В аналітичній практиці найчастіше застосовують такі показ­ники:

1. У групі «рентабельність виробництва»:

• рентабельність продукції — як частка від ділення прибут­ку від реалізації одиниці продукції на собівартість одиниці продукції;

• рентабельність обсягу продукції— як частка від ділення прибутку від виробничої діяльності на собівартість виробництва.

2. У групі «рентабельність активів»:

рентабельність сукупних активів — відношення прибутку до активів;

рентабельність власних активів (власного капіталу)— від­ношення до чистого прибутку власного капіталу;

рентабельність виробничих фондів — як частка від ділення прибутку на суму основних фондів та оборотних фондів.

3. Показники оцінки рентабельності продаж.

У цьому блоці на основі показників прибутку і виторгу від ре­алізації розраховують коефіцієнти рентабельності за всією про­дукцією в цілому і за окремими її видами.

У вітчизняній і західній аналітичній практиці можна натрапи­ти на різні варіанти оцінки рентабельності продаж залежно від того, який з показників прибутку покладений в основу розрахун­ків, однак найчастіше використовуються валовий, операційний або чистий прибуток. Відповідно розраховують три показники рентабельності продаж:

• питомий валовий прибуток (синоніми: валова рентабель­ність реалізованої продукції, валова маржа; англомовний тер­мін — Gross Profit Margin, GPM) визначають діленням валового прибутку на виторг від реалізації;

• питомий операційний прибуток (синоніми: операційна рен­табельність реалізованої продукції, операційна маржа; англомов­ний термін — Operating Income Margin, ОІМ) визначають ділен­ням операційного прибутку на виторг від реалізації;

• питомий чистий прибуток (синоніми: чиста рентабельність реалізованої продукції, чиста маржа; англомовний термін — Net Profit Margin, NPM) визначають діленням чистого прибутку на виторг від реалізації.

У вітчизняній аналітичній практиці найчастіше користуються показником NPM, крім того, досить широко відомий в аналізі ко­ефіцієнт рентабельності господарської (основної) діяльності, що розраховується відношенням прибутку від реалізації до витрат на виробництво реалізованої продукції, які складаються із собівар­

---

тості реалізації товарів, продукції, робіт і послуг, комерційних і управлінських витрат.

4. Група «Рентабельність інвестицій»:

• коефіцієнт генерування доходів (ВІР) визначають діленням прибутку операційного на суму активів.

Коефіцієнт ВІР, що характеризує можливості генерування до­ходів цією комбінацією активів, показує, скільки грошових оди­ниць операційного прибутку припадає на одну грошову одини­цю, вкладену в активи даної компанії.

По суті це ще одна характеристика ресурсовіддачі, але не че­рез обсяг реалізації, а за допомогою операційного прибутку. Як­що згадати алгоритм її формування, то нескладно зрозуміти, що її значення залежить від поточних витрат, властивих у середньому даному виду бізнесу. Тому значення ВІР для даної компанії ре­комендується порівнювати зі середньогалузевим його значенням. Зростання ВІР у динаміці розглядається як позитивна тенденція. Оскільки операційний прибуток є узагальнюючим показником ефекту, коефіцієнт ВІР дійсно становить інтерес для всіх катего­рій користувачів.

При проведенні аналітичних розрахунків з позиції інвесто­рів, тобто фізичних і юридичних осіб, що забезпечують під­приємство капіталом на довгостроковій основі, склад вихідних показників трохи змінюється. Сукупним доходом інвесторів (акціонерів і лендерів) є чистий прибуток і величина відсотків до сплати. Цей сукупний дохід може порівнюватися або з усі­ма активами, або з довгостроковим капіталом. У першому ви­падку розраховують коефіцієнт, відомий як рентабельність ак­тивів (ROA), у другому — рентабельність інвестованого капі­талу (ROI).

• Рентабельність активів (ROÄ) — це відношення різниці опе­раційного прибутку та податків до величини активів.

• Рентабельність інвестованого капіталу (ROI) — це відно­шення різниці операційного прибутку та податків сукупного ка­піталу та короткострокових пасивів.

Економічна інтерпретація наведених коефіцієнтів така сама, як і для показника ВІР. Зіставлення доходу інвесторів з величи­ною активів цілком виправдане, оскільки саме інвестори ініцію­вали створення цієї фірми і фінансово забезпечують його функці­онування в стратегічному плані. Надавши свої фінансові ресурси в довгострокове користування і мобілізувавши їх в активи ком­панії, інвестори по суті схвалили логіку створення саме такого майнового комплексу з цілком визначеним складом матеріально-

---

технічної бази як джерелом їхніх потенційних доходів. Показник ROA характеризує з позиції інвесторів міць генерованих, у які вкладено капітал.

Показник ROI дає дещо іншу оцінку ефективності й доці­льності взаємин між інвесторами і створеним ними підприєм­ством — він характеризує прибутковість довгострокового ка­піталу.

В аналізі коефіцієнтів рентабельності найбільш поширена мо­дифікована факторна модель фірми «DuPont». Призначення мо­делі — ідентифікувати фактори, що визначають ефективність функціонування підприємства, оцінити міру їхнього впливу й те­нденції, що складаються, в їхній зміні і значущості. Оскільки іс­нує безліч показників ефективності, обраний один, на думку аналітиків — найбільш значимий, — рентабельність власного ка­піталу (ROE). Досить ефективним способом оцінки є викорис­тання жорстко детермінованих факторних моделей. Один з варіа­нтів подібного аналізу саме й виконується за допомогою модифікованої факторної моделі фірми «DuPont», яка схематично зображена на рис. 5.5.

Як у вітчизняній, так і в західній науковій літературі щодо коефіцієнтів рентабельності інвестицій існує певна терміноло­гічна невпорядкованість. Як приклад згадаємо про роботу, в якій показник ROA в численні до оподаткування розрахову­ють діленням операційного прибутку на середню вартість ак­тивів.

Коефіцієнти рентабельності можна обчислювати не тільки по всьому обсягу засобів компанії, а й по ресурсах окремих видів, зокрема основних засобах. Очевидно, що бухгалтерська звітність містить необхідну інформацію для оцінки економічної ефектив­ності використання основних засобів. При цьому реалізується ре­сурсний підхід.

Підсумовуючи характеристику показників модуля «Оцінка прибутку і рентабельності», ще раз підкреслимо, що вони нале­жать до найбільш варіабельних за своїм змістом і неоднозначно трактованих за алгоритмом обчислення показників. Тому корис­тувачеві варто запам'ятати такі нескладні тези:

• коефіцієнтів рентабельності багато;

• коефіцієнти рентабельності являють собою окремий випа­док показників ефективності;

• при використанні коефіцієнтів рентабельності як засобу ко­мунікації необхідно уточнювати, про який коефіцієнт йдеться, і однозначно ідентифікувати алгоритм його розрахунку.

---

---

Смотрите также файлы

• книга міжнарод розрах Савлук.doc

• книга міжнарод розрах Рудаківська.doc

• Metod_stat_II.doc

• Metod_stat_1.doc

• Тема 7 н.docx