ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 17.11.2021
Просмотров: 170
Скачиваний: 1
7. ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОЗДАТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Існуючі методичні підходи до оцінки та аналізу конкурентноздатності підприємства залежно від форм надання інформації можна згрупувати наступним чином:
1) економіко-математичні методики (параметричний або аналоговий метод; розрахунок конкурентоспроможності за нормою прибавочної вартості; метод багатокритеріальної оптимізації);
2) графічні методики (метод на основі дослідження теорії життєвого циклу; побудова багатокутника конкурентоспроможності; побудова матриці конкурентного профілю; метод дослідження кривої досвіду: складання карти стратегічних груп);
3) описові методики (матричні або портфельні моделі; факторні моделі М. Портера; РІМS-модель; LОТS-аналіз; GАР-аналіз; модель взаємодії):
4) змішані методики (дослідження конкурентоспроможності на основі функціонально-вартісного аналізу; модель І. Ансофа "продукт-ринок").
8.ФІНАНСОВА ДІАГНОСТИКА: ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ, ОБ'ЄКТИ Й СУБ'ЄКТИ
Фінансова діагностика підприємства — це визначення поточного стану підприємства й динаміки його змін, можливих шляхів вирішення проблем за результатами розрахунків, оцінки та інтерпретації фінансових показників, що характеризують різні сторонни діяльності підприємства.
Джерелами інформації для діагностики фінансового стану підприємства є фінансова звітність (бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів), а також статистична та оперативна звітність; планова інформація (бізнес-план), нормативна інформація, інформація про технічну підготовку виробництва, висновки експертів, результати різних опитувань і т. д.
Суб'єктами аналізу виступають як безпосередньо зацікавлені в діяльності підприємства користувачі інформації (власники підприємства, позичальники, постачальники, покупці, податкові органи, персонал підприємств, керівництво), так і користувачі фінансової звітності, які повинні за договором захищати інтереси першої групи користувачів (аудиторські фірми, консультанти, біржі, юристи, преса, асоціації, профспілки). У пов-
ному обсязі фінансовою інформацією може скористатися тільки керівництво підприємства, всі інші суб'єкти аналізу можуть користуватися тільки публічною (неповною) інформацією.
29. РИНКОВО-ПРОДУКТОВА ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА СТРАТЕГІЧНІ РШЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА
Конкурентоспроможність підприємства визначається його здатністю в умовах, що склалися, проектувати, виготовляти та збувати товари, які за ціновими та неціновими характеристиками є більш привабливими для споживачів, ніж товари їх конкурентів. З іншого боку, конкурентоспроможним, як правило, є те підприємство, що тривалий час може залишатися прибутковим в умовах ринкової економіки.
Оскільки конкурентоспроможність підприємства характеризує ступінь реалізації потенційних можливостей підприємства по надбанню та утриманню впродовж тривалого періоду часу конкурентної переваги, то під конкурентоспроможністю слід розуміти не лише поточну ефективність, але і динаміку пристосування підприємства до змінних умов зовнішнього середовища Таким чином з точки зору системного підходу конкурентоспроможність може бути представленою у вигляді властивості виробничо-економічної системи (якою і є підприємство) змінювати траєкторію розвитку або визначений режим функціонування в процесі адаптації до впливів зовнішнього середовища з метою збереження і розвитку вже наявних, або створення нових конкурентних переваг.
Чинниками конкурентоспроможності є ті чи інші причини (суттєві обставини), що частково впливають на рівень та характер конкурентоспроможності підприємства, або ж повністю визначають його.
Відповідно до концепції ієрархії чинників конкурентоспроможності підприємства. Конкурентоспроможність визначає п’ятирівнева ієрархія чинників.
Перший рівень ієрархії формує частка ринку. На другому рівні цієї ієрархії конкурентоспроможність має бути підкріпленою трьома важливими чинниками – здатністю до розвитку, виробничими та збутовими потужностями належного рівня. На третьому рівні ієрархії конкурентоспроможність визначається правильним вибором ринково-продуктової стратегії підприємства, яка втілюється у стратегії конкурентної боротьби, спрямованої на покращення або збереження ринкових позицій підприємства. На четвертому рівні ієрархії конкурентоспроможність визначається здатністю вищого керівництва компанії приймати такі рішення, що реалізують на практиці перші три рівні у ієрархії чинників конкурентоспроможності підприємства. На п’ятому рівні – результати діяльності компанії у попередньому періоді, серед яких найбільш важливим є прибуток як джерело ресурсів у боротьбі за ринок, оскільки чим більше прибутку – тим вище конкурентоспроможність та навпаки.
30. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ПОРІВНЯЛЬНОЇ ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ СУПЕРНИКІВ НА ОСНОВІ ЗВАЖЕНИХ РЕЙТИНГОВИХ ОЦІНОК. ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ ДАНОЇ МЕТОДИКИ.
Розуміння конкурентоспроможності підприємства трактується фахівцями по різному. Визначений авторитет в галузі конкуренції М.Портер, висновки якого обґрунтовуються на результатах багатьох досліджувань досягнення і збереження конкурентної переваги, вважає, що фірми попереджають своїх суперників, якщо мають міцну конкурентну перевагу. В країнах з ринковою економікою конкурентоспроможність підприємства є результатом переплетіння факторів, породженим об`єктивним розвитком продуктивних сил і відображаючих результати політики великих монополій в боротьбі за якість, ринки збуту і отримання прибутку.
Метод рангів
передбачає порівняння об’єкта оцінки з групою підприємств-конкурентів та дозволяє визначити його місце в конкурентній боротьбі, випереджальні чинники успіху, а також такі, результати за якими гірші, ніж у конкурентів.
Даний метод передбачає визначення місця підприємств-конкурентів за кожним ключовим індикатором конкурентоспроможності потенціалу шляхом ранжування досягнутих значень показників. Ранжування здійснюється за правилами, однаковими для всіх оцінних індикаторів. Так, наприклад, максимальний ранг може призначатися індикаторам за тими позиціями, значення яких найкращі, або, в зворотному порядку, коли найкраще значення індикатора отримує мінімальний ранг.
Загальна сума рангів за всіма ключовими індикаторами дозволяє визначити підприємство - лідера досліджуваної групи, рівень конкурентоспроможності якого найвищий за критерієм мінімуму (максимуму) рангів, і аутсайдерів групи, які посіли останні місця за рівнем конкурентоспроможності.
Даний метод є досить простим і не вимагає застосування спеціального математичного апарату. Індикаторами конкурентоспроможності тут можуть бути як кількісні, так і якісні показники, порівняння яких відбувається за абсолютними значеннями. Водночас метод рангів усереднює ступінь впливу кожного з ключових індикаторів на рівень конкурентоспроможності, не дозволяє оцінити ступінь відставання підприємства від його основного конкурента.
У тому випадку, якщо на основі індивідуальних (інтегральних або групових) показників розраховується загальний показник конкурентоспроможності, то застосовуються матричні методи, які дають більш об'єктивні результати оцінки.
Сутність матричних методів полягає у визначенні кількісного значення інтегрального рейтингового показника конкурентоспроможності окремого підприємства або у графічному визначенні його конкурентної позиції у матриці конкурентоспроможності за певними параметрами. Кожна вісь матриці у графічній інтерпретації розбивається на декілька рівнів і характеризує один із параметрів конкурентоспроможності (однокритеріальна вісь) або декілька параметрів, об'єднаних інтегральним критерієм їхнього вимірювання (багатокритеріальна вісь). В результаті отримується низка комбінацій, кожна з яких відповідає певній позиції в конкурентній боротьбі.
Метод балів
Один з поширених матричних методів - метод балів. Його застосування передбачає виконання наступних етапів:
1. Формування матриці вихідних оціночних показників, до складу якої входять m ключових показників конкурентоспроможності для n об'єктів. Кожен i-й показник (1 < i < m) на j-му об'єкті (1 <j<n) задається величиною відповідного коефіцієнта: Кij У результаті одержуємо матрицю X, рядки якої характеризують аспекти конкурентоспроможності об'єкта за m різними показниками:
2. Ранжирування оціночних показників за ступенем вагомості.
Результатом цього етапу є побудова деякого вектора (k1, k2,...,km ), де ki - коефіцієнт вагомості кожного показника. У вітчизняній аналітичній практиці вагомість показників прийнято визначати експертним шляхом з урахуванням уявлення про важливість того чи іншого показника саме для оцінки конкурентоспроможності об'єкта.
3. Побудова вектора, що складається з максимальних значень за кожним з m показників. Цей вектор становить додатковий рядок чисел (Kmaxi) - показників підприємства-еталона, де
4. Складання нормалізованої матриці X’ шляхом стандартизації показників вихідної матриці (Ky) відносно відповідного показника еталонного підприємства за формулою:
Слід зазначити, що стандартизація дозволяє уникнути неявного ранжирування показників, коли мала варіація окремого показника може вплинути на результати оцінки.
5. Розрахунок балів, отриманих підприємствами за певним оціночним показником шляхом порівняння їх фактичних значень з найкращими в даній сукупності:
де Бmaxi - максимально встановлений бал оцінювання окремого показника.
6. Отримання узагальненої бальної оцінки конкурентоспроможності та ранжирування підприємств у порядку зростання інтегрального показника з використанням наступної формули:
Застосування цього методу дозволяє не тільки визначити основних конкурентів та місце, в конкурентній боротьбі підприємства, яке оцінюється (за критерієм максимуму набраних балів), а й кількісно оцінити відставання від найбільш конкурентоспроможного підприємства.
Всі вище перераховані методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства мають свої переваги і недоліки. Застосування кожного метода обумовлено певними цілями аналізу та наявністю інформації о об’єктах оцінки. Порівняльна характеристика методів приведена у таблиці 1.1.
Переваги і недоліки методів оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства
метод рангів
переваги Передбачає порівняння об’єкта оцінки з групою підприємств-конкурентів.
Дозволяє визначити місце підприємства в конкурентній боротьбі, випереджальні чинники успіху, а також такі, результати за якими гірші, ніж у конкурентів.
Даний метод є досить простим і не вимагає застосування спеціального математичного апарату.
Індикаторами конкурентоспроможності тут можуть бути як кількісні, так і якісні показники
недоліки Не дозволяє кількісно оцінити ступінь відставання підприємства від його основного конкурента.
Можливі необ’єктивні результати оцінки.
Необхідна інформація о великій кількості конкурентів
Непряме визначення переваг і недоліків
метод балів
переваги Передбачає порівняння об’єкта оцінки з групою підприємств-конкурентів.
Розраховується загальний показник конкурентоспроможності.
Більш об'єктивні результати оцінки.
Дозволяє кількісно оцінити відставання від найбільш конкурентоспроможного підприємства
недоліки Потребує спеціального математичного апарату.
Потребує великої кількості інформації о підприємствах конкурентах.
Непряме визначення переваг і недолікі
19.ДІАГН. П-ВА ЗА ДОП-ГОЮ ФІН КОЕФ.
До основної задачі діагностики фінансового стану підприємства можна віднести, в першу чергу, визначення якості фінансового стану підприємства, а також визначення причин його поліпшення або погіршення; далі, як правило, готуються рекомендації щодо платоспроможності та фінансової стійкості даної організації або підприємства. Вирішуються ці завдання за допомогою вивчення динаміки абсолютних і відносних фінансових показників і розбиваються на наступні аналітичні блоки: структурний аналіз активів і пасивів; аналіз платоспроможності (ліквідності); аналіз фінансової стійкості; аналіз необхідного приросту власного капіталу. Діагностика здійснюється за допомогою фінансових коефіцієнтів. При аналізі необхідно пам'ятати, що на кожній стадії життєвого циклу підприємства перевагу слід віддавати якимось конкретним показниками. 1й етап - етап зародження. Основна увага має бути приділена показникам ліквідності та фінансової стійкості. 2-ий етап - етап прискорення зростання. Найважливішими показниками на цьому етапі є показники ліквідності і незалежності. 3й етап - етап уповільнення зростання. Особливу увагу на цьому етапі варто приділяти коефіцієнтами рентабельності всіх операцій як інтегрованими показниками. 4 етап - етап зрілості. На цьому етапі особлива увага приділяється показниками, які характеризують інвестиційну діяльність підприємства. 5 етап - етап спаду; досить складний етап, що вимагає постійного спостереження за змінами всіх груп показників, але особливу увагу вимагають до себе показники ліквідності і рентабельності.
20. НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА.
До чинників, що забезпечують конкурентоспроможність продукції належать: продукт, ціна, канали збуту, реалізація, рівень кадрового потенціалу та управлінських структур. В загальному випадку конкурентоспроможність товару визначається трьома необхідними елементами: 1) властивостями даного товару;2) властивостями конкуруючих товарів;3) особливостями споживачів. Напрямками підвищ. конк-сті продукції можуть бути:-зміна складу, структури застосовуваних матеріалів (сировини, напівфабрикатів), що комплектують вироби або конструкції продукції;-зміна порядку проектування продукції;-зміна цін на продукцію, цін на послуги з обслуговування і ремонту, цін на запасні частини;-зміна порядку реалізації продукції на ринку;-зміна системи стимулювання постачальників;-зміна структури імпорту і видів імпортованої продукції.
23. АНАЛІЗ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА.
Згідно з П(С)БО № 9, п. 6 матеріальними ресурсами треба вважати запаси предметів праці, які включають сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріали, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб, і наявність яких є необхідною умовою ритмічної роботи підприємства.
В ході аналізу забезпеченості і використання матеріальних ресурсів слід розглядати:
— відповідність плану постачання вимогам виробництва;
— організаційні форми і види постачання;
— виконання плану поставок матеріальних ресурсів (джерела, терміни, види тощо);
— забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами;
— вплив забезпеченості ресурсами на виконання виробничої програми;
— вплив факторів на матеріалоємність продукції;
— ефективність використання матеріальних ресурсів;
— використання відходів виробництва;
— стан і динаміка виробничих запасів;
— резерви зниження матеріалоємності продукції за рахунок покращення використання матеріалів;
— прямі зв'язки підприємства з постачальниками і питому вагу матеріальних ресурсів, які надходять по прямих поставках, до загального обсягу їх надходження.
Загальна потреба підприємства в конкретних видах матеріальних ресурсів визначається за формулою:
де Нз — загальна планова потреба;
Нв — потреба на виробництво продукції;
Не — потреба на експериментально-дослідні роботи;
Нр — потреба на ремонтні роботи;
Нзп – потреби на створення планових (в межах нормативів) запасів;
Нк — запас (залишок) на кінець планового періоду.
24. ЗАСТОСУВАННЯ SWOT–АНАЛІЗУ В ДІАГНОСТИЦІ ПРОТИСТОЯННЯ ПІДПРИЄМСТВ-КОНКУРЕНТІВ НА ДОСЛІДЖУВАНОМУ РИНКУ.
Діагностику протистояння підприємств-конкурентів можна здійснити за допомогою формату SWОТ-аналізу, відповідно до якого уся безліч факторів впливу на діяльність підприємства групується в чотири блоки: S (Strengths) - сильні сторони діяльності підприємства; W (Weaknesses) - слабкі сторони діяльності підприємства; О (Орроrtunities) - можливості поліпшення стану підприємства; Т (Тhreats) - загрози, з якими може зіштовхнутися підприємство на шляху поліпшення своєї діяльності.