Файл: Bilet_1_-28.docx

У лабораторних умовах часто застосовують фізіологічні й агрохімічні методи (здебільшого для вивчення відношення організму, який досліджується, до абіотичних чинників). Проте основою агроекології є кількісні методи досліджень.

Еколог вивчає організми в біоценозі: досліджує середовище проживання - біотопи, кормові ресурси, живлення і розмноження організмів, їх добове і сезонне життя, що визначає міграцію. Агроекологія організмів виявляється в чисельності (щільності) популяцій, яка підлягає складній сезонній і багаторічній динаміці.

3. Негативний вплив тваринництва на довкілля.

Тваринництво. Вплив тваринництва природний ландшафт характеризується поруч специфічних особливостей. Перша у тому, що тваринницькі ландшафти складаються з різнорідних, але тісно пов'язаних між собою частин, як-от пасовища, вигони, ферми, зони утилізації відходів та т.д. Кожна частина вносить особливий внесок у загальний потік на природні комплекси. Друга особливість – менше територіальне поширення проти землеробством.

>Випас тварин за першу чергу, впливає на рослинний покрив пасовищ: зменшується біомаса рослин i відбуваються зміни у видовій складі рослинного співтовариства. При особливо тривалому чи надмірному (для тварина) випасі грунт ущільнюється, поверхню пасовищ оголюється, що посилює випаровування і приводить у континентальних секторах поміркованого пояса дозасолению грунтів, тоді як у вологих районах сприяє заболочування.

Використання земель під пасовища поєднується і з винесенням поживних речовин з грунтів у складі підніжних кормів і сіна. Щоб компенсувати втрати поживних речовин, у прикордонні землі пасовищ вносять добрива,двоякость впливу яких описано на розділі про землеробстві.

Білет 11

1. Способи зберігання гною.

Щільний (холодний) – гній складають у гноєсховища або бурти шириною не менше 3 – 4 м, товщиною до 1 м і відразу ущільнюють. Утворюються анаеробні умови, температура влітку підвищується до  35 0С, а взимку – не більше 250С.

Пухкий з наступним ущільненням (гаряче – холодне) – гній складають у штабелі без ущільнення, утворюється аеробний процес, температура підвищується до 60 оС. Через 4–5 діб гній ущільнюють і накладають новий шар гною без ущільнення. Висота штабеля 1,5–2 м.

Пухкий (гарячий) – гній складають у штабелі без ущіль­нення, температура підвищується до 60–70 оС. Гній розкладається нерівно-мірно.

Гноєсховища. Гній зберігають у гноєсховищах котлованного і наземного типу. Північні райони – наземні гноєсховища з боковими бортами із каменя, цегли або інших матеріалів. Південні та південно-східні райони – котлованного типу глибиною до 1 м.

Гноєсховища розташовують на підвищених місцях на відстані не менше 50 м від ферми і вище 200 м від житла. Розміри залежать від поголів’я тварин, тривалості зберігання, кількості гною, яке можна вивезти безпосередньо на поля, не використовуючи гноєсховищ.

2. Біоценоз та агроценоз. Їх критерії, складові.

Біоцено́з (від біо- та грец. koinós — спільний) — сукупність рослин, тварин і мікроорганізмів, що населяють певну ділянку суші або водоймища і характеризуються певними відносинами як між собою, так і з абіотичними факторами середовища.

Біогеоценоз – саморегулююча система, але стійкий стан їх ніколи не досягається повністю. Співтовариства організмів змінюються в часі, при цьому зміни торкають видова розмаїтість, кількісні показники, структуру харчових ланцюгів, продуктивність і т.д. Мінливість біогеоценозу в основному проявляється в зміні чисельності окремих видів і в зміні біогеоценозів. Чисельність популяції залежить від співвідношення що народжуються й гинуть особин. Підвищення народжуваності приводить як до збільшення чисельності, так і до зменшення загибелі. Обоє ці показника залежать від багатьох екологічних факторів, які діють разнонаправлено.

Агроценози – штучні біогеоценози, створювані людиною для своїх цілей шляхом посіву або посадки й подальшого культивування оброблюваних рослин, а також використання територій для інтенсивного випасу свійських тварина. Однієї з головних особливостей агроценоза є те, що явно переважає один або дуже невелика кількість видів рослин. У них знижене видова розмаїтість тварин, тому що тут можуть жити тільки види, що харчуються певними рослинами

3. Основні положення закону України про карантин рослин.

Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансово-економічні основи карантину рослин, повноваження органів державної влади, їх посадових осіб, права і обов'язки юридичних та фізичних осіб, спрямовані на запобігання занесенню та поширенню відсутніх на території України регульованих шкідливих організмів, і становить частину законодавства України щодо захисту життя та здоров'я рослин.

Білет 12

1. Заходи боротьби з бур’яновою рослинністю.

Щодо методів боротьби з бур'янами, то їх поділяють на агротехнічні, фізичні, хімічні, біологічні.

Агротехнічні методи передбачають високу культуру землеробства, запобіжні, винищувальні й спеціальні заходи. Це такі, як: очистка насіння від бур'янів, правильне чергування культур у сівозміні, провокація проростання і наступне приорювання бур'янів та інші

Під фізичними методами контролю бур'янів слід розуміти знищення бур'янів за рахунок використання фізичних явищ (вогневий засіб, обробка електромагнітним полем надвисокої частоти).

Особливо небезпечними, хоч і досі ще популярними, є хімічні методи - використання гербіцидів.

Біологічні методи передбачають використання в якості біологічної зброї комах-фітофагів. яких називають "живими гербіцидами".

У боротьбі з паразитними бур'янами потрібно застосовувати спеціальні заходи: суворо додержуватися сівозмін, допускати повернення культур, що уражаються, на те саме місце тільки після того, як насіння паразитного бур'яну втратить схожість; старанно очищати насіння культур, що уражаються паразитними бур'янами на спеціальних машинах; знищувати за допомогою хімічних та інших засобів осередки розмноження паразитних бур'янів.

2. Види використання тваринного світу.

Видами використання об'єктів тваринного світу за їх цільовим призначенням відповідно до ст. 20 Закону України «Про тваринний світ» є:

мисливство;

рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин;

використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях;

використання корисних властивостей життєдіяльності тварин – природних санітарів середовища, запилювачів рослин;

використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності;

добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі. Ці види використання можуть здійснюватись в порядку загального і спеціального використання.

3. Біогенна міграція речовин в агросфері. Функції та типи переміщення речовин.

Просторове переміщення речовин у межах геосфер, або, інакше кажучи, їхня міграція поділяється на п'ять основних типів:

1. Механічне перенесення (йде без зміни хімічного складу речовин ).

2. Водне (міґрація здійснюється за рахунок розчинення речовин та їх наступного переміщення у формі іонів або колоїдів). Це один із найважливіших видів переміщення речовин у біосфери

3. Повітряне (перенесення речовин у формі газів, пилу або аерозолів із потоками повітря),

4. Біогенне (перенесення здійснюється за активної участі живих організмів).

5. Техногенне, що проявляється як результат господарської діяльності людини.