ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 19.03.2024

Просмотров: 356

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

Рисунок 10.4

Задача 4. Побудувати лінію перетину тригранної призми з профі- льно-проекціювальним циліндром.

Розв’язування. На рисунку 10.5 показано приклад перетину тригранної призми і циліндра. Всі бокові грані призми на П1 відображаються у прямі лінії. Крива поверхня циліндра відображається на П3 в коло. Лінія перетину двох поверхонь на П1 збігається з гранями призми, а на П3 з контуром циліндра – колом.

Задача 5. Побудувати лінію перетину тригранної призми з пірамі-

дою.

Розв’язування. На рисунку 10.6 показано приклад перетину багатогранників – призми і піраміди. Всі бокові грані призми на П1 відображаються в прямі лінії. Лінія перетину збігається з горизонтальними проекціями граней призми. Точки ліній перетину двох поверхонь знаходять на перетині граней призми з ребрами піраміди.

130

Рисунок 10.5

Рисунок 10.6

131

10.2 Перетин поверхонь, що мають спільну вісь обертання

Дві поверхні обертання називаються співвісними, якщо вони мають спільну вісь обертання. Якщо центр сфери лежить на осі обертання будьякої поверхні, така пара поверхонь також називається співвісною. Дві співвісні поверхні завжди перетинаються по колу (рис. 10.7). Якщо сфера перетинається з будь-якою поверхнею обертання і центр сфери знаходиться на осі обертання цієї поверхні, то лінією перетину цих поверхонь є коло.

У перетині утворюється стільки кіл, скільки разів обрис сфери перетинається з обрисом поверхні обертання. Якщо вісь поверхні обертання паралельна або перпендикулярна до неї, то ці кола проекціюються (відображаються) на площину проекцій як прямі лінії.

Рисунок 10.7

10.3 Метод концентричних сфер

Для побудови лінії перетину двох кривих поверхонь використовують метод концентричних сфер, якщо виконуються такі умови:

-обидві поверхні повинні бути поверхнями обертання;

-осі обертання обох поверхонь повинні перетинатися (знаходитися в одній площині);

-площина, в якій перетинаються осі обертання, повинна бути парале-

льна до однієї з площин проекцій.

На рисунку 10.8 наведено приклад, де перетинаються дві циліндричні поверхні обертання. Для такого випадку всі три умови виконуються. Лінію перетину поверхонь будують за таким алгоритмом. Спочатку там, де перетинаються контурні лінії обох поверхонь, визначаються опорні точки А і В. Контурні лінії утворені фронтальною площиною симетрії. Далі визначають діапазон сфер-посередників, які можна використовувати для побудови поточних точок лінії перетину. Визначають сфери з мінімальним

132


радіусом Rmin і максимальним радіусом Rmax. Сфера з мінімальним радіусом Rmin повинна вписуватися в ту поверхню, яка більша. Сфера з радіусом Rmax дорівнює відстані від точки перетину осей обертання О2 до найвіддаленішої опорної точки В2. Поточні точки 1-5 лінії перетину визначають там, де перетинаються кола на циліндричних поверхнях. Ці кола є лініями перетину концентричних сфер-посередників з циліндричними поверхнями, що перетинаються. На П2 кола відображаються в прямі лінії. Побудовані точки з’єднують і отримують лінію перетину циліндричних поверхонь, що перетинаються.

Рисунок 10.8

Задача. Побудувати лінію перетину закритого тора з конусом

(рис. 10.9).

Розв’язування. Опорні точки А і В знаходять на перетині контурних ліній на фронтальній площині проекції. Проводять допоміжну сферу радіуса Rmin, яка вписується в одну з поверхонь і перетинається з другою. У даній задачі сфера радіуса Rmin вписується в тор. Радіус сфери Rmax визначається відстанню від центру сфер до самої віддаленої точки. Поточні точки лінії перетину будують за допомогою концентричних сфер, радіуси яких можуть бути менше Rmax або більше Rmin.

133

Рисунок 10.9

134

10.4 Теорема Монжа

Якщо дві поверхні, що перетинаються, описані навколо третьої поверхні другого порядку – сфери, то лінія перетину розпадається на дві плоскі криві.

На рисунку 10.10 показано побудову лінії взаємного перетину конуса та циліндра обертання, які огинають спільну сферу . Ця умова відповідає теоремі Монжа про розпад лінії перетину поверхонь другого порядку. Отже, лінія перетину цих поверхонь розпадається на дві плоскі криві другого порядку (еліпси), розміщені у фронтально-проекціювальних площинах. Безпосередньо на фронтальній проекції можна визначити вершини еліпсів. На П2 проекції пар опорних точок А2, D2 і B2, C2 з’єднують прямими лініями. Горизонтальні проекції вершин еліпсів визначають за допомогою вертикальних ліній зв’язку. Еліпси можна побудувати відомими способами за двома осями.

Рисунок 10.10

135


10.5 Метод ексцентричних сфер

При розв’язанні задач на перетин поверхонь цим методом повинні змінитися положення центрів допоміжних сфер: вони мають знаходитися на осі поверхні обертання.

Задача 1. Побудувати лінію перетину урізаного конуса й тора

(рис. 10.11).

Розв’язування. Опорні точки А, D визначають на перетині контурів конуса і тора. Через вісь обертання i2 тора, яка на П2 займає фронталь- но-проекціювальне положення, проводять січну площину α, яка перетинає контур тора в точках 12 і 22, а також перетинає осьову лінію тора в точці 32. Через точку 32 проводять лінію, перпендикулярну площині α. Ця лінія буде перетинати вісь обертання конуса в точці О2. Радіусом R1 = О212 (R1 = О222) проводять сферу, яка перетинає контур конуса в точках 42, 52. Це буде проекція паралелі d2 на поверхні конуса, яка на П1 проекціюється в коло. Там, де проекція січної площини α2 перетинає проекцію паралелі d2 визначають поточні точки В2 В´2 лінії перетину. За таким алгоритмом будують точки С2С´2 та інші поточні точки лінії перетину, використовуючи допоміжні січні площини і сфери.

Рисунок 10.11

136

Задача 2. Побудувати лінію перетину циліндра обертання і нахиленого конуса.

Розв’язування. На рисунку 10.12 показано приклад, де перетинаються прямий круговий циліндр і еліптичний конус. Опорні точки знаходять на фронтальній площині проекції на перетині контурних ліній циліндра і конуса. Поточні точки будують за допомогою горизонтальних січних площин і ексцентричних сфер. Січна площина перетинає вісь конуса. З цієї точки проводять перпендикуляр до перетину з віссю обертання циліндра в точці О2. Радіус сфери підбирають від точки О2 до точки перетину січної площини з контуром конуса. Будують лінію перетину сфери з контуром циліндра. Поточні точки 12 і 22 визначають там, де січна площина (паралель) перетинає лінію на поверхні конуса. За таким алгоритмом будують інші точки лінії перетину циліндра і конуса.

Рисунок 10.12

137


Запитання для самоконтролю

1.З чим збігається проекція лінії перетину двох поверхонь, одна з яких проекціювальна?

2.У чому полягає суть способу допоміжних перерізів?

3.У яких випадках застосовують спосіб допоміжних січних сфер?

4.Коли просторова лінія перетину двох поверхонь другого порядку розпадається на дві плоскі криві?

5.Які методи використовуються для побудови лінії взаємного перетину поверхонь?

6.Який метод для побудови лінії взаємного перетину поверхонь вважається універсальним?

7.У яких випадках використовують метод концентричних сфер?

8.У яких випадках використовують метод ексцентричних сфер?

9.Сформулюйте теорему Монжа.

138

11 МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ ГРАФІЧНИХ РОБІТ

Графічне завдання № 1

Умова:

1.Побудувати горизонтальну і фронтальну проекції геометричних тіл. Знайти проекції точок А і В, що знаходяться на цих поверхнях.

2.Побудувати групу геометричних тіл на П1, П2, П3 за таким взаємним розташуванням, як показано на горизонтальній площині проекції.

Мета завдання:

Навчитися будувати проекції геометричних тіл на три площини проекції, визначати положення точок, що знаходяться на поверхнях геометричних тіл.

Послідовність виконання

1.Вивчити теоретичний матеріал.

2.Виконати горизонтальну і фронтальну проекції кожного геометричного тіла за вказаними розмірами.

3.Визначити положення точок А і В на поверхні кожного геометричного тіла.

4.Побудувати проекції геометричних тіл на П1, П2, П3 за таким розташуванням, як показано на горизонтальній площині проекції.

5.Визначити видимість геометричних тіл.

Завдання для графічної роботи № 1 студент вибирає з додатка А (стор. 155-163) за варіантом, який йому пропонує викладач.

Приклад графічної роботи № 1 показано на рисунку 11.1

139



Смотрите также файлы