тобто навчально-виховний процес, під час якого формується і духовно зростає майбутній кандидат для священичого служіння Богові і рідному народу», - читаємо в монографії Володимира Євтуховича Рожка присвяченій історії Волинської Духовної семінарії.[11, с. 124] І справді, напевне саме той особливих дух та атмосфера, які притаманні нашому навчальному закладу завжди приваблювали молоді серця, бажаючі присвятити себе Богові.
Тому як і колись, так і тепер у Волинській Духовній Семінарії велика увага приділяється навчально-виховній роботі, кваліфікованості викладацького складу, місійній, громадській, хіротативній, науково-видавничій діяльності. У великій мірі це залежить від якісного підбору керівництва, викладацького складу, студентського контингенту. Головною метою існування навчального закладу незмінно залишається підготовка майбутніх високоосвічених пастирів, регентів церковних хорів та викладачів християнської етики, надання їм всебічної сучасної освіти, морально-релігійної зрілості для праці на духовній ниві.[2, с. 3]
Першими ректорами семінарії були архієпископ Спиридон, священик Миколай Бочкай, єпископ Серафим, митрополит Іоанн, а в 1994-1996 p.p. Петро Миколайович Вінцукевич. Слід наголосити, що Петро Миколайович, володіючи глибокими знаннями, добрими організаційними здібностями, за короткий час зумів чітко налагодити навчально-виховний процес, зміцнити і розширити матеріально-технічну базу духовного навчального закладу, налагодити дисципліну серед викладачів і студентів, за час його діяльності змінилось навіть саме обличчя семінарії. Петро Миколайович Вінцукевич не був у священичому сані, тому згідно рішення Священного Синоду УПЦ КП від 16 липня 1996 року, журнал № 23, указу № 182 від того ж числа Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України призначено ректором Волинської Духовної семінарії настоятеля Свято-Троїцького собору м. Луцька протоієрея Сергія Мельничука.[11, с. 202] Після нього з літа 2003 ректором був прот. Іван Нідзельський. 13 травня 2008 р. рішенням Священного Синоду він був знятий з посади ректора; виконуючим обов`язки ректора було призначено проректора семінарії кандидата богослов`я Лозовицького В. М. 26 листопада 2008 року ректором Волинської Духовної Семінарії було призначено кандидата богослов`я прот. Ігоря Швеця.
Також варто згадати про тих, хто власне відповідає за виховання майбутніх пастирів в стінах семінарії. Це інспектор семінарії. За невеликий але такий значущий відрізок часу цю посаду займали: прот. Анатолій Ліпчик, прот. Богдан Гринів (1993 – грудень 1996), Борщевич Володимир Трохимович (1996 - 1998), прот. Миколай Гинайло (1998), прот. Віктор Пушко (1998 - 2002), прот. Володимир Присяжнюк (2002 - 2003), протодияк. Ярослав Місюк (2003-2006), прот. Іван Семенюк (2006 – жовтень 2009).
Першими викладачами семінарії з часу її відновлення були священики Іван Кравчук, Микола Бочкай, Анатолій Ліпчик. Пізніше в 1992-1997 роках до них долучились нові викладачі: кандидат богословських наук о. Сергій Мельничук, отці Богдан Гринів, Михайло Бучак, Іван Нідзельський, Леонтій Тоцький, Орест Юнак, Миколай Коць, миряни Петро Вінцукевич, Катерина Шаварова, Марія Вітинська, Марія Федоришина, Олександр Головерса та інші. Це були викладачі з глибокою вірою в серці, зі знанням своїх предметів, національною свідомістю. В часі одні відходили з тих чи інших причин, інші приходили і ставали до роботи на їх місце, щоб продовжувати процес навчання і виховання майбутніх душпастирів. [11, с. 126, 127]
Найкраще і найоб’єктивніше про відношення до свого викладацького обов’язку педколективу семінарії скажуть її студенти. Так в статті «Роль Волинської Духовної семінарії УПЦ КП у духовному відродженні краю» на той час студент(1998 р.), а нині священнослужитель о. Юрій Толочний писав: «На сьогоднішній день викладачі нашого навчального закладу прагнуть донести до свідомості своїх вихованців правильне розуміння сучасного священства, тобто, що священик як пастир стада Христового є головним проводарем дорученої йому Богом пастви, активним громадським діячем, мірилом високих морально-етичних засад життя».[17, с. 67]
З моменту відкриття семінарії окрім богословських предметів вивчалися українська мова, історія України, логіка, історія церковної архітектури та іконопис і ряд інших предметів. Програма навчання затверджена синодом УПЦ Київського Патріархату. «Незважаючи на труднощі, єдиний на Волині духовний заклад розпочав свою роботу. Будемо надіятися, що він стане осередком духовності та науки і переросте в майбутньому у богословський факультет Волинського університету»,[1] - висловлювала свої сподівання свідома громадськість.
На початок 1993-1994 навчального року програма складає 20 предметів, серед них: основне, догматичне, моральне богослів’я, Святе Письмо, загальноцерковна історія, історія України, церковний спів, літургіка, церковно-слов’янська мова та ін..[9]
З кожним роком процес навчання і виховання у Волинській Духовній семінарії набирав нового, якіснішого змісту. Цьому сприяла ще й ухвала Священного Синоду УПЦ КП від 29 травня 1998 року, журнал № 9, де записано: «В Духовних семінаріях обов’язковими для вивчення мають бути такі дисципліни:
1. Біблійна історія.
2. Святе Письмо Старого Заповіту.
3. Святе Письмо Нового Заповіту.
4. Катехізис.
5. Основне Богослов'я.
6. Догматичне Богослов'я.
7. Моральне Богослов'я.
8. Порівняльне Богослов'я.
9. Введення до Патристики.
10. Церковне читання.
11. Церковнослов'янська мова.
12. Церковний Устав.
13. Літургіка.
14. Церковні співи.
15. Гомілетика.
16. Загальноцерковна історія.
17. Історія України.
18. Історія Української Православної церкви.
19. Практичні настанови для пастирів.
20. Сектознавство.
21. Іноземна мова.
22. Українська мова.
Грецька і латинська мови повинні вивчатися факультативно поза загальною семінарською програмою бажаючими вступити до Духовної академії. [11, с. 130-131; 13, с. 20-203]
Вагомий внесок у розвиток Волинських єпархіальних відомостей зробив протоієрей Андрій Федорович Хойнацький. Його ґрунтовні статті з історії Почаївської лаври надали журналу відповідного звучання і сприяли
завоюванню авторитету серед читачів. Протоієрей Андрій Хойнацький народився у Волинській губернії, закінчив повітове училище у Крем'янці, протягом 1853-1859 рр. студіював у духовній семінарії, яка також знаходилась тоді у містечку. Вишу богословську освіту здобував у Київській духовній академії. Ще на студентській лаві Андрій Хойнацький почав писати. Академічні студії отець завершив у 1863 р. зі ступенем магістра богослів'я й отримав призначення професором у Волинську духовну семінарію. Протягом чотирьох років праці на цьому становищі Андрій Федорович цілеспрямовано вивчав уніатські богослужбові книги та їх відмінність від православних. На початку 70-х рр. XIX ст. доробок було опубліковано окремою книгою у друкарні Києво-Печерської лаври. Автору навіть заплатили гонорар - 500 рублів сріблом. Протягом наступних років отець Андрій написав і опублікував у Волинських єпархіальних відомостях цикл статей присвячених головній святині волинського краю, його подвижникам [12].
Не припиняв працювати о. А. Хойнацький в обраному напрямку й після переходу у Ніжин, у ліцей князя Безбородька. Навіть велике навантаження, яке доводилося нести в історико-філологічному інституті, заснованого князем, не змогло перешкодити пошукам дослідника. Протоієрей хоча й менше, але продовжував писати про волинські святині. Статті опубліковані у Волинських єпархіальних відомостях згодом увійшли до книг отця: "Путеводитель по горе Почаевской", "Святая цельбоносная Стопа божтей Матери в Почаевской Лавре", "Повесть
историческая о святой чудотворной Иконе Почаевской Божией Матери", "Жизнь и подвиги Преподобного и Богоносного Отца Нашего Иова, в схимонасех Иоанна Железа, игумена и чудотворца Почаевского" та інші [13].
Не менш поважний внесок у розбудову Волинських єпархіальних відомостей зробив викладач духовної семінарії Микола Теодорович. Йому належать статті з описами парафій Волинської єпархії. Друкувались вони у журналі протягом десяти років. Микола Теодорович був родом із Волині. Після здобуття вищої богословської освіти працював професором духовної семінарії у Крем'янці.
Отже Волинські єпархіальні відомості мали цілу плеяду талановитих редакторів, співробітників та видатних авторів. Завдяки ним часопис мав великий вплив на формування духовного світу не тільки духовенства, але й мирян.
Використані джерела та література :
1. Вольнские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. - Кременец, 1869. -№1. - 1 января. - С. 36.
2. Обьявления // Вольнские епархиальные ведомости. Часть официальная. - Кременец, 1886. -№6. -21 января. - С. 88-92.
3. Моліс М. Тисячоліття православ’я на Волині. - Дубно, 1992. - С. 52.
4. Волынские епархиальные ведомости. Часть официальная. - Кременец, 1867. -№1.-1 сентября. - С. 2.
5. Указ Св. Синода, № 2313, 16 декабря 1866 г. // Волынские епархиальные ведомости. Часть официальная. - Кременец, 1867. -№1.- 1 сентября.-С. 1-2.
6. Волынские епархиальные ведомости. Часть официальная. - Кременец, 1867. -№1.- 1 сентября. - С. 32.
7.Волынские епархиальные ведомости. Часть официальная. - Кременец, 1867. - № 1. - І сентября. - С. 25-26.
8. Пероговский Василий. Отрывок из истории присоединения на Волыни униатов к православию в царствование Екатерины II и Павла І // Волынские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. -Кременец, 1880. -№ 4.- 1 февраля.-С. 195-212., та інші.
9. Волынские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. - Кременец, 1908. - № 50. - 21 декабря. - С.895.
10. Волынские епархиальньїе ведомости. Часть официальная. -Житомир, 1916. -№ 34. - 18 августа. - С. 4-23.
11. Волынские епархиальньїе ведомости. Часть официальная. -Житомир, 1916. -№ 34. - 18 августа. - С. 23.
12. Хойнацкий А. Ф. протоиерей. Православне на Западе России в своих ближайших представителях или Патерик Волыно-Почаевский. В двух частях. - Москва, 1888. - С. 5.
13.Волынец. Двадцатилетие церковно-литературной деятельности протоиерея А. Ф. Хойнацкого // Волынские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. - Кременец, 1887. - № 30. - 21 октября. - С.913.
Василь Лозовицький,
кандидат богословських наук,
проректор Волинської Духовної семінарії
Навчально-виховна робота у відродженій в 90-х роках Волинській Духовній семінарії Української Православної Церкви Київського Патріархату
«Кожен навчальний заклад, а духовний в першу чергу – це не тільки зовнішній стан: приміщення, матеріальна база, побутові умови, а в першу чергу внутрішній стан, тобто навчально-виховний процес, під час якого формується і духовно зростає майбутній кандидат для священичого служіння Богові і рідному народу», - читаємо в монографії Володимира Євтуховича Рожка присвяченій історії Волинської Духовної семінарії.[11, с. 124] І справді, напевне саме той особливих дух та атмосфера, які притаманні нашому навчальному закладу завжди приваблювали молоді серця, бажаючі присвятити себе Богові.
Тому як і колись, так і тепер у Волинській Духовній Семінарії велика увага приділяється навчально-виховній роботі, кваліфікованості викладацького складу, місійній, громадській, хіротативній, науково-видавничій діяльності. У великій мірі це залежить від якісного підбору керівництва, викладацького складу, студентського контингенту. Головною метою існування навчального закладу незмінно залишається підготовка майбутніх високоосвічених пастирів, регентів церковних хорів та викладачів християнської етики, надання їм всебічної сучасної освіти, морально-релігійної зрілості для праці на духовній ниві.[2, с. 3]
Першими ректорами семінарії були архієпископ Спиридон, священик Миколай Бочкай, єпископ Серафим, митрополит Іоанн, а в 1994-1996 p.p. Петро Миколайович Вінцукевич. Слід наголосити, що Петро Миколайович, володіючи глибокими знаннями, добрими організаційними здібностями, за короткий час зумів чітко налагодити навчально-виховний процес, зміцнити і розширити матеріально-технічну базу духовного навчального закладу, налагодити дисципліну серед викладачів і студентів, за час його діяльності змінилось навіть саме обличчя семінарії. Петро Миколайович Вінцукевич не був у священичому сані, тому згідно рішення Священного Синоду УПЦ КП від 16 липня 1996 року, журнал № 23, указу № 182 від того ж числа Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України призначено ректором Волинської Духовної семінарії настоятеля Свято-Троїцького собору м. Луцька протоієрея Сергія Мельничука.[11, с. 202] Після нього з літа 2003 ректором був прот. Іван Нідзельський. 13 травня 2008 р. рішенням Священного Синоду він був знятий з посади ректора; виконуючим обов`язки ректора було призначено проректора семінарії кандидата богослов`я Лозовицького В. М. 26 листопада 2008 року ректором Волинської Духовної Семінарії було призначено кандидата богослов`я прот. Ігоря Швеця.
Також варто згадати про тих, хто власне відповідає за виховання майбутніх пастирів в стінах семінарії. Це інспектор семінарії. За невеликий але такий значущий відрізок часу цю посаду займали: прот. Анатолій Ліпчик, прот. Богдан Гринів (1993 – грудень 1996), Борщевич Володимир Трохимович (1996 - 1998), прот. Миколай Гинайло (1998), прот. Віктор Пушко (1998 - 2002), прот. Володимир Присяжнюк (2002 - 2003), протодияк. Ярослав Місюк (2003-2006), прот. Іван Семенюк (2006 – жовтень 2009).
Першими викладачами семінарії з часу її відновлення були священики Іван Кравчук, Микола Бочкай, Анатолій Ліпчик. Пізніше в 1992-1997 роках до них долучились нові викладачі: кандидат богословських наук о. Сергій Мельничук, отці Богдан Гринів, Михайло Бучак, Іван Нідзельський, Леонтій Тоцький, Орест Юнак, Миколай Коць, миряни Петро Вінцукевич, Катерина Шаварова, Марія Вітинська, Марія Федоришина, Олександр Головерса та інші. Це були викладачі з глибокою вірою в серці, зі знанням своїх предметів, національною свідомістю. В часі одні відходили з тих чи інших причин, інші приходили і ставали до роботи на їх місце, щоб продовжувати процес навчання і виховання майбутніх душпастирів. [11, с. 126, 127]
Найкраще і найоб’єктивніше про відношення до свого викладацького обов’язку педколективу семінарії скажуть її студенти. Так в статті «Роль Волинської Духовної семінарії УПЦ КП у духовному відродженні краю» на той час студент(1998 р.), а нині священнослужитель о. Юрій Толочний писав: «На сьогоднішній день викладачі нашого навчального закладу прагнуть донести до свідомості своїх вихованців правильне розуміння сучасного священства, тобто, що священик як пастир стада Христового є головним проводарем дорученої йому Богом пастви, активним громадським діячем, мірилом високих морально-етичних засад життя».[17, с. 67]
З моменту відкриття семінарії окрім богословських предметів вивчалися українська мова, історія України, логіка, історія церковної архітектури та іконопис і ряд інших предметів. Програма навчання затверджена синодом УПЦ Київського Патріархату. «Незважаючи на труднощі, єдиний на Волині духовний заклад розпочав свою роботу. Будемо надіятися, що він стане осередком духовності та науки і переросте в майбутньому у богословський факультет Волинського університету»,[1] - висловлювала свої сподівання свідома громадськість.
На початок 1993-1994 навчального року програма складає 20 предметів, серед них: основне, догматичне, моральне богослів’я, Святе Письмо, загальноцерковна історія, історія України, церковний спів, літургіка, церковно-слов’янська мова та ін..[9]
З кожним роком процес навчання і виховання у Волинській Духовній семінарії набирав нового, якіснішого змісту. Цьому сприяла ще й ухвала Священного Синоду УПЦ КП від 29 травня 1998 року, журнал № 9, де записано: «В Духовних семінаріях обов’язковими для вивчення мають бути такі дисципліни:
1. Біблійна історія.
2. Святе Письмо Старого Заповіту.
3. Святе Письмо Нового Заповіту.
4. Катехізис.
5. Основне Богослов'я.
6. Догматичне Богослов'я.
7. Моральне Богослов'я.
8. Порівняльне Богослов'я.
9. Введення до Патристики.
10. Церковне читання.
11. Церковнослов'янська мова.
12. Церковний Устав.
13. Літургіка.
14. Церковні співи.
15. Гомілетика.
16. Загальноцерковна історія.
17. Історія України.
18. Історія Української Православної церкви.
19. Практичні настанови для пастирів.
20. Сектознавство.
21. Іноземна мова.
22. Українська мова.
Грецька і латинська мови повинні вивчатися факультативно поза загальною семінарською програмою бажаючими вступити до Духовної академії. [11, с. 130-131; 13, с. 20-203]