ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2021
Просмотров: 535
Скачиваний: 1
15. Поясніть організаційну форму бізнес інкубатор
Отже, бізнес-інкубатор представляє собою найбільш ефективну форму організаційної підтримки малих підприємств на початковій стадії їх розвитку.
Перші бізнес-інкубатори з'явилися ще в 50 роки у Великобританії. Проте найбільше розповсюдження, особливо після 1983 року інкубатори бізнесу отримали в США. Можна назвати три причини, які сприяли їх швидкому розповсюдженню в США: 1) Проблема відродження міських центрів і окремих регіонів. Інкубатори, що створюються в рамках цієї схеми, відкривалися на вільних площах заводів і фабрик, на місці колишніх складів, шкіл, у відновлених будівлях, загалом, в будь-яких приміщеннях, які можна було пристосувати для формування і розвитку малого бізнесу. 2) Заохочення інноваційної діяльності і підприємницької активності в університетах. 3) Створення інкубаторів спрямовувалось на формування привабливих умов приватним інвесторам - "діловим ангелам".
Найчастіше інкубатори формуються по змішаній схемі, але у міру їх "дорослішання" тяжіють до спеціалізації. Наприклад, створюються інкубатори тільки для фірм, що проводять програмне забезпечення або, що працюють в області біотехнології.
В Україні перші бізнес-інкубатори були створені наприкінці 90-х рр. минулого століття. Серед них: технологічний бізнес-інкубатор "Харківські технології", бізнес-інкубатор Херсонської промислової палати, бізнес-інкубатор Об'єднаного профкому Чорнобильської АЕС тощо.
На теперішній час в Україні, за даними Держпідприємництва, зареєстровано понад 70 бізнес-інкубаторів.
Основними перешкодами на шляху розвитку бізнес-інкубаторів є: 1. Відсутність законодавчої бази діяльності бізнес-інкубаторів; 2. Ввідсутність належних приміщень; 3. Низька інформованість місцевих керівників про можливості бізнес-інкубаторів у розвитку підприємництва регіону; 4. Небажання керівників вузів займатися проблемами працевлаштування студентів, застосовуючи методики та технології бізнес-інкубації.
16. Поясніть організаційну форму технопарк (науково-технічний парк)
Технопарк представляє собою територіальне відокремлений комплекс, заснований на базі провідного університету, що включає в себе наукові установи, промислові підприємства, інформаційні, сервісні та виставкові комплекси, комфортні житлово-побутові умови. Створення технопарків має за мету комерціалізацію науково-технічної діяльності, більш швидке просування наукових досягнень в матеріальну сферу. Крім того, в умовах кризової ситуації в вузівській науці в Україні створення технопарків дозволить забезпечити науковців творчою роботою, що достатньо високо оплачується.
Характерними ознаками технопарків є:
1. Технопарк - це площадка, обладнана всім необхідним для науково-дослідних робіт учених вузів і НДІ, становлення малих і середніх інноваційних підприємств.
2. Технопарк - це самостійно господарюючий суб'єкт, зі своїм розрахунковим рахунком, повнотою влади й відповідальності при розпорядженні фінансовими коштами, у тому числі і прибутком.
3. Технопарк - це акціонерне товариство, засновниками якого є: власник приміщень або земельних ділянок, переданих технопарку; банк, що фінансує розвиток технопарку; органи влади, зацікавлені в інноваційному розвитку території або регіону; технічний вуз або університет, зацікавлений у розробках і реалізації власні інновації, у працевлаштуванні або додатковому фінансуванні викладачів, студентів, аспірантів і докторантів, а також розробці і реалізації наукових програм у ринкові умови; великі підприємства.
4. Технопарк - це школа інноваційного бізнесу. Не кожний інноватор, винахідник або вчений може донести свою інноваційну пропозицію до ринку.
Технопарки концентруються неподалік вузів і швидко створюють нові науково-технічні зони шляхом забудови вільних прилеглих територій. Вони розв'язують наступні завдання: прискорення процесів передачі науково-технічних знань, отриманих під час фундаментальних та прикладних наукових досліджень, у виробництво; розвиток інноваційного підприємництва; залучення промислових та банківських фінансових ресурсів в інноваційну сферу.
З метою розвитку технопаркових структур в перші роки їх існування на них територіях державою створюється преференціальний (пільговий) режим. В країнах світу поширені такі преференції для інноваційних структур: нові фірми, що виникають в складі технопарку, звільняються від сплати реєстраційного податку; фірми, що функціонують в складі технопарку, звільняються від сплати податку на прибуток в перші два-три роки діяльності, а в наступні 2-3 роки сплачують його по ставках, зменшених на 50%; кошти, що спрямовуються фірмами на розвиток технопарку, виключаються з оподаткованого прибутку; фірми, що є в складі технопарку, звільняються від сплати земельного податку та податку на майно.
В Україні Міжвідомчою радою з координації діяльності щодо організації та функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів для них рекомендовані наступні пільги: безкоштовне користування землею; звільнення від місцевих податків; звільнення від державних податків в перші два роки її функціонування, 25%-ве оподаткування на третій рік та 50%-ве - на всі подальші роки. Крім того, пропонується визначити статус
Для управління технопарком створюється спеціальний орган управління, до функцій якого повинні належати: визначення функціональної структури технопарку; прийом нових фірм в технопарк і проведення експертизи їх статутних документів; розміщення фірм в існуючих приміщеннях та відведення земельних ділянок під нову забудову па території технопарку; здійснення контролю за відповідністю діяльності певних фірм завданню функціонування технопарку в цілому та здійснення виведення фірми за межі технопарку у випадку її невідповідності профілю технопарку; підключення нових фірм під патронаж бізнес-інкубатору; створення венчурних фірм і венчурних фондів в межах технопарку. Як правило, фірми, що діють в межах технопарку, є самостійними юридичними особами. Фінансування діяльності технопарків здійснюється за кошт відрахувань цих фірм, що функціонують в складі технопарку, а також за рахунок державних та регіональних субсидій, банківських кредитів, спонсорської допомоги.
17. Поясніть організаційну форму кластери
Значного поширення в індустріально розвинених країнах набули мережеві виробничі системи – кластери. Наразі саме ці специфічні неформальні об’єднання заради спільної мети виробничих та дослідницьких структур є одним з найефективніших механізмів швидкої дифузії інновацій у виробництво і забезпечення високої конкурентоспроможності товарів, послуг, підприємств і регіонів.
Кластер – це галузево-територіальне добровільне об’єднання підприємств, що тісно співпрацюють із науковими установами та органами місцевої влади, з метою підвищення конкурентоспроможності власної продукції та економічного зростання регіону.
Кластери можуть об’єднувати підприємства та установи як окремих регіонів, так і різних країн для підвищення ефективності їх діяльності, зростання продуктивності праці та якості продукції, стимулювання конкуренції та інновацій, залучення інвестицій, сприяння формуванню нових підприємств, враховуючи їх вигідне географічне розташування. Кластери дозволяють підприємствам гнучкіше реагувати на зміну умов ведення бізнесу.
Характерні риси успішної діяльності кластерів: взаємозв’язки між підприємствами, які роблять учасників кластеру сильнішими в порівнянні з тими підприємствами, що працюють поодинці; кооперація та співпраця, які є стимулами до пошуку нових, більш досконалих методів роботи, орієнтація на інновації, залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій; орієнтація на потреби ринку, які є головним фактором визначення загальної стратегії підприємств, та забезпечення відповідності стратегії кожного окремого виробництва загальній стратегії розвитку регіону.
Територіальні інноваційні кластери мають у своїй основі стабільну систему поширення нових знань, технологій, продукції, тобто інноваційно-технологічну мережу. Вони формують і використовують спільну наукову базу. Специфікою кластерних структур є широка участь у них гнучких підприємницьких структур малого і середнього бізнесу, що активно сприяють формуванню інноваційних „точок зростання”.
У кластери об’єднуються багато нових фірм, що обслуговують конкретні промислові ніші на високому професійному рівні. Завдяки меншому ступеню вертикальної інтеграції всередині кластера чи навіть її відсутності, новим фірмам значно легше увійти до його складу. При цьому підкреслюється добровільність участі в кластері, хоча відповідальність за взяті виробничі зобов’язання не знижується, а навіть зростає. У кластерних структурах полегшується доступ до капіталу, оскільки географічна концентрація компаній, що беруть у ньому участь, формує сприятливе підґрунтя для виникнення внутрішніх кредитних спілок, а також створює сприятливі умови для залучення венчурного капіталу, прямих іноземних інвестицій. Суттєвим також є те, що територіальна близькість великої кількості фірм полегшує обмін між ними ідеями і передачу знань від фахівців фірм, що входять у кластер, до підприємців, які розпочинають свою власну справу всередині кластера.
Останнім часом в Україні все частіше починають розглядатися питання піднесення економіки регіонів на основі кластерних моделей. Кластери вже увійшли до порядку денного регіональних і місцевих органів управління. Нині планується розробка Національної програми підвищення конкурентоспроможності економіки України на базі кластерних моделей.
На жаль, сьогодні в Україні лише у 7 областях існують такі об’єднання. Найбільше їх нараховується у Хмельницькій області. Серед них – швейний, будівельний, харчовий і туристичний кластери. Але робота у цьому напрямі продовжується, в найближчому майбутньому збільшиться кількість і зросте потенціал існуючих кластерів. Це має велике значення для України, тому що рівень розвитку кластерів у кожній країні дає можливість зробити важливі висновки про потенціал цієї країни та межі її майбутнього розвитку.
18. Поясніть організаційну форму технополіс
Технополіс - це структура, що подібна до технопарку, однак вона знаходиться в межах конкретного невеликого міста (населеного пункту), розвиток якого і забезпечується через технополіс. Технополіси можуть виникати як на базі новоутворених міст, так і на базі старих, реконструйованих. Існують також так звані «розмиті» технополіси на базі великих міст, які не мають чітко означених меж, однак мають добре розвинену інноваційну структуру.
Технополіси поширені в США поблизу таких відомих університетів, як Стенфордський університет (Силіконова долина), Масачусетський технологічний інститут та Гарвардський університет (128 Магістраль). Всього в США створено більш як 80 науково-технічних зон (300 технопарків та технополісів), де задіяно більше 45 тис. вчених та 142 тис. робітників. Лише в Силіконовій долині зосереджено 20% світового виробництва обчислювальної техніки та комп'ютерів. Тут працює близько 25 тис. осіб, розташовані такі всесвітньо відомі компанії як «Інтел», «Майкрософт». Орієнтацію на створення технополісі в обрали в Японії. В 14 містах Японії створено 18 технополісів, найбільший з них - «Цукуба» - забезпечує роботою близько 145 тис. осіб. В ФРН та Голландії створено 50 та 45 технопарків відповідно, у Великобританії - 25. Найбільш потужним є Кембриджський науковий парк, що спеціалізується на електронній оптиці.