Національна валютна система	Світова валютна система
Національна валюта	Резервні валюти, міжнародні рахункові валютні одиниці
Умови конвертованості націо­нальної валюти	Умови взаємної конвертованості валют
Паритет національної валюти	Уніфікований режим валютних паритетів
Режим курсу національної ва­люти	Регламентація режимів валютних курсів
Наявність або відсутність валю­тних обмежень, валютний конт­роль	Міждержавне регулювання валютних обмежень
Національне регулювання між­народної валютної ліквідності країни	Міждержавне регулювання міжнародної валютної ліквідності
Регламентація використання міжнародних кредитних засобів обертання	Уніфікація правил використання міжна­родних кредитних засобів обертання
Регламентація міжнародних розрахунків країни	Уніфікація основних форм міжнародних розрахунків
Режим національного валютно­го ринку і ринку золота	Режим світових валютних ринків і ринків золота
Національні органи, що керують і регулюють валютні відносини країни	Міжнародні організації, що здійснюють міждержавне валютне регулювання

Національна валютна система України знаходиться в процесі становлення й остаточно ще не сформувалася. Однак її контури й основні тенденції виявилися досить виразно. Національна валют­на система України формується з урахуванням структурних принципів світової валютної системи, оскільки країна взяла курс на інтеграцію у світове господарство і вступила в МВФ.

Основою валютної системи України є українська гривня, вве­дена в обертання в 1996 р. Тим самим було довершене відокрем­лення національної грошової і валютної системи України від грошової і валютної системи республік колишнього СРСР, поча­те ще в 1991 р. введенням купонокарбованця. *

---

Фактично гривня є частково конвертованою валютою по по­точних операціях платіжного балансу при збереженні валютних обмежень з ряду операцій. Україна, будучи членом МВФ, ставить метою прийняти зобов'язанне за статтею VIII Статуту МВФ про скасування валютних обмежень за поточними операціями платі­жного балансу.

Курс гривні офіційно не прив'язаний до будь-якої західної ва­люти або валютного кошика. В Україні введена режим плаваючо­го валютного курсу, що залежить від співвідношення попиту та пропозиції на валютних біржах країни, насамперед на Українсь­кій міжбанківській валютній біржі (УМВБ). Офіційний курс до­лара США до гривні встановлюється Національним банком України за результатами торгів на УМВБ. Курс інших валют ви­значається на основі крос-курсу. При цьому проміжною (тре­тьою) валютою використовується курс цих валют до долара.

Елементом валютної системи України є регулювання міжна­родної валютної ліквідності, що визначає забезпеченість міжна­родних розрахунків необхідними платіжними засобами.

Наступний елемент валютної системи— режим валютного ринку. Валютне законодавство України встановило, що операції на валютному ринку можуть здійснюватися тільки через уповно­важені комерційні банки, що мають ліцензію НБУ. їхня роль на валютному ринку України зростає. Але провідне місце займає УМВБ.

В Україні регулюються валютні відносини з іншими країна­ми. Керівництво валютною політикою здійснює президент, уряд, Верховна Рада. Вони приймають нормативно-правові акти у сфері валютної політики, забезпечують їхнє дотримання, роз­поділяють повноваження і функції щодо керування і регулю­вання валютно-кредитних відносин. Національний банк України здійснює валютне регулювання шляхом валютних інтервенцій на Українській міжбанківській валютній біржі і за допомогою різних нормативних документів. Валютне регулювання здійс­нює також Міністерство фінансів і деякі інші установи. Валют­не законодавство України регулює операції в іноземній і націо­нальній валюті. Валютне регулювання в Україні включає поря­док проведення валютних операцій, формування валютних фон­дів, валютний контроль.

Регіональні валютні системи створюються в межах міжнарод­них інтеграційних угруповань та валютних блоків. Вони характе­ризуються, як правило, наявністю власної міждержавної або над­національної (колективної^-) валюти, механізму взаємодії валютної

---

координації та регулювання, а також інших важливих атрибутів, які відокремлюють їх у відносно відособлені ланки міжнародних валютно-кредитних відносин. Прикладом регіональної валютної системи є Європейська валютна система.

Світова валютна система охоплює всю світову економіку. Її розвиток пов'язаний з формуванням світового ринку, єдиної сис­теми світового господарства внаслідок поглиблення і диверсифі­кації міжнародного розподілу праці, інтернаціоналізацією еконо­мічного життя та глобалізацією усіх аспектів господарської діяльності.

Головні елементи сучасної світової валютної системи:

• національні резервні та колективні (наднаціональні) валютні одиниці;

• склад і структура міжнародних платіжних активів (засобів);

• механізм валютних паритетів та обмінних валютних курсів;

• умови взаємної конвертованості валют;

• форми міжнародних розрахунків;

• умови функціонування міжнародних валютних ринків та ри­нків золота;

• статус міждержавних валютно-кредитних організацій.

Головною функцією світової валютної системи є ефективне

опосередкування платежів за експорт fa імпорт між окремими країнами і створення сприятливих умов для розвиту міжнародної системи виробництва і поділу праці, поглиблення міжнародної торгівлі та міжнародної інвестиційної діяльності.

Характер функціонування світової валютної системи та сту­пінь її сталості залежать від відповідності цієї системи та відно­син, що в ній складаються, реальним потребам світового госпо­дарства, розстановці сил і співвідношенню інтересів головних економічних суб'єктів світу. У зв'язку з цим міжнародна валютна система повинна відповідати таким головним вимогам:

• забезпечувати міжнародний обмін, усю систему світогоспо- дарських зв'язків достатнім обсягом платіжно-розрахункових і кредитних засобів, що користуються довірою учасників валютно- кредитних відносин;

• мати певний запас міцності для стійкого функціонування в умовах перманентних структурних перебудов у різних частинах світового господарства, що відбуваються гостро, швидкоплинно, часто хворобливо, а подекуди ведуть до дезорганізації зовніш­ньоекономічного товарообігу протягом певного періоду;

• бути достатньо еластичною для того, щоб гнучко присто- соїіуиатпся до динамічних змін у співвідношенні внутрішніх та

---

зовнішніх факторів функціонування міжнародних економічних відносин;

• забезпечувати, по можливості, збалансованість, гармоніза­цію економічних інтересів суб'єктів світогосподарських зв'язків усіх структурних рівнів, починаючи від окремої фірми і закінчу­ючи великими інтеграційними об'єднаннями типу ЄС. Поглиб­лення міжнародного розподілу праці, глобалізація світогосподар­ських зв'язків детермінують необхідність поступової але неухиль­ної лібералізації міжнародних валютно-кредитних відносин та створення умов для взаємної уніфікації національних валютно- кредитних систем.

Отже, світова валютна система виступає однією з головних рушійних сил, які можуть або сприяти розширенню міжнародних економічних відносин, або навпаки, обмежувати їх інтенсивність. Тому розвиток міжнародних економічних відносин значною мі­рою залежить від характеру світової валютної системи і дієвості функціонування її інститутів.

Таким чином, виходячи з основних вимог, висунутих до сві­тової валютної системи, необхідно зазначити, що вона потребує постійного вдосконалення у відповідності до змін зовнішньоеко­номічної політики провідних країн світу. Саме цими причинами викликана її постійна еволюція.

1.2. Еволюція світової валютної системи

Паризька валютна система

Першою в історії світовою валютною системою була система, що спиралася на єдині правила обігу золотого грошового товару. Вона відома під назвою системи золотого стандарту.

Початок золотого стандарту був покладений Банком Англії в 1821 р. Юридично ця система була оформлена міждержавною угодою на Паризькій конференції в 1867 p., що визнало золото єдиною формою світових грошей. За місцем оформлення угоди ця система відома як Паризька валютна система.

Золотий стандарт ґрунтувався на таких структурних прин­ципах:

• його основою був золотомонетний стандарт;

• кожна валюта мала золотий вміст. Курс національних валют жорстко прив'язувався до золота і через золотий вміст валюти співвідносився один з одним за твердим валютним курсом. Від­

повідно до золотого вмісту валют установлювалися їхні золоті паритети. Валюти вільно конвертувалися в золото. Золото вико­ристовувалося як загальноприйняті світові гроші;

• склався режим вільно плаваючих курсів валют з урахуван­ням ринкового попиту і пропозиції, але в межах «золотих точок» (так називають максимальні межі відхилення курсу валют від установленого золотого паритету, що визначаються витратами на транспортування золота за кордон). Якщо ринковий курс золотих монет відхилявся від паритету, заснованого на їхньому золотому вмісті, то боржники воліли розплачуватися по міжнародних зо­бов'язаннях золотом, а не іноземними валютами.

Золотий стандарт відігравав певною мірою роль стихійного регулятора виробництва, зовнішньоекономічних зв'язків, грошо­вого обігу, платіжних балансів, міжнародних розрахунків.

Різновидами золотого стандарту є:

• золотомонетний стандарт, при якому банки здійснювали ві­льне карбування золотих монет (він діяв до початку XX в.);

• золотозливковий стандарт, при якому золото застосовувало­ся лише в міжнародних розрахунках (початок XX ст. — початок Першої світової війни);

• золотовалютний (золотодевізний) стандарт, при якому поряд із золотом у розрахунках використовувалися і валюти країн, що входять у систему золотого стандарту. Він відомий ще як Генуе­зький (1922 р. — початок Другої світової війни), через що іноді виокремлюють Генуезьку валютну систему.

При золотому стандарті в його класичній золотомонетній фо­рмі не існувало будь-яких валютних обмежень. Золото можна бу­ло вільно продавати й купувати, перевозячи його з однієї країни до іншої. Ціна на валютний метал установлювалася на основі за­кону вартості, тобто визначалася кількістю суспільно необхідної праці, витраченої на видобуток та транспортування дорогоцінно­го металу. Не обмежувалися державою й операції з платіжними документами, цінними паперами та засобами кредиту (векселі, чеки тощо), а також вивіз капіталу та переведення прибутків з-за кордону. Система золотого стандарту була адекватною умовам вільної конкуренції, необмеженого ринку і відповідного цим умовам механізму ціноутворення.

Режим золотомонетного стандарту був, насамперед, режимом стабільних валютних курсів. Така стабільність була результатом дотримання державами, що запровадили цю систему, встановле­них конкретних «правил гри». Так, країни, в яких спостерігався підплив золота, завдяки дефіцитності їх платіжного балансу зни­

---

жували внутрішні ціни, а країни, до яких спрямовувалися потоки золота, підвищували їх. Тільки дотримуючись таких «правил гри», можна було успішно подолати рівновагу платіжних балан­сів, спричинену припливом та відпливом золота.

Із самого початку свого існування система золотомонетного стандарту забезпечувала надзвичайну валютну стабільність. До­статньо сказати, що тільки австрійський талер та американський долар після війни за незалежність були єдиними провідними ва­лютами Європи та Північної Америки, які були девальвованими протягом століття перед Першою світовою війною, а фунт стер­лінгів і французький франк зберегли незмінним вміст золота з 1815 по 1914 рр.

Централізована система золотомонетного стандарту перебува­ла в повній гармонії як з переважно централізованими системами промислового виробництва, так і світової торгівлі, швидкому розвитку якої ця система активно сприяла. Так, якщо обсяг світо­вої торгівлі в 1850 р. прийняти за 100 %, то в 1880 р. він становив 370, а в 1913 р. — 1000 %. Таке колосальне зростання обсягів зо­внішньої торгівлі принесло зиск насамперед чотирьом провідним країнам світу: Великій Британії, США, Німеччині та Франції, на яких у сукупності припадало близько 50 % загального обсягу сві­тової торгівлі.

Щодо позицій у світовій валютній системі, то на той час серед провідних країн виділялися Велика Британія, частку національної валюти якої в міжнародних розрахунках у 1913 р. було прийнято називати стерлінговим стандартом.

Однак система золотомонетного стандарту мала не тільки пе­реваги, а й суттєві недоліки. По-перше, вона була занадто жорст­кою, не досить еластичною, дорогою. По-друге, система встанов­лювала пряму залежність грошової маси, що була в обігу в окремих країнах та на світовому ринку, від видобутку та вироб­ництва золота. Відкриття нових родовищ золота та збільшення його видобутку призводило в цих умовах до періодичних інфля­ційних процесів, які охоплювали як окремі країни, так і світовий ринок.

Однак найсуттєвішою вадою системи золотомонетного стан­дарту було те, що за цих умов практично повністю виключалася можливість проведення окремими державами власної грошово- валютної політики, спрямованої на вирішенні внутрішніх про­блем країни. Це пояснюється тим, що безпосередньою реакцією на будь-яке збільшення обсягів паперової емісії та інфляційне знецінення національних грошей були відплив золота за кордон і

---

Смотрите также файлы

• книга міжнарод розрах Савлук.doc

• книга міжнарод розрах Рудаківська.doc

• Metod_stat_II.doc

• Metod_stat_1.doc

• Тема 7 н.docx