Файл: 3727.pdf

Рисунок 11.1

140

Графічне завдання № 2

Умова:

1.За двома заданими проекціями багатогранника (фронтальною та горизонтальною) побудувати третю (профільну).

2.Визначити положення ребер та граней багатогранника відносно площин проекцій та записати їх до таблиці.

3.Визначити взаємне положення ребер та граней багатогранника і також занести їх до таблиці.

4.Методом прямокутного трикутника побудувати натуральну величину ребра загального положення і визначити кути нахилу цього ребра до площин проекцій П1, П2, П3.

5.Побудувати сліди ребра загального положення на П1 та П2.

Мета завдання:

Навчитись за двома проекціями предмета (багатогранника) будувати третю, уявити його об ємне зображення, вміти аналізувати положення ребер та граней, уміти будувати натуральну величину і кути нахилу до площин проекцій прямої загального положення, уміти будувати сліди прямої загального положення на площинах проекцій.

Послідовність виконання

1.Побудувати дві проекції багатогранника, позначити всі його вершини великими латинськими буквами А, В, С,... Побудувати третю проекцію за допомогою ліній зв’язку.

2.Визначити положення ребер багатогранника, кожне з яких являє собою відрізок прямої. Для цього необхідно вивчити тему «Пряма». Результати записати в таблицю.

3.Визначити положення граней багатогранника, кожна з яких являє собою площину. Для цього необхідно вивчити тему «Площина», познайомитись з епюрами площин загального та окремого положення. Результати необхідно теж записати до таблиці.

При аналізі прямих (ребер) і площин (граней) враховують, що кожна пряма і кожна площина може мати лише одну назву. Тому для самоконтролю необхідно порахувати скільки ребер та скільки граней має заданий багатогранник.

4.Визначити взаємне положення тієї чи іншої пари прямих (ребер) та площин (граней), враховуючи всі можливі варіанти: паралельності, перетину або мимобіжності. До таблиці записати лише по два ребра або дві грані.

5.Методом прямокутного трикутника побудувати натуральну величину ребра загального положення і визначити кути нахилу ребра до площин

проекцій П1, П2, П3.

6. Побудувати сліди ребра загального положення на площинах проекції

П1 та П2.

141

Завдання для графічної роботи № 2 студент вибирає з додатка Б (стор. 164-167) за варіантом, який йому пропонує викладач. Приклад виконаного епюра № 2 показано на рисунку 11.2.

Рисунок 11.2

142

Рисунок 11.3

144

Графічне завдання № 4

Умова:

На поверхні (гранної або кривій) побудувати проекцію фігури перерізу площини окремого положення, визначити натуральну величину фігури перерізу. Побудувати розгортку поверхні.

Мета завдання:

Оволодіти методами побудови фігури перерізу на гранній та кривій поверхні та побудови розгортки поверхні.

Послідовність виконання

1.Визначити вид поверхні (криволінійна чи гранна), що задається, та встановити конкретне положення проекціювальної площини.

2.Визначити вихідну проекцію лінії перерізу. Оскільки поверхню перетинає проекціювальна площина, яка згідно з варіантом може бути перпендикулярною до П1 чи П2, то необхідно встановити, на якій із площин проекцій лінія перерізу уже відома. В даному випадку ця лінія перерізу завжди належить сліду проекціювальної площини.

3.За алгоритмом знаходження точок на поверхні визначити необхідну кількість точок для побудови лінії перерізу. У випадку, коли січна площина перерізає гранну поверхню, утворюється ламана лінія. Кількість точок, необхідних для її побудови, визначається кількістю ребер, які перетинає площина. У випадку, коли січна площина перерізає криволінійну поверхню, утворюється крива, для побудови якої необхідно мінімум 6-8 точок. Кожну з цих точок визначають на паралелях відповідного радіуса, який вимірюють від осі обертання до обрисової лінії поверхні.

4.Отримані точки лінії перерізу з’єднати з врахуванням видимості лінії на поверхні.

5.Для побудови натуральної величини фігури перерізу застосувати один із методів перетворень (заміна площин проекції або плоскопаралельне переміщення).

6.Побудувати розгортку поверхні.

Завдання для графічної роботи № 4 студент вибирає з додатка Г

(стор. 170-173).

Приклад графічної роботи № 4 показано на рисунку 11.4

145

Рисунок 11.4

146

Графічне завдання № 5

Умова:

Побудувати лінію взаємного перетину двох поверхонь, використовуючи метод січних площин. Визначити видимість проекцій лінії перетину.

Мета завдання:

Навчитись будувати точки та лінії на поверхні. Ці знання необхідні при виконанні креслень технічних деталей.

Послідовність виконання

1.Визначити опорні (характерні) точки, побудувати їх проекції.

2.Визначити особливості поверхонь, які перетинаються. Поверхня може бути проекціювальною або загального положення. Якщо в перетині бере участь проеціювальна поверхня, то одна проекція лінії перетину вже відома. Відсутні проекції лінії перетину будують за алгоритмом побудови точок на поверхні. Такий перетин поверхонь відносять до окремого випадку. Якщо перетинаються дві поверхні загального положення, то для побудови лінії перетину застосовують метод допоміжних січних площин. Допоміжну січну площину проводять таким чином, щоб вона перетинала обидві поверхні по найпростіших лініях (прямих або колах).

3.Побудувати лінії перерізу допоміжної січної площини з кожною із поверхонь. Точка перетину цих ліній буде спільною точкою для обох поверхонь.

4.Знайти поточні точки лінії перетину. Для цього використовують декілька допоміжних січних площин.

5.Всі отримані точки з’єднати з врахуванням видимості.

6.Обрисові лінії обох поверхонь навести з врахуванням видимості.

Завдання для графічної роботи № 5 студент вибирає з додатка Д

(стор. 174-179).

Приклад графічної роботи № 5 показано на рисунку 11.5.

147

Рисунок 11.5

148

Графічне завдання № 6

Умова:

1.Побудувати лінію взаємного перетину двох поверхонь, використовуючи метод концентричних сфер. Визначити видимість проекцій лінії перетину.

2.Побудувати лінію взаємного перетину двох поверхонь, використовуючи метод ексцентричних сфер. Визначити видимість проекцій лінії перетину.

Мета завдання:

Навчитись будувати точки та лінії на поверхні. Ці знання необхідні при виконанні креслень технічних деталей.

Послідовність виконання

1.Вивчити теоретичний матеріал на тему «Перетин поверхонь. Метод концентричних та ексцентричних сфер».

2.Побудувати лінію перетину двох поверхонь обертання за допомогою концентричних сфер.

2.1.Там, де перетинаються контурні лінії обох поверхонь, визначити опорні точки.

2.2.Визначити діапазон сфер-посередників, які можна використовувати для побудови поточних точок лінії перетину. Визначити сфери з мінімальним радіусом Rmin і максимальним радіусом Rmax.

2.3.Поточні точки лінії перетину побудувати там, де перетинаються кола на поверхнях. Ці кола є лініями перетину концентричних сферпосередників з поверхнями, що перетинаються.

2.4.Побудовані точки з’єднати і отримати лінію перетину поверхонь, що перетинаються.

3.Побудувати лінію перетину двох поверхонь за допомогою ексцентричних сфер.

3.1Побудувати лінію перетину двох кривих поверхонь, використовуючи метод ексцентричних сфер. При розв’язанні задач на перетин поверхонь цим методом повинні змінитися положення центрів допоміжних сфер: вони мають знаходитися на осі поверхні обертання.

3.2Побудувати опорні точки лінії перетину двох поверхонь.

3.3Побудувати поточні точки лінії перетину за допомогою січних площин та ексцентричних сфер.

3.4З’єднати точки лінії перетину двох поверхонь та визначити видимість лінії перетину двох поверхонь.

Завдання для графічної роботи № 6 студент вибирає з додатка Е (стор. 180-190). Приклад графічної роботи № 6 показано на рисунку 11.6.

149

Рисунок 11.6

150

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.Джеджула О. М. Курс лекцій з нарисної геометрії: Навчальний посібник / Джеджула О.М. – Винніця: ВДАУ, 2006. – 107 с.

2.Кормановський С. І. Конспект лекцій з інженерної графіки: Конспект лекцій / Кормановський С. І. – Винніца: ВНТУ, 2009. – 116 с.

3.Михайленко В. Є. Інженерна графіка: Підручник / Михайленко В. Є., Ванін В. В., Ковальов С. М.; за ред. В. Є. Михайленка. – К.: “Караве-

ла”, 2008. – 272 с.

4.Збірник задач з інженерної та комп’ютерної графіки: Навчальний посібник / [Михайленко В. Є., Найдиш В. М., Підкоритов А. М., Скидан І. А.]; за ред. В. Є. Михайленка. – К.: Вища шк., 2002. – 300 с.

5. Михайленко В. Є.Інженерна та комп’ютерна графіка: Підручник / [Михайленко В. Є., Найдиш В. М., Підкоритов А. М., Скидан І. А.]; за ред. В. Є. Михайленка. – К.: Вища шк., 2001. – 350 с.

6.Нарисна геометрія: Підручник / [Михайленко В. Є., Євстифєєв М. Ф., Ковальов С. М., Кащенко О. В.]; за ред. В. Є. Михайленка. – К.: Ви-

ща шк., 1993. – 271 с.

7.Павлова А. А. Начертательная геометрия: Учебник / Павлова А. А.

–М.: ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство АСТ», 2001.

–304 с.

8.Методичні вказівки до виконання графічних робіт з нарисної геометрії. /[Вітюк О. П., Кормановський С. І., Пащенко В. Н.] – Вінниця ВДТУ, 1994. – 64 c.

9.Начертательная геометрия: Учеб. для вузов – 6 изд. / [Крылов Н. Н.,

Иконникова Г. С., Николаев В. Л., Лаврухина Н. М.]; Под ред.

Н. Н. Крылова. – М.: Высш. шк., 1990. – 240 с.

10.Бубырь Ю. В. Начертательная геометрия: Учебно-методические материалы для самостоятельного изучения курса / Бубырь Ю. В., Пресис А. М. – Харьков : УЗПИ, 1989. – 306 с.

11.Лагерь А. И. Инженерная графика: Учеб. для инж.-техн. спец. вузов

/Лагерь А. И., Колесникова Э. А. – М.: Высш. шк., 1985. – 176 с.

12.Курс начертательной геометрии (на базе ЭВМ): Учеб. для инж.-техн.

вузов / [А. М. Тевлин, Г. С. Иванов, Л. Г. Нартова и др.]; под ред. А. М. Тевлина – М.: Высш. школа., 1983. – 175 с.

13.Кузнецов Н. С. Начертательная геометрия: Учеб. для вузов 2-е изд.

/Кузнецов Н. С. – М.: Высш. школа., 1981. – 262 с.

151