Файл: Дипломна робота посл версия93.doc

Результати виконаних розрахунків свідчать про стабільний рівень фінансової стійкості підприємства так як показники змінилися не суттєво. Так, значення коефіцієнта автономії свідчить про те, що на кінець звітного року частка капіталу у валюті балансу становить 97,9 %. Це на 0,3 відсоткового пункту менше порівняно з базовим роком. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу збільшився з 0,017 до0,021 і свідчить про високий рівень фінансової залежності підприємства від кредиторів.

За коефіцієнтом фінансового ризику в базовому році на 1 грн власного капіталу припадало 1,8 коп. позикового капіталу, а у звітному ‒ 2,0 коп. Простежується зростання в динаміці коефіцієнтів страхової стабільності. Так, на кінець звітного року в розрахунку на 1 грн відповідно валюти балансу, власного капіталу та пайового капіталу припадає близько 0,06, 0,07 і 0,29 грн резервного капіталу.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу збільшився з ,119 у базовому році до 0,193 у звітному, що відповідає нормативному значенню ( ˃ 0,1 ).

На кінець звітного року фактичний рівень коефіцієнтів забезпеченості оборотних активів власними коштами та забезпеченості запасів власними оборотними коштами перевищують нормативне значення, перший з них у 9,0 разів, а другий ‒ відповідно в 1,0 раз. В структурі оборотних активів власні фінансові ресурси становлять 90,2 %, а на 1 грн запасів припадає близько 1,04 грн власних оборотних коштів.

Значення коефіцієнта маневреності власних оборотних коштів показує, що на кінець базового року серед власних оборотних активів, грошові кошти становили 0,022 %. У звітному році цей показник збільшився до 0,5 %. Отже, підприємство має недостатній рівень фінансової стійкості щодо забезпеченості високоліквідними оборотними активами.

Коефіцієнт майна виробничого призначення збільшився з 0,358 до 0,428, тому з погляду забезпеченості активами основної виробничо-господарської діяльності підприємство зберігає відносну фінансову стійкість з деяким погіршенням. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів зменшився з 0,264 до 0,209 що показує негативну динаміку зростання частки основних засобів у валюті балансу.

РОЗДІЛ 2

ОБЛІК ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Завдання обліку формування та використання прибутку підприємства

Фінансовий результат діяльності підприємства характеризується показником прибутку або збитку. Отримання прибутку є основною метою будь-якої підприємницької діяльності. Від розміру отриманого прибутку залежать формування власного капіталу, виконання зобовʼязань перед бюджетом, фінансування інвестицій, а також платоспроможність підприємства. Прибуток як головний показник ефективності діяльності підприємства виступає і як критерій визначення рівня виплат дивідендів, як визначальний фактор при встановленні рівня заробітної плати і винагороди адміністрації [48, с. 126-127].
Обсяг прибутку підприємство одержує від основної діяльності, фінансових операцій, іншої звичайної діяльності та надзвичайних подій.
Завдання бухгалтерського обліку фінансових результатів полягає у визначенні кількісних і якісних параметрів фінансового результату: прибуток чи збиток, формування даних щодо фінансових результатів для потреб складання фінансової звітності й податкових декларацій, інформаційне забезпечення порядку розподілу прибутку та здійснення операцій щодо розрахунків за сумами належних до бюджету податків та обовʼязкових платежів, з акціонерами та засновниками за нарахованими їм дивідендами, формування резервів власного капіталу тощо [8].

---

Загальне визначення прибутку зводиться до збільшення капіталу в результаті ведення господарської діяльності. Однак у бухгалтерському обліку перевагу надають терміну «чистий прибуток», що визначається як різниця між чистими доходами і валовими витратами [38].
Для обліку фінансових результатів використовують рахунки 79 «Фінансові результати» та 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)». Якщо рахунок 79 «Фінансові результати» є номінальним і на кінець звітного періоду закривається (сальдо немає), то рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» є пасивним і його сальдо відображається в балансі. На рахунку 79 «Фінансові результати» обліковуються на окремих субрахунках результати основної діяльності, фінансових операцій, іншої звичайної діяльності, надзвичайних подій. Основні вимоги до визнання складу та оцінки доходу викладені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» та НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».
Сума отриманого прибутку відображається на рахунку 79 «Фінансові результати» за кредитом. Це сума чистого прибутку, оскільки нараховані податки й обовʼязкові платежі з реалізації (продажу) на користь бюджету були враховані попередньо на рахунку 70 «Доходи від реалізації» до моменту перенесення його сальдо на рахунок 79 «Фінансові результати», а податок на прибуток був врахований на рахунку 98 «Податок на прибуток», а потім також відображений за дебетом рахунка 79 «Фінансові результати» [36].
Щодо податку на прибуток, слід зазначити, що це обовʼязковий платіж до бюджету, який сплачують всі підприємства незалежно від форм власності з прибутку від господарської діяльності підприємства. Обчислення податку на прибуток здійснюється у відсотках до фактично отриманого підприємством прибутку за розрахунками податкової декларації і встановленою державою ставкою податку [20]. Для складання податкової декларації бухгалтерія веде податковий облік. Для обліку належної за даними бухгалтерського обліку суми податку на прибуток від звичайної діяльності та надзвичайних подій ведуть рахунок 98 «Податок на прибуток». За дебетом цього рахунка відображається нарахована сума податку на прибуток, а за кредитом ‒ включення її до фінансових результатів на рахунку 79 «Фінансові результати».
Визначений фінансовий результат за рахунком 79 «Фінансові результати» переносять на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)», при цьому дебетують рахунок 79 «Фінансові результати» і кредитують рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».
На рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» ведеться облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку. За кредитом рахунка відображають отримання та збільшення прибутку від усіх видів діяльності, а за дебетом ‒ збитки та використання прибутку. Облік на рахунку ведуть за субрахунками 441 «Прибуток нерозподілений», 442 «Непокриті збитки», 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» наростаючим підсумком з початку року ‒ до його розподілу та списання після закінчення звітного року. Це відповідає встановленому порядку складання фінансової та податкової звітності [36].

---

У міру отримання прибутку підприємство використовує його відповідно до засновницьких документів і чинного законодавства. Так, акціонерні товариства за рахунок прибутку нараховують дивіденди, тобто частково розподіляють між акціонерами раніше накопичені прибутки, здійснюють виплати за раніше емітованими облігаціями тощо. Частина прибутку може, за рішенням засновників або акціонерів, бути спрямована на поповнення статутного або резервного капіталу підприємства. При цьому дебетують рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» і кредитують, відповідно, рахунки 67 «Розрахунки з учасниками», 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал», 43 «Резервний капітал» та ін. Підприємство за різних обставин може завершити звітний період зі збитками. Сума збитків відображається на окремому субрахунку і списується за рахунок раніше накопиченого нерозподіленого прибутку, а якщо його недостатньо – за рахунок резервного, пайового чи додаткового капіталу. На підприємствах, де відсутні такі джерела, непокритий збиток відображають у балансі в дужках у складі власного капіталу та вираховують його із загального підсумку.

Наприкінці року при складанні річної фінансової звітності використаний протягом року прибуток списується на зменшення нерозподіленого прибутку за дебетом субрахунка 441 «Прибуток нерозподілений» і кредитом субрахунка 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді». Таким чином, субрахунок 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» закривається і сальдо немає. Якщо отриманий прибуток, врахований на субрахунку 441 «Прибуток нерозподілений», повністю розподілено в поточному році, то цей субрахунок також закривається і сальдо немає.
У випадку, коли за результатами поточного року зазнано збитки, їх списують за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, додаткового капіталу чи інших джерел. При цьому кредитують субрахунок 442 «Нерозподілені збитки» і дебетують рахунки: 441 «Прибуток нерозподілений», 42 «Додатковий капітал», 43 «Резервний капітал» та ін [39].

Обліком фінансових результатів та їх розподілом і списанням завершується бухгалтерський облік господарських процесів. Прибуток є головним фінансовим показником господарської діяльності підприємства, його ефективності, прибутковості й платоспроможності. Обсяг та структуру прибутку, його формування та використання можна визначити завдяки методам бухгалтерського обліку. Показник прибутку є обʼєктом всебічного економічного аналізу, зокрема факторного, для чого використовують різні економіко-статистичні методи та економіко-математичне моделювання.

2.2. Документальне забезпечення обліку формування та використання прибутку підприємства

Важливе значення в господарському процесі будь-якого підприємства займає добре налагоджена його облікова політика.

---

Облікова політика ‒ це сукупність способів ведення бухгалтерського обліку, прийнята підприємством – первинного спостереження, вартісного виміру поточного групування та узагальнення фактів господарського життя. Основна її мета ‒ забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень [26].

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-14 від 16.07.1999 р. підприємство самостійно визначає облікову політику [27].

Формування облікової політики в ДПДГ «Степнє» здійснюється головним бухгалтером і затверджується наказом керівника. Основна мета облікової політики ‒ забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідного для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних управлінських рішень.

Формою організації бухгалтерського обліку на ДПДГ «Степнє» є центральна бухгалтерія (додаток Д), яка діє як самостійний структурний підрозділ на основі Положення про центральну бухгалтерію, є основним органом обліку та контролю всієї його фінансово-господарської діяльності.

До складу центральної бухгалтерії входять групи: обліку витрат на виробництво, обліку банківських та касових операцій, з розрахунку по заробітній платі, обліку матеріалів та розрахунків із постачальниками.

Кожен підрозділ центральної бухгалтерії очолює старший бухгалтер, який відповідає за виконання функцій, покладених на групу.

Ведення бухгалтерського обліку в товаристві відбувається згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Тривалість операційного циклу в товаристві дорівнює одному року.

Записи щодо господарських операцій підприємства в бухгалтерському обліку проводять на підставі повністю оформлених первинних документів, забезпечуючи їх зберігання.

Наказ про облікову політику містить перелік всіх пунктів прийнятої на звітний рік облікової політики. Бажано за кожним пунктом в наказі наводити його нормативне обґрунтування (зазначати, на підставі якого нормативного документа прийняте те чи інше положення про облікову політику).

У широкому розумінні облікова політика підприємства оформлюється системою внутрішньої документації за різними ділянками облікової роботи, її зміст частково розкривається і в установчих документах підприємства.

Формуючи облікову політику, підприємства вибирають, як правило, тільки один варіант з кількох, передбачених відповід­ними нормативними документами. Зміна облікової політики, вибір відображення виливу зміни на облікову політику розкриваються та обґрунтовуються у примітках до річної звітності за поточний звітний період [13].

---

Облікова політика застосовується щодо подій та операцій зі статутним капіталом з моменту їх виникнення, за винятком випадків, коли зі зміною облікової політики суму коригування нерозподіленої суми прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно. Складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік документів, що використовуються для первинного відображення господарських операцій з формування, збільшення, за рахунок внесків учасників та засновників у статутний капітал, методів оцінки основних засобів, які вносяться до статутного капіталу, а також перелік облікових регістрів, необхідних для накопичення і систематизації інформації про статутний капітал.

Перелік документів затверджений в наказі або розпорядженні керівника підприємства про облікову політику і може включати робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку у відповідності до вимог своєчасності та повноти обліку та звітності. В ньому може бути використано стільки рахунків і субрахунків, скільки необхідно для відображення господарської діяльності [36].

Необхідно звернути увагу що в господарстві діє графік документообігу (додаток Е), яким передбачено перелік типових форм документів що застосовуються підприємством для обліку різних господарських операцій. Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» будь-яка господарська операція повинна бути відображена в бухгалтерському обліку.

Способи ведення бухгалтерського обліку, обрані підприємством при формуванні облікової політики, застосовуються з 1-го січня нового року всіма структурними підрозділами незалежно від місця їх розташування. Підприємство повинно забезпечити незмінність облікової політики протягом всієї господарської діяльності. Зміна облікової політики підприємства може відбуватися у передбачених законодавством випадках. [47]

Однією зі складових технічного напряму організації бухгалтерського обліку є вибір форми його ведення. У бухгалтерії товариства застосовують комп’ютерну форму ведення бухгалтерського обліку з використанням програмного забезпечення «1С: Бухгалтерія», де за допомогою бухгалтерських проводок та документів формують журнали-ордери та відомості.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкуванню оброблення даних на підставі первинних документів складаються зведені облікові документи ‒ регістри. Основними обліковими регістрами на підприємстві є журнали-ордери.

У журналах-ордерах подано хронологічний і систематичний облік, що відповідає самій назві регістрів: вони одночасно служать журналами (оскільки записи в них здійснюються в хронологічному порядку) і ордерами (оскільки місячні підсумки журналів-ордерів за кореспондуючими рахунками замінюють собою меморіальні ордери). Журнали-ордери побудовані за кредитовою ознакою реєстрації господарських операцій на синтетичних рахунках. Така будова регістрів із використанням шахового принципу дає можливість значно скоротити дублювання записів і розкрити суть операції, виявити помилкові записи.

---