Файл: 1. Предмет та зміст анатомії, сучасні напрями та методи досліджень. Анатомія людини.doc
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 30.11.2023
Просмотров: 417
Скачиваний: 2
ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
У ділянці вічка печінково-підшлункової ампули є м’яз-замикач ампули (m. sphincter ampullae) –
Кровопостачання жовчного міхура і жовчних проток забезпечує жовчноміхурова артерія, що відходить від власної печінкової артерії. Венозна кров відтікає по міхуровій вені у ворітну печінкову вену. Від жовчного міхура лімфа відтікає, як і від печінки, в печінкові, черевні, праві шлункові, воротарні і праві поперекові лімфатичні вузли.
Іннервація: жовчний міхур і жовчні протоки, як і печінку, іннервує автономна частина периферійної нервової системи. По парасимпатичних волокнах блукаючих нервів (Х пара черевних нервів)
92. Підшлункова залоза: розвиток, топографія, будова, іннервація, кровопостачання.
Підшлункова залоза (pancreas) – друга за величиною залоза травної системи Розташована заочеревинно на задній стінці черевної порожнини в надчерев’ї, простягаючись поперечно від дванадцятипалої кишки до воріт селезінки. Попереду від залози розміщений шлунок, позаду – тіла І і ІІ поперекових хребців, нижня порожниста вена, черевна аорта, автономне черевне сплетення, ліва нирка та ліва надниркова залоза. Очеревиною вкрита екстраперитонеально. Очеревина утворює дві зв’язки: (lig. pancreaticocolicum) і (lig. Pancreaticosplenicum) Складається з головки, шийки, тіла і хвоста.
Головка підшлункової залози (cаput pancrеatis) -найширшою частиною, вона підковоподібно охоплена дванадцятипалою кишкою і розташована на рівні І і ІІ поперекових хребців. Правий край утворює (processus uncinatus), спрямований ліворуч. При переході головки в тіло залоза дещо звужується –(collum pancreatis). На нижньому краї шийки -(incisura pancreatis) -проходять верхні брижові артерія і вена. У цьому жолобку верхня брижова вена з’єднується з селезінковою веною і переходить у ворітну печінкову вену.
Позаду у верхній частині щілини проходить спільна жовчна протока, яка нижче з’єднується з протокою підшлункової залози, утворюючи печінково-підшлункову ампулу. Задня поверхня головки підшлункової залози прилягає до правої ниркової вени і артерії та нижньої порожнистої вени, а лівий край гачкуватого відростка – до правої ніжки діафрагми і черевної аорти. До нижньої частини головки прилягають петлі порожньої кишки, що розташовані нижче брижі поперечної ободової кишки.
Тіло підшлункової залози (corpus pancreatis) розміщене на рівні І поперекового хребця. Воно має тригранну форму і відповідно три поверхні: передньоверхню, передньонижню і задню. Ці поверхні відмежовані верхнім, переднім і нижнім краями.
Передньоверхня поверхня (facies anterosuperior) обмежована (margo superior), та (margo anterior). Ця поверхня прилягає до задньої стінки шлунка. На правій частині -(tuber omentale). До переднього краю тіла залози прикріплюється брижа поперечної ободової кишки і зрощені з нею листки великого чепця.
Передньонижня поверхня (facies anteroinferior) тіла залози розташована нижче брижі поперечної ободової кишки, її нижньою межею є нижній край (margo inferior). Праворуч до цієї поверхні прилягає дванадцятипало-порожньокишковий згин, а ліворуч – петлі порожньої кишки і дистальна ділянка поперечної ободової кишки.
Задня поверхня (facies posterior) тіла підшлункової залози обмежована верхнім і нижнім краями, вона не вкрита очеревиною. Ця поверхня прилягає до черевної аорти, автономного черевного сплетення, лівої ниркової вени, а ліворуч – до лівої надниркової залози та лівої нирки. На задній поверхні тіла підшлункової поверхні у відповідних борознах проходять: селезінкова артерія та селезінкова вена.
Хвіст підшлункової залози (cauda pancreatis), що є звуженою її частиною дещо заходить між листки шлунково-селезінкової зв’язки. Кінець хвоста залози підходить до нутрощевої поверхні селезінки нижче і позаду від її воріт. Знизу хвіст залози прилягає до лівого згину ободової кишки
Кровопостачання та іннервація підшлункової залози
Підшлункову залозу кровопостачають передня і задня верхні підшлунково-дванадцятипалокишкові артерії, Капілярні сітки екзокринних і ендокринних структурних елементів не сполучаються між собою. Капіляри збираються у венули, які формують вени, супроводжуючи артерії. Венозна кров по підшлунковозалозових венах потрапляє у селезінкову вену, верхню брижову вену та в інші притоки ворітної печінкової вени (нижню брижову вену, ліву шлункову вену).
Від підшлункової залози лімфа відтікає у підшлунковозалозові, підшлунково-дванадцятипалокишкові, воротарні і поперекові лімфатичні вузли, а потім – у грудну протоку.
Іннервує автономна частина периферійної нервової системи. По парасимпатичних волокнах переважно правого блукаючого нерва (Х черепний нерв),
93. Очеревина: загальна характеристика, листки, брижі, чепці, зв’язки, сумки.
Очеревина (peritoneum) – це тонка прозора пластинка, яка вистеляє внутрішню поверхню стінок черевної порожнини і органи, що в ній розташовані. Щілиноподібний простір- (cavitas peritonealis). Складається з двох шарів – серозної оболонки і підсерозного прошарку. Серозна оболонка (tunica serosa) утворена одношаровим плоским епітелієм – мезотелієм. На поверхні мезотеліоцитів є численні мікроворсинки. Мезотеліоцити виділяють серозну рідину В нормі є приблизно 20–50 см3 серозної рідини.
Виділяють два листки: (peritoneum parietale),та (peritoneum viscerale), Обидва листки очеревини переходять безпосередньо зі стінок черевної порожнини на органи і з органів на стінки черевної порожнини, обмежовуючи очеревинну порожнину. У жінок очеревинна порожнина сполучається з зовнішнім середовищем через маткові труби, порожнину матки і піхву. У чоловіків порожнина очеревини замкнена.
Пристінкова очеревина покриває передню стінку черевної порожнини, вгорі переходить на нижню поверхню діафрагми, а потім на задню та бічні стінки черевної порожнини і на внутрішні органи, а внизу – на стінки й органи тазової порожнини.
Нутрощева очеревина покриває внутрішні органи з усіх боків або частково. У місцях переходу пристінкової очеревини в нутрощеву утворюються подвійні листки очеревини – брижі, зв’язки, складки, закутки, ямки.
У лобковій -(spatium retropubicum) На задній поверхні 5 пупкових складок -(plіca umbilicаlis mеdiana) Парна -(plica umbilicаlis mediаlis) та (plica umbilicаlis laterаlis
Над сечовим міхуром (fossae supravesicаles dеxtra et sinistrа). Присередньо і збоку -(fossae inguinales medialis et lateralis), З боків від сечового міхура - (fossa femoralis). Названі ямки і ділянка пупка та білої лінії живота є “слабкими місцями”
На задній стінці черевної порожнини очеревина покриває органи, розташовані заочеревинно – ретроперитонеально. Це підшлункова залоза, дванадцятипала кишка, нирки, надниркові залози, аорта, нижня порожниста вена, інші судини, нерви, лімфатичні вузли і грудна протока.
з трьох боків, розташовані мезоперитонеально: висхідна і низхідна ободові кишки, середня частина прямої кишки, наповнений сечовий міхур, матка. з усіх боків, розташовані – інтраперитонеально: шлунок, брижова частина тонкої кишки (порожня і клубова кишки), сліпа кишка, червоподібний відросток, поперечна і сигмоподібна ободові кишки, початковий відділ прямої кишки, селезінка, печінка.
Брижі
Деякі органи, що вкриті очеревиною інтраперитонеально, можуть мати ще й брижі (mesenteria). Брижа складається з двох листків очеревини (дублікатури). Між листками брижі та зв’язок, розташовані артерії, вени, лімфатичні судини і лімфатичні вузли, нерви. Місце початку брижі -(radix mesenterii).
Найвище (mesocolon transversum). Вона розміщена поперечно, майже горизонтально, відходить від задньої стінки черевної порожнини на рівні низхідної частини дванадцятипалої кишки, головки і тіла підшлункової залози, лівої нирки, розмежовує очеревинну порожнину на верхній і нижній відділи.
Під нею брижа тонкої кишки (mesenterium), що підходить до порожньої та клубової кишок. Корінь брижі розташований косо, проходить згори донизу, зліва і праворуч.Уздовж кореня брижі проходять верхні брижові артерія і вени, а між листками брижі – гілки цих судин до тонкої кишки, лімфатичні судини і нерви, а також розташовані численні ділянкові лімфатичні вузли, брижа тонкої кишки щільна і товстіша.
(mesocolon sigmoideum) - найвужча вона на своєму початку і на кінці. Корінь брижі проходить косо згори донизу, зліва і направо, перетинає ліві клубовий і великий поперековий м’язи, що розташовані на межовій лінії таза, ліві загальні клубові кровоносні судини і лівий сечовід. Червоподібний відросток сліпої кишки, також має відносно широку брижу червоподібного відростка (mesoappendix).
Зв’язки печінки
До зв’язок печінки (ligamenta hepatis) належать: серпоподібна зв’язка, вінцева зв’язка, права і ліва трикутні зв’язки і печінково-ниркова зв’язка.
Від діафрагми до печінки відходить -(lig. falciforme). Між листками серпоподібної зв’язки проходить -(lig. teres hepatis), обидва листки розходяться відповідно праворуч і ліворуч, утворюючи (lig. coronarium), Поверхня печінки, що розташована між листками вінцевої зв’язки (особливо на діафрагмовій поверхні правої частки печінки) і не вкрита очеревиною, називається голим полем (area nuda). Правий та лівий кінці вінцевої зв’язки -(ligg. trіangulare dextrum et sinistrum).
Між нижнім краєм правої частки печінки і верхнім кінцем правої нирки- (lig. hepatorenale).
Чепці
Листки нутрощевої очеревини, переходячи з одного органа на інший, утворюють малий і великий чепці.
(omentum minus). Ліва найширша частина малого чепця, що підходить до малої кривини шлунка- (lig. hepatogastricum). Між листками цієї зв’язки вздовж малої кривини шлунка проходять праві і ліві шлункові артерії і вени, нерви Права частина малого чепця, кріпиться- (lig. hepatoduodenale). Між двома листками очеревини цієї зв’язки розташовані справа наліво: спільна жовчна протока, ворітна печінкова вена, загальна печінкова артерія та її гілки, нерви, лімфатичні судини та лімфатичні вузли. Правий край печінково-дванадцятипалокишкової зв’язки обмежує (foramеn omentale) Зверху чепцевий отвір обмежовує нутрощева поверхня печінки, а знизу – верхня частина дванадцятипалої кишки. Через чепцевий отвір можна потрапити у правий підпечінковий закуток чепцевої сумки.
Великий чепець
Довга складка, що звисає попереду поперечної ободової кишки і петель тонкої кишки у вигляді фартуха й утворена чотирма листками нутрощевої очеревини.
Між листками великого чепця розміщена жирова клітковина. У дорослої людини листки очеревини великого чепця зростаються, утворюючи дві пластинки – передню і задню, . Передня пластинка починається від великої кривини шлунка, потім з’єднується з задньою пластинкою великого чепця. Обидві ці пластинки зростаються з передньою поверхнею поперечної ободової кишки. Задня пластинка великого чепця зростається з брижею поперечної ободової кишки.
Передня пластинка великого чепця- (lig. gastrocоlicum). Два листки очеревини утворюють -(lig. gastrosplenicum; lig. Gastrolienale), (lig. gastrophrenicum),(lig. phrenicosplenicum).
Вище брижі поперечної ободової кишки обидва листки задньої пластинки великого чепця переходять у пристінкову очеревину задньої стінки черевної порожнини. Верхній листок вкриваючи передню поверхню підшлункової залози, і переходить з задньої стінки черевної порожнини на діафрагму. Нижній листок переходить у верхній листок брижі поперечної ободової кишки.
Похідними великого чепця є -(lig. splenorenale; lig. lienorenale), (lig. pancreaticosplenicum); (lig.pancreaticocolicum), (lig. splenocolicum) і (lig. phrenicocolicum),
94. Зовнішній ніс. Носова порожнина, функціональні частини, іннервація і кровопостачання слизової оболонки.
Початковим відділом верхніх дихальних шляхів і поділяється на зовнішній ніс, порожнину носа та навколоносові пазухи.
Зовнішній ніс розташований посередині обличчя і являє собою кістково-хрящове утворення, що має вигляд піраміди, вкрите шкірою. Верхню ділянку носа -коренем носа, нижче розташована спинка носа, що закінчується його кінчиком. Бічні поверхні утворюють носові схили, що внизу переходять у крила носа. На нижній спинці носові отвори – ніздрі, розділені носової перегородки.
Кістяк носа утворюють парні носові кістки та лобові відростки верхньої щелепи. Верхній край носових кісток з'єднаний швом із лобовою кісткою, медіальні краї – один з одним, а латеральні – з лобовими відростками верхньої щелепи.