ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 24.10.2023
Просмотров: 331
Скачиваний: 2
ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
Список джерел та літератури
-
Біблія. Книги Священного Писання Старого і Нового Завіту. — К.: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2004. — 1407с.
Архівні джерела
Архів Волинської духовної семінарії
Особові справи студентів Волинської духовної семінарії
2. Спр. 123. Шевчук Володимир Іванович
3. Спр. 202. Бубнюк Валентин Леонідович
4. Спр. 215. Срібняк Микола Миколайович
5. Спр. 267. Гринчевський Василь Йосипович
6. Спр. 303. Зінкевич Олег Анатолійович
7. Спр. 396. Левків Михайло Степанович
Друковані джерела
8. Статут про управління УПЦ КП із змінами та доповненнями в новій редакції, ухваленими: Помісним Собором УПЦ КП 15 липня 2004 року.
Література
9. Вепрук В., прот. Догматичне богослів’я: Підручник. — Чернівці, Рута, 2002. — 543 с.
10. Іларіон (Алфєєв), архієп. Таїнство віри: Вступ до православного богослів’я. — К.: Адеф-Україна, 2009. — 336 с.
11.Настольная книга священнослужителя: В 8 т. — Свято-Успенская Почаевская Лавра, 2005. — Т. 1. — 766 с.
12. Настольная книга священнослужителя: В 8 т. — Свято-Успенская Почаевская Лавра, 2005. — Т. 6. — 880 с.
Інтернет ресурси
13. http://www.cerkva.info
Прот. Тарас Волянюк, викладач Рівненського інституту КУП НАНУ
Волинські єпархіальні відомості – концептуальна модель та змістовне насичення.
На основі комплексного та детального вивчення змісту матеріалів та публікацій Волинських єпархіальних відомостей зроблено спробу дати об’єктивну оцінку журналу як джерелу з історії Православної Церкви краю.
Духовні та суспільно-політичні зміни у Російській імперії другої половини XIX ст. сприяли розвитку церковної періодичної преси у тому числі і на Волині. До появи "Волинських єпархіальних відомостей" у 1867 р. у краї не було жодного православного часопису. Із повною відповідальністю можемо стверджувати, що відомостями започатковано традицію церковної періодики Волині.
Також краю належить у деякій мірі першість щодо створення такого часопису адже відомості згодом з'явилися у багатьох єпархіях Російської
Церкви. Наприклад лише з січня 1869 р. передбачалося видавати "Московські єпархіальні відомості". Ініціювало їх вихід у світ Московське товариства любителів духовної просвіти [1]. Через півтора десятка років відомості як пресовий орган вже мали 47 єпархій. На українських землях такі журнали виходили у Катеринославі, Києві, Кам'янцІ-Подільську, Полтаві, Сімферополі, Одесі та редакція Холмсько-Варшавськаго єпархіального вісника знаходилась у Варшаві [2 ].
Стосовно Волині то ідея видавати церковний журнал виникла у правлячого архієрея єпископа Волинського і Житомирського Агафангела (Соловйова) та була підтримана у середовищі семінарських професорів. Корисність і доцільність ширити друковане духовне слово ставала очевидною ще й тому, що край межував із польськими етнографічними територіями і католицькі засоби впливу на маси якісно вирізнялися.
Владика Агафангел обійняв волинську кафедру у 1866 р. після архієпископа Антонія (Павлінського). Агафангел (Соловйов) був відомим
у Росії духовним діячем, знав багато мов і мав практику керівництва провідними середніми та вищими духовними навчальними закладами Російської Церкви. Народився він у сім'ї священика у Володимирській губернії, навчався у Володимирській духовній семінарії та Московські духовній академії [3]. Останню закінчив зі ступенем магістра богослів'я.
Опісля, вже будучи ченцем, трудився інспектором Московської духовної академії, ректором Харківської та Костромської духовних семінарій. Протягом 1854-1857 рр. отець керував навчальним та виховним процесом Казанської академії. Тоді вища церковна влада визнала архімандрита гідним сану єпископа і 30 березня 1857 р. його хіротонізовано на вікарного Ревельського єпископа. Через три роки владику перевели на самостійну кафедру у Вятку, а правлячим волинським архієреєм єпископ Агафангел став у червні 1866 р.
Після приїзду на Волинь владика активно взявся за упорядкування єпархіального життя. Одним із засобів підвищення духовного рівня пастирів, парафіян, налагодження дієвого зв'язку із паствою, ознайомлення віруючого загалу із останніми подіями церковного та політичного характеру він бачив періодичний єпархіальний журнал. Тому 12 листопада 1866 р. владика Агафангел звернувся у св. Синод із проханням дозволити видавати починаючи з наступного року ’’Волинські
єпархіальні відомості ’’[4].
Священний Синод розглянув подання преосвященного Волинського і Житомирського на своєму засіданні у грудні того ж року. Після детального вивчення справи Синод прийняв відповідну постанову, а владиці Агафангелу відправлено указ за № 2313 від 16 грудня 1867 р. у якому зокрема зазначалося: "Розглянувши це представлення Вашого Преосвященства та докладену при ньому програму Волинських єпархіальних відомостей, і вважаючи цю програму у загальних рисах відповідною програмам інших існуючих видань такого роду, Святіший Синод оприділяє: запитуване Вашим Високопреосвященством видання Волинських єпархіальних відомостей, згідно з представленою Вами програмою, з майбутнього 1867 року, дозволити" [5].
Однак дозволивши вихід у світ відомостей Синод поставив декілька необхідних умов, котрі на думку вищих церковних сановників мали б гарантувати відповідну організацію підготовчого процесу. Насамперед Синод наказав не брати підписних сум із тих громад, де храми потребують ремонту і коштів на це недостатньо. Також єпархіальному архієреєві ставилося в обов'язок підібрати відповідних осіб для редакційної колегії. До її складу мав увійти і цензор - невід'ємна складова того часу. І окремо св. Синод нагадував про надсилання йому контрольного примірника відомостей.
Перше число Волинських єпархіальних відомостей побачило світ 1 вересня 1867 р. З невідомих нам причин друк розпочався пізніше запланованого часу. Можливо редактори не справилися із підготовкою матеріалів або інші чинники завадили розпочати справи у раніше визначені терміни. На це є певні натяки у супровідній до першого числа інформації. Номер датований 1 вересня, а дозвіл цензури отримано лише 4 вересня [6]. Також у вихідних даних зазначено, що редакторами журналу є ієромонах Акакій, Микола Петров та Віктор Прозоровський. Обов'язки цензорів виконували ректор Волинської духовної семінарії архімандрит Рафаїл та вчитель семінарії Петро Бєляєв.
Звісно владика Агафангел особисто слідкував за підготовкою і виходом у світ чисел Волинських єпархіальних відомостей оскільки відповідав за це перед вищою церковною владою та мав велику любов до наук і дбав про духовну просвіту. Можливо пізніше архієрей і сам редагував часопис бо у наступному році редактором відомостей зазначено А. Соловйова, а мирське прізвище владики було також Соловйов. На початку 70-х рр. і протягом наступних десятиліть за "ВЄВ" відповідав
викладач семінарії Петро Бєляєв.
Місцем розташування редакції став повітовий Крем'янець. На думку багатьох вибір був обґрунтований, але недоліком стала значна віддаленість від губерніального Житомира. Зазначимо, що Волинська єпархія XIX ст. мала два центри, так би мовити, духовний і адміністративний. Кафедра правлячого архієрея знаходилася у Житомирі, натомість найважливіша святиня краю - Почаївська лавра слугувала літньою резиденцією волинського єпископа. Тривалий час доки Волинь не була відокремлена від Варшавської єпархії саме Почаїв і Крем'янець відігравали роль духовного центру краю і з цим не могли не рахуватися.
Також причиною розташування редакції у Крем'янці пояснювалося наявністю там духовної семінарії, а отже і відповідного рівня фахівців. Відбір викладачів у ВДС дозволяв мати професорами добрих знавців богослів'я, патристики, гомілетики, історії Церкви, мов. Під час вибору місцезнаходження редакції журнали відіграла роль і близькість до Почаївської лаври, де була потужна поліграфічна база. Св. Успенська обитель здавна пишалася славою духовного книговидавничого центру. Тому не використати такий потенціал виглядало б марнотратством і не далекозорістю. Можливо організатори взяли до уваги і постійні потоки паломників серед яких відомості знайшли б своїх шанувальників і те, що лавра знаходилась на "передовій лінії"" протистояння із католицьким світом оскільки зовсім недалеко проходив кордон із Австро-Угорською імперією. Російська держава плекала надії відірвати від неї українську Галичину і використовувала для цього різні методи. Православна пропаганда також мала відіграти тут певну роль.
Зміст першого і наступних чисел Волинських єпархіальних відомостей говорить про їх у першу чергу офіційний характер. Навіть розподіл журналу на дві частини підтверджує це. Офіційний відділ мав за мету дати у перш за все духовенству інформацію про прийняті державною владою, св. Синодом, єпархіальним архієреєм рішення стосовно напрямків розвитку церковного життя. Це мало дозволити оперативно реагувати на запити часу і впроваджувати зміни.
Наприклад у першому числі відомостей окрім синодального рішення про дозвіл видавати журнал було надруковано розпорядження про пенсії та допомоги єпархіальному духовенству, заснування щорічного на 15 серпня хресного ходу у Житомир [7], нагороди та подяки духовенству,
переміни на службі.
Волинські єпархіальні відомості упродовж п'яти десятків років існування були покликані виконувати духовно-просвітницьку мету як серед духовенства, так і серед віруючих. Релігійний рівень волинян XIX ст. потребував нових форм поширення слова істини. Високий ступінь безграмотності серед селянства, недостатність отриманої освіти духовенством у семінаріях і духовних школах спонукали прогресивні церковні кола задуматись над упровадженням більш дієвих, від вже існуючих, методів релігійного просвітництва.
Публікації на сторінках відомостей були спрямовані на упорядкування адміністративного життя єпархії, усунення із практики різноманітних непорозумінь щодо духовної та громадсько-політичної поведінки священнослужителів, налагодження тісного зв'язку і співпраці між усіма ланкам єпархіального церковного організму, інформування про події крайового значення, виховання у людей патріотичних почуттів, причетності до загальноросійського державного і культурного простору. Досить часто дописувачі обирали темами своїх статей сторінки історії краю, пов'язаних із відомими творцями Московської (пізніше Російської) держави [8].
Одним із завдань, котре стояло перед відомостями було поширення серед духовенства та інтелігенції ґрунтовних богословських знань. На сторінках часопису зустрічаємо статті присвячені трактуванню складних теологічних питань[9]. Як правило авторами матеріалів були випускники духовних академій, а їх праці частинами кандидатських чи магістерських робіт. Іноді редакція вдавалася до передруків.
Окремою і досить важливою ділянкою праці редакції стало праця у напрямку вивчення духовного життя минулого краю. Публікування розвідок і досліджень з історії св. Церкви на Волині, найвідоміших святинь, описів парафій і населених пунктів - це надзвичайно вагома справа котру Волинським єпархіальним відомостям вдалося реалізувати досить успішно. І хоча автори з огляду на політичні чинники розставляли у статтях відповідні акценти ці матеріали і по сьогодні є цікавими та корисними своєю інформацією.
Щодо концепції журналу то вона була чітко сформульована ще на початку реалізації проекту. Вважалося за потрібне, що журнал матиме дві частини - офіційну і неофіційну. У першій будуть друкуватися урядові рішення і розпорядження для впровадження їх у дію і з інформаційно-