Файл: Дипломна робота посл версия93.doc

Притримуючись порядку сили чинності нормативних документів, почнемо їх аналіз з Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ). Даний нормативний документ, в основному, регулює розподіл прибутку різних видів товариств. Так, стаття 123 ЦКУ регламетує розподіл прибутку та збитків повного товариства, і відповідно до неї прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або домовленістю учасників. Позбавлення учасника повного товариства права на участь у розподілі прибутку чи збитків не допускається. Пункт четрвертий статті 165 говорить, що прибуток виробничого кооперативу розподіляється між його членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не встановлений статутом кооперативу. Стаття 1139 ЦКУ регламентує розподіл прибутку простого підприємства та визначає, що прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною [66].

Більше нормативної інформації по формуванню та розподілу прибутку містить Господарський кодекс України (далі – ГКУ). Пункт 2 стаття 3 ГКУ, що регулює господарську діяльність та господарські відносини визначає прибуток основною метою підприємництва.

Пункт 5 статті 87 ГКУ визначає порядок формування прибутку товариства і говорить, що прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обовʼязкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства, яке визначає напрями його використання відповідно до установчих документів товариства.

Трохи інше трактування прибутку знаходиться в статті 142 ГКУ. Дана стаття визначає, що прибуток (доход) субʼєкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу субʼєкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Склад валового доходу та валових витрат субʼєктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як обʼєкта оподаткування.

Порядок використання прибутку (доходу) субʼєкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів.

---

Порядок використання прибутку державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, здійснюється відповідно до статті 75 цього ГКУ, де вказано, що державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, повʼязаних з їх діяльністю: амортизаційний фонд, фонд розвитку виробництва, фонд споживання (оплати праці), резервний фонд, інші фонди, передбачені статутом підприємства.

Порядок використання цих фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.

Держава може впливати на вибір субʼєктами господарювання напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) через нормативи, податки, податкові пільги та господарські санкції відповідно до закону.

Пункт 6 статті 191 ГКУ встановлює, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку субʼєктами підприємництва, зобовʼязані надати цим субʼєктам дотацію відповідно до закону [17].

Безоплатне вилучення прибутку (доходу) передбачає собою стаття 240 ГКУ, де вказано, що прибуток (доход), одержаний субʼєктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований обʼєкт оподаткування, підлягають вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом. Крім того, з субʼєкта господарювання стягується у випадках і порядку, передбачених законом, штраф, але не більш як у двократному розмірі вилученої суми, а у разі повторного порушення протягом року після застосування цієї санкції – у трикратному розмірі вилученої суми. Перелік порушень, за які до субʼєкта господарювання застосовуються санкції, передбачені цією статтею, а також порядок їх застосування визначаються законами.

Відповідно до статті 253 прибуток (доход), незаконно одержаний субʼєктами підприємницької діяльності в результаті порушення статей 29, 30 і 32 ГКУ, стягується за рішенням суду до Державного бюджету України [17].

Стаття 14 Закону України «Про господарські товариства» регламентує створення резервного фонду У товаристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 відсотків суми чистого прибутку.

Стаття 15 цього ж закону встановлює, що прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти до кредитних банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

---

В статті 37 вказується, що порядок, строки та напрямки розподілу прибутку регламентуються статутом підприємства. Статут акціонерного товариства, крім відомостей, вказаних у статті 4 цього Закону, повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобовʼязань по викупу акцій строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року.

Стаття 41, що регламентує правовий статус загальних зборів товариства як вищого органу акціонерного товариства визначає, що до їх компетенції належить затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків [28].

Законом України «Про державний бюджет України на 2014 рік» визначаються розміри відрахувань у різноманітні фонди державними комерційними підприємствами.

Порядок відрахування частини чистого прибутку (доходу) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частина чистого прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності. У 2014 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств.

Державні унітарні підприємства та їх обʼєднання подають розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, до органів Державної податкової служби у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток. [29].

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» визначає мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.

Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються до фінансової звітності і консолідованої фінансової звітності юридичних осіб усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ), які зобов’язані подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності [56].

П(С)БО 15 «Дохід» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності. Зокрема статті 5 – 11 регламентують визнання та класифікацію доходів. Так, згідно статті 10 Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

---

а) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

б) інші операційні доходи;

в) фінансові доходи;

г) інші доходи;

д) надзвичайні доходи.

Оцінка доходів регламентується статтями 21 – 24 П(С)БО 15: дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. У разі відстрочення платежу, внаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), така різниця визнається доходом у вигляді процентів. Сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг, що одержані або підлягають одержанню підприємством, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або одержаних грошових коштів та їх еквівалентів. Якщо справедливу вартість активів, робіт, послуг, які отримані або підлягають отриманню за бартерним контрактом, достовірно визначити неможливо, то дохід визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг (крім грошових коштів та їх еквівалентів), що передані за цим бартерним контрактом [61].

П(С)БО 16 «Витрати» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності та критерії визнання витрат. Основні положення вказаного П(С)БО детально будуть розглянуті в наступному розділі [62].

П(С)БО 17 «Податок на прибуток» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, доходи, активи і зобов’язання з податку на прибуток та її розкриття у фінансовій звітності [63].

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовʼязань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовʼязань і господарських операцій підприємств і організацій узагальнюють інформацію про бухгалтерські рахунки, що використовуються для узагальнення інформації про формування та розподіл прибутку та використання цих рахунків у кореспонденції з іншими [59].

Виходячи з вище проаналізованих нормативно-правових документів, ми прийшли до висновку, що основним документом, на підприємстві є його статут. Для прикладу використаємо статті 5.5 – 5.7 Статуту ДПДГ «Степне».

«…Товариство розподіляє чистий прибуток, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, розрахунків з бюджетом, кредиторами, сплати відсотків за кредит та виплат по зобов’язаннях Товариства у відповідності з Установчим договором від 14.12.2011 року.

Для забезпечення виробничого ризику та виконання своїх зобов’язань, покриття непередбачених витрат та втрат, погашенні заборгованості Товариства у випадку його ліквідації, Товариство формує резервний (страховий) фонд у розмірі 25 % від Статутного капіталу. Формування резервного фонду здійснюється шляхом щорічних відрахувань до нього в розмірі 5 % чистого прибутку щорічно.

---

Використання коштів резервного фонду проводиться за Рішенням правління з відновленням його розміру в наступних періодах…».

Підсумовуючи всю проаналізовану нормативно-правову базу, що регулює питання обліку та аналізу формування та розподілу прибутку, можна зробити висновок, що на даний момент в Україні діє досить розмите і нечітке законодавство з даного питання, яке потребує стабілізації та доопрацювання певних напрямків.

1.3. Фінансово-економічна характеристика діяльності підприємства

Державне підприємство «Дослідне господарство «Степне» Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені М. І. Вавилова інституту свинарства і агропромислового виробництва національної академії аграрних наук України» (далі ДПДГ «Степне») розміщене в с. Степне Полтавського району Полтавської області. Підприємство є державною власністю і входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України. При здійсненні господарської діяльності Підприємство керується Конституцією України, чинними законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства агарної політики України, нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами контролю, а також Статутом (додаток А).

Підприємство створено з метою виробництва зернових та технічних культур, елітного насіння, овочівництва, садівництва, вирощування племінної худоби, переробки та реалізації продукції, зовнішньоекономічної діяльності та іншої діяльності з метою отримання прибутку.

ДПДГ «Степне» самостійно організовує роботу з питань статутного спрямування, здійснює свою діяльність на засадах госпрозрахунку. Підприємство здійснює підприємницьку діяльність, формує програми діяльності, вибирає постачальників та споживачів продукції, робіт та послуг, встановлює ціни відповідно до законодавства.

Важливим напрямом загальної оцінки фінансового стану суб’єкта господарювання є аналіз його майнового стану за інформацією бухгалтерського обліку.

Проведемо досконалий фінансово-господарський аналіз господарства на основі фінансової звітності за останні три роки (додатки Б, В, Г).

Таблиця 1.1

Горизонтальний і вертикальний аналіз майна ДПДГ «Степне»

Види активів (майна)	2011 р.		2012 р.		2013 р.		Зміни (+, -)
	сума, тис. грн	у % до підсм-ку	сума, тис. грн	у % до підсум-ку	сума, тис. грн	у % до підсум-ку	суми, тис грн	пито-мої ваги, пунк-тів	у %
А	1	2	3	4	5	6	7	8	9
Майно - всього	48444	100	50027	100	50657	100	2213	-	+4,5
1.Необоротні активи	42083	86,8	40881	81,7	40015	79,0	-2068	-7,8	-4,9
1.1.Основні засоби	12786	26,3	11669	23,3	10587	20,9	-2199	-5,4	-17,1
2.Оборотні активи	6361	13,1	9146	18,3	10642	21,0	4281	+7,9	+67,3
2.1.Запаси	2831	5,8	5395	10,8	6116	12,1	3285	+6,3	зб в 1,5 рази
2.1.1.Виробничі запаси	1695	3,4	3553	7,1	3860	7,6	2165	+4,2	зб в 1,5 рази
2.1.2. Незавершене виробництво	723	1,4	773	1,5	1143	2,3	420	+0,9	+58,1
2.1.3.Готова продукція і товари	413	0,8	1069	2,1	1113	2,2	700	+1,4	зб в 1,5 рази
2.2. Поточні біологічні активи	2121	4,3	2342	4,7	3129	6,2	1008	+1,9	+47,5
2.3.Поточна дебіторська заборгованість	1288	2,7	1374	2,7	1349	2,7	61	+0,1	+4,7
2.4. Гроші та їх еквіваленти фін. інвестиції	121	0,2	35	0,1	48	0,1	-73	-1,0	-60,3

---