Файл: 1. Предмет та зміст анатомії, сучасні напрями та методи досліджень. Анатомія людини.doc
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 30.11.2023
Просмотров: 409
Скачиваний: 2
ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
m2m1ci2i1
i1i2cm1m2
Молочні, випадаючі зуби, dentes decidui , є тимчасовими до 13-14-річного віку,повторюють будову постійних зубів відповідних класів. Однак молочні зуби мають менші розміри, емаль блакитного відтінку, корені більш короткі, у різців та ікол – заокруглені, а у молярів сильно сплющені із загостреною верхівкою. Коронка різко відмежована від кореня. Порожнини зубів відносно великі. На кожній половині щелепи розрізняють 2 різця, 1 ікло і 2 великих корінних зуба.
Терміни прорізування: Першими прорізуються нижні центральні різці, нижні бічні різці, верхні бічні різці. До 10-12 міс життя прорізуються всі 8 різців. Після невеликої перерви (2-3 міс) з'являються перші тимчасові моляри, за ними – ікла (нижні й верхні), останніми прорізуються другі великі кутні зуби.
85. Відмінності молочних і постійних зубів: формула, будова.
1.Зубів у тимчасовому прикусі 20, у постійному – 32.
2.У постійному прикусі є різці, ікла, премоляри і моляри, у тимчасовому –немає.
3.Молочні зуби мають голубувато-білий відтінок, а постійні – жовтуватий.
4.Ширина коронок молочних зубів більше виражена порівняно з їхньою висотою.
5.Форма коронки тимчасових зубів більш опукла
7.Мала товщина емалі та дентину
8.Менша ступінь мінералізації характерна для всіх тимчасових зубів, так само, як і відсутність імунних зон. До карієсу схильні всі поверхні зуба.
9.Значно більший обсяг пульпи.
10.У тимчасових зубів дуже виражений емалевий валик в приясенній області, через що корінь в пришийковій області виглядає звуженим.
11. У молочних зубів відсутні сліпі ямки.
12.В області шийки зуба емалеві призми орієнтовані з відхиленнями в бік ріжучого краю, а для постійних зубів характерне відхилення до шийки зуба.
13.Корені молочних молярів широко розставлені. Корені різців відхилені вестибулярно. 14.Кореневі канали й апікальні отвори тимчасових зубів ширші, особливо в період формування коренів.
86. Розвиток і загальні принципи будови кишкової трубки
Травна трубка має передній, середній та задній відділи.
Передній відділ включає ротову порожнину, глотку та стравохід. У ротову порожнину виводиться секрет великих і малих слинних залоз. Основна функція переднього відділу травної трубки полягає у механічній та початковій хімічній обробці їжі.
Середній відділ травної трубки включає шлунок, тонку кишку та частину товстої кишки (до її каудальної частини). У тонку кишку {її відділ, що має назву дванадцятипалої кишки) впадають вивідні протоки печінки та підшлункової залози. Основними функціями середнього відділу травної трубки є хімічна обробка (перетравлювання) їжі, всмоктування поживних речовин та формування калових мас з неперетравлених залишків їжі.
Задній відділ травної трубки — каудальна частина прямої кишки, або відхідник, забезпечує виведення неперетравлених частинок їжі за межі організму.
Стінка порожнистих (трубчастих) органів складається з таких оболонок: внутрішньої слизової з підслизовим прошарком, середньої м’язової, зовнішньої адветиціальної, або серозної.
Слизова оболонка (tunica mucosa) шари: епітеліальну, власну та м’язову пластинки.
Підслизовий прошарок (tela submucosa) складається з пухкої сполучної тканини, котра з’єднує слизову оболонку з м’язовою, знаходяться нервові сплетення, кровоносні і лімфатичні судини, залози та лімфоїдні вузлики, слизова оболонка утворює складки.
М’язова оболонка (tunica muscularis) побудована переважно з непосмугованої м’язової тканини і утворює два шари: зовнішній поздовжній (stratum longitudenale) та внутрішній циркулярний (stratum circulare).
Зовнішня оболонка внутрішніх органів може бути серозною (tunica serosa) та адвентиційною (tunica adventitia). Серозна оболонка (tunica serosa) відносяться: очеревина (peritoneum), плевра (pleura), осердя (pericardium) та у чоловіків піхвова оболонка яєчка (tunica vaginalis testis). Листки серозних оболонок (пристінковий та нутрощевий) обмежовують серозні порожнини.
Адвентиційна оболонка (tunica adventitia) покриває органи в тих місцях, де відсутня серозна оболонка.
Розвиток:
Розвиток шлунка. Диференціація так званого шлунково-кишкового або гастроентерального відділу починається з виникнення шлункового розширення, яке є продовженням трубки стравоходу . Воно утворюється позаду зябрового відділу і спочатку лежить паралельно хорді.
процеси росту обумовлюють поворот шлунка приблизно на 900 направо так, що після цього шлунок розташовується у фронтально-горизонтальній площині і його велика кривизна направлена вниз і вліво, а мала - вгору і вправо.
На третьому місяці розвитку починається проліферація епітелію закладки шлунка в навколишнє мезенхіми, розташовану навколо кишкової трубки. На четвертому місяці утворюються шлункові залози.
Розвиток кишечника. У чотиритижневого ембріона кишка являє собою просту трубку, в якій окремі ділянки кишкової трубки ще не розпізнаються. Навколо ентодерми кишкової трубки розташовується мезенхима, з якої розвиваються м'язові і сполучнотканинні елементи кишкової стінки. В процесі розвитку кишкової трубки вісцеральні листки спланхнотома зростаються вентральніше і дорсальніше кишкової трубки, утворюючи вентральний і дорсальний мезентерій.
Кишкова трубка каудальніше шлункового розширення утворює дві петлі - малу і велику. З малої петлі розвивається дванадцятипала кишка, з низхідній частини великої петлі - худа і клубова кишки; з висхідної частини великої петлі формується ободова кишка. Починаючи приблизно з п'ятого місяця, закладка сліпої кишки розширюється, і таким чином утворює сліпий кишеню - червоподібний відросток. Потім формується поперечна кишка і спадний відділ ободової кишки. З каудального відділу кишкової трубки утворюється сигмовидная і пряма кишки.
У зв'язку з тим, що довжина кишки значно збільшується, вона починає укладатися в петлі, утворюючи спочатку три, а потім сім кишкових петель.
Сполучнотканинна основа серозної оболонки кишечника закладається з мезенхіми, а її мезотелій - з вісцерального листка спланхнотома.
Розвиток печінки. Зачаток печінки з'являється у вигляді епітеліального випинання (вузлика) з вентральної стінки дванадцятипалої кишки. Передня частина цього випинання (pars hepatica), сильно розростаючись, утворює паренхіму печінки; задня (pars cystica) - жовчний міхур. Вже на ранній стадії розвитку від каудальної частини печінкового вузла відділяється закладка жовчного міхура, яке спочатку виглядає як щільне циліндричне освіту, а згодом в ньому утворюється просвіт. Pars hepatica з'єднується з випинанням кишкової стінки за допомогою печінкового протоку - ductus hepaticus, а жовчний міхур - за допомогою ductus cysticus. Частина мезентерій, що залишається не зайнятою печінкою і лежить між нею, шлунком і дванадцятипалої кишкою, стає малим сальником.
Розвиток підшлункової залози. Підшлункова залоза утворюється з трьох зачатків - одного спинного і двох вентральних. Спинний зачаток (pancreas dorsale) з'являється у вигляді випинання дорсальній стійки дванадцятипалої кишки, вростаючого, в дорсальний мезентерій. Потім з'являється і парний вентральний зачаток підшлункової залози (pancreas ventrale), у вигляді двох випинань по боках від ductus choledochus. На сьомому тижні розвитку обидві закладки підшлункової залози міцно зростаються між собою. При цьому з дорсальній частині утворюються тіло і хвіст підшлункової залози, а з вентральної утворюється найбільша її частина - головка підшлункової залози. На третьому місяці ембріогенезу з'являються зачатки панкреатичних ацинусів, часточок, виникають клітинні вузлики, що дають початок острівців Лангерганса.З мезенхімних компонентів утворюються інтерстиціальна тканина і капсула підшлункової залози.
87. Стравохід: топографія, частини, будова, іннервація, кровопостачання.
СТРАВОХІД (oesophagus) Стравохід є трубчастим органом довжиною 25-30 см, що має S-подібну форму і переходить у шлунок (gaster).
Шийна частина стравоходу, відхилившись ліворуч, розташована попереду передхребтової фасції шиї і позаду трахеї, з якою вона пухко зростається. Стравохід на межі TIV —TV хребців перехрещує позаду лівий головний бронх, перетинає серединну лінію і відхиляється праворуч, залишаючись, як і раніше, поблизу хребта. На рівні TVIII хребця стравохід знову відхиляється ліворуч, відходить від хребта й огинає (спірально) спереду грудну частину аорти. На рівні тіла ТХ хребця проходить через стравохідний отвір діафрагми й на рівні ТХІ хребця зліва від серединної площини переходить у шлунок.
Грудна частина стравоходу зліва вгорі вкрита медіастинальною плеврою, внизу й спереду межує з перикардом. Черевна частина стравоходу (2 — 5 см), вкрита очеревиною. У грудній і черевній частинах стравохід супроводжують правий і лівий блукаючі нерви, які на стінці стравоходу утворюють нервове сплетення.
У стравоході виділяють:
- шийну частину (pars cervicalis);
- грудну частину (pars thoracica);
- черевну частину (pars abdominalis);
- іноді виділяють діафрагмову частину (pars diaphragmatica).
Стінка стравоходу (paries oesophagi)складається з таких шарів:
- слизової оболонки (tunica mucosa);
- підслизової основи
(tela submucosa);
- м’язової оболонки (tunica muscularis);
- зовнішньої (сполучнотканинної) оболонки,яку ще називають адвентиційною(adventitia);
- серозної оболонки (tunica serosa);
- підсерозного прошарку (tela subserosa).
Серозна оболонка та підсерозний прошарок є тільки у черевній частині стравоходу (pars abdominalis oesophagi).
Топографія стравоходу:
- голотопія стравоходу:
- розміщений в ділянці шиї (regio cervicalis);
- у грудній порожнині (cavitas thoracis);
- у черевній порожнині (cavitas abdominis);
- скелетопія:
- від рівня VI – VII шийних хребців до рівня XI грудного хребця (ab vertebra cervicali sexta – septima ad vertebram thoracicam undecimam);
- синтопія:
- шийна частина стравоходу (pars cervicalis oesophagi) розміщена попереду шийного відділу
хребтового , спереду (trachea), збоку – судинно-нервовий пучок.
Грудна частина стравоходу (pars thoracica oesophagi) розміщена у верхньому та нижньому задньому середостінні (mediastinum superius et inferius); у верхньому спереду -(trachea), позаду – хребтовий стовп; у нижньому попереду- знаходиться серце, а позаду -низхідна частина аорти (pars descendes aortae).
Черевна частина стравоходу (pars abdominalis oesophagi) коротка, розміщена під діафрагмою, прилягає до задньої поверхні лівої частки печінки (lobus hepatis sinister).
Стравохід має:
- анатомічні звуження (constrictiones anatomicae);
- фізіологічні звуження (constrictiones functionales).
Анатомічні звуження (constrictiones anatomicae):
- глотково-стравохідне звуження(constrictiopharyngooesophagealis) на рівні VI-VII шийних хребців;
- бронхіальне звуження (constrictio bronchialis), на рівніIV-Vгрудних хребців
- діафрагмове звуження (constrictio phrenica)розміщене на рівні ІХ-Х грудних хребців.
Фізіологічні звуження (constrictiones functionales):
- аортальне звуження (constrictio aortica) на рівніIVгрудного хребця.
- черевне звуження (constrictio abdominalis) на рівні XI грудного хребця.
Кровопостачання: Шийна частина — від нижніх щитоподібних артерій, грудна — від гілок грудної частини аорти, черевна — від гілок лівої шлункової артерії.
Венозний відтік: Від шийної частини—в нижню щитоподібну і плечеголовні вени, грудної — у півнепарні вени і від черевної — через ліву шлункову вену (з системи ворітної вени).