ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2021
Просмотров: 227
Скачиваний: 1
Темп зростання – це коефіцієнт виражений у %. Тзр=К*100. Це відносна величина динаміки.
Темп приросту – показує на скільки % рівеь явища збільшилась або зменшилась за базу порівняння. Тпр=Тзр-100.
Абсолютне значення 1% приросту являє собою частку від ділення абсолютного приросту на відповідний показник темпу
приросту: n=Yn-1/100
Дана величина являє собою соту частину попереднього рівня
58. Середні характеристики аналітичних показників ряду динаміки.
В
інтервальному
ряді
з рівними інтервалами часу застосовують
середню
арифметичну просту:
.
У
моментних
динамічних рядах
з рівними проміжками між датами середній
рівень обчислюється за формулою середньої
хронологічної:
Середній
рівень абсолютного приросту визначають
за формулою середньої арифметичної
простої з ланцюгових приростів:
Середній
коефіцієнт зростання обчислюється за
формулою середньої геометричної з
індивідуальних ланцюгових коефіцієнтів
зростання:
Середній
темп зростання – це середній коефіцієнт
виражений у %.
Середній темп приросту – це різниця між середнім темпом зростання і 100.
59. Поняття тенденції рядів динаміки.
Тенденція
– певний напрям розвитку, який набуває
плавної траєкторії. У РД її описують за
допомогою функції
,
де
t
– змінна часу(0..n),
- теоретичні рівні ряду. Тенденція – це
основний напрямок розвитку, який
характеризується достатньо стійку
зміну явища у часі, відносно вільну від
випадкових коливань.
60.Аналітичне вирівнювання рядів динаміки.
прийоми вирівнювання динамічних рядів: змикання ряду динаміки застосовують, коли явища за деякими ознаками є неспівставними. Неспівставність може бути наслідком територіальних знім. В цьому випадку визначають коефіцієнт зімкнення ДР Кз=Ун/Ус. Приведення рівнів ряду динаміки до однієї основи використовують, коли виникає потреба порівняти зміну динамічних рядів кількох споріднених або взаємопов’язаних явищ для цього абсолютні показники перетворюють у відносні, прийнявши ріві будь-якого періоду за 1 або 100%. Інтер-, екстраполяція . інтерполяція – це знаходження невідомого або відсутнього рівня ДР в середині періодів дослідження. Екстраполяція – розрахунок показників, які можуть знаходитися за межами досліджуваного явищаю
61.Вивчення сезонності.
Сезонність – це негативне явище, яке обумовлює нерівномірність виробничих процесів та негативно позначається на використанні робочої сили.
Для
вивчення сезонності використовують
показники варіації: 1) амплітуда коливань:
R=Ymax-Ymin.
2) середнє лінійне відхилення d=
3)середня
квадратичне відхилення
.
Коефіцієнт сезонності – це відношення
показника за звітний період до його
середньорічного значення Кс=Yn/
.
Сукупність коефіцієнтів сезонності
утворюють сезонну хвилю. Її використовують
для визначення загальної тенденції
сезонності. Середньорічний коефіцієнт
сезонності – відношення середнього
лінійного відхилення до середнього
значення показника
62.Прийоми аналізу рядів динаміки.
1. прийоми виявлення загальної тенденції: згладжування шляхом укрупнення інтервалів – визначення середніх значень показників для збільшення періодів часу, кожен такий інтервал включає декілька періодів. Згладжування способом ковзної середньої – первинні рівні ряду динаміки замінюють середніми по збільшених інтервалах, кожний наступний інтервал утворюється з попереднього поступовим зміщення на один період. Аналітичне вирівнювання проводиться за допомогою обраної залежно від характеру динаміки математичної формули, яка відображає загальну тенденцію.
2.прийоми вирівнювання динамічних рядів: змикання ряду динаміки застосовують, коли явища за деякими ознаками є неспівставними. Неспівставність може бути наслідком територіальних знім. В цьому випадку визначають коефіцієнт зімкнення ДР Кз=Ун/Ус. Приведення рівнів ряду динаміки до однієї основи використовують, коли виникає потреба порівняти зміну динамічних рядів кількох споріднених або взаємопов’язаних явищ для цього абсолютні показники перетворюють у відносні, прийнявши ріві будь-якого періоду за 1 або 100%. Інтер-, екстраполяція . інтерполяція – це знаходження невідомого або відсутнього рівня ДР в середині періодів дослідження. Екстраполяція – розрахунок показників, які можуть знаходитися за межами досліджуваного явищаю
63.Загальне поняття індексів.
Індекс – це статистичний відносний показник, що характеризує співвідношення соціально-економічних явищ у часі, просторі або ступінь відхилення показника від певного стандарту, нормативу.
64.Види індексів
1)характер досліджуваних об’єктів: індекси обємних показників фізичного обсягу продукції, товарообороту, витрат на вир-во, фонду оплати праці; індекси якісних показників. 2)ступінь охоплення одиниць сукупності: індивідуальні; загальні. 3) методологія обчислення(тільки для загальних індексів): агрегатні; середні з індивідуальних. 4) база порівняння: базисні; ланцюгові. 5)індекси середніх величин: змінного складу; постійного складу; структурних зрушень.
68.
Арифметичний індекс – одна з форм індексу, яка є середнім арифметичним індивідуальних індексів. Критерій правильності побудови середнього індексу – його рівність агрегатному індексу. Середня арифметична проста з індивідуальних індексів не застосовується, оскільки в ній відображена питома вага кожного окремого елемента в усій сукупності, а застосовують лише як зважений, тотожний агрегатному індексу. Перетворення агрегатного індексу на середній з індивідуальних індексів відбувається підстановкою або в чисельник, або у знаменник агрегатного індексу замість індексного показника його вираження, який виводиться з формули відповідного індивідуального індексу. Така підстановка перетворює в чисельнику агрегатний індекс на середній арифметичний, у знаменнику – на середній гармонійний з індивідуальних індексів.
69.
Відносний показник зміни складного економічного явища, що являє собою середню гармонійну зважену з індивідуальних індексів. Формулу І.г. одержують, замінюючи у знаменнику агрегатного індексу індексовану величину її значенням, вираженим через індивідуальний індекс. І.г. тотожний індексові агрегатному.
70.
Найважливіші економічні індекси та їх взаємозв'язку Між найважливішими індексами існують взаємозв'язки, що дозволяють на основі одних індексів отримувати інші. Знаючи, наприклад, значення ланцюгових індексів за будь-який період часу можна розрахувати базисні індекси. І навпаки, якщо відомі базисні індекси, то шляхом поділу одного з них на інший можна отримати ланцюгові індекси.
Існуючі взаємозв'язки між найважливішими індексами дозволяють виявити вплив різних чинників на зміну досліджуваного явища, наприклад зв'язок між індексом вартості продукції, фізичного обсягу продукції і цін. Інші індекси також пов'язані між собою. Так,. Індекс витрат часу на виробництво продукції може бути отриманий в результаті множення індексу фізичного обсягу продукції і величини, зворотної величиною індексу трудомісткості, тобто індекс продуктивності праці:
. Існує важлива взаємозв'язок між індексами фізичного обсягу продукції та індексом продуктивності праці.
Взаємозв'язок між окремими індексами може бути використана для виявлення окремих факторів, що впливають на досліджуване явище.
71.
Індивідуальні індекси визначаються по окремих одиницях статистичної сукупності та характеризують зміну індивідуальних значень індексованого показника. Ці індекси прийнято позначати і з підстроковим позначенням індексованого показника. Індивідуальні індекси якісних показників визначаються за формулами:
Індивідуальні індекси кількісних показників мають вигляд:
72.
Індекс, який характеризує спільний вплив обох чинників, називається індексом змінного складуі визначається за формулою:
На величину індекса собівартості змінного складу впливають зміни рівнів собівартості і зміни в структурі (її складі). Щоб виявити роль кожного чинника в загальній динаміці середньої, потрібно індекс змінного складу розкласти на два індекси-співмножники, кожний з яких відображає вплив тільки одного чинника.
Перший індекс, який характеризує вплив тільки індексованої величини (в якому змінюється лише собівартість), називається індексом постійного (фіксованого) складу. Він обчислюється за формулою:
73.
Залежно від того, що приймається за базу порівняння, індекси бувають базисні та ланцюгові.
Базисні індекси одержують шляхом порівняння абсолютних рівнів кожного періоду з рівнем якогось періоду (звичайно початкового), прийнятого за базу порівняння.
Ланцюгові індекси одержують шляхом порівняння абсолютного рівня кожного періоду з рівнем попереднього періоду.
75.
Поряд з таблицями для характеристики результатів статистичного зведення і обробки масових даних широко застосовують статистичні графіки.
Статистичним графіком називають наочне масштабне зображення статистичних даних за допомогою геометричних ліній, точок, знаків, фігур, географічних картосхем та інших графічних засобів.
Графічний метод настільки міцно ввійшов в арсенал засобів наукового узагальнення і в методику наукових досліджень, що сучасну науку неможливо собі уявити без його застосування.
74.
При вивченні динаміки діяльності підприємств і організацій виникає необхідність визначити індекси більше, ніж за два періоди. У таких випадках індекси можна розраховувати як на постійній, так і на змінній базах порівняння.
Загальні індекси залежно від їхнього вигляду обчислюють зі змінними та постійними вагами. Якщо сумірники (ваги) в обчислених індексах належать до одного періоду, то це — індекси з постійними вагами і змінними, якщо вони змінюються від індексу до індексу. Так, розглянуту вище агрегатну форму загального індексу фізичного обсягу обчислювали як індекс за постійними вагами-сумірниками. Агрегатну форму загального індексу цін розраховують як індекс зі змінними вагами-сумірниками.
76. Застосування графічного методу у вивченні масових соціально - економічних явищ досить різнопланове. Так, графіки застосовують для характеристики змін суспільних явищ і процесів у часі, вивчення структури явищ, порівняння, контролю виконання плану, дослідження взаємозв'язків між результативними і факторними ознаками, зображення розміщення явищ у просторі, ступеня розповсюдженості по території тих чи інших явищ, міжнародних порівнянь і зіставлень та в інших випадках.
Особливо велика роль графіків у пропаганді передового досвіду, прогресивних тенденцій, закономірностей, нових технологій, наукових досягнень та ін.
77.
Статистичні графіки за напрямом використання характеризуються значною різноманітністю. їх наукова класифікація передбачає такі ознаки, як загальне призначення, види, форми і типи основних елементів. Традиційно теорія статистики розглядає класифікацію графіків за видами їх поля. За цим принципом графічні зображення поділяють на діаграми, картограми та картодіаграми.
Діаграми - це умовні зображення числових величин та їх співвідношень за допомогою геометричних знаків.
Картограми - зображення числових величин та їх співвідношень за допомогою нанесення умовної штриховки або розцвітки на карту - схему.
Картодіаграми - це поєднання діаграми із картою - схемою. При побудові діаграми встановлюється певний масштаб, тобто співвідношення між розмірами величин на графіку і дійсною величиною зображуваного явища в натурі.
Графічна мова вважається специфічною формою наукового мислення та узагальнення. Це особлива форма інформації, яка трактується в сучасних поняттях теорії пізнання як своєрідна знакова система.
Мова статистичних графіків належить до умовних символічних мов і має такі особливості:
1) двомірність графічних знаків, тобто домірність запису.
2) безперервність виразу. У статистичних графіках відповідна інформація представлена не окремими дискретними знаками, а взаємопов'язаною системою, геометрично орієнтованою у просторі. 3) відокремленість викладу. Статистичні графіки як знаряддя наукової інформації відособлюються від тексту взаємопов'язаної за змістом інформації, яка подається в усній або письмовій формі. Тимчасом як мова математики (фізики чи хімії), як правило пов'язана з такими формами подання інформації.
79.
Статистичний графік являє собою рисунок, який описує статистичні сукупності умовною мовою геометричних знаків тієї чи іншої форми крапок, ліній, площин, фігур та різних їх комбінацій.
складові елементи. Поле графіка - це простір, в якому розміщуються геометричні або інші графічні знаки, що утворюють графік. Розмір поля графіка залежить від його призначення і характеризується розміром та пропорціями сторін
Геометричні знаки (або графічні образи) - сукупність геометричних або графічних знаків для зображення статистичних даних. Насамперед це крапки, за допомогою яких наочно зображуються лічильні множини, тобто окремі елементи статистичної сукупності..
Значне місце в цій системі займають знаки у вигляді площин різних геометричних форм (квадрат, сектор, коло і т.п.). їх використовують для порівняння явищ, які характеризуються абсолютними і відносними величинами.
Найбільш поширеним видом статистичних графіків є діаграми. Залежно від способу зображення статистичних даних вони можуть бути в одному виміру, коли ці дані зображують у вигляді прямих ліній або смуг однакової ширини, і в двох вимірах (площині), на яких даних зображують за допомогою площ геометричних фігур (прямокутників, квадратів, кіл.).
До першого виду діаграм належать лінійні, стовпчикові, стрічкові та ін.; до другого - прямокутні (квадратні, "Знак Варвара"), колові, секторні, радіальні, фігурні.
Лінійна діаграма відображує розмір показника у формі ліній різної довжини, які утворюються в результаті з'єднання крапок у координатному полі. Одним із видів лінійних діаграм є лінійний графік виконання плану та обліково-плановий графік
81.
Графіки, які ілюструють зміну статистичних явищ в часі називаються динамічними. Для зображення динаміки явищ часто використовують розглянуті нами в п. 5.2 стовпчикові, стрічкові, квадратні, кругові і картинні діаграми, в яких кожний стовпчик, стрічка, квадрат і т.д. зображають величину статистичного явища на певну дату, або за відповідний проміжок часу.
Крім названих вище графіків нерідко застосовуються і лінійні графіки.
Лінійні графіки використовуються для характеристики зміни явищ в часі, виявлення залежності між двома показниками і деяких інших завдань. Вони будуються при допомозі прямокутної системи