Файл: 1. Предмет та зміст анатомії, сучасні напрями та методи досліджень. Анатомія людини.doc
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 30.11.2023
Просмотров: 416
Скачиваний: 2
ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
91. Печінка, жовчний міхур: розвиток, топографія, будова. Шляхи виділення жовчі. Іннервація і кровопостачання печінки
Печінка (hерar) є найбільшою травною залозою людини, маса 1,5 кг. Ширина 26–30 см, Бере участь в обміні білків, вуглеводів, жирів, вітамінів та інших речовин. Серед численних функцій печінки дуже важливими є захисна і жовчоутворювальна функції.
Має червонобурий колір і м’яку консистенцію, її поверхня гладенька. Печінка розташована у верхній, переважно правій частині черевної порожнини під діафрагмою. Проектується на праву підреброву ділянку живота, частково надчеревну ділянку, і лише невелика частина печінки проектується на ліву підреброву ділянку. Печінка вкрита розташована інтраперитонеально.
Печінка має дві поверхні: верхню (діафрагмову) поверхню і нижню (нутрощеву) поверхню. Обидві поверхні утворюють гострий нижній край (margo inferior) печінки.
Діафрагмова поверхня (faсіes diaphragmаticа) опукла і прилягає до діафрагми. Від діафрагми -(lig. falcifоrme). Ця зв’язка поділяє печінку на дві частки (lоbus hepatis dеxter) і (lobus hepatis sinister). Обидва листки розходяться -(lig. Coronarium).. Задній листок цієї зв’язки є суцільним. Поверхня печінки, яка розташована між листками вінцевої зв’язки і не вкрита очеревиною, називається голим полем (area nuda). До нього також належать: (sulcus venae cavae), де залягає нижня порожниста вена, (fissura ligamenti venosi), у якій проходить (lig. venosum). Правий та лівий кінці вінцевої зв’язки мають трикутну форму і називаються (ligg. triangulare dextrum et sinistrum).
Між листками серпоподібної зв’язки проходить (lig. tеrеs hеpatis). Ця зв’язка утворилася внаслідок заростання пупкової вени. На нижньому краї (incisura ligamenti teretis),
У ділянці заднього краю (lig. hepatorenale).
Діафрагмова поверхня печінки має наступні частини:
(pars superior )МАЄ (impressio cardiaca),(pars anterior), (pars dextra) (pars posterior), Нижня нутрощева поверхня (faсіes viscerаlis) печінки дещо ввігнута, має втиснення від органів, що прилягають до неї. На цій поверхні добре помітні три борозни у вигляді літери “Н”, Дві поздовжні борозни – права і ліва, Приблизно посередині ці дві борозни з’єднані поперечною борозною,-(porta hеpatis). Через ворота в печінку входять: ворітна печінкова вена, власна печінкова артерія і нерви, а виходять – загальна печінкова протока і лімфатичні судини. Хвостата частка МАЄ (processus caudаtus), (processus pаpillaris).
Права поздовжня борозна має дві частини – передню і задню. У передній розширеній частині залягає жовчний міхур, -fossa vesicae biliaris; s. fossa vesicae felleae). Задня частина правої поздовжньої борозни, починається позаду хвостатого відростка, -sulcus venae cavae).
Ліва поздовжня борозна також складається з двох частин – передньої і задньої.В передій є (fissura ligamenti teretis), в ній до воріт печінки проходить (lig. teres hepatis). Задня частина лівої поздовжньої борозни -(fissura ligamenti venosi), проходить (lig. venosum).
Ліва поздовжня борозна є межею на нутрощевій поверхні між лівою і правою частками печінки.
До нутрощевої поверхні печінки прилягає ряд органів, у цих місцях утворюються відповідні втиснення. На нутрощевій поверхні правої частки печінки (іmpressio colica) ,(іmpressio renalis), (impressio duodenalis), ,(impressio suprarenalis),
На нутрощевій поверхні лівої частки печінки ліворуч від щілини венозної зв’язки чепцевий горб (tuber omentale), що обернений до малого чепця. На задньому краї лівої (impressio oesophageale)та (impressio gastrica),
Верхня межа печінки починається справа на рівні десятого міжребрового простору по правій середній пахвовій лінії, звідки круто прямує вверх і присередньо, відповідно до проекції діафрагми, її найвищою точкою є четвертий міжребровий простір по правій пригруднинній лінії.
Нижня межа печінки також починається від правої точки, що проектується у десятому міжребровому просторі по правій середній пахвовій лінії, прямує вверх і присередньо вздовж краю правої ребрової дуги до рівня зрощення ІХ і Х ребрових хрящів. закінчуючись у п’ятому міжребровому просторі по лівій пригруднинній лінії.
Поділ печінки на традиційні праву, ліву, квадратну і хвостату частки . Поділу печінку на 2 частини, 5 відділів (раніше їх називали секторами) і 8 сегментів.
Печінка складається з двох частин: лівої частини печінки (pars hepatis sinistra) і правої частини печінки (pars hepatis dextra), які кровопостачають відповідно ліва і права гілки загальної печінкової артерії та ліва і права гілки ворітної печінкової вени. З лівої та правої частин печінки виходять відповідно ліва і права печінкова протоки, які в ділянці воріт печінки зливаються в загальну печінкову протоку. Ці дві частини печінки розмежовані (fissura portalis principalis), Ліва частина печінки складається з трьох відділів і чотирьох сегментів, а права частина – з двох відділів і чотирьох сегментів. Кожний сегмент має відносно власне кровопостачання
, іннервацію і відтік жовчі.
Нумерація сегментів, якщо дивитись на нутрощеву поверхню печінки знизу, ведеться від борозни порожнистої вени проти руху годинникової стрілки.
Ліва частина печінки складається з 3 відділів і 4 сегментів:
Права частина печінки складається з 2 відділів і 4 сегментів:
Внутрішня будова печінки
Класична часточка печінки (lobulus hepaticus) є структурно-функціональною одиницею печінки. Часточки печінки мають вигляд шестигранних призм діаметром 1–2 мм. Вздовж граней цих часточок проходять міжчасточкові артерії і вени (aa. еt vv. іnterlobulares), а також жовчовивідні міжчасточкові проточки (ductulus biliferi interlobulares). Ці три трубчасті структури утворюють печінкову тріаду (портальний тракт), яка добре помітна на поперечному гістологічному зрізі. Поруч із кожною печінковою тріадою проходять лімфатичні судини та нервові волокна.
Від навколочасточкових вен та артерій відгалужуються вхідні артеріоли і венули, утворюючи синусоїдні капіляри, по яких тече змішана кров у напрямку від периферії до центру часточки. Синусоїдні капіляри, проходять між печінковими пластинками в радіальному напрямку і в центрі часточки впадають у центральну вену. Центральні вени, , зливаються і утворюють збірні (підчасточкові) вени. Збірні вени зливаються і утворюють (vv. hepaticae dextra, intermedia et sinistra), які впадають в нижню порожнисту вену.
Через численні синусоїдні капіляри кров тече дуже повільно, що сприяє обмінним процесам між кров’ю і печінковими клітинами – гепатоцитами.
Печінкова пластинка (трабекула, або балка) складається з двох рядів прилеглих один до одного гепатоцитів, між якими розташований жовчний капіляр , відсутня власна стінка, Гепатоцити у цей капіляр виділяють жовч. Уу нормі жовч не може потрапити за межі гепатоцитів і проникнути в кровоносне русло.
(ductulus biliferi interlobulares)- (ductus hepaticus dexter )- (ductus hepaticus sinister) - (ductus lobi caudati dexter et sinister) - (ductus hepaticus communis - (ductus сysticus) - (ductus choledochus; s. ductus biliaris).
Окрім класичної печінкової часточки, гістологи виділяють такі функціональні одиниці печінки: портальну печінкову часточку і печінковий ацинус . Портальна печінкова -частиною паренхіми печінки, що має на поперечному перетині форму трикутника. В кутах цього трикутника розташовані центральні вени трьох сусідніх класичних часточок, а в центрі – печінкова тріада (портальний тракт). Печінковий ацинус на зрізі має форму ромба, в гострих кутах якого розташовані центральні вени двох сусідніх класичних часточок, а в тупих кутах – печінкові тріади (портальні тракти).
Кровопостачання печінки
Ко кровопостачається з двох джерел – артеріального і венозного. Артеріальна кров поступає до печінки по власній печінковій артерії від черевного стовбура, а венозна кров – по ворітній печінковій вені. Сукупність синусоїдних капілярів називається чудесною венозною капілярною сіткою печінки.
Лімфатичні судини печінки починають формуватися з лімфатичних капілярів у міжчасточковій сполучній тканині у відростках навколосудинної волокнистої капсули. Всередині печінкових часточок лімфатичні капіляри відсутні.
Іннервація печінки
Печінку як внутрішній орган іннервує автономна частина периферійної нервової системи. По парасимпатичних волокнах блукаючих нервів (Х пара черепних нервів) передається команда на посилення секреторної функції гепатоцитів та виділення жовчі.
Жовчний міхур
Жовчний міхур (vеsica biliaris; vesica fellea) є резервуаром для накопичення жовчі. Він має видовжену грушоподібну форму. Жовчний міхур має темно-зелене забарвлення і відносно . Містить:(fundus vеsicae biliaris; s. fundus vesicae felleae), (cоllum vеsicae biliaris; s. cоllum vesicae felleae), (ductus cysticus) , (corpus vеsicaе biliaris; s. corpus vesicae felleae).,(infundibulum vеsicae biliaris; s. infundibulum vesicae felleae).
Стінка жовчного міхура складається з трьох оболонок: слизової, м’язової, сполучнотканинної (адвентиції).
Слизова оболонка (tunica mucosa) вкрита одношаровим високим призматичним епітелієм з посмугованою облямівкою, власна пластинка добре виражена і містить багато еластичних волокон. У шийці жовчного міхура і міхуровій протоці слизова оболонка утворює спіральну складку (plica spiralis).
М’язова оболонка (tunica muscularis) утворена з пучків гладких міоцитів, розташованих переважно у коловому напрямку. Адвентиційна оболонка добре виражена в ділянці верхньої частини стінки жовчного міхура, що прилягає до однойменної ямки на нутрощевій поверхні печінки. Всі інші ділянки жовчного міхура мають ще серозну оболонку (tunica serоsa) Інколи жовчний міхур вкритий очеревиною інтраперитонеальне розташування.
Міхурова протока, з’єднуючись із загальною печінковою протокою, утворює ductus choledochus; ductus biliaris - проходить між двома листками печінково-дванадцятипалокишкової зв’язки. ductus biliaris +протокою підшлункової залози= (ampulla hepatopancreatica; ampulla biliaropancreatica), що відкривається на вершині великого сосочка дванадцятипалої кишки. Стінка спільної жовчної протоки на відміну від стінки загальної печінкової протоки має потужнішу м’язову оболонку має м’яз-замикач спільної жовчної протоки (m. sphincter ductus choledochi; m. sphincter ductus biliaris) -регулюють приплив жовчі у дванадцятипалу кишку. Слизова оболонка спільної жовчної протоки складок не утворює. У підслизовій основі -(glandulae ductus choledochi; glandulae ductus biliaris), які виробляють слиз.