ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 18.03.2024
Просмотров: 66
Скачиваний: 0
Згідно з нормами Закону України ”Про державну службу” державним службовцям присвоюються 15 рангів відповідно до посади, рівня професійної кваліфікації та результатів роботи. Ранги, що відповідають посадам І категорії, присвоюються Президентом України; ІІ категорії – Кабінетом Міністрів України; ІІІ-VII категорій – керівником державного органу, в системі якого працює державний службовець. З прийняттям на державну службу службовцеві присвоюється ранг у межах відповідної категорії посад. Для присвоєння чергового рангу в межах відповідної категорії посад державний службовець повинен успішно відпрацювати на займаній посаді два роки. Разом з тим, закон передбачає, що в певних випадках черговий ранг може бути присвоєно достроково, або на ступінь вищий, ніж це передбачено посадою.
На державних службовців законодавець покладає цілу низку обов’язків, зокрема: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи і виконання завдань державних органів відповідно до їхньої компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини і громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов’язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок керівників; забезпечення державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов’язків державної служби, а також й інші.
За невиконання чи неналежне виконання своїх службових обов’язків, перевищення повноважень, порушення обмежень, пов’язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який ганьбить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює – до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення. Крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України (догана і звільнення), до державних службовців можуть застосовуватися й особливі заходи дисциплінарного впливу – попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або призначенні на вищу посаду.
Згідно із ст. 7 Закону України ”Про боротьбу з корупцією” до державних службовців, які вчинили корупційні діяння, що не містять складу злочину, застосовується адміністративна відповідальність у вигляді штрафу від 25 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також звільнення з посади або інше усунення від виконання функцій держави. Крім того, таким особам забороняється обіймати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років з дня їх звільнення.
6 Адміністративна відповідальність. Поняття та ознаки адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення
Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності. Під адміністративною відповідальністю слід розуміти застосування уповноваженим органом чи посадовою особою адміністративного стягнення до особи, яка вчинила правопорушення, що за своїм характером не передбачає відповідно до чинного законодавства кримінальну відповідальність.
Суб’єктами адміністративної відповідальності можуть виступати як фізичні особи, так і колективні утворення, тоді як кримінальну відповідальність можуть нести лише фізичні особи. Особливість адміністративної відповідальності полягає і в тому, що адміністративні стягнення накладаються спеціально уповноваженими органами виконавчої влади і посадовими особами чи суддями, а кримінальне покарання застосовується виключно за вироком суду (судді).
Підставою адміністративної відповідальності є вчинення правопорушення, що тягне за собою накладення адміністративного стягнення.
У законодавстві поняття ”адміністративне правопорушення” сформульовано в ст.9 КУпАП, згідно якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення характеризується наступними ознаками:
1. Суспільна небезпечність. Сутність цієї ознаки полягає в тому, що адміністративне правопорушення завжди носить антисуспільний характер і завдає шкоди суспільним відносинам, які охороняться нормами адміністративного права, або ставить такі суспільні відносини під загрозу заподіяння їм шкоди.
2. Протиправність. Ця ознака означає, що дія чи бездіяльність визнається адміністративним правопорушенням (проступком) лише тоді, коли це прямо передбачено нормами адміністративного законодавства.
3. Винність. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається лише винно вчинене діяння. Вина – це внутрішнє, психічне ставлення особи до здійснюваного нею діяння і його наслідків, яка існує у двох основних формах – умислу та необережності. Відсутність вини виключає визнання діяння адміністративним порушенням.
4. Адміністративна відповідальність та застосування адміністративного стягнення. Ця ознака означає, що юридичним наслідком вчинення адміністративного правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності та застосування передбаченого адміністративним законодавством стягнення.
Виходячи зі змісту ст. 9 КУпАП, можемо дійти висновку, що адміністративне порушення (проступок) може бути вчинене лише шляхом дії або бездіяльності. Дія являє собою активну поведінку щодо невиконання законних вимог, а також порушення заборон, встановлених нормами права (наприклад, порушення правил дорожнього руху, правил полювання тощо). Бездіяльність полягає в пасивній поведінці, утриманні від вчинення дій, що прямо передбачені вимогами адміністративного права (наприклад порушення порядку реєстрації чи виписки іноземних громадян).
Склад адміністративного правопорушення – це передбачена нормами права сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Елементами складу адміністративного правопорушення є: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт та суб’єктивна сторона.
Об’єкт адміністративного правопорушення – це сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративним правом, за порушення яких накладаються адміністративні стягнення. Об’єктом адміністративного правопорушення можуть бути також здоров’я, честь і гідність людини, тобто певні соціальні блага.
Об’єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризує зовнішній прояв діяння (дії чи бездіяльності), що заборонено адміністративним правом. До її основних ознак належать: діяння (у виді дії чи бездіяльності), шкідливі наслідки, причинний зв’язок між діянням та його шкідливими наслідками, місце, час, спосіб та обстановка вчинення адміністративного правопорушення.
Суб’єктами адміністративного правопорушення виступають громадяни чи посадові особи. Адміністративній відповідальності підлягають лише особи, яким на момент скоєння правопорушення виповнилося 16 років. Суб’єктом правопорушення може бути лише осудна особа, тобто така, яка усвідомлювала сутність своїх протиправних дій і могла керувати ними.
Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за правопорушення, пов’язані з недотриманням установлених правил у сфері порядку управління, громадського порядку, природи, здоров’я населення та інших правил, виконання яких входить до їхніх службових обов’язків. Це означає, що посадові особи несуть відповідальність не тільки за порушення певних правил своїми діями, а й за неналежне забезпечення виконання їх іншими особами, насамперед підлеглими.
Суб’єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризує внутрішнє, психічне ставлення суб’єкта до вчиненого ним правопорушення (проступку). Ознаками суб’єктивної сторонни є вина, мотив і мета.
Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки та бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим через необережність, якщо особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.
7. Види адміністративних стягнень. Адміністративне стягнення – це захід примусу, що застосовується до особи, яка вчинила адміністративний проступок з метою її правового виховання, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
Сутність адміністративного стягнення полягає в покладанні на правопорушника певних обмежень або позбавлень як майнового, так і немайнового характеру. Види адміністративних стягнень закріплені законодавцем в ст.ст. 24-32 КУпАП. Охарактеризуємо коротко основні з них.
Попередження – захід виховного характеру, що засвідчує офіційну негативну оцінку поведінки правопорушника з боку державного органу (посадової особи) про недопущення вчинення протиправних дій і застосовується за незначні правопорушення. Виноситься попередження в письмовій формі.
Штраф – вид стягнення, що має майновий характер і полягає у стягненні з правопорушника (добровільно або примусово) певної грошової суми – в межах, передбачених відповідною санкцією норми.
Оплатне вилучення предмета, що став знаряддям вчинення чи безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, полягає у примусовому вилученні предмета з подальшими реалізацією та поверненням суми колишньому власникові з утриманням суми, що була пов’язана із затратами по реалізації вилученого предмета (наприклад, вилучення мисливської рушниці та боєкомплекту до неї).
Конфіскація предмета, що став безпосереднім засобом скоєння чи об’єктом адміністративного правопорушення, полягає у примусовій безоплатній передачі цього предмета на користь держави. Конфіскації підлягає тільки той предмет, що перебуває в особистій власності правопорушника, якщо інше не передбачене законодавством. Наприклад предмети контрабанди підлягають конфіскації незалежно від того, кому вони належать.