Файл: 1. Предмет та зміст анатомії, сучасні напрями та методи досліджень. Анатомія людини.doc
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 30.11.2023
Просмотров: 385
Скачиваний: 2
ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
Склепіння черепа утворене лобовою лускою лобової кістки, тім’яними кістками, потиличною лускою потиличної кістки, лусковою частиною скроневої кістки, бічними відділами великих крил клиноподібної кістки. Передньобоковий відділ склепіння називають скроневою ямкою ( fossa temporalis ), підскроневий гребінь ведокремлює її від підскроневої ямки ( fossa infratemporalis ). На внутрішній поверхні склепіння помітні шви,пальцеподібні втиснення, артеріальні і венозні борозни.
Розрізняють зовнішню і внутрішню основу черепа (basis cranii externa et interna).
Майже в центрі зовнішньої основи є великий отвір, з боків від нього – потиличні виростки ( condyles occipitalis ), Основу виростка пронизує канал під’язикового нерва. Барабанна частина скроневої кістки від соскоподібного відростка відділена барабанно-соскоподібною щілиною. На нижній ділянці скроневої кістки є нижньощелепна ямка, перед нею – суглобовий горбок. Кам’яниста частина скрон. кістки відокремлена від потиличної кістки кам’янисто-потиличною щілиною ( fissure petrooccipitalis ), а від великого крила клинопод. кістки – клино-кам’янистою щілиною ( fissure sphenopetrosa ). На нижній поверхні зовн. основи також є рваний отвір ( foramen lacerum ).
Внутрішня основа черепа У ній виділяють 3 черепні ямки: передню, середню і задню
Передня черепна ямка утворена очноямковими частинами лобових кісток і дірчастою пластинкою решітчастої кістки.
Середня черепна ямка утворена тілом і великими крилами клиноподібної кістки, передньою поверхнею кам’янистої частини і лусковою частиною скроневої кістки.
Задня черепна ямка утворена потиличною кісткою, задньою поверхнею кам’янистих частин скроневих кісток і внутрішньою поверхнею соскоподібних відростків правої та лівої скроневих кісток, а також задня частина клиноподібної кістки і соскоподібні кути тім’яних кісток. На дні задньої ямки є парний яремний отвір, яким закінчується борозна сигмоподібної пазухи. Через отвори проходять: 9,10,11 черепні нерви, виходить внутрішня яремна вена.
Мозковий череп починає утв. на 4-5 тижні ембр. розв. з мезенхіми, У людини склепіння черепа проходить дві стадії: перетинчасту і кісткову, а основа черепа – 3: перетинчасту, хрящову і кісткову.
16. Скронева і підскронева ямки, їх стінки, сполучення, вміст.
Скронева ямка вгорі обмежена верхньою скроневою лінією, збоку виличною дугою, внизу підскроневим гребнем. Виповнена скроневим м’язом.
Підскронева ямка обмежена вгорі підскроневим гребнем; спереду- верхньою щелепою; медіально- латеральною пластинкою крилоподібного відростку клиноподібної кістки; латерально – гілкою нижньої щелепи. Виповнена крилоподібними м’язами, судинними сплетеннями. Сполучення: з очною ямкою, з крилопіднебінною ямкою.
17. Крилопіднебінна ямка: стінки, сполучення, вміст.
Крилопіднебінна ямка знаходиться між верхньощелепним горбом, прямовисною пластинкою піднебінної кістки та крилоподібним відростком клиноподібної кістки. Ямка з'єднується з рваним отвором, середньою черепною ямою (крізь круглий отвір), носовою порожниною (через клинопіднебінний отвір) та очною ямкою (через нижню очноямкову щілину). Зовні клинопіднебінна ямка продовжується у підвискову ямку. У крилопіднебінній ямці є багато жирової тканини, де лежить однойменний парасимпатичний вузол і проходять судини та нерви.
18. Очна ямка: стінки, сполучення, їх призначення, вміст.
Розрізняють чотири стінки орбіти: верхня стінка - орбітальною частиною лобової кістки і малим крилом клиноподібної кістки; нижня стінка - орбітальною поверхнею верхньої щелепи і виличною кісткою; ззаду – орбітальним відростком піднебінної кістки; медіальна стінка - лобовим відростком верхньої щелепи, слізною кісткою, орбітальною пластинкою решітчастої кістки і тілом клиноподібної кістки; латеральна стінка - орбітальною поверхнею великого крила клиноподібної кістки і виличною кісткою.
Орбіта з'єднується: через носослізний канал (canаlis nasolacrimalis) з носовою порожниною; через підорбітальний канал з ікловою ямкою; через нижню орбітальну щілину з підвисковою та крилопіднебінною ямками; через зоровий канал і верхню орбітальну щілину зі середньою черепною ямкою; через задній решітчастий отвір з носовою порожниною; через передній решітчастий отвір з передньою черепною ямкою; через виличний канал з висковою ямкою. З допомогою з’єднань можливе розповсюдження інфекції. В очній ямці розміщується очне яблуко, жирова клітковина, судини та нерви.
19. Носова порожнина: стінки, носові ходи, сполучення.
Верхня стінка кісткової носової порожнини утворена носовими кістками, носовою частиною лобової кістки, дірчастою пластинкою решітчастої кістки і нижньою поверхнею тіла клиноподібної кістки. Зверху в носову порожнину звисають лабіринти решітчастої кістки.
Нижня стінка кісткової носової порожнини утворена кістковим піднебінням, що складається з піднебінних відростків верхніх щелеп і горизонтальних пластинок піднебінних кісток.
Бічну стінку кісткової носової порожнини утворює: носова поверхня тіла і лобовий відросток верхньої щелепи, носова кістка, сльозова кістка, решітчастий лабіринт решітчастої кістки, перпендикулярна пластинка піднебінної кістки, присередня пластинка крилоподібного відростка клиноподібної кістки.
Носові раковини розділяють бічний відділ правої і лівої половин кісткової носової порожнини на три щілини – верхній, середній і нижній носові ходи.
meatus nasi superior проходить між верхньою і середньою носовими раковинами, в нього відкриваються задні решітчасті комірки. Над задньою ділянкою -recessus sphenoethmoidalis в який відкривається отвір клиноподібної пазухи.
meatus nasi medius проходить між середньою і нижньою носовими раковинами, у нього відкриваються передні і середні решітчасті комірки, отвір лобової пазухи за допомогою решітчастої лійки, верхньощелепна пазуха через верхньощелепний розтвір. Через foramen sphenopalatinum.
meatus nasi inferior найдовший і найширший, у передній відділ цього ходу відкривається (canalis nasolacrimalis, який починається в орбіті від ямки сльозового мішка.
20. З’єднання кісток черепа: класифікація, будова, вікові особливості.
Між кістками черепа є неперервні з’єднання у вигляді швів (в старечому віці більшість з них зазнає скостеніння) і перервні (суглоби). Розрізняють три види швів:
1. Зубчастий шов: а) вінцевий б) стрілоподібний в) лямбдоподібний.
2. Лускоподібний шов
3. Гладкий шов.
Скроне-нижньощелепний суглоб утворений головкою нижньої щелепи і суглобовою ямкою скроневої кістки. Всередині суглоба є диск, який розділяє суглобову порожнину на два поверхи (верхній та нижній). За будовою комбінованим, за формою — виростковим, за функцією — двохосьовим, рухи нижньої щелепи, як опускання і піднімання, рухи вправо і вліво, вперед і назад.
21. Скронево-нижньощелепний суглоб: будова, м’язи, що на нього діють, іннервація, кровопостачання.
належить до суглобів "м’язевого" типу - це парний, комбінований, інконгруентний суглоб, артикулюючі поверхні якого утворені суглобовими головками нижньої щелепи та суглобовими поверхнями скроневих кісток. Артикулюючі поверхні суглобових головок нижньої щелепи мають випуклу форму та злегка нахилені вперед по відношенню до шийок. Між двома артикулюючими поверхнями міститься суглобовий диск, що має волокнисту структуру.
Рухи: жувальний, скроневий, медіальний крилоподібний, латеральний крилоподібний, щелепно-під’язиковий, підборідно-під’язиковий, двобрю-шний м’язи.
Іннервація: трійчастий нерв (забезпечує чутливість м’яких тканин лицьової частини); нижньощелепний (виходить з черепа біля зчленування крізь нижню поверхню скроневої кістки); вушно-скроневий і жувальний (забезпечують чутливість і іннервацію оболонок суглоба).
Кровопостачання: зовнішня сонна артерія, живить поверхнева скронева артерія, верхні і задні відділи суглоба отримують кровопостачання від окремо розташованих, дрібних судин. Відтік до занижньощелепної вени.
22. Хребтовий стовп: будова хребців, типи з’єднання між хребцями. З’єднання 1 шийного хребця із черепом. Вигини хребтового стовпа.
Хребець складається з тіла хребця. За тілом розташовується дуга хребця. Тіло і дуга обмежують хребцевий отвір. Отвори формують хребтовий канал, де розташований спинний мозок. Хребці мають відростки. І шийний хребець – атлант (atlas) не має тіла, остистого і суглобових відростків. Форма його кільцеподібна. З боків І хребця розташовані бічні маси атланта, до яких приєднані передня і задня дуги атланта, утворюючи великий круглий хребцевий отвір.
Між хребцями є всі види з’єднання, а саме:
-синдесмози – наприклад, передня та задня поздовжні зв’язки, а також жовта зв’язка між дугами хребців (синеластоз);
-синхондрози – це диски між тілами хребців;
-синостози – це крижові хребці, які зрослися в одну крижову кістку;
-діартрози – це суглоби, які утворені при зчленуванні верхніх суглобових відростків хребця, що лежить нижче, з нижніми суглобовими відростками хребця, що розташований вище. За будовою ці суглоби комбіновані, за формою плоскі, за функцією багатоосьові, але малорухомі. Тіла двох сусідніх хребців з’єднуються між собою за допомогою міжхребцевих дисків.
Атланто – потиличний суглоб, articulatio atlantooccipitalis, відноситься до виросткових суглобів;. Обидві пари зчленованих поверхонь заключені в окремі суглобові капсули, але здійснюють рух одночасно, утворюючи єдиний комбінований суглоб. Допоміжні зв’язки: 1) передня атлантопотилична мембрана
2) задня атлантопотилична мембрана
рухи навколо двох осей: фронтальної і сагітальної.
У людини хребетний стовп складається з 33-34 хребців. Останні 9 хребців зростаються і утворюють крижову та куприкову кістки.
Відділи хребта; шийний (складається з 7 хребців), грудний (з 12), поперековий (з 5), крижовий (з 5), куприковий (з 4-5).
Хребет дорослої людини має вигини.
Розрізняють вигини фізіологічні та патологічні.
До фізіологічних належать: 1) лордоз - шийний і поперековий. 2) кіфоз -грудний та крижовий.
У людей в нормі є також невеликий вигин хребта вбік — сколіоз.
23. Грудна клітка: будова кісток, що її утворюють. З’єднання ребер із грудниною та із хребцями.
Грудна клітка — утворюється грудиною, ребрами, грудним відділом хребта.
І ребро, на відміну від інших, розташоване горизонтально, має верхню і нижню поверхні, внутрішній і зовнішній краї. На верхній поверхні є горбок переднього драбинчастого м'яза. Позаду проходить борозна підключичної артерії, спереду – борозна підключичної вени. На І ребрі його кут збігається з горбком.
Груднинно–реброві суглоби є плоский, простий, тривісний. Суглобові поверхні: реброва вирізка груднини, грудинний кінець ребра. Рухи навколо: вертикальної, стрілової, лобової осі. малорухомим, в якому відбуваються: піднімання ребер; опускання ребер.
Допоміжний апарат: внутрішньосуглобова груднинно–реброва зв’язка, променисті груднинно–реброві зв’язки; перетинка груднини; реброво–мечоподібні зв’язки.
Міжхрящові суглоби- знаходяться між ребровими хрящами VII – X ребер. Передні кінці цих ребер, не досягаючи груднини, з’єднуються кожний з хрящем розміщеного вище ребра з допомогою сполучної тканини.
