При такій умові дотичну силу необхідно порівнювати з силою зчеплення ведучих коліс з поверхнею дороги.

Силу зчеплення ведучих коліс з дорогою визначають за формулою:

При агрегатуванні трактора з двовісним причепом:

, (7.4)

При агрегатуванні трактора з одновісним причепом:

, (7.5)

де -коефіцієнт зчеплення рушія;

-зчіпна вага трактора, кН;

-повздовжня база трактора, м;

-відстань від причіпної скоби до вертикальної площини, яка проходить через вісь задніх, яка проходить через вісь задніх коліс трактора, Н;

-навантаження що передається від напівпричепа на причіпне обладнання трактора,кН.

Зчіпну вагу трактора розраховують за формулами:

для гусеничних тракторів і колісних тракторів з двома ведучими мостами

, (7.6)

де -кут підйому місцевості (дороги);

=вага трактора, кН.

для колісних тракторів з одним ведучим мостом, що перебувають у стані =, (7.7)

Для колісних тракторів з одним ведучим мостом, що перебувають у русі:

=, (7.8)

де -відстань від центра маси трактора до вертикальної площини, яка проходить через вісь кочення ведучих коліс, м;

- крутний момент на ведучих колесах трактора, кНм.

При достатньому зчепленню розраховують за формулою:

. (7.9)

А при недостатньому зчепленні за формулою:

. (7.10)

Достатність зчеплення рушія з грунтом визначають шляхом порівняння і . Якщо сила , то зчеплення не достатнє, а якщо сила

то зчеплення достатнє.

При достатньому зчепленні рушія зчіпнну вагу трактора доцільніше розраховувати за формулою:

=. (7.11)

При кутах (під кутом до 7-10) можна допустити, що =1.

Для двовісного причепа =0.

Для одновісного причепа розраховують за формулою:

=, (7.12)

де -мах допустиме навантаження на шини ведучої вісі, кН;

-навантаження на ведучу вісь експлуатаційної маси, кН.

Для умов недостатнього зчеплення максимально допустиму вагу причепів розраховують за залежністю:

, (7.13)

3. Розраховують можливу кількість причепів в агрегаті:

, (7.14)

де -вага незавантаженого причепа, кН;

-номінальна вантажопідйомність причепа, кН;

-статичний коефіцієнт використання вантажопідйомності.

Статичний коефіцієнт використання вантажопідйомності розраховують за формулою:

(7.15)

де -місткість кузова причепа,

-об’ємна маса вантажу, т/;

-коефіцієнт заповнення місткості кузова.

Розрахункову кількість причепів заокруглюють до меншого цілого числа і розраховують тяговий опір тракторо-траспорного агрегату:

, (7.16)

де -вага причепа з вантажем, кН.

=. (7.17)

Для раціональності складу транспортного агрегату розраховують коефіцієнт використання номінальної сили тяги трактора:

---

, (7.18)

де -номінальне тягове зусилля трактора на вибраній передачі, кН.

Встановлюють необхідну для подолання максимального підйому при рушанні з місця передачу. Для цього розраховують необхідне значення номінального тягового зусилля трактора за формулою:

. (7.19)

По номінальному значенню сили тяги підбирають по тяговій характеристиці робочу швидкість руху трактора. Коефіцієнт використання номінальної сили тяги повинен бути в межах 0,9-0,95. Тракторний агрегат перевіряють на достатність зчеплення рушіїв трактора з грунтом за допомогою нерівності:

. (7.20)

Прохідність тракторо-тракторного агрегату у важких дорожніх умовах перевіряють за формулою:

. (7.21)

4. Підготовляють тракторо-транспортний агрегат до роботи. При цьому враховують наступне:

1. Погоджують вантажопідйомність причепів з потужністю трактора, тобто причепи з малою вантажопідйомністю не можуть ефективно використовуватись з потужними тракторами.

2. До складу тракторних поїздів доцільно включати один одновісний причеп, який іде безпосередньо за трактором і один або кілька двовісних причепів.

3. До складу тракторних поїздів не можна включати більше як один причеп.

4. На поліпшених шляхах доцільно використовувати трактори типу

К-701, т-150К.

5. При комплектуванні тракторо-транспортних агрегатів забезпечують справність гальмівної системи, засобів світлової та звукової сигналізації.

6. При агрегатуванні тракторів класу 14 кН з напівпричепами їх з’єднують з допомогою гідро гака.

7. Копія передніх і задніх коліс трактора повинна бути не менша 1600 мм.

По за вершенню роботи оформляють звіт.

Зміст звіту.

1. Назва і мета роботи.

2. Вихідні та довідкові дані.

3. Формули та результати обчислень.

4. Висновки по роботі.

Рекомендовані літературні джерела:

1. Фере Н.Э., Бубнов В.З., Еленев А.В. Пособие по експлуатации машинно-тракторного парка.-К.: Колос, 1978.

2. Лімонт А.С., Мельник І.І., Малиновський А.С. та інші. Практикум із машино використання в рослинництві,К.:-Кондор, 2004.

3. Типові норми виробітку і витрачання палива на тракторо-транспортні роьоти у сільському господарстві.-К.: Урожай, 1987.

ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНА РОБОТА № 8

Тема: Складання технологічної карти на виробництво сільськогосподарської культури.

Мета роботи: Вивчити методику складання технологічних карт на виробництво с.г. культур і розробити її на конкретну культуру, по завданню викладача.

Вступ

Основним технологічним документом на вирощування і збирання сільськогосподарських культур є технологічні карти.

Технологічна карта – це нормативний документ, у якому зазначені комплекс виробничих операцій, потреба в механізованих засобах та їх використання, а також техніко-економічні показники виконання виробничої програми.

---

Вона відображає перелік і послідовність виробничих операцій, розміщених у хронологічній послідовності, їх тривалість у календарних і робочих днях, склад агрегату, обслуговуючий персонал, виробіток за зміну і норму витрати палива, затрати праці на одиницю роботи і на весь обсяг робіт, потребу в механізаторах і допоміжних працівниках, потребу пального, потребу техніки, обсяг робіт в умовних еталонних гектарах, прямі витрати коштів.

Методика виконання роботи:

Вихідними даними для складання технологічних карт на вирощування та збирання є якісний склад машинно-тракторного парку; типові технології вирощування с.г. культур; дані про технічний стан техніки.

Вихідні дані затверджуються викладачем.

Технологічна карта розробляється окремо на кожну культуру , на всю площу посіву по формулі, приведеній в додатку.

Урожайність продукції приймається з урахуванням прогресивної технології вирощування та збирання і береться з перспективних планів розвитку господарства.

Вихід побічної продукції рослинництва береться в процентному відношенні від основної продукції.

Вибір попередника і наступної технології основного обробітку ґрунту здійснюється у відповідності з науково-обґрунтованою системою землеробства.

Норми внесення органічних мінеральних і рідких добрив в цілому і в тім числі під основний обробіток, при сівбі і догляді за рослинами, повинні вибиратися під запланований урожай з врахуванням наявності у ґрунті поживних речовин [1].

, (8.1)

де Д_м – необхідна норма внесень міндобрив, кг\га;

В – внесення елементів міндобрив під запланований урожай, кг\га;

П – вміст у ґрунті доступної поживної речовини, кг\га (визначається по результатам агрохімічного обстеження);

К_п – коефіцієнт використання поживних речовин із ґрунту,%;

Д₀ - норма внесення органічних добрив, т\га;

С₀ – вміст в органічному добриві поживних речовин, кг\т;

К_о,К_м – коефіцієнт використання поживних речовин в органічному і мінеральному добривах,%

С_м – вміст поживних речовин у міндобривах, %

Величину В визначають по основній і побічній продукції [1]

, (8.2)

де U_осн, U_поб – програмований урожай основної і побічної продукції, т\га;

С_осн, С_поб – вміст мінеральних поживних речовин в основній і побічній продукції, кг\т.

Для розрахунку приймаються середні рекомендовані норми внесення добрив по типовій технологічній карті.

Норми висіву насіння приймаються для зони Лісостепу України.

Віддаль перевезення насіння, добрив, основної і побічної продукції приймається у відповідності з планом землекористування господарства.

У перелік сільськогосподарських робіт (графа2) технологічної карти слід включати всі операції, які необхідно виконувати для одержання кінцевої продукції. Сюди також включаються транспортні, навантажувально-розвантажувальні роботи і роботи попереднього року, починаючі з обробітку поля після збирання попередника і закінчуючи збиранням і заготівлею основної і побічної продукції.

---

У графі 3 проставляються основні агротехнічні вимоги (глибина обробітку, норма внесення добрив, гербіцидів та інші).

Обсяг робіт (графа 4) визначається посівною площею, кратністю обробітку, для транспортних та навантажувальних робіт валовим виходом основної або побічної продукції, кількістю перевезених вантажів і віддалю перевезень:

, (8.3)

, (8.4)

, (8.5)

де Q_П, Q_Н, Q_m – відповідно, обсяг польових робіт в гектарах,

навантажувальних робіт в тоннах, транспортних робіт в тонно-кілометрах;

k – кратність обробітку (k = 1,2,3,)

F – посівна площа, га;

q – норма висіву (внесення добрив)

S – відстань перевезень, км.

Календарні агротехнічні терміни (оптимальна дата початку і кінця робіт) виконання сільськогосподарських робіт (графа 5) проставляються по типовим технологічним картам для зони розміщення господарства.

Кількість робочих днів (графа 6) за агротехнічний термін визначається за формулою:

, (8.6)

де Др,Дк – відповідно, кількість робочих і календарних днів за агротехнічний термін;

α – коефіцієнт використання календарного часу, що залежність від тривалості і періоду виконання робіт.

У графі 7 вказується тривалість робочого дня в годинах. Доцільно планувати роботу агрегатів на протязі світлового часу дня.

Кількість змін за робочий день (графа 8) визначається за формулою:

, (8.7)

де К_ЗМ – коефіцієнт змінності;

Т_Д - тривалість робочого дня, год;

Т_ЗМ – тривалість часу зміни, год;

(Т_ЗМ = 7 годин (8 год.12хв. При п’ятиденному робочому тижні; 6 год – при виконанні робіт, шкідливих для здоров’я )).

У графі 9,10,11 і 12 вносять марки машин, які входять в агрегат і їх кількості [2].

При роботі агрегатів враховують: якісний склад машин в господарстві, розміри полів, стан ґрунтів, рекомендовані технологією машини, техніко-економічні показники агрегатів (продуктивність, погектарну витрату палива, затрати праці і експлуатаційні витрати коштів).

Для прикладу потрібно провести розрахунок оптимального складу агрегату для однієї технологічної операції (по завданню викладача).

Кількість основних і допоміжних робітників, які обслуговують агрегат на протязі однієї зміни, заноситься у графи 13 і 14. Ці дані беруться із технічних характеристик агрегатів [3].

Із типових норм виробітку і витрат палива [4] на механізовані сільськогосподарські роботи у відповідальності з нормативною групою господарства в графи 15і 17 заносяться змінна норма виробітку і витрати палива на одиницю роботи.

Виробіток агрегату за агротехнічний термін визначається по формулі (графа 16):

, (8.8)

де W- змінна норма виробітку агрегату, га/зм (т/зм, т км/зм).

Для незалежних технологічних процесів кількість тракторів (автомобілів, самохідних шасі) необхідна для виконання роботи в заданий агротехнічний строк визначається по формулах:

, (8.9)

---

, (8.10)

, (8.11)

де n, n_H, n_T – відповідно кількість основних, навантажувальних і транспортних агрегатів.

Для допоміжних агрегатів їх кількість визначається за формулою:

(8.12)

де n₀, n_доп. – відповідно, кількість взаємопов’язаних основних і допоміжних агрегатів;

W_го,W_доп. – відповідно, продуктивність основного і допоміжного агрегатів за годину (цикл) га/год.;

Т₀, Т_доп.- відповідно, час роботи (цикл) основного допоміжного агрегатів, годин.

Змінюючи тривалість роботи на протязі дня і кількість робочих днів в межах агротехнічного терміну необхідно отримати ціле число агрегатів.

Кількість зчіпок, сільськогосподарських машин, трактористів-машиністів і допоміжних робітників (графи 19,20,21 і 22) визначається множенням граф 10,12,13 і 14 на кількість агрегатів (графа 18).

Потреба в паливі (графа 23) визначається по формулі:

, (8.13)

де G_i – загальна витрата палива, кг;

q_ra – норма витрати палива, кг/га (кг/т,кг/т,км).

На автомобільні перевезення витрати палива визначаються по виразу:

, (8.14)

де L – загальний пробіг,км.

q` - лінійна норма витрати палива, л/100км.

q`` - норма витрати палива на 100т км транспортних робіт, л/100т км;

Z – число рейсів з вантажем для самоскидів.

Затрати праці на одиницю роботи ( графа 24) визначається по формулі:

, (8.15)

де h – затрати праці на одиницю роботи, год/га (год/т,год/т км);

m₀,m_Д – відповідно, кількість основних і допоміжних працівників, що обслуговують один агрегат за зміну, чол.;

Т_ЗМ – тривалість зміни, год.

Затрати на весь обсяг роботи (графа 25) визначається по формулі:

, (8.16)

де Q_i – обсяг роботи (графа 4), га ,т, т км.

Прямі експлуатаційні витрати на одиницю роботи, які включають витрати на амортизацію (А), оплату праці (S_ЗП), відрахування на ТО і поточні ремонти (S_ТО), вартість паливно-мастильних матеріалів (S_ПММ) вибирається з додаткової літератури або розраховуються по формулі:

, (8.17)

де Б_і - балансова вартість трактора, зчіпки, с.-г. Машини, грн.;

а_і,а- норма відрахувань відповідно на амортизацію, на ТО і поточний ремонт трактора, зчіпки, машини, комбайна в %;

Т_рі – нормативне річне навантаження відповідно трактора, зчіпки і робочої машини, год;

W_Г – продуктивність агрегату за годину експлуатаційного часу, га;

g_Га – норма витрати палива, кг/га (кг/т, кг/т км);

С_ПММ – комплексна ціна палива, грн./кг;

К_Нк - коефіцієнт, який враховує доплату за класність;

m₀,m_Д – кількість відповідно трактористів-машиністів і допоміжних працівників, що обслуговують агрегат на протязі зміни;

f, f_Д –годинна тарифна ставка, відповідно механізатора і допоміжного працівника, грн./год.

Кількість годин роботи тракторів (Т_і) по марках (графи 27,28,29,30)

, (8.18)

Коефіцієнт переведення в умовні еталонні трактори (графа 31) вибирається з додаткової літератури.

Обсяг робіт в умовних еталонних гектарах (графа 32) визначається по формулі:

---

Смотрите также файлы

• Metod_rekomendatsiyi.doc

• Міністерство освіти і науки України.doc

• Samostiyna_robota_2012.doc

• Бізнес план ячмінь.doc

• РОЗДІЛ 3.doc