Файл: 207 Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, 2, 2018 удк 330. 161.pdf

217
Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 2, 2018
відбір найбільш свідомої частини індивідів і створення для них умов з реалізації кампаній громадського спротиву корупції.
Кризові явища в економіці та нерозвиненість малого і середнього бізнесу створюють ґрунт для розвитку корупції перш за все тому, що призводять до масового безробіття та зниження рівня соціального захисту населення. Так, на початку 2018 року рівень безробіття серед населення працездатного віку складав 9,9%. Тобто, у пошуках роботи перебував кожен 10-й працездатний громадянин. У такому випадку з‘являється масова корупція при працевлаштуванні і укладанні трудових контрактів. Найбільша небезпека полягає у тому, що вона вражає не лише державну сферу, а і приватні компанії.
Схильні до наживи менеджери починають створювати для себе умови щодо отримання незаконних прибутків. Це стимулюється налаштованістю свідомості працівника приватного бізнесу, основним завданням якого є максимізація прибутків. Лише відбувається часткова підміна понять – від максимізації прибутків компанії, що прямо впливає на доходи даного індивіда, він переходить до отримання зисків в обхід усіх інституційних утворень. Якщо не відбувається покарання, то отримання незаконного прибутку стимулює утворення нових корупційних схем, і у приватному бізнесі також починають розвиватися процеси хабарництва та відкатів при формуванні замовлень і укладанні контрактів купівлі-продажу (особливо товарів стійко високого попиту та ресурсних товарів). Вище ми вже згадували певні обставини, що мають місце на приватизованих підприємствах енергетичної галузі, зокрема у стосунках з населенням та юридичними особами при підключеннях до систем електро- та газопостачання. Важливо відзначити, що у таких ситуаціях однаково незацікавлені як суспільний союз – держава, так і власники бізнесу.
Тому найкращим політичним кроком держави було б створення клімату взаємної довіри із власниками бізнесу з метою спільних антикорупційних дій у приватному секторі.

218
Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 2, 2018
Дуже близькою до охарактеризованого є проблема обмеженого набору ресурсів суб‘єктів. Розпорядник обмежених ресурсів – чи то державний чиновник, чи концесіонер, чи будь-яка інша особа – володіє дискреційними повноваженнями при їх розподілі. Це стає важливою причиною корупції, оскільки відкриває можливості незаконного збагачення. При цьому у випадку з ресурсами утворюються цілі взаємопов‘язані корупційні мережі, які охоплюють вищі ешелони влади, менеджмент приватних компаній, середні ланки державного управління. Різниця з попередньою причиною полягає лише в тому, що коло пересічних громадян, які стикаються з корупцією через обмеженість ресурсів, є значно вужчим. Оскільки власники приватного бізнесу добре розуміють неможливість збільшення обсягів окремих ресурсів та розширення доступу до них, то не варто сподіватися на взаєморозуміння з ними у питаннях боротьби з корупцією такого роду. Тут державні антикорупційні органи повинні покладатися на власні сили та єдино можливого союзника – громадський контроль.
Однією з головних причин корупції, яка є не лише самостійним генеруючим чинником, а і значною мірою сприяє викривленню свідомості
індивідів щодо оцінки корупційних процесів і явищ, унеможливлює громадський спротив і громадський контроль, слід, на нашу думку, вважати низький рівень доходів державних службовців та працівників установ публічного сектору. Так звана «корупція через злидні» помилково оцінюється окремими авторами як найбільш безпечний вид цього правопорушення. Така думка обґрунтовується тим, що корупційні дії вчинялися через матеріальну безвихідь і збіг обставин, але при цьому багато хто із суб‘єктів є справжнім патріотом та має високий моральний рівень. Однак, проблема полягає в тому, що відбувається психологічне звикання індивідів до незаконних доходів. Якщо зважити на те, що мова йде про сфери діяльності, які стосуються найширшого кола споживачів певних послуг, то дана причина корупції породжує чи не

219
Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 2, 2018
найбільш відчутні і явні наслідки як для суспільства в цілому, так і для окремих
індивідів.
У 2015 році міжнародна організація Transparency International спільно з
Укрпоштою провела опитування в
Україні та склала рейтинг найкорумпованіших видів діяльності [1]. Серед них, зокрема, виявилися освіта, медицина, фіскальна сфера, з якими часто контактує майже кожен громадянин.
До інших названих сфер (приватизації землі, суду, оборони, житлово- комунальної у питаннях автономного опалення, тощо) традиційно має відношення обмеженіше коло індивідів. З 2015 року ситуація, на нашу думку, не зазнала кардинальних змін. Тому проаналізуємо названу нами причину корупції саме у системах освіти, медицини та фіскальної служби.
Так, на початок 2018 року заробітна плата вихователів дитячих садочків складала від 3600 до 5500 грн. (тобто приблизно 116-177 євро); вчителів шкіл – від 6500 до 8500 грн. (209-274 євро) зі всіма можливими надбавками, які, до речі, не у всіх закладах виплачуються; викладачів вищих закладів освіти – 8500 грн. для доцента (274 євро) та 11500 грн. для професора (370 євро); лікарів – від
4000 грн. до 8500 грн. (129-274 євро), працівників фіскальної служби – з урахуванням премій у середньому від 10000 грн. у регіонах до 12000грн. в центральному апараті (322-387 євро).
Для порівняння – мінімальна заробітна плата у країнах східної Європи, рівень цін у яких на продукти харчування приблизно дорівнює українському, а на одежу та взуття подекуди і нижчий, складає 400-500 євро. Зокрема, у Литві –
400 євро, Румунії – 408 євро, Латвії – 430 євро, Угорщині – 445 євро, Хорватії –
462 євро, Чехії – 478 євро, Словаччині – 480 євро, Естонії – 500 євро, Польщі –
503 євро. Тобто, заробітна плата висококваліфікованих правників усіх названих сфер в Україні приблизно в 1,5-4 рази нижча мінімальної заробітної плати у названих країнах. Отже, український професор та податковий інспектор за свою працю отримує майже в 1,5 рази менше польської прибиральниці чи двірника, а

220
Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 2, 2018
лікар – приблизно у два рази. Такою низькою винагородою держава провокує громадян на використання службового становища та неправомірні дії.
У даному випадку слід вести мову першочергово не про боротьбу з корупцією, а про реформування перерозподільної системи (зокрема, системи державних фінансів). У випадку її перелаштування на цивілізовані умови функціонування більша частина питань, пов‘язаних із корупцією, відпаде сама по собі.
Висновки. Таким чином, на нашу думку, основними причинами корупції в Україні є економічні. Шляхи їх подолання слід шукати не стільки у силових методах, скільки через засоби реформування перерозподільної системи
(особливо щодо нівелювання економічних чинників). За умови ж паралельного застосування масово-роз‘яснювальних і культурно-просвітницьких методів роботи з населенням, громадського контролю та силового впливу на порушників законодавства можна вести мову про комплексну антикорупційну політику. Важливо, щоб антикорупційна стратегія держави на найближчий період включала усі названі складові.
Cписок джерел:
1.
Transparency International назвала найбільш корумповані сфери діяльності в Україні. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.unian.ua/society/1207321-transparency-international-nazvala-naybilsh- korumpovani-sferi-diyalnosti-v-ukrajini.html
2.
Закон України «Про запобігання корупції». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 3.
Клімова С.М. Організація запобігання та протидії корупції в
Україні: навчальний посібник / С.М. Клімова, Т.В. Ковальова. – Харків: 2012. –
283с.
4.
Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку: прийнятий 34-ю сесією Генеральної асамблеї ООН 17 груд. 1979 р. // Документ
ООН А/34/46, ООН, 1980. – С. 208–240.
5.
Корупція: поняття, сутність, типологія. - [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://studopedia.com.ua/1_38408_koruptsiya-ponyattya-sutnist- tipologiya.html

221
Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 2, 2018
6.
Корупція: теоретико-методологічні засади дослідження. – Львів:
2011, - С. 220с.
7.
Невмержицький Є.В. Корупція в Україні: причини, наслідки, механізми протидії: монографія / Є.В. Невмержицький. – К.: 2008. – 368с.
8.
Новохатній О. Соціальна сутність корупції. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dp.dsns.gov.ua/ua/Ostanni-novini/12596.html
9.
Політова А.С. Поняття корупції: проблеми визначення / А.С.
Політова // Порівняльно-аналітичне право. – 2013. - №2-3. – С. 268-272.
10.
Пояснювальна записка до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією.
–
[Електронний ресурс].
–
Режим доступу: http://crimecor.rada.gov.ua/komzloch/control/uk/publish/article;jsessi onid=F3A149F998CA5D901366DEF8F6E8349E?art_id=49138&cat_ id=46352.
11.
Трепак В.М. Особливості дефініції поняття «корупція» /В.М.
Трепак // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2015. –
№4 (97). – С. 181-196.
12.
Фоміна М.В. Сутність, форми і класифікація корупційних відносин
/ М.В. Фоміна, В.В. Кузьменко // Економічний вісник університету. – 2013. –
№21 (1). – С. 182-186. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://economik.phdpu.edu.ua/2013/21-1.html
Мельник В.М. – доктор економічних наук, професор кафедри фінансів
Київського національного економічного університетук імені Вадима Гетьмана,
(мКиїв).
Корень Н.В. – кандидат економічних наук, с.н.с. Національного
інституту стратегічних досліджень, (м.Київ).