Файл: Тема Зовнішньоекономічні контракти й особливості відображення інформації в системі бухгалтерському обліку.doc
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 04.12.2023
Просмотров: 51
Скачиваний: 1
ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
під продавця до покупця;
• умови по оформленню документів;
• умови передачі - приймання товарів.
Всі умови постачання, що входять в "ІНКОТЕРМС" на 4 групи, починаючи з умов, по яких практично вся відповідальність покладається на покупця, і закінчуючи тими, по яких усі витрати й ризики несе продавець.
Перша група /Е - умова/ під назвою «Франко-завод», «Франко- Підприємство» передбачає покладання обов'язків на продавця по відпустці товару покупцеві безпосередньо на своєму складі. З моменту передачі товарів покупцеві переходить ризик випадкового знищення товару і він несе всі витрати, пов'язанні з їх перевезенням: навантаження, транспортування, страхування товару, здійснює декларування зазначених товарів на митниці, оплачує мита.
Друга група /F- умови/ - передбачає виконання зобов'язань і відповідальність продавця до моменту передачі вантажу транспортним коштам, вказаним покупцем, і передачі товару основному перевізнику. Основний вигляд транспорту оплачується покупцем. В умовах групи Р це зазначено точного опису процедури здачі-приймання товару. Тому при укладанні контракту слід як найдетальніше відображати процедуру передачі товару з метою запобігання непорозумінь. Ця група має наступні різновиди:
FСА - "Франко-перевізник", "Франко вагон/платформа", "Франко/місто";
FАS /ФАС/ - "Франко вздовж борта/судна", "Франко-борт/порт відвантаження;
FОВ /ФОБ/ - "Франко-борт".
Третя група /С-умови/передбачає виконання зобов'язань продавцем по постачанню товару за свій рахунок у порт призначення, визначеного покупцем. При цьому продавець не несе відповідальності за втрати й пошкодження вантажу, та інші додаткові витрати після передачі вантажу основному перевізнику. По умовам цієї групи слід чітко розмежувати пункт передачі товару від продавця до перевізника, і особливо зважити на додаткові зобов'язання, які можуть змінити суті умови, але звести їх нанівець. Ця група
має також декілька різновидів, у т.ч.:
СFR /СФР/ - "Вартість і фрахт" ;
СІF /СИФ/ - "Вартість, страховка й фрахт" /порт призначення вказаний/;
СРТ /СПТ/ - "Перевезення оплачене до..." /місце призначення указано/;
СІР /СІП/ - "Перевезення й страховка оплачені до..." /місце призначення вказано/.
У четверту групу /Д — умови/входять умови, згідно з якими продавець повністю бере на себе всі ризики і несе всі витрати, пов'язані з доставкою вантажу в порт призначення. Ця група складається з наступних різновидів умов:
DЕС /ДЕС/ - "Постачання франко-судно", "Постачання франко /міста", /місце призначення вказане/;
DЕQ /ДЕК/ - "Постачання фрахт-причал" /мито сплачено/;
DАF /ДАФ/ - "Постачання франко-кордон" /місце призначення указано/;
DDU /ДДУ/ - "Постачання, мито не сплачене" /місце призначення вказане/;
DDP /ДДП/- "Поставлено, мито сплачене" /місце призначення вказане/.
Від базисних умов контракту залежать міра ризику по відшкодуванню вартості втрат вантажу або порушення його якості, а також величина витрат, пов'язаних із доставкою товару від продавця до покупця, митних зборів, податків, і в кінцевому результаті розмір ціни на цей товар.
Характеризуючи обов’язки продавця в залежності від базисних умов постачання, їх можна класифікувати таким чином: група Е - відпустка товару; група F - передача основному перевізнику, основні витрати по перевезенню не оплачені; група С - передача основному перевізнику, основні витрати по перевезенню оплачені; група D - постачання товару.
Група Е і група F відрізняються по обов'язках продавця по доставці товару. Групи С і D у цьому відношенні однакові: продавець доставляє товар у місце призначення і несе всі витрати по транспортуванню вантажу. Відмінність цих груп між собою - у відповідальності за ризик загибелі або пошкодження вантажу. У групі С- ця відповідальність на покупці, у групі
D - на продавці.
Якщо в контексті є пункти, що суперечать умовам "ІНКОТЕРМС", то ці пункти мають більшу юридичну силу, оскільки умови "ІНКОТЕРМС" втрачають цінність.
Особливості відображення інформації зовнішньоекономічних договорів в системі бухгалтерського обліку
Експортно-імпортні операції з погляду предмета зовнішньоекономічного договору (контракту) можна розділити на три групи: операції по руху товарів; операції по наданню робіт і послуг; операції по руху капіталів.
Облік операцій по руху товарів, наданню робіт і послуг - це облік традиційних у зовнішньоекономічній діяльності операцій експорту, імпорту, реекспорту, реімпорту, бартеру.
Облік руху капіталів - це облік інвестицій, у тому числі придбання й продаж цінних паперів, а також надання й одержання фінансових (банківських) кредитів із терміном більш, чим 90 днів.
Зовнішньоторговельні постачання товарів є одним із видів зовнішньоторговельних операцій і являють собою процес купівлі-продажу, здійснюваний між покупцями, продавцями й посередниками в різних країнах. У залежності від виду здійснюваних зовнішньоторговельних постачань, тобто напрямку торгівлі, резидент України може бути експортером або імпортером.
Вид зовнішньоторговельних постачань визначається напрямком торгівлі, а виходить, існують два види зовнішньоторговельних постачань: експорт та імпорт. Реекспорт і реімпорт є різновидом експортно-імпортних постачань і, як правило, є логічним продовженням раніше здійснених експорту й імпорту товарів.
Сутність експортно-імпортних операцій по постачаннях товарів виражена в наступних функціях: організація й обслуговування зовнішньоторговельного обміну товарів; визнання на світовому ринку споживчої вартості товарів; організація міжнародного грошового обігу.
Організація розрахунків по зовнішньоторговельним постачанням обумовлено: видом зовнішньоторговельного постачання; видом зв'язку між експортером і імпортером - прямий та непрямий - через посередника; умовами зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу - базисні умови постачань та фінансові умови розрахунків.
На організацію обліку експортно-імпортних операцій по постачанню товарів впливають умови їхнього здійснення або вид цих операцій.
В зовнішньоекономічній діяльності здійснюються наступні види експортно-імпортних операцій по постачанню товарів: у рахунок міжурядових угод; у межах державного контракту; на умовах державного кредиту; на умовах комерційного кредиту або в рахунок відстрочки платежу; на умовах компенсаційної угоди; на умовах бартерного контракту; у рахунок падання допомоги.
Вид зв'язку між експортером (постачальником) та імпортером (покупцем) визначає спосіб практичного здійснення конкретного виду постачань, називаний у міжнародній торговельній практиці "методом постачання". У міжнародній торговельній практиці використовується два основних методи здійснення цих постачань: прямій і непрямий. Посередники беруть на себе численні функції по покупці і реалізації товарів. З ними можуть бути укладені наступні види договорів: постачання, комісії, доручення на надання посередником різного роду послуг. За послуги посередник одержує винагороду в погоджених розмірах. Вибір форми договору визначається рядом факторів, але в першу чергу вибір залежить від статусу посередника й повноважень, якими він наділяється. Це у свою чергу впливає на предмет експортно-імпортних операцій по постачанню товарів. В одному випадку з посередником може бути укладений договір постачання, що не є зовнішньоекономічним договором, а з іншої сторони договір - доручення або договір - комісії. Останні припускають укладання договору і з іноземним контрагентом. Якщо за умовами договору комісіонер робить ввіз-вивіз товарів, то йому доручається оформляти операції по пропуску цих товарів через митний кордон. Таким чином, операції ввозу - вивозу через митний кордон по таких операціях в експортера або імпортера може ні бути, оскільки ці операції здійснені посередником.
Базисні умови постачань - це сукупність умов доставки товарів від продавця до покупця. Базисні умови постачань можна охарактеризувати як форма постачань. В залежності від базисних умов постачань товарів в експортера та імпортера формуються операції, пов'язані з доставкою товарів згідно із зовнішньоекономічним договором (контрактом).
Фінансові умови розрахунків також впливають на характер і кількість операцій у контрагентів, оскільки містять у собі: способи, умови, засоби платежу й форми розрахунків.
Таким чином, здійснення експортно-імпортних операцій по постачанню
товарів та наявність об'єктів обліку по них обумовлено численними факторами.
Предметом обліку експортно-імпортних операційпо постачанню товарів є сукупність об'єктів обліку в процесі їхнього здійснення, що розкривають їх зміст. Об'єкти обліку досліджуваних операцій можна згрупувати у 2 групи:
Ліцензування й квотування також є невід'ємною частиною здійснення експортно-імпортних операцій, включаючи бартерні. Ліцензуванню підлягають тільки визначені види товарів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністром України щорічно, а також експортно-імпортні операції, по яких перевищені законодавчо встановлені терміни розрахунків.
Розрахунки між резидентом і нерезидентом здійснюються тільки через уповноважені банки, у яких як засіб платежу використовується іноземна валюта. Для здійснення таких розрахунків одержувати індивідуальну ліцензію не потрібно.
Розрахунки між резидентом і нерезидентом можуть здійснюватися й у валюті України (у гривнях), однак обов'язковою умовою для проведення таких розрахунків є одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України. Крім того, одержання юридичними особами резидентами індивідуальної ліцензії вимагає здійснення деяких експортно-імпортних операцій.
Особливістю зовнішньоторговельних постачань є, насамперед, те, що товари в таких угодах "перетинають" кордон однієї держави. Зовнішньоторговельні постачання вважаються здійсненими, якщо товар, обговорений у контракті, доставлений у пункт призначення, що можливо після виконання передбачених законодавством митних формальностей і процедур, тобто митного оформлення вантажу. Це спричиняє необхідність реєстрації суб'єктів зовнішньоторговельних поставок у митних органах для їх обліку як учасників зовнішньоекономічної діяльності.
• умови по оформленню документів;
• умови передачі - приймання товарів.
Всі умови постачання, що входять в "ІНКОТЕРМС" на 4 групи, починаючи з умов, по яких практично вся відповідальність покладається на покупця, і закінчуючи тими, по яких усі витрати й ризики несе продавець.
Перша група /Е - умова/ під назвою «Франко-завод», «Франко- Підприємство» передбачає покладання обов'язків на продавця по відпустці товару покупцеві безпосередньо на своєму складі. З моменту передачі товарів покупцеві переходить ризик випадкового знищення товару і він несе всі витрати, пов'язанні з їх перевезенням: навантаження, транспортування, страхування товару, здійснює декларування зазначених товарів на митниці, оплачує мита.
Друга група /F- умови/ - передбачає виконання зобов'язань і відповідальність продавця до моменту передачі вантажу транспортним коштам, вказаним покупцем, і передачі товару основному перевізнику. Основний вигляд транспорту оплачується покупцем. В умовах групи Р це зазначено точного опису процедури здачі-приймання товару. Тому при укладанні контракту слід як найдетальніше відображати процедуру передачі товару з метою запобігання непорозумінь. Ця група має наступні різновиди:
FСА - "Франко-перевізник", "Франко вагон/платформа", "Франко/місто";
FАS /ФАС/ - "Франко вздовж борта/судна", "Франко-борт/порт відвантаження;
FОВ /ФОБ/ - "Франко-борт".
Третя група /С-умови/передбачає виконання зобов'язань продавцем по постачанню товару за свій рахунок у порт призначення, визначеного покупцем. При цьому продавець не несе відповідальності за втрати й пошкодження вантажу, та інші додаткові витрати після передачі вантажу основному перевізнику. По умовам цієї групи слід чітко розмежувати пункт передачі товару від продавця до перевізника, і особливо зважити на додаткові зобов'язання, які можуть змінити суті умови, але звести їх нанівець. Ця група
має також декілька різновидів, у т.ч.:
СFR /СФР/ - "Вартість і фрахт" ;
СІF /СИФ/ - "Вартість, страховка й фрахт" /порт призначення вказаний/;
СРТ /СПТ/ - "Перевезення оплачене до..." /місце призначення указано/;
СІР /СІП/ - "Перевезення й страховка оплачені до..." /місце призначення вказано/.
У четверту групу /Д — умови/входять умови, згідно з якими продавець повністю бере на себе всі ризики і несе всі витрати, пов'язані з доставкою вантажу в порт призначення. Ця група складається з наступних різновидів умов:
DЕС /ДЕС/ - "Постачання франко-судно", "Постачання франко /міста", /місце призначення вказане/;
DЕQ /ДЕК/ - "Постачання фрахт-причал" /мито сплачено/;
DАF /ДАФ/ - "Постачання франко-кордон" /місце призначення указано/;
DDU /ДДУ/ - "Постачання, мито не сплачене" /місце призначення вказане/;
DDP /ДДП/- "Поставлено, мито сплачене" /місце призначення вказане/.
Від базисних умов контракту залежать міра ризику по відшкодуванню вартості втрат вантажу або порушення його якості, а також величина витрат, пов'язаних із доставкою товару від продавця до покупця, митних зборів, податків, і в кінцевому результаті розмір ціни на цей товар.
Характеризуючи обов’язки продавця в залежності від базисних умов постачання, їх можна класифікувати таким чином: група Е - відпустка товару; група F - передача основному перевізнику, основні витрати по перевезенню не оплачені; група С - передача основному перевізнику, основні витрати по перевезенню оплачені; група D - постачання товару.
Група Е і група F відрізняються по обов'язках продавця по доставці товару. Групи С і D у цьому відношенні однакові: продавець доставляє товар у місце призначення і несе всі витрати по транспортуванню вантажу. Відмінність цих груп між собою - у відповідальності за ризик загибелі або пошкодження вантажу. У групі С- ця відповідальність на покупці, у групі
D - на продавці.
Якщо в контексті є пункти, що суперечать умовам "ІНКОТЕРМС", то ці пункти мають більшу юридичну силу, оскільки умови "ІНКОТЕРМС" втрачають цінність.
Особливості відображення інформації зовнішньоекономічних договорів в системі бухгалтерського обліку
Експортно-імпортні операції з погляду предмета зовнішньоекономічного договору (контракту) можна розділити на три групи: операції по руху товарів; операції по наданню робіт і послуг; операції по руху капіталів.
Облік операцій по руху товарів, наданню робіт і послуг - це облік традиційних у зовнішньоекономічній діяльності операцій експорту, імпорту, реекспорту, реімпорту, бартеру.
Облік руху капіталів - це облік інвестицій, у тому числі придбання й продаж цінних паперів, а також надання й одержання фінансових (банківських) кредитів із терміном більш, чим 90 днів.
Зовнішньоторговельні постачання товарів є одним із видів зовнішньоторговельних операцій і являють собою процес купівлі-продажу, здійснюваний між покупцями, продавцями й посередниками в різних країнах. У залежності від виду здійснюваних зовнішньоторговельних постачань, тобто напрямку торгівлі, резидент України може бути експортером або імпортером.
Вид зовнішньоторговельних постачань визначається напрямком торгівлі, а виходить, існують два види зовнішньоторговельних постачань: експорт та імпорт. Реекспорт і реімпорт є різновидом експортно-імпортних постачань і, як правило, є логічним продовженням раніше здійснених експорту й імпорту товарів.
Сутність експортно-імпортних операцій по постачаннях товарів виражена в наступних функціях: організація й обслуговування зовнішньоторговельного обміну товарів; визнання на світовому ринку споживчої вартості товарів; організація міжнародного грошового обігу.
Організація розрахунків по зовнішньоторговельним постачанням обумовлено: видом зовнішньоторговельного постачання; видом зв'язку між експортером і імпортером - прямий та непрямий - через посередника; умовами зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу - базисні умови постачань та фінансові умови розрахунків.
На організацію обліку експортно-імпортних операцій по постачанню товарів впливають умови їхнього здійснення або вид цих операцій.
В зовнішньоекономічній діяльності здійснюються наступні види експортно-імпортних операцій по постачанню товарів: у рахунок міжурядових угод; у межах державного контракту; на умовах державного кредиту; на умовах комерційного кредиту або в рахунок відстрочки платежу; на умовах компенсаційної угоди; на умовах бартерного контракту; у рахунок падання допомоги.
Вид зв'язку між експортером (постачальником) та імпортером (покупцем) визначає спосіб практичного здійснення конкретного виду постачань, називаний у міжнародній торговельній практиці "методом постачання". У міжнародній торговельній практиці використовується два основних методи здійснення цих постачань: прямій і непрямий. Посередники беруть на себе численні функції по покупці і реалізації товарів. З ними можуть бути укладені наступні види договорів: постачання, комісії, доручення на надання посередником різного роду послуг. За послуги посередник одержує винагороду в погоджених розмірах. Вибір форми договору визначається рядом факторів, але в першу чергу вибір залежить від статусу посередника й повноважень, якими він наділяється. Це у свою чергу впливає на предмет експортно-імпортних операцій по постачанню товарів. В одному випадку з посередником може бути укладений договір постачання, що не є зовнішньоекономічним договором, а з іншої сторони договір - доручення або договір - комісії. Останні припускають укладання договору і з іноземним контрагентом. Якщо за умовами договору комісіонер робить ввіз-вивіз товарів, то йому доручається оформляти операції по пропуску цих товарів через митний кордон. Таким чином, операції ввозу - вивозу через митний кордон по таких операціях в експортера або імпортера може ні бути, оскільки ці операції здійснені посередником.
Базисні умови постачань - це сукупність умов доставки товарів від продавця до покупця. Базисні умови постачань можна охарактеризувати як форма постачань. В залежності від базисних умов постачань товарів в експортера та імпортера формуються операції, пов'язані з доставкою товарів згідно із зовнішньоекономічним договором (контрактом).
Фінансові умови розрахунків також впливають на характер і кількість операцій у контрагентів, оскільки містять у собі: способи, умови, засоби платежу й форми розрахунків.
Таким чином, здійснення експортно-імпортних операцій по постачанню
товарів та наявність об'єктів обліку по них обумовлено численними факторами.
Предметом обліку експортно-імпортних операційпо постачанню товарів є сукупність об'єктів обліку в процесі їхнього здійснення, що розкривають їх зміст. Об'єкти обліку досліджуваних операцій можна згрупувати у 2 групи:
-
перша група - експортовані й імпортовані товари, що забезпечують здійснення цих постачань; -
друга - операції продажу і вивозу експортованих і покупки й ввозу імпортованих товарів і розрахунків по них у процесі здійснення цих операцій, обумовлені видом зовнішньоторговельного постачання, видом зв'язку між експортером і імпортером, умовами зовнішньоекономічного договору закупівлі-продажу й організаційних форм торгівлі.
Ліцензування й квотування також є невід'ємною частиною здійснення експортно-імпортних операцій, включаючи бартерні. Ліцензуванню підлягають тільки визначені види товарів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністром України щорічно, а також експортно-імпортні операції, по яких перевищені законодавчо встановлені терміни розрахунків.
Розрахунки між резидентом і нерезидентом здійснюються тільки через уповноважені банки, у яких як засіб платежу використовується іноземна валюта. Для здійснення таких розрахунків одержувати індивідуальну ліцензію не потрібно.
Розрахунки між резидентом і нерезидентом можуть здійснюватися й у валюті України (у гривнях), однак обов'язковою умовою для проведення таких розрахунків є одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України. Крім того, одержання юридичними особами резидентами індивідуальної ліцензії вимагає здійснення деяких експортно-імпортних операцій.
Особливістю зовнішньоторговельних постачань є, насамперед, те, що товари в таких угодах "перетинають" кордон однієї держави. Зовнішньоторговельні постачання вважаються здійсненими, якщо товар, обговорений у контракті, доставлений у пункт призначення, що можливо після виконання передбачених законодавством митних формальностей і процедур, тобто митного оформлення вантажу. Це спричиняє необхідність реєстрації суб'єктів зовнішньоторговельних поставок у митних органах для їх обліку як учасників зовнішньоекономічної діяльності.