ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2021
Просмотров: 238
Скачиваний: 1
Розділ 6
Екологічна експертиза
Охорона навколишнього середовища – це організація раціонального використання природних ресурсів, надійного захисту навколишнього середовища, забезпечення правильних взаємовідношень людського суспільства і біосфери, що ґрунтується на науковій основі – одна із глобальних соціально-політичних проблем, тому охорона природи – це комплексне довгострокове завдання, яке стосується виробничих сил, науки та інших аспектів діяльності людини. Найважливішою щодо екології є концентрація пристосування структур і продукційного процесу організмів до зміни умов навколишнього середовища.
Екологічна експертиза проводиться для запобігання негативного впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього середовища та здоров'я людей також оцінки ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуацій на окремих територіях і об'єктах.[2,38]
Відповідно до Закону України "Про екологічну експертизу" від 9.02.1995 р., екологічна експертиза в Україні – це вид науково-практичної діяльності спеціально укомплектованих державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтуються на міжгалузевих екологічних дослідженнях, аналізі та оцінці перепроектованих, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і для яких може негативно вплинути: або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормами і вимогами законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.
Відносини в галузі екологічної експертизи регулюється Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства України. Завданням законодавства про екологічну експертизу є регулювання суспільних відносин в галузі екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян і держави.
Метою екологічної експертизи є запобігання впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також контролю екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах.
Основними завданнями екологічної експертизи є:
-
визначення ступеня екологічного розвитку і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;
-
організація кошторисної, науково-обгрунтованої оцінки об'єктів екологічної експертизи;
-
встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарних норм, будівельних норм і правил;
-
оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи на стан навколишнього середовища, здоров'я людей і якість природних ресурсів;
-
оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей;
-
підготовка об'єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.
Об'єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, перед проектні, проектні матеріали, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища, створення загрози здоров'ю людей.
Суб'єктами екологічної експертизи є:
-
міністерство охорони навколишнього природного середовища;
-
органи та установи Міністерства охорони здоров'я України – в частині, що стосуються експертизи об'єктів;
-
інші державні органи, місцеві Ради народних депутатів і органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства;
-
громадські організації екологічного спрямування чи створені ними спеціалізовані формування;
-
інші установи, організації та підприємства;
-
окремі громадяни в порядку, передбаченому цим Законом та іншими актами законодавства.
Еколого-експертний процес складається з трьох основних станів:
-
підготовкою, або перевіркою наявності необхідних реквізитів проектованих матеріалів і їх відповідності діючому законодавству;
-
основної або аналітичної обробки даних по об'єктах експертизи;
-
заключення, або узагальнення і оцінка даних та складання акту експертизи.
Законодавство про охорону навколишнього середовища регулює відносини у галузі охорони використання і відтворення природних ресурсів, запобігання і ліквідація негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження генетичного фонду живої природи.
Охорона природи – це комплексне і довгострокове завдання, яке стосується виробничих сил, науки, культури та інших аспектів діяльності людини.
Охорона навколишнього середовища регулюється Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища від 25 червня 1991 року.
В одержанні високих і сталих врожаїв у СТОВ «Благовість» Зіньківського району, Полтавської області провідна роль належить органічним та мінеральним добривам, але в господарстві застосовують їх недиференційовано без урахування забезпеченості грунтів поживними речовинами та біологічних особливостей культур та їх попередників. Набір удобрюваних органічними добривами культур та дози гною в значній мірі залежать від обсягів виробництва органіки в господарстві.
Грунт є приймачам пестицидів. Де вони розкладаються і звідки поступово переміщуються в рослини, оточуюче середовище, або як сховище, де частина з них існують багато років після внесення. В грунт ці речовини поступають в результаті прямого внесення, при висіванні протравленого насіння, з атмосферними опадами, із залишками загиблих рослин і тварин, в результаті змиву з оброблених рослин дощем та при їх поливі.
Запровадження ґрунтозахисної системи землеробства вимагає ще більшої уваги до застосування добрив. Крім економічного. На перший план виходить екологічний аспект хімізації. Нагромадження залишків добрив та пестицидів у продукції, грунтах – результат їх застосування без врахування вищезазначених умов та недосконалістю техніки.
Мінеральні добрива, хімічні меліоранти та інші засоби хімізації залишаються головними факторами підвищення родючості грунтів. В умовах переходу на нові методи господарювання підвищення окупності добрив приростом врожаю є однією із суттєвих умов зниження собівартості продукції рослинництва та тваринництва. У зв’язку з високою вартістю промислових добрив тепер не можна використовувати їх без врахування біологічних потреб сільськогосподарських культур і рівня забезпеченості грунтів поживними речовинами.
При зростаючих темпах хімізації виробництва у СТОВ «Благовість» слід не лише строго дотримуватись норм та строків внесення хімпродуктів, але й дбати про збереження їх належних умов, виконувати всі нормативні акти щодо забезпечення охорони водних ресурсів та чистоти повітряного басейну.
Також екологічному забрудненню повітря сприяють вихлопні гази тракторів та автомобілів, а також дим котелень. Для рішення цієї проблеми у СТОВ «Благовість» можна запропонувати перехід на екологічно читі види палива, або знизити час роботи двигунів.
Характеризуючи вплив на довкілля СТОВ «Благовість» слід відмітити, що ділянка, на якій воно розміщене, має мало зволожений грунт, низький рівень залягання грунтових вод. Водопостачання здійснюється децентралізовано водопроводом. Вода забирається із глибини свердловини насосними установками. Стічні води за допомогою агрегатів добре абсорбуються грунтом.
Підприємством були впроваджені санітарні заходи, які включають підтримку чистоти і санітарного порядку на території, дезінфекція, знезараження приміщення для працівників. До недоліків треба віднести те, що санітарні дні проводяться нерегулярно, недостатньо уваги приділяється утилізації.
Отже, в СТОВ «Благовість» приділяють увагу заходам охорони навколишнього середовища, забезпечуючи виробництво екологічно чистої продукції. Для покращення заходів щодо регулювання викидів в атмосферне повітря в СТОВ «Благовість» доцільним є:
-
підсилити контроль за точним дотриманням технологічного регламенту підприємства;
-
заборонити спалення відходів та сміття, якщо воно здійснюється без використання спеціалізованих установок, обладнаних газоочисними апаратами;
-
призупиняти роботу обладнання у разі виходу з ладу газоочисних устаткувань;
-
заборонити роботу обладнання на форсованому режимі;
-
заборонити продувку та чистку обладнання, газоходів, ємностей, в яких зберігалися забруднюючі речовини, ремонтні роботи, пов’язані з підвищенням виділень шкідливих речовин в атмосферу;
-
дотримуватись графіку проведення санітарних робіт.
Отже, для покращення екологічної обстановки в господарстві у СТОВ «Благовість» необхідно звернути особливу увагу на використання добрив, на проведення меліоративних робіт та протиерозійних робіт на території земель господарства.
Розділ 7
ОХОРОНА ПРАЦІ
Охорона праці – це система законодавчих, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці.
Праця – основа життя і багатства суспільства, джерело внутрішнього-зростання духовних якостей людини. Саме праця є найважливішою умовою існування суспільства, його розвитку й вдосконалення.
Основні положення з охорони праці в Україні регламентуються Конституцією України, Кодексом законів про працю, Законом України “Про охорону праці” від 21.11.2002 р., а також розробленими відповідно до них нормативно-правовими актами (указами Президента, постановами уряду, правилами, нормами, інструкціями, стандартами та іншими документами).
Основа політики України в галузі охорони праці відображена в Законі “Про охорону праці”.
Основними принципами згаданих законів є: пріоритет життя і здоров'я працівників відповідно до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування збитків, у тому числі й моральних, особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань; встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності; навчання населення, професійна підготовка і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці; участь держави у фінансуванні заходів з охорони праці; використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і безпеки праці.
Керівник СТОВ "Благовість" повинен забезпечувати здорові, безпечні та нешкідливі умови праці. Він несе відповідальність за стан охорони праці підприємства. Контроль, організацію і координацію роботи з охорони праці здійснює служба охорони праці, яку представляє інженер з охорони праці. Він здійснює підготовку управлінських рішень у вигляді наказів, рішень, розпоряджень керівника підприємства, а також з профспілковим комітетом здійснює складання колективного договору з питань охорони праці та соціального забезпечення працівників.
Відповідно до існуючого законодавства про працю жоден працівник не допускається до роботи, якщо він не пройшов навчання та інструктажі з охорони праці.
Загальне керівництво й організація навчання з охорони праці на підприємстві покладено на керівника підприємства, а в підрозділах – на керівників підрозділів. Навчання з охорони праці проводять у всіх структурних підрозділах. Своєчасність навчання контролює інженер з охорони праці.
Відповідальність за організацію охорони праці, забезпечення безпечних умов праці в структурних підрозділах покладено на відповідних головних спеціалістів, які ведуть роботу з охорони праці в підрозділах
СТОВ "Благовість". Головний агроном відповідає за стан охорони праці в галузі рослинництва. Головний інженер відповідає за безпечні умови праці на дільниці механізації робіт при вирощуванні сільськогосподарських культур, у тваринництві, проведення технічних обслуговувань, ремонтів, регулювання і зберігання машинно-тракторного парку. Головний зоотехнік несе відповідальність за відповідні умови праці на об’єктах тваринництва.
Навчання з охорони праці при перепідготовці робітників, підвищенні кваліфікації на виробництві організовує працівник з підготовки кадрів, який залучає необхідних спеціалістів відділів служб підприємства.
Навчальні програми з охорони праці на підприємстві передбачають лише теоретичне навчання, на жаль, через фінансову скруту, як пояснює інженер з охорони праці, практичні навчання не проводяться.
На підприємстві розроблено 56 внутрішніх інструкцій з охорони праці, 18 із них в галузі рослинництва.
Навчання з охорони праці проводиться з усіма працівниками раз на рік. Об'єм навчання складає 10 годин і не менше 8 годин при підвищенні кваліфікації. З працівниками, зайнятими на роботах з підвищеною небезпекою проводиться спеціальне навчання обсягом 30 годин і при підвищенні кваліфікації 15 годин не менше одного разу на рік. Керівники і посадові особи проходять навчання в обсязі 40 годин раз на 3 роки [5].
При прийнятті на роботу і протягом всього трудового стажу з працівниками проводяться інструктажі: вступний, первинний на робочому місці, повторний, позаплановий, цільовий.
Вступний інструктаж проводить інженер з охорони праці підприємства з усіма новоприйнятими працівниками. З головними спеціалістами вступний інструктаж проводить керівник підприємства з обов'язковою участю інженера з охорони праці.
Вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці у відповідності з діючими програмами із застосуванням плакатів.
Первинний інструктаж на робочому місці проводить керівник виробничої дільниці або керуючий робіт (бригадир, завідуючий фермою, гаражем, майстернею, цехом) індивідуально з кожним працівником або з групою працівників, які виконують одну й ту ж роботу, за типовою програмою. При цьому особливу увагу звертають на небезпечні виробничі фактори, правильні прийоми праці при застосуванні технічних засобів, від яких залежить безпека праці на даному робочому місці. Після цього працівник проходить стажування від 2 до 15 змін. Після перевірки знань та навиків інструктованих допускають до самостійної роботи.
Повторний інструктаж проводять згідно вимог охорони праці раз на 6 місяців, для робіт з підвищеною небезпекою – раз на 3 місяці.