ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 17.03.2024

Просмотров: 53

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

ТЕМА № 11. ОСНОВИ ПРАВООХОРОННОЇ ТА ПРАВОЗАХИСНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

1 Поняття правоохоронної та правозахисної діяльності в Україні

2. Прокуратура в Україні

3 Служба безпеки України

4. Органи внутрішніх справ України

5. Державна кримінально-виконавча служба України

6. Адвокатура в Україні

7. Нотаріат в Україні

1. Поняття правоохоронної та правозахисної діяльності. Серед різноманіття функцій, що покликана здійснювати держава, чільне місце посідає правоохоронна функція. Діяльність держави, що спрямована на реалізацію цієї функції носить назву правоохоронної. Правоохоронна діяльність здійснюється державою через систему спеціально уповноважених на те органів.

Основним завданням правоохоронної діяльності є охорона найбільш важливих суспільних відносин від будь-яких протиправних посягань. Особливе місце в межах цього завдання посідає діяльність щодо забезпечення охорони та захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Від інших видів діяльності держави, правоохоронна відрізняється тим, що їй притаманні особливі ознаки, а саме:

– правоохоронна діяльність може здійснюватися тільки із застосуванням юридичних заходів впливу, до яких належать заходи державного примусу і стягнення;

– застосування відповідних юридичних заходів впливу повинно здійснюватися у суворій відповідності з вимогами закону, що регламентує як підстави так і процедуру їх застосування;

– здійснення правоохоронної діяльності покладається лише на уповноважені на те органи, які, як правило спеціально створюються державою з цією метою.

З огляду на викладене вище, можна дати наступне визначення цьому виду діяльності держави.

Правоохоронна діяльність – це вид діяльності, який має за мету забезпечення охорони прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави в цілому, здійснюється уповноваженими на те органами шляхом застосування відповідних заходів юридичного впливу у суворій відповідності з вимогами закону.

Органи, які утворюються для забезпечення правоохоронної функції держави називають правоохоронними.

Правоохоронні органи – це державні та недержавні органи, що здійснюють правоохоронну та правозастосовчу діяльність, основним завданням яких є здійснення боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями у всіх сферах суспільного життя, забезпечення охорони прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також держави в цілому від протиправних посягань.


Необхідно зазначити, що для одних органів здійснення правоохоронної функції може бути основним змістом їх діяльності (наприклад – міліція, органи прокуратури та інші), а для інших – не основною, супутньою функцією їх основної діяльності (наприклад – органи нотаріату).

Зі змісту норми, закріпленої у ст. 2 Закону України ”Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів” можна зробити висновок, що до органів, які мають статус правоохоронних належать: органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Крім органів, які здійснюють правоохоронну діяльність у державі існують також як державні, так і недержавні органи, установи та організації, що, як правило, і створюються з метою надання правової допомоги та забезпечення захисту прав, свобод та законних інтересів як фізичних, так і юридичних осіб. Такі інституції називають правозахисними органами, а діяльність, яку вони здійснюють в межах своїх повноважень – правозахисною. Правозахисну діяльність можуть також здійснювати й інші органи та інституції (в тому числі і правоохоронні), які хоч і не створюються спеціально для здійснення такої діяльності, проте виконують правозахисну функцію. Наприклад органи прокуратури здійснюють правозахисну діяльність під час реалізації такої своєї конституційної функції, як здійснення нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Певною мірою правозахисну функцію здійснюють також і органи СБУ, внутрішніх справ, нотаріату та інші.

Конституційну основу права на отримання кожним правової допомоги складає ст. 59 Конституції, яка зокрема проголошує, що кожен має право на правову допомогу, а у випадках, передбачених законом така допомога надається безоплатно. Крім того, кожен є вільним у виборі свого захисника. Для забезпечення права на захист та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Крім адвокатури, правозахисну діяльність, в тому числі і з надання правової допомоги в Україні здійснюють:


державні інституції, до компетенції яких входять такі функції (Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Міністерство юстиції та його органи, Міністерство праці і соціальної політики);

фізичні та юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які надають правову допомогу на договірній (платній) основі;

громадські та інші неурядові організації, об’єднання громадян, які здійснюють таку діяльність відповідно до своїх статутних повноважень.

2. Прокуратура в Україні. Прокуратура України – це спеціалізований державний правоохоронний орган, на який покладено здійснення прокурорського нагляду за додержанням та правильним застосуванням законів України на всій території нашої держави.

Оскільки основним способом реалізації органами прокуратури своїх повноважень є здійснення прокурорського нагляду, тобто виконання особливої, контрольно-наглядової функції, цілком слушним є той факт, що вони не належать до жодної з трьох гілок державної влади (законодавчої, виконавчої та судової).

Конституційні засади діяльності прокуратури закріплені у Розділі VІІ Конституції України (ст.121-123), який носить відповідну назву – ”Прокуратура”.

Отже правовою основою діяльності органів прокуратури є Конституція України, Закон України “Про прокуратуру”, інші законодавчі акти, а також укладені та ратифіковані Україною у встановленому законом порядку міжнародні договори.

Завдання прокуратури закріплені у ст. 4 Закону України ”Про прокуратуру” (далі – Закон), відповідно до якої діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань:

1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної системи, прав національних груп і територіальних утворень;

2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;

3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад народних депутатів, органів територіального громадського самоврядування.

Основні функції (повноваження) прокуратури закріплені у ст.121 Конституції України та ст. 5 Закону і до них належать:


1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

У випадках виявлення порушень закону при здійсненні прокурорського нагляду, прокурор вживає відповідних заходів реагування з метою їх усунення. Правовими актами прокурорського реагування є протест, припис, подання та постанова.

Крім того, відповідно до п. 9 Розділу ХV (Перехідні положення) Конституції України, прокуратура продовжує виконувати й функцію проведення досудового слідства у кримінальних справах (які належать до підслідності органів прокуратури) до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

Організація і діяльність органів прокуратури базується на принципах: централізації, незалежності; захисту прав громадян на засадах їх рівності перед законом, публічності та гласності; позапартійності; єдності; законності; поєднання єдиноначальності в організації роботи органів прокуратури з колегіальністю при прийнятті найбільш важливих рішень.

Прокуратура України являє собою єдину централізовану систему органів, які пов`язані спільними завданнями та функціями і будується у відповідності з державним устроєм та адміністративно-територіальним поділом України, а також за функціональними ознаками.

До системи органів прокуратури входять:

– Генеральна прокуратура України;

– прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних);

– міські, районні, міжрайонні прокуратури;

– спеціалізовані прокуратури, які утворюються за функціональною ознакою (природоохоронні, транспортні, з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах), функціонують на правах міжрайонних та підпорядковуються прокурору області;

– військові прокуратури. Структура системи військових прокуратур не співпадає з адміністративно-територіальним устроєм України, оскільки вона будується відповідно до структури Збройних сил України (Центральний, Північний та Південний регіони, Військово - морські сили, гарнізони).


Вищою ланкою системи є Генеральна прокуратура, яка під керівництвом Генерального прокурора визначає стратегію та тактику діяльності прокуратури, здійснює нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів законів юридичними та фізичними особами. Структурно Генеральна прокуратура України складається з Головних управлінь, управлінь, відділів, які утворюються відповідно до основних напрямків її діяльності, а також інших підрозділів, які забезпечують її діяльність.

Наступною ланкою системи є прокуратура Автономної Республіки Крим, прокуратури областей та прирівняні до них прокуратури міст Києва та Севастополя, військова прокуратура ВМС України та військові прокуратури регіонів, які підпорядковуються Генеральному прокурору України і здійснюють керівництво нижчестоящими прокуратурами. Прокуратури області та прирівняні до них прокуратури складаються з управлінь, відділів та інших підрозділів.

До прокуратур нижчої ланки належать міські, районні, міжрайонні прокуратури та військові прокуратури гарнізонів.

Спеціалізовані (галузеві) прокуратури будуються за загальними принципами, вони виконують такі самі завдання і користуються такими же повноваженнями як і територіальні прокуратури, але з урахуванням специфіки предмету нагляду.

Генеральну прокуратуру України, яка є вищим органом системи прокуратури очолює Генеральний прокурор України.

Генеральний прокурор України призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Генеральний прокурор України не менш як один раз на рік звітує перед Верховною Радою України про діяльність прокуратури. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокурору, що тягне за собою його відставку. Строк повноважень Генерального прокурору складає п`ять років. Крім цього, згідно ст. 2 Закону, до закінчення строку повноважень Генеральний прокурор може бути звільнений з посади у наступних випадках: закінчення строку, на який його було призначено; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я; порушення вимог несумісності; набрання законної сили обвинувальним вироком суду; припинення його громадянства; подання заяви про звільнення за власним бажанням.

Генеральний прокурор з метою реалізації своїх повноважень видає накази, вказівки та інші акти. Вказівки Генерального прокурора України з питань розслідування є обов'язковими для виконання всіма органами дізнання і попереднього слідства.