ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2021
Просмотров: 159
Скачиваний: 1
______________________________________
(
назва
навчального
закладу
)
ФІЛОСОФІЯ
АТЛАС
___________________________________________________________
(
прізвище
,
ім
’
я
)
Студента
(
ки
)________
курсу
групи
__________
факультету
_______________________________
Полтава
, 2013
УДК
1(07)
ББК
87
я
73
К
43
Киричок
О
.
Б
.
Філософія
:
атлас
/
О
.
Б
.
Киричок
. –
Полтава
, 2013. – 27
с
.
Атлас
містить
таблиці
та
структурно
-
логічні
схеми
із
курсу
філософії
для
вищих
навчальних
закладів
Обговорено
та
затверджено
на
засіданні
кафедри
філософії
та
соціальних
наук
Вищого
державного
навчального
закладу
України
«
Українська
медична
стоматологічна
академія
» (
протокол
№
____
від
__.__.2013
р
.)
©
О
.
Б
.
Киричок
, 2013
1.
ФІЛОСОФІЯ
ЯК
ОСОБЛИВИЙ
ТИП
ЗНАННЯ
Піфаґор
(
бл
. 585–497
рр
.
до
н
.
е
.).
Вважають
,
що
саме
він
уперше
вжив
слово
“
філософія
”.
1.
ФІЛОСОФІЯ
І
СВІТОГЛЯД
2.
СУТНІСТЬ
ФІЛОСОФІЇ
ТА
ЇЇ
ГОЛОВНІ
ПРОБЛЕМИ
3.
ОСНОВНІ
ФУНКЦІЇ
ФІЛОСОФІЇ
4.
СИСТЕМА
ФІЛОСОФ
-
СЬКИХ
ДИСЦИПЛІН
1.
Міфічний
світогляд
–
це
тип
світогляду
,
при
якому
людина
включена
у
Всесвіт
і
досить
слабо
виділяє
себе
в
ньому
,
не
чітко
розрізняє
суб
’
єкт
та
об
’
єкт
,
тобто
себе
та
світ
.
2.
Релігійний
світогляд
,
на
відміну
від
міфічного
,
розрізняє
суб
’
єкт
та
об
’
єкт
.
Він
ґрунтуються
на
вірі
,
прийнятті
тих
чи
інших
тверджень
без
сумніву
і
доведень
.
3.
Науковий
світогляд
,
на
відміну
від
релігії
,
не
покладається
на
віру
,
і
будь
-
яке
твердження
намагається
доводити
та
перевіряти
.
4.
Філософський
світогляд
–
відмінний
від
міфу
,
науки
чи
релігії
..
Відмінності
філософії
від
міфу
,
релігії
чи
науки
:
-
філософія
,
на
відміну
від
міфу
,
досить
чітко
вирізняє
суб
’
єкт
і
об
’
єкт
,
власні
думки
про
світ
і
сам
світ
,
-
на
відміну
від
релігії
філософія
допускає
і
часто
ґрунтується
на
сумніві
.
-
головні
відмінності
філософії
від
науки
такі
:
а
)
у
науковому
дослідженні
бере
участь
людський
розум
,
а
у
філософуванні
–
все
людське
єство
(
серце
,
воля
,
інтуїція
,
чуття
тощо
).
б
)
наукова
істина
–
це
істина
тимчасова
,
від
якої
вчений
може
відмовитися
на
користь
більш
обґрунтованої
істини
,
а
від
філософської
істини
,
яка
дається
людині
не
тільки
розумом
,
а
й
волею
і
почуттями
,
відмовляються
досить
рідко
.
в
)
мова
,
якою
висловлюються
філософи
,
більш
різноманітна
,
ніж
мова
науковців
.
г
)
Способів
пізнання
істини
у
філософії
набагато
більше
,
ніж
у
науці
.
д
)
Наука
прагне
до
знання
,
а
філософія
–
ще
й
до
мудрості
.
Філософія
–
це
знання
про
першооснови
буття
,
спосіб
їх
пі
-
знання
,
смисл
людського
існування
,
мету
,
цінності
та
ідеали
суспільства
Філософія
–
слово
грецьке
(
φιλοσοφία
),
і
перекладається
воно
як
«
любов
,
дружба
(
f¾lja,
іон
.
filjh
)
до
мудрості
,
знання
(
sofja,
еп
.-
іон
.
sofjh
)».
Деякі
проблеми
філософії
:
Що
є
першоосновою
всього
існуючого
?
Як
людина
може
пізнати
себе
та
світ
?
Як
співвідносяться
людська
душа
і
людське
тіло
?
У
чому
сенс
людського
життя
?
Що
таке
добро
і
зло
?
Що
таке
прекрасне
?
світоглядна
–
вона
формує
погляд
на
світ
;
пізнавальна
–
вона
задовольняє
потребу
людини
у
пізнанні
;
методологічна
–
вона
дає
методи
,
способи
,
якими
дослід
-
жуються
ті
чи
інші
процеси
й
явища
в
різних
науках
(
категоріально
-
логічний
метод
,
метод
системно
-
структурного
та
структурно
-
функціонального
аналізу
–
вони
були
розроблені
у
межах
філософії
,
а
потім
запозичені
й
іншими
науками
);
соціально
-
практична
–
вона
може
змінювати
і
перетворювати
світ
;
критична
–
філософія
навчає
критично
мислити
,
ставити
під
сумнів
релігійні
,
політичні
та
інші
догми
.
Історія
філософії
–
наука
про
те
,
якою
філософія
була
у
ми
-
нулому
.
Онтологія
–
розділ
філософії
,
що
вивчає
першооснови
буття
.
Філософія
пізнання
–
розділ
філософії
,
що
вивчає
першооснови
пізнання
.
Філософська
антропологія
–
розділ
філософії
,
який
вивчає
людину
.
Соціальна
філософія
–
розділ
філософії
,
який
вивчає
суспільство
.
Аксіологія
–
розділ
філософії
,
який
вивчає
цінності
.
Логіка
–
розділ
філософії
,
що
вивчає
закони
і
форми
мислення
.
Етика
–
розділ
філософії
,
який
намагається
визначити
,
що
є
добро
і
зло
,
що
є
щастя
та
вирішити
питання
про
смисл
людського
існування
.
Естетика
–
вчення
про
прекрасне
.
Окрім
цих
«
класичних
»
розділів
філософії
також
виділяють
філософію
релігії
,
філософію
науки
,
філософію
освіти
,
філософію
культури
,
філософію
історії
,
філософію
права
тощо
,
а
також
футурологію
–
філософію
,
яка
намагається
передбачити
майбутнє
,
складає
різні
соціальні
проекти
,
виробляє
стратегію
майбутнього
та
натур
-
філософію
–
філософію
природи
.
2.
ФІЛОСОФІЯ
СТАРОДАВНЬОГО
СВІТУ
Періоди
Гол
.
ознаки
Стародавня
Індія
Стародавній
Китай
Стародавня
Греція
1500
д
.
н
.
е
.
Передф
іл
ософ
ськ
ий
пе
ріод
800
до
н
.
е
.
-
філософські
ідеї
розсіяні
в
священних
текстах
;
-
філософія
не
віддільна
від
міфології
Священні
тексти
–
Веди
(
Рігведа
,
Самаведа
,
Яджурведа
,
Атхарваведа
)
Ідеї
:
1.
Уявлення
про
Брахму
–
першооснову
всього
існую
-
чого
, «
світову
душу
»
та
Атман
–
індивідуальну
(
колективну
)
людську
душу
.
2.
Душа
людини
після
смерті
втілюється
у
тіло
нової
істоти
і
цей
колообіг
перевтілень
(«
сансара
»)
триває
вічно
.
3.
З
колообігу
перевтілень
можна
вирватися
,
врятуватися
(
санкскр
. «
мокша
»)
у
буддиському
варіанті
–
досягти
нірвани
).
Священні
тексти
–
П
’
ятикнижжя
(«
Ші
-
цін
» (
Книга
пісень
,
або
віршів
), «
І
-
цін
» (
Книга
змін
), «
Чун
-
цін
» (
Книга
літописів
), «
Шу
-
цін
» (
Книга
історій
), «
Лі
-
шу
» (
Книга
ритуалів
)
Ідеї
:
1.
Уявлення
про
небо
,
як
божественну
першооснову
,
долю
,
закон
2.
Уявлення
про
тайцзи
,
першоматерію
,
першоречовину
,
з
якої
утворилося
все
існуюче
і
яке
згодом
перетворилося
в
уявлення
про
Дао
.
3.
Сіт
упорядкований
двома
духами
–
Інь
і
Янь
,
які
згодом
стали
тлумачитися
як
протилежності
взагалі
.
4.
Вчення
про
п
’
ять
стихій
,
із
яких
створений
весь
світ
(
вода
,
вогонь
,
дерево
,
земля
,
метал
)
5.
Уявлення
про
те
,
що
Весвіт
складається
з
дрібних
частинок
–
ци
.
Священні
тексти
Гомера
«
Іліада
»
та
«
Одіссея
»,
Гесіода
«
Теогонія
», «
Труди
і
дні
», «
орфічні
»
тексти
.
Ідеї
:
1.
Питання
про
першопричину
всіх
речей
(«
архе
»,
згодом
«
фізіс
»)
2.
Вчення
про
реінкарнацію
перевтілення
душі
(
орфіки
)
3.
Ідея
справедливості
як
основи
суспільства
.
Старші
фізики
Молодші
фізики
Софісти
Італійська
філософія
Іонійська
філософія
Піфаґ
орійська
шко
л
а
Піфаґор
число
Мі
ле
ць
ка
шко
ла
Фалес
вода
Анаксімандр
апейрон
Анаксімен
повітря
Ранній
фі
ло
со
фсь
кий
пер
ід
-
поява
філософів
-
поява
філософських
шкіл
500
до
.
н
.
е
.
Шраманськи
й
період
Школи
(
даршани
)
тапасини
(
найвідоміша
школа
джівіка
(
засновник
,
можливо
,
Макхалі
Госалі
(VI
ст
.
до
н
.
е
.);
джайністи
(
від
санскр
.
слова
«
джіна
»
(
переможець
),
засновник
школи
–
Джіна
Махавіра
(VI
ст
.
до
н
.
е
.);
брахманісти
(
філософи
,
що
захищали
авторитет
Вед
);
санкх
’
я
(
засновник
Капіла
(VII
ст
.
до
н
.
е
.);
буддисти
(
засновник
напряму
Сіддхартха
Ґаутама
).
Період
«
ста
шк
іл
» (
Цзя
)
Що
то
були
за
школи
і
чи
взагалі
вони
існували
–
невідомо
.
Досократівська
філо
со
фія
Ел
ейсь
ка
ш
кола
Парменід
Зенон
буття
Геракліт
вогонь
Емпедокл
Земля
,
вода
повітря
,
вогонь
Анаксагор
гомеомерії
Діоген
Аполонійськи
й
повітря
Левкіп
Демо
-
кріт
атоми
1)
Старші
софісти
(
Протаґор
,
Горгій
,
Продік
,
Гіппій
Антіфонт
)
2)
Молодші
софісти
(
Алкідам
,
Полемон
,
Каллікл
,
Фразімах
,
Лікофрон
,
Крітій
«
Людина
є
мірою
всіх
речей
»
Зол
отий
вік
-
поява
класичних
філософських
систем
-
визначальна
роль
даного
періоду
для
всієї
наступної
філософії
.
200
до
.
н
.
е
.
Школи
(
даршани
)
йога
(
засновник
Патанджалі
(
між
ІІ
ст
.
до
н
.
е
. –
ІІ
ст
.
н
.
е
.)
ньяя
(
засновник
Готама
(
між
ІІ
ст
.
до
н
.
е
. –
ІІ
ст
.
н
.
е
.)
та
вайшешика
(
засновник
Канада
(
після
ІІІ
ст
.
до
н
.
е
.)
виникли
у
300–200
рр
.
до
н
.
е
.,
міманса
(
засновник
Джайміні
(
перші
ст
.
до
н
.
е
.)
веданта
(
найавторитетніший
представник
Шанкара
(
бл
. 800
р
.
н
.
е
.)
Школи
(
Цзя
)
Дао
-
де
-
цзя
(
даосити
)
засновник
Лао
-
Цзи
(VI–V
ст
.
до
н
.
е
.);
Інь
-
Янь
-
цзя
(
натурфілософи
,
найавт
.
Цзоу
Янь
(
І
V
ст
.
до
н
.
е
.);
Жу
-
цзя
(
конфуціанці
),
засновник
Кун
-
Цзи
(551–479
рр
.
до
н
.
е
.);
Мо
-
цзя
(
Моїсти
,
засновник
Мо
-
Цзи
(
Мо
-
Ді
, 479–400
рр
.
до
н
.
е
.);
Фа
-
цзя
(
легісти
,
представники
Цзи
-
Чан
(VI
ст
.
до
н
.
е
.),
Шан
Ян
(390–338
рр
.
до
н
.
е
.)
та
Хань
Фей
-
Цзи
(
бл
. 280–233
рр
.
до
н
.
е
.);
Мін
-
цзя
(
софісти
,
або
«
сперечальники
»)
Сократ
«
Пізнай
самого
себе
»
Сократичні
школи
: (1)
школа
Антісфена
; (2)
школа
Арістіпа
; (3)
школа
Евкліда
; (4)
школа
Федона
(
Розвавали
ідеї
Сократа
)
Платон
Відкриття
ідеального
Арістотель
Ідеї
невіддільні
від
матерії
,
першоосновою
всього
існуючого
є
композиція
,
сполучення
ідей
і
матерії
.
Кі
н
-
ніки
Антісфен
,
Діоген
Синопський
,
Кратет
Індивіду
для
щастя
не
потрібні
ніякі
матеріальні
та
суспільні
блага
.
Епіку
рійці
Епікур
Подолати
прагнення
означає
подолати
страждання
.
Ске
п
-
тики
Піррон
,
Тімон
,
Аркесілай
,
Секст
Емпірик
Індивіду
треба
жити
взагалі
без
власної
думки
,
не
схиляючись
ні
до
чого
.
Стоїки
1)
Антична
Стоя
(
Зенон
,
Клеанф
,
Хрісіпп
)
2) «
Середня
»
Стоя
(
Панецій
,
Посідоній
);
3)
Римська
Стоя
(
Сенека
,
Епіктет
,
Марк
Аврелій
)
Свобода
індивіда
полягає
в
узгодженні
з
тим
,
чого
хоче
доля
.
Неопла
-
тоніки
Плотін
,
Порфирій
Джерелом
усього
видимого
світу
є
ідея
Блага
.
З
неї
шляхом
еманації
народжуються
всі
речі
.
-
«
етизація
»
філософських
систем
;
-
«
релігієзація
»
філософських
систем
;
-
взаємні
контакти
східних
і
західної
філософій
.
-
з
Х
ст
..
спостерігається
процес
релігієзації
класичних
систем
,
насамперед
буддизму
;
-
з
ХІХ
ст
.,
вплив
західноєвропейськї
філософії
(
Таґор
,
Ґанді
,
Ауробіндо
Гроша
,
Джівана
Чаудхурі
,
Абдул
Рахман
,
Джитендра
Натх
Мохакті
,
Радхакрішнан
),
вплив
християнства
та
ісламу
.
-
з
ІІ
до
Х
ст
. –
розвиток
переважно
етики
конфуціанства
-
з
І
ст
. –
в
Китай
із
Індії
проникає
буддизм
з
Європи
–
християнство
;
-
з
1503
р
.
остаточна
релігієзація
конфуціанства
(
Ван
Янмін
,
Янь
Юань
,
Ван
Чуань
Яньоу
);
-
з
ХХ
ст
.
вплив
західної
філософії
(
Фень
Ю
-
лань
,
Лян
Шумін
),
насампред
марксизму
(
Маоісти
).
Фі
ло
со
фі
я
періо
ду
еллі
ні
зм
у
Філо
со
фський
пе
ріод
Період
після
зол
отого
віку
до
цього
часу
539
р
.
Еклек
-
тики
Філон
,
Антіох
,
Ціцерон
Намагалися
поєднати
між
собою
думки
представників
різних
шкіл
.
Аврелій
Авґустін
(354–430) –
найяскравіший
філософ
доби
Патристики
,
першовідкривач
особистості
.
Тома
Аквінський
(1221–1274) –
найавторитетніший
хритиянський
мислитель
періоду
Схоластики
.
Його
філософія
дотетпер
є
офіційною
доктриною
католицької
церкви
.
Нащадки
назвали
його
“
ангельским
доктором
”.
Франческо
Петрарка
(1304–1374) –
перший
гуманіст
доби
Відродження
.
3.
КЛАСИЧНА
ФІЛОСОФІЯ
Доба
СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
ВІДРОДЖЕННЯ
НОВИЙ
ЧАС
Гол
.
тема
Бог
Людина
Розум
Гол
.
ідеї
1.
Першоосновою
(
субстанцією
)
є
Бог
–
творець
світу
з
нічого
(ex nihilo).
2.
В
уявленнях
про
світ
зберігається
Платонівсько
-
Арістотелівський
поділ
на
ідеальне
і
матеріальне
,
однак
своєрідно
інтерпретується
і
спричинює
суперечку
про
універсалії
.
3.
Методом
пізнання
Бога
проголошує
не
тільки
розум
,
але
й
віра
,
містичне
пізнання
,
любов
до
Бога
.
4.
Структура
і
позиція
людини
:
Біблія
підносить
людину
на
небачену
до
цього
ви
-
соту
,
людина
оголошується
господарем
природи
.
Людина
складається
з
д
уші
,
тіла
та
Духу
–
органу
віри
.
5.
Зароджується
уявлення
про
«
християнсь
-
ке
суспільство
».
6.
Смисл
життя
людини
і
суспільства
визначений
–
це
пізнання
Бога
й
уподібнення
Богу
.
1.
Критика
середньовічної
,
насамперед
схоластичної
філософії
.
2.
Повернення
до
витоків
«
чистого
»,
незіпсованого
схоластикою
християнства
(
протестантизм
).
3.
Повернення
до
античної
філософії
.
4.
Посилення
інтересу
до
людини
і
суспільства
(
гуманізм
).
1.
Уявлення
про
те
,
що
філософію
слід
будувати
на
взірець
строгої
науки
.
2.
Переконаність
у
всесильності
науки
і
людського
розуму
та
інтерес
до
дослідження
механізмів
людського
пізнання
та
можливостей
людського
розуму
.
а
)
частина
філософів
відродила
платонівську
теорію
«
вроджених
ідей
»
,
тобто
переконаність
у
тому
,
що
людина
певні
знання
має
«
від
природи
»
(
раціоналізм
,
(
Рене
Декарт
,
Бенедикт
Спіноза
,
Ґотфрід
Ляйбніц
)
б
)
інші
філософи
не
визнавали
теорію
вроджених
ідей
Платона
і
стверджували
,
що
від
народження
душа
людини
є
чистою
,
пустою
(tabula rasa),
а
всі
знання
вона
отримує
ззовні
,
з
досвіду
(
емпіризм
,
Френсіс
Бекон
,
Томас
Гоббс
,
Джон
Локк
,
Джордж
Берклі
та
Девід
Г
’
юм
)
в
)
вродженого
знання
не
існує
,
однак
душа
людини
не
є
чистою
,
адже
в
ній
існують
від
народження
інструменти
,
за
допомогою
яких
розум
із
досвіду
активно
здобуває
знання
(
ідеалізм
,
Іммануїл
Канта
,
Йоганн
Ґотліб
Фіхте
,
Фрідріх
Вільгельм
Шеллінґ
,
Ґеорґ
Вільгельм
Фрідріх
Геґель
).
г
)
все
зло
,
яке
існує
в
суспільстві
,
походить
від
варварства
і
неосвіченості
людей
,
а
тому
слід
поши
-
рювати
освіту
і
тоді
у
суспільстві
запанує
лад
і
спокій
. (
Просвітництво
,
Вольтер
,
Кондиль
’
як
,
Жан
-
Жак
Руссо
,
Дені
Дідро
,
Жан
Д
’
Аламбер
,
Жюльєн
Ламетрі
,
Клод
Гельвецій
,
Поль
Гольбах
,
Шарль
Монтеск
’
є
)
Пізнє
(
Пів
-
нічне
)
Періоди
-
зація
Патристика
Схоластика
Раннє
(
Італійське
)
Наукова
революція
(1543-1687)
Хронологія
І
ІІ
І
II IV V VI VII VIII IX X XI XII XIII XIV
XV
XVI
XVII
XVIII
серед
. XIX