ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 24.10.2023
Просмотров: 283
Скачиваний: 2
ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
Зібрані матеріали про вищеназваних владик другого відродження УАПЦ були науково опрацьовані і видані автором цих рядків окремими.
В 1996 році викладачі і студенти Волинської Духовної семінарії провели першу наукову конференцію присвячену 400- річчю з дня народження Великого Митрополита Петра Могили та видали коштом українців західної діаспори окремим Збірником.( 6.49)
Темою наступної наукової конференції була «Містечко Романів на історичній карті Волинського Полісся другої пол. XVI ст.» Наукову конференцію за участю студентів семінарії таких як нинішній владика Федір(Бубнюк), отці Йосип Шарко,Юрій Толочний і інші. [7.12]
Матеріали цієї наукової конференції були надруковані окремим Збірником і нині є раритетне видання з історії волинського краєзнавства.
Великою подією в науковому житті Волинської Духовної семінарії стало заснування 12 травня 1997 року з ініціативи автора Наукового Товариства ін. Митрополита Полікарпа.[8. 23-24]
Щоб згуртувати найбільш здібну до наукової праці семінарську молодь з благословіння правлячого владики митрополита Якова і було засновано Наукове Товариство.[9.2]
Метою діяльності Товариства ім.Митрополита Полікарпа – науково видавнича діяльність, повернути нашій історії церкви забуті,замовчувані імена, заповнити в ній «білі плями» в нашому трагічному і героїчному минулому.
Волинські науковці – богослови, історики рідної церкви відтепер мають свою поважну організацію – Наукове Товариство імені Митрополита Полікарпа,- члени якого своєю працею будуть примножувати духовні цінності рідного народу,збагачуватимуть наше святе українське православ'я, - знаходимо в історичних джерелах. [10.26] І хоч тогочасне фактичне керівництво семінарії з великим незадоволенням сприяло факт заснування наукового Товариства і його друкованого неперіодичного органу збірника "Волинський Православний вісник", одначе молоді ентузіасти студенти,викладачи до долаючи опір,який з кожним місяцем все наростав,продовжували науково – видавничу працю.
В 1998 році було видано науковим товариством імені митрополита Полікарпа два числа "Волинській Православний вісник" .Перше число 224 стор.ві якому було на початку поміщено установчі документи.Наукового Товариства ім.Митрополита Полікарпа, подано життєпис Владики – Патрона нашого об'єднання,списки членів яких число сягало 38 студентів і викладачів,а на кінець року кількість зросла до 48 членів.
В першому числі було поміщено 37 наукових розвідок з історії нашої церкви на історичній Волині,більшість яких авторами були студенти семінарії, це теперішній владика Федір ( Бубнюк ) – Антицерковна діяльність уповноваженого у справах РПЦ на Волині у 40 – 50 –х роках, стан православної церкви на Волині у другій половині 40 –х років, нинішніх священиків і о.Віктор Квас Історичний шлях Волинської Духовної семінарії, о.Олександра Кулика Дермань очима Уласа Самчука у його творі " На білому коні ",рідні храми – Національній церкві, о.Володимира Койецького Почаївська Лавра у XX ст., о.Володимира Мицька, Господи,навчи нас молитись, о.Андрія Гусака, Іван Власовський – видатний богослов Української церкви, о.Віталія Лотоцького.До питання анафеми московського церковного імперіалізму на українських державних та церковних првідників, о.Юрія Толочного Патріарх – ісповідник і інших, викладачів семінарії о.Миколая Цапа місто Крем'янець та його святині, Володимира Борщевича – голови Наукового Товариства імені митрополита Полікарпа, опікуна Товариства п.Наталі Тиравської – голови Товариства ім.Лесі Українки в Австралії.Сторінки з життя української гімназії ім.Лесі Українки в Луцьку, вчителя – дисидента з с.Бережниці на Дубровеччині історія однієї світлини і т.д.
В другому,останньому числі "Волинський Павославний вісник" окрім названих студентів авторів були поміщені на умові розвідки тодішніх студентів, а нині священиків гашої церкви.о.Йосипа Шарка "На шляху до незалежності,о.Анатолія Бортнічука нищення комуністами православних храмів на Волині, о.Василя Пруса історичність Христа, о.Миколи Ковальчука Стародавній Белз, о.Андрія Артемчука місто Сокаль, та його святині , і інші,викладачів семінарії Валентини Нідзельської.Український ірмологій,о.Михайла Бучак Проблема поділу Православної Церкви,в України в світлі канонічного права ,інші,також мали свої надруки член національної спілки письменників України Віктор Вербич, свої поезії друкували студенти о.Юрій Топочний,о.Іван Квік, автор цих рядків і інші.В обох числах " Волинський Православний вісник " поміщено ряд рецензій, інформацій, некролог,фінансові звіти наукового товариства,наукових установ в Україні,видатних особистостей,хроніку з життя наукового Товариства ім..митрополита Полікарпа, листи світлої пам'яті митрополита Якова до видатних волинян і т.д. ( 11 ).
Наукове Товариство ім..Митрополита Полікарпа розпочало дальшу працю над створенням власної видавничої бази.Саме в той час управа інституту дослідів Волині у Вінніпезі,Каназа запропонувала перенести оці дані до науково – видавничої установи,до волинської Духовної семінарії разом з їх виданнями, коштами.
Одначе їх пропозиції зустріли темний опір тогочасного фактичного керівництва,яке заправляло Волинською єпархією і семінарією,яких цікавили легкі гроші,а не наука бо стояли вони від слова "наука" дуже далеко і інше їх зв'язків привели на вершини вже на краху кар'єри.
На голову Наукового Товариства ім.митрополита Полікарпа, Володимира Борщевича розпочався тиск і він змушений був залишити не лише очолюваний науково – видавничий осередок, а й викладення в семінарії, саме місто Луцьк. Все майно Наукового Товариства "десь поділося" і кінців його не знаходимо й до тепер, лише документи архіву були врятовані автором цих рядків та передані на держзберігання до Держархіву Волинської області. (12).
З 1999 по 2009 рік науково – видавнича діяльність у Волинській Духовній семінарії не відбувалась, лише з приходом нового ректорао.Ігоря Швеця відкрилася новітня сторінка науково – видавничої діяльності в нашому Духовної навчальному закладі.
В 2009-2010 навч. Році проведено дві міжнародні наукові конференції і Почаївська Свято – Успенська Лавра – найбільша святиня історичної Волині, духовна освіта на Волині XI – XX ст.
В першій першій міжнародній науковій конференції взяли участь викладачі, студенти Волинської Духовної семінарії, волиняни з канади – отець доктор Степан Ярмусь з Вінніаезу, професор Любов Василів – Базюк з Торонто, о.Віталій Клюс кандидат богословських наук секретар вченної ради Київської Православної Богословської академії, секретар Рівненської єпархії о.Сергій Лучанін, завідувач сектору " Історична Волинь" ВДОУНБ ім.Олени Пчілки Алла Понагайба і інші.
В другій взяли участь 18 викладачів, студентів семінарії і о.ректор Ігор Швець, о.Микола Цап'юк, о.Степан Старевич,викладач – проректор по науковій праці Васили Лозовицький, викладач,аспірант КПБА Богдан Тишкевич, автор цих рядків, студенти Сергій Нарольській,Юрій Павлюк , брати Михайло і Федір Устимчук, Микола Гулак,Петро Зборовський,Михайло Хітчак, з Луцького біотехнічного інституту Олександр Ткачук.
У 2010 – 2011 навч. році проведено міжнародну наукову конференцію "Інститут дослідів Волині та Товариство "Волинь" у Вінніпезі ( до 60-річчя заснування ),нинішня наукова конференція до 20-річчя відродження Волинської Духовної Семінарії УПЦ КП.
Слід підкреслити, що науковим результатом кожної конференції був збірники статтей авторів надруковані окремими виданнями,які стали цінним історичним джерелом для майбутніх дослідників нашого минулого.
Науково – видавнича діяльність у Волинській Духовній семінарії нині стала складовою частиною навчально-виховного процесу. Завдяки науковій праці викладачів та студентів не лише відбувається духовне збагачення колективу, зростає авторитет Духовного навчального закладу серед інших духовних шкіл, серед громадкості,науково – освітніх установ Волині,України,західної української,волинської діаспори.
За двадцять років діяльності Волинської Духовної семінарії науково – видавнича праця її викладачів і студентів зробила вагомий внесок у волинезнавчу, церковно – релігійну науку, підвищила фаховий рівень, ерудицію наших вихованців.
Використані джерела:
-
Рожко В. Нарис історії Української Православної церкви на Волині. – Луцьк, 2000.- с.532-533. -
Рожко В. із історії Луцько – Володимирської єпархії УАПЦ на Волині.- Літопис Волині.- Вінніпег, 1992.-ч.17-18- с.21 -
Рожко В.Відродження Української Православної церкви на Волині 1917 – 2006 роки – Луцьк ,2007.- с. 295. -
Народна Трибуна .- Луцьк, 1990.-ч. 7.-с.2. -
Рожко В. Духовні православні освітні заклади Волині X – XX ст. – Луцьк, 2002.-с.196. -
Рожко В. Вечір пам'яті Волинських владик. – Вісник, 1994. – грудень. – с.4.; Виставка – лекція у Волинській Духовній семінарії.- Праця й Життя. – Канберра, 1994. – ч. 133.- с. 18 – 19. -
Ходіть, поки маєте світло. – Рівне, 2009.- с.49. -
Там само. – с.12. -
Наукове Товариство ім.митрополита Полікарпа в Луцьку – Український голос. – Вінніпег,1997. – 4 серпня. – с.2. -
Рожков В. Наукове Товариство імені митрополита Полікарпа. – Волинський православний вісник. – Луцьк,1998. – ч.1.-с.26. -
Волинський Православний вісник – Луцьк,1998. – ч.1.; ч.2. -
Держархів Волинської області. – ф.3441. – Оп.1.
Володимир Рожко
історик-архівіст,
дійсний член ІДВ у Вінніпезі і його представник в Україні, почесний професор Волинського національного університету ім. Лесі Українки, викладач ВДС
Поліська скарбниця церковних дзвонів
… і золоті дзвінки
поміж ними навколо
Кн Вихід 28.33
Церква св. Миколая, XVII ст. в с. Стара Рафалівка, як і саме поселення, належить до давніх збережених мурованих святинь Володимирецького району Рівненської області.
Саме поселення знаходиться на правому березі річки Стир: як містечко відоме історичній науці з 1647 року, коли вона належало до Луцького замку.
Слід наголосити, що містечко Рафалівка завжди мало тісні економічні, торгові, політичні, адміністративно-територіальні зв’язки з Луцьком і до 1920 року належала до Луцького повіту.
Хоч відомі волинезнавчій науці писемні джерела розпочинають історію містечка з середини XVII ст., воно має набагато глибші витоки свого заснування.[1]
Наші далекі пращури свідками свого життя залишили тут для нас свої кам’яні знаряддя праці та залишки давнього з VII-VIII ст. городища в недалекому селі Бабка, які в давнину являли спільну оселю на березі річки Стир.[2]
За історичними джерелами містечко Рафалівка з околичними селами до 1601 року належали православним князям Чорторийським, які продали новому власнику мінському воєводі римо-католику Яну Казимировичу Пацу свою власність від якого вона перейшла до князя Лещинського а тоді до Рафаїла Романовського, а від нього до графа Нарциза Олізара який володів містечком і околичними селами до 1831 року, а тоді його маєтки за участь в Польському повстанні були конфісковані москалями і передані до державного скарбу.[3]
Якийсь час містечко Рафалівка, Колки, Висоцьк належали гетьману правобережної України Павлу Тетері, резиденція якого знаходилась у Вишгороді(Висоцьку) на Горині.[4.198]
За історичними джерелами в час побудови римо-католицького костелу-каплиці в містечку, де вже була північніше від нього дерев’яна православна церква Св. Параскеви, яка згоріла під час пожежі 1834 року.[5.c.489] Можливо, що церква була збудована ще православними князями Чорторийськими, бо селяни не мали змоги із-за своєї бідності побудувати святиню. Нині лише камінь (уламок хреста) позначає її колишнє місце знаходження на садибі одного з парафіянів села.
Під час Богослужінь в наших храмах, починаючи з X-XI ст. складовою їх частиною стали церковні дзвони, які своїми мелодійними переспівами разом з молитвами вірних, їх піснеспівами підносили душі парафіян до високого і божественного.[6.23]
Храм Св. Миколая в с. Стара Рафалівка віддавна являється найбільшою скарбницею церковних дзвонів того регіону Волинського Полісся, не лише за кількістю вцілілих на Володимиреччині, а насамперед – це безцінні твори сакрального мистецтва наших людвісарів.
В церкві 14 дзвонів, різних за величиною, вагою, звуку, але всі вони кожен по своєму є неперевершений предмет людвісарської праці наших предків. Найстаріший дзвін 1667 року, невеличкий за розміром, відлитий з бронзи з зазначенням дати на плащі.
Інші дзвони позначені датами: 1709 рік, з барельєфними іконами святих, 1713 рік, 1783 рік (розколотий), напис латинською мовою на плащі дзвона Рафаїл Романовський-Меценат, нижче напису ніжний рослинний орнамент, 1799 рік без орнаменту, розколотий, 1836 рік – великий за розмірами, надщерблений, з рослиним барельєфним орнаментом, 1888 рік удекорований барельєфною іконою св. Миколая, а з іншого боку барельєфний восьмиконечний хрест. Ще один дзвін як і попередній московської роботи з XIX ст. На якому напис російською мовою: «Завод Оловнишникова, вилитий в Ярославлі».
Наймолодший дзвін 1933 року. Мідний, багато удекорований, з написами: зазначено ім’я жертводавця біля самого вушка дзвону, нижче багатий рослинний орнамент, під ним в п’ять рядів окружний текст: На пам’ять 1900 річчя народження і розп’яття короля Христа.
Але на особливу увагу заслуговує п’ятий зліва дзвін на дзвіниці. Він, без сумніву є предметом місцевих людвісарів з містечка Степаня чи Володимирця де вже в середньовіччя були рудні, плавили з болотної руди, металобрухту залізо, чавун, мідь і інше та виготовляли залізні знаряддя праці, невеликі за розміром і вибагливістю дзвони.[7.32]
Подібні дзвони місцевих поліських людвісарів різних за розмірами зустрічалися автору в багатьох храмах Волинського Полісся, особливо в церквах Погориння: селах Деражно, Великий Мидськ, Збуж, Степань, Кричильські інші.[8.108]
Як правило ці дзвони місцевих людвісарів дуже простої, невибагливої роботи, з чавуну, без жодних удекорувань, не зазначено дати, майстра, жертводавця і інше, одначе всі вони є творами наших предків, завсідчують їх майстерність при любій необхідності. З них ми можемо судити, що людвісарство не було чуже нашим предкам, що не лише німці були відомими майстрами дзвонів на наших землях. Збережені такі дзвони є свідками майстерності волинян, які при потребі відливали необхідні церковні предмети як от дзвони, підсвічники, царські ворота і т.д.