Файл: idpzk.pdf

При проектуванні модулів та підмодулів ми виходили з того, що вони мають бути компактно структуровані, методично забезпечені, змістовно-інформаційно наповнені на основі таких принципів навчання, як професійне спрямування, проблемність, інтег-

ративність змісту й форм навчальної діяльності тих, хто навчається.

Реалізація принципу професійного спрямування при вивченні історії держави і права зарубіжних країн передбачає насамперед відбір навчального матеріалу з урахуванням профілю вищого навчального закладу, майбутньої спеціальності його випускників; принцип проблемності — постановку та вирішення укрупнених та узагальнених проблем, котрі б висвітлювали європейські або всесвітньо значущі явища в історії держави і права, що мають цінність для світової правової культури в цілому і для України зокрема; принцип інтегративності — тісний взаємозв’язок історії держави і права зарубіжних країн з іншими навчальними дисциплінами, який забезпечує синтез, наступність та безперервність отриманих знань.

Виходячи з розуміння того, що теорія держави і права є базовою дисципліною всієї юридичної освіти, ми здійснили спробу структурувати програмний матеріал так, щоб була можливість розглянути історичний розвиток державно-правових інститутів через призму таких ключовихпроблемтеоріїдержавиіправа, якпоходженнядержави, формадержави та окремі її елементи, сутність, функції й механізм держави; форми (джерела) права, правові відносини, їх суб’єкти на різних історичних етапах; світові правові сім’ї, їх виникнення й розвиток; галузіправатаправовіінститутиврізнихкраїнахуїхісторичномурозвиткутощо.

Реалізація навчальної програми дисципліни потребує відповідної системи дидакти- чно-методичних засобів опанування її матеріалу. Складові цієї системи зазвичай визначаються іншим нормативним документом вищого закладу освіти — робочою навчальною програмою дисципліни. В ній зокрема відображається конкретний зміст навчальної дисципліни, послідовність та організаційно-методичні форми її вивчення, обсяг часу на різні види навчальної роботи, засоби і форми поточного, проміжного та підсумкового контролю. До робочої програми входять:

―тематичний план [структура залікового кредиту] (див. у додатку А);

―пакет методичних матеріалів для проведення поточного та підсумкового конт-

ролю (Додатки Б, В);

―тематика й методичні рекомендації підготовки курсових робіт (Додаток Д);

―перелік навчально-методичної та фахової літератури (Додаток Е);

―технічних засобів навчання тощо.

Досягти ефективності в управлінні процесом засвоєння матеріалу можливо за умов своєчасного інформування викладача тими, хто навчається, як вони сприймають, розуміють навчальний матеріал. Як показує практика, ефективною формою контролю є рейтингова система оцінки знань, умінь та навичок, сутність котрої полягає в тому, що навчальна робота студентів оцінюється за багатобальною шкалою.

Рейтингова система оцінки знань, вмінь та навичок порівняно з наявною і понині у вищих закладах освіти чотирибальною (на відміну від дванадцятибальної в середньоосвітній школі) системою оцінювання більше сприяє:

―розширенню діапазону оцінки знань, умінь та навичок;

―стимулюванню мотиваційного компонента навчання через чітке усвідомлення тими, хто навчається, кінцевого результату їх праці, оцінка котрої залежить не від суб’єктивної волі викладача, а від кількості набраних упродовж усього періоду вивчення дисципліни балів;

―створенню умов для ритмічної роботи студентів упродовж усього періоду навчання;

―індивідуалізації навчання, розширенню меж самостійної роботи тих, хтонавчається;

―уведенню справжньої змагальності в навчальний процес;

―виявленню серед студентів тих осіб, які мають нахил до науково-педагогічної діяльності, створенню резерву кадрів викладачів;

―формуванню персонального складу студентських груп для подальшого навчання

внавчальних закладах зі ступеневою освітою тощо.

19

2.3. Джерела та література

На відміну від науки історії держави і права зарубіжних країн, у навчальної дисципліни є свої особливості щодо використання джерельної й літературної бази. Предметом безпосереднього дослідження в науці виступають першоджерела (закони, що збереглися на базальтовому стовпі, металевих табличках, папіруси, древні рукописи та ін.), у навчальній дисципліні — оброблені (перекладені, систематизовані тощо) ученими першоджерела, уміщені, як правило, у різного роду хрестоматіях, збірках, спеціальних виданнях. Нижче наводимо перелік хрестоматій та збірок, у яких зосереджені джерела з усього курсу, та які можуть бути використані в навчальному процесі переважно при розгляді узагальнювальних питань.

1)Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн: Навч. посіб. для студ. юридичних спец. вищ. закл. освіти / За ред В. Д. Гончаренка. — Т. 1—2. — К.: ІнЮре, 1998.

2)Історія держави і права зарубіжних країн: Хрестоматія: Навч. посіб. для студ. юридичних спец. вищ. закл. освіти / В. Д. Гончаренко (ред.), В. Д. Гончаренко (упоряд.). — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002.

3)Шевченко О. О. Історія держави і права зарубіжних країн: Хрестоматія.—К.: Вен-

турі, 1995.

3)Історія держави і права зарубіжних країн (практичні завдання для вивчення пам’яток права) / Укл. Бостан Л. М., Бостан С. К. — Запоріжжя, 1998.

** *

4)Документы по истории зарубежного права.— М., 1987.

5)Крестовская Н. Н. История государства и права зарубежных стран: Практикум. — Х.: ООО Одиссей, 2002.

6)Сборник документов по всеобщей истории государства и права. — Л.: ЛГУ, 1977.

7)Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран: для вузов по спец. «Правоведение» / Под ред. и с предисл. З. М. Черниловского.— М.: Юрид. лит., 1984; 2-е изд. — М., 1994.

8)Хрестоматия по всеобщей истории государства и права / Под ред. К. И. Батыра и Е. В. Поликарповой. — Т. 1—2. — М.: Юристъ, 1996.

Що стосується літератури, то теоретично в навчальному процесі можна використати всі досягнення наукової думки в цій галузі, але реалії такі, що, найчастіше, ті, хто навчаються, використовують навчальну літературу. У сучасних умовах вона найбільш оперативно відображає зміни, що відбулися в історико-правовій науці, і це пов’язано з тим, що навчальна література виявилася найбільш вигідною в матеріальному плані для видання і відповідно найбільш запитаною. Про це свідчить зокрема те, що з середини 90-х років деякі підручники з історії держави і права зарубіжних країн були перевидані двічі і більше разів.

Видану останнім часом навчальну літературу, зміст котрої охоплює весь навчальний курс «Історії держави і права зарубіжних країн», можна умовно класифікувати за двома групами: вітчизняна й зарубіжна (видана переважно в Росії).

Оскільки вітчизняна навчальна література відповідає нашим освітнім стандартам, то вона буде основною при вивченні тих чи інших тем курсу. З метою уникнення повторів нижче наводимо бібліографічні дані найпоширеніших на сьогодні в Україні підручників та навчальних посібників:

1. Страхов М. М. Історія держави і права зарубіжних країн: Підруч. для студ. юрид. спец. вищих навч. закл. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого; Академія правових наук України. — 2-е вид., перероб. та доп. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003.

** *

2. Глиняний В. П. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Одеська національна юридична академія. — 5-е вид., перероб. і доп. — К.: Істина, 2005.

20

3.Кащенко С. Г. Загальна історія держави і права. — К., 2006.

4.Макарчук В. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник. — 5-е вид., доп. — К.: Атіка, 2006.

5.Федоров К. Г. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник для студентів юридичних вузів та факультетів. — К., 1994.

6.Хома Н. М. Історія держави та права зарубіжних країн: Навч. посіб. для студ. вищих закладів освіти. — К.: Каравела, 2004.

7.Шевченко О. О. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник для студентів юридичних вузів та факультетів. — 2-е вид. переробл. і доп. — К.: Олан, 2003.

У цих виданнях реалізовано в основному країнознавчий принцип у висвітленні проблем державно-правового розвитку зарубіжних країн. Робота О. О. Шевченка, яка відзначається лаконічністю, являє собою конспективний виклад матеріалу з історії держави і права зарубіжних країн; працю К. Г. Федорова відрізняє більш глибоке, ніж в інших роботах, висвітлення суто історичного матеріалу і хороший стиль. Останнє, а також наявність матеріалу, що дає уявлення про історичне минуле державно-правового життя скандинавських країн, є характерною рисою навчального посібника В. С. Макарчука. Книга Н. М. Хоми приваблює насамперед великою кількістю й розомаїттям завдань для самостійної роботи; посібник В. П. Глиняного як велика праця (768 с.) являє собою комплекс матеріалів для підготовки до семінарських занять з курсу «Історія держави і права зарубіжних країн», а в підручнику М. М. Страхова використано порів- няльно-історичний метод при викладенні матеріалу, наочні засоби (схеми).

З російської навчальної літератури найбільш фундаментальним є доповнений та перероблений підручник з «Історії держави і права зарубіжних країн» у двох частинах під редакцією О. А. Жидкова та Н. А. Крашеніннікової. У цьому виданні міститься низка нових підходів: зроблена спроба відходу від формаційного критерію періодизації історії держави і права зарубіжних країн та використання цивілізаційного; застосування країнознавчого принципу викладу матеріалу поєднується з проблемним, активно використовується порівняльно-історичний метод, теми досліджені глибоко і ґрунтовно.

«Загальна історія держави і права» за ред. К. І. Батира написана з урахуванням нових досягнень, але в традиційних межах «формаційної» періодизації й країнознавчого принципу викладу матеріалу. Перед кожним періодом дається його загальна характеристика (в передмові до кожного з них), держава і право Китаю висвітлені упродовж усієї його історії, а не як раніше, коли представлено було тільки давній і новітній періоди. Робота написана доступною мовою, добре оформлена.

Під аналогічною назвою вийшов і авторський двотомник О. А. Омельченка. В основу підручника покладено лекційні курси, що їх читав автор у вищих навчальних закладах. Це наклало певний «живий» відбиток на стиль викладу матеріалу, на окреме авторське тлумачення. Автор урахував специфіку побудови подібних курсів у ряді європейських університетів. Зберігши країнознавчу схему, він увів комплексні теми, що охоплюють багато країн і народів та присвячені всесвітньо значущим явищам історії держави і права.

Окремо слід відзначити підручник В. Г. Графського «Загальна історія права і держави», у якому вчений, спираючись на думку про більш давнє походження права, ніж держави, уперше пропонує висвітлення навчального матеріалу за схемою: «праводержава». Робота підготовлена на високому науковому рівні, містить контрольні питання, перелік додаткової літератури для більш глибокого вивчення тем. Її особливістю

єй те, що в канву «матеріальної» історії автор вплітає історію окремих ідей про державу і право.

Особливою популярністю продовжують залишатися у студентів авторська робота З. М. Черніловського, двотомник «Історії держави і права зарубіжних країн» під редакцією П. Н. Галанзи (він побачив світ у 60-х роках ХХ ст.). Вони відзначаються насамперед органічним поєднанням науковості і доступності викладу матеріалу.

21

Тому як додаткову, що узагальнює всі теми навчального курсу, рекомендуємо використати таку літературу:

1)Всеобщая история государства и права / Под ред. К. И. Батыра.— М.: Юристъ, 1999 та наступні перевидання;

2)Графский В.Г. Всеобщая история права и государства: Учебник для вузов. — М.: Изд-во НОРМА, 2000 та наступні перевидання;

3)История государства и права зарубежных стран: Учебник для юрид. фак. и инст. — Т.1. / Под общ. ред. проф. П. Н. Галанзы, Т. 1. — М.: Юрид. лит-ра, 1963;

Т. 2.— М.: Юрид. лит-ра, 1969;

4)История государства и права зарубежных стран: Учебник для вузов по спец. «Правоведение» / Под ред. О. А. Жидкова и Н. А. Крашенинниковой. — Ч. 1—2. — М.: НОРМА-ИНФРА, 1998 та наступні перевидання;

5)Омельченко О. А. Всеобщая государства и права: Учебник в двух томах.—Т. 1—

2.— М.: Остожье, 1998 та наступні перевидання;

6)Черниловский З. М. Всеобщая история государства и права: (Ист. гос-ва и права заруб. стран): Учебник для вузов по спец. «Правоведение». 2-е изд. перераб. и доп.— М.: Высш. школа, 1983; 3-е изд. — М., 1995 та наступні перевидання.

Що стосується окремих аспектів навчального курсу, то після кожної теми під рубрикою «Додаткова література» запропоновано перелік спеціальної літератури, яка висвітлює матеріал всієї теми або його частини. Однак перед вивченням того чи іншого конкретного питання необхідно ознайомитися з його висвітленням в узагальнювальній літературі, перелік якої — ще раз звертаємо на це Вашу увагу — з метою запобігання повторів міститься тільки в цьому параграфі та бібліографічному списку наприкінці книги.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Виконайте такі завдання:

Завдання 1. Розпочніть роботу над складанням словника основних понять та термі-

нів зісторії держави і права зарубіжних країн. Розкрийте зміст такихпонять та термінів:

Завдання 2. Розпочніть роботу над складанням хронологічної таблиці за такою формою:

Завдання 3. Спираючись на матеріал цієї глави, відповідні розділи іншої навчальної літератури, складіть схему: «Місце історії держави і права зарубіжних країн у системі юридичних дисциплін».

22