Файл: idpzk.pdf

Завдання 4. Ознайомтеся із підходами авторів різних підручників з історії держави і права зарубіжних країн щодо методології цієї науки, зробіть висновки.

Перевірте себе

Завдання 1. Продовжте думку:

1. Метою історії держави і права зарубіжних країн як науки є...................

2. Предметом науки історії держави і права зарубіжних країн є................

3. Ф. Савіньї, М. Пухта — це представники............................. школи права.

4. Преставниками соціологічної школи права були..................................

5. Починаючи з сер. ХІХ ст., домінуючою в історико-правовій науці стала...............

................................... школа права.

6. М. Ф. Володимирський-Буданов та О. Ф. Кістяківський представляли ....................

......... течію в....................................школі права на Україні.

Завдання 2. Схарактеризуйте:

1. Процес виникнення й розвитку загальної історії держави і права.

2. Процес виникнення та розвитку вітчизняної науки історії держави і права зарубіжних країн.

3. Співвідношення науки та навчальної дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн».

4. Систему навчального курсу «Історія держава і права зарубіжних країн».

5. Джерела і літературу з навчального курсу «Історія держава і права зарубіжних країн».

Завдання 3. Порівняйте основні методологічні положення вітчизняної науки «Історія держави і права зарубіжних країн» 40—80-х рр. і 90-х рр. ХХ ст., зробіть висновки.

Завдання 4. Покажіть значення вивчення «Історії держави і права зарубіжних країн» для майбутнього правоохоронця.

Готуйтеся до вивчення матеріалу 1-ої теми

Завдання. Повторіть:

1. Матеріал шкільного курсу з «Всесвітньої історії» (6 кл.) у тій його частині, де висвітлюються передумови та процес виникнення держави у країнах Стародавнього Сходу (Єгипет, Вавилон, Індія та Китай).

2. Матеріал шкільного курсу з «Основ правознавства» (9 кл.), а саме: а) поняття «держава», «суспільство», «історичний тип держави»;

б) теорії виникнення держави.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1.Аннерс Е. История европейського права: Пер. со швед. / Ин-т Европы.—М.: Наука, 1996.

2.Библиография по всеобщей истории государства и права (1918—1978 гг.) / Составитель В. Н. Садиков. — М.: Юрид. лит., 1979.

3.Бостан Л. М. Можливості та перспективи використання модульно-рейтингової системи оцінки знань, вмінь і навичок курсантів при вивченні історико-правових дисциплін // Вісник Запорізького юридичного інституту. — 1997. — № 2. — С. 144—155.

4.Бостан Л. М. Реалізація діяльнісного підходу при вивченні курсу «Історія держави і права зарубіжних країн» // Вісник Запорізького юридичного інституту.—1998.—№ 1(3).— С. 190—196.

23

5.Бостан Л. М. До питання про модульну побудову робочої програми навчальної дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн» // Вісник Запорізького юридичного інституту. — 1999. — № 2(7). — С. 266—273.

6.Бостан Л. М., Бостан С. К. Деякі методологічні і методичні аспекти викладання історії

держави і права зарубіжних країн у вищих юридичних закладах системи МВС України // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень Київського інституту внутрішніх справ / Редкол.: В. М. Синьов (голов. ред.) та ін. — К.: КІВС; «МП Леся», 2003. —

№8. — С. 149—155.

7.Завальнюк В. Принцип історизму в право- і державознавстві // Право України. — 1998. —

№2.

8.Давид Р., Жофре-Спинозы К. Основные правовые системы современности. — М., 1997.

9.Историческое и логическое в познании государства и права. — Л., 1988.

10.Історичні джерела права: Навчальний посібник / Укл. В. І. Граб. — Полтава, 1998.

11.Історія органів внутрішніх справ: Науково-бібліографічний довідник / За ред. Л. О. Зайцева, О. А. Гавриленко, В. М. Часнікова. — Харьків.: Ун-т вннутр. справ, 2000.

12.Музиченко П. Методологічні принципи та методи пізнання історико-правових явищ / Юридична освіта і правова держава. — Одеса, 1997.

13.Никифорак М. В. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. програма / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. — Чернівці: Рута, 2005.

14.Новицкая Т. Е. Вопросы методологии истории государства и права // Вестник Московского государственного университета. Серия «Право». — 1997. — № 1.

15.Онищенко Н. М. Історія держави і права зарубіжних країн: Програма курсу для студ. Київського ун-та права / Київський ун-т права. — К.: Видавництво Київського ун-ту права, 2001.

16.Програма курсу «Історія держави і права зарубіжних країн» для перепідготовки слухачів за спеціальністю 7.060101 «Правознавство» / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. Юридичний факультет; Інститут післядипломної освіти / В. Г. Ціватий (підгот.). — К., 1997.

17.Програма навчальної дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн» / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / М. М. Страхов (уклад.). — Х., 2002.

18.Темнов Е. О. Деидеологизация методологических подходов в историко-политических и государственно-правовых исследованиях // Государство и право.—1992.—№ 3.

19.Тойнби А. Постижение истории. — М., 1991.

20.Хачатурян В. М. История мировых цивилизаций с древнейших времен до конца ХХ века: Пособие для общеобразоват. учебных заведений. — 4-е изд. — М.: Дрофа, 2000.

24

Модуль 1

ДЕРЖАВА І ПРАВО КРАЇН ЕПОХИ КАСТОВО-СТАНОВОГО СУСПІЛЬСТВА

ПІДМОДУЛЬ 1.1.

ДЕРЖАВА І ПРАВО КРАЇН СТАРОДАВНІХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

ТЕМА 1. ВИНИКНЕННЯ ДЕРЖАВИ У КРАЇНАХ ДАВНЬОСХІДНОЇ ЦИВІ-

ЛІЗАЦІЇ. ОСНОВИ ЇХ СУСПІЛЬНОГО ЛАДУ

ТЕМА 2. ФУНКЦІЇ, МЕХАНІЗМ ТА ФОРМИ ДАВНЬОСХІДНИХ ДЕРЖАВ

ТЕМА 3. ПРАВО КРАЇН СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ

ТЕМА 4. ВИНИКНЕННЯ ДЕРЖАВИ В КРАЇНАХ АНТИЧНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ.

ОСНОВИ ЇХ СУСПІЛЬНОГО ЛАДУ

ТЕМА 5. ФУНКЦІЇ, МЕХАНІЗМ ТА ФОРМИ АНТИЧНИХ ДЕРЖАВ

ТЕМА 6. ПРАВО КРАЇН АНТИЧНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

ПІДМОДУЛЬ 1.2.

ДЕРЖАВА І ПРАВО КРАЇН CЕРЕДНЬОВІЧНИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

ТЕМА 7. РАННЬОФЕОДАЛЬНА ДЕРЖАВА І ПРАВО В КРАЇНАХ ЄВРОПИ

ТЕМА 8. ФЕОДАЛЬНА ДЕРЖАВА В КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

ТЕМА 9. ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКЕ ФЕОДАЛЬНЕ ПРАВО

ТЕМА 10. ФЕОДАЛЬНА ДЕРЖАВА У КРАЇНАХ СХОДУ

ТЕМА 11. ПРАВО КРАЇН СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СХОДУ

25

Модуль 1

ДЕРЖАВА І ПРАВО КРАЇН ЕПОХИ КАСТОВО-СТАНОВОГО СУСПІЛЬСТВА

ПІДМОДУЛЬ 1.1.

ДЕРЖАВА І ПРАВО КРАЇН СТАРОДАВНІХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

ТЕМА 1. ВИНИКНЕННЯ ДЕРЖАВИ У КРАЇНАХ ДАВНЬОСХІДНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ.

ОСНОВИ ЇХ СУСПІЛЬНОГО ЛАДУ

Держава і право як феномен людського суспільства завжди приваблювали допитливих, тих, хто прагнув зрозуміти, що вони собою уявляють, для чого створювалися, у чому їх сенс і призначення. Величезна кількість спроб дати пояснення щодо причин і умов виникнення держави і права породила множину теорій їх походження: патріархальну, теологічну, договірну, органічну, психологічну, матеріалістичну, теорію насильства тощо12. Кожна з цих теорій, як напевно Вам відомо з навчального курсу «Теорія держави і права», має під собою насамперед певне логічне підґрунтя, в той час як ступінь історичної обґрунтованості більшості з них не є досить високою.

Відносно теорій походження держави такою, котру можна вважати більш історично обґрунтованою, є матеріалістична, спираючись на котру вітчизняне державознавство (при усій тій критичній оцінці, що сьогодні зазнає марксизм) продовжує пояснювати причини виникнення держави як владної інституції в людському суспільстві.

§1. Загальні закономірності виникнення держави

Історія людства складається з двох великих історичних періодів: первісного суспіль-

ства і державно-організованого (цивілізованого) суспільства. Держава — атрибут останнього, але ж вона зародилися в надрах первісного суспільства, тому не випадково увага теоретиків, істориків держави і права тощо прикута в тому числі і до процесів, що відбувалися в суспільстві додержавного періоду.

Процес формування державної організації відбувався протягом тривалого часу. Для нього характерно виникнення та зникнення певних утворень, діяльність визначних осіб, інших подій, пов’язаних із конкретними історичними явищами. Про ці сторони життя народів того часу збереглося дуже мало історичних відомостей, тому усе, що відомо сьогодні про виникнення держави, не більш ніж історична реконструкція цього процесу. Ступінь її точності не піддається перевірці, тому точніше було б говорити про найбільш загальні закономірності її формування.

12 Докладніше див.: Кашанина Т. В. Происхождение государства и права. Современные трактовки и новые подходы: Учебное пособие. — М., 1999; Тимошенко В. І. Розвиток теорії держави в політико-правовій думці України і Росії (кінець ХІХ — початок ХХ ст.). Монографія. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. — С. 9—42.

27

1.1. Соціальна влада у первісному суспільстві

Особливістю соціальної влади і соціальних норм цього періоду було те, що вони по суті входили в саму життєдіяльність людей, виражаючи і забезпечуючи соціальноекономічну єдність роду. Це було пов’язано з недосконалістю знарядь праці, низькою їх продуктивністю. Звідси — необхідність у спільному проживанні, у колективній власності на засоби виробництва і розподілі продуктів на основі рівності. Подібні обставини впливали на природу влади і соціальні норми первісного суспільства.

Соціальна влада, що існувала в додержавний період, характеризувалася такими ознаками:

1)поширювалася тільки в межах роду, виражала його волю і базувалася на кревних зв’язках;

2)була безпосередньо суспільною, будувалася на засадах первісної демократії, самоврядування (тобто суб’єкт і об’єкт влади тут збігалися);

3)органами влади виступали родові збори, старійшини, воєначальники тощо, котрі вирішували всі найважливіші питання життєдіяльності первісного суспільства.

Процес переходу від такої, додержавної за змістом, соціальної влади до державної

організації відбувався упродовж тривалого часу (за сучасними даними він становить понад 2 млн років)13, але найбільш інтенсивним був тоді, коли первісні люди вступили

вепоху неолітичної революції.

Неолітична революція і перехід людства (на рубежі VII—V тис. до н. е.) від привласнюючого господарства до виробляючої економіки мали найрізноманітніші і глибокі наслідки в соціальній сфері:

а) перехід від прообщини (первісного стада) до родової общини, від родової общини до общини виробників;

б) поява ранніх осілих землеробських общин у регіонах, сприятливих для проживання людей;

в) їх успішна господарська діяльність.

Різке збільшення чисельності і щільності населення призвели до розростання землеробських общин. Це знаходило своє вираження, насамперед, у відокремленні нових сі- мейно-кланових груп. На території хліборобсько-родової общини могло розміститися декілька поселень, які зі зростанням і пожвавленням господарського життя трансформувалися у поселення міського типу.

Згодом ускладнювалася внутрішня організація сімейно-родових груп, їх члени набували нових культурних і виробничих навичок, починався поділ праці (на землеробство, скотарство, ремісництво) у різноманітних її видах. Все це сприяло підвищенню ефективності суспільного і колективного виробництва. Виробляюче господарство могло не тільки задовольняти мінімальні життєві потреби членів сімейно-кланового колективу, але і створювало свого роду «надлишки», тобто додатковий продукт. Ці надлишки спочатку реалізовувалися за принципом внутрішньородового еквівалентного обміну, але поступово все частіше стали переходити до сфери міжобщинних зв’язків, набуваючи характеру товару.

Становлення товарного виробництва вело у свою чергу до подальшого зростання додаткового продукту, до накопичення багатства, чого не було раніше в родовому суспільстві. З’явилася об’єктивна основа для виникнення майнової нерівності між окремими сімейно-клановими общинами, а також і в самих родових групах.

Поступове зростання суспільного продукту призвело до поглиблення майнової диференціації, а отже, і до закріплення за общинно-родовою верхівкою майнових, і відповідно соціальних привілеїв. Однак надання вождю цих привілеїв не означало ще відмови від принципу еквівалентного (рівноцінного) обміну, оскільки вони розглядалися лише як компенсація за здійснення ним достатньо складних функцій і ту серйозну від-

13 Див.: История государства и права зарубежных стран. Часть І. Учебник для вузов / Под ред. проф. Крашенинниковой Н. А. и проф. Жидкова О. А. — М.: НОРМА-ИНФРА, 1998. — С. 3.

28