ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 09.08.2024
Просмотров: 69
Скачиваний: 0
Стабілізація виробництва й поліпшення якості продовольчої картоплі можливі при широкому впровадженні наукових розробок УААН і Міністерства аграрної політики України, досвіду вітчизняних та зарубіжних виробників. Але на сучасному етапі вкрай важливе не тільки інформаційне й сервісне обслуговування дрібного виробника картоплі, а й посередницька робота щодо забезпечення його насіннєвим матеріалом для сортозаміни та сортооновлення, засобами захисту тощо.
Впровадження намічених вище заходів сприятиме підвищенню ефективності, збалансованості й конкурентоспроможності галузі картоплярства.
2 Суть економічної ефективності виробництва картоплі та показники її вимірювання
Ефективність виробництва як економічна категорія відображає дію об’єктивних економічних законів, яка виявляється в результаті виробництва. Ефективність виробництва показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень.
Ефективність – це результат тих чи інших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському виробництві. Він характеризується збільшенім урожайності сільськогосподарських культур.
Як економічна категорія, ефективність виробництва нерозривно зв’язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення.
Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції.
Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці і вдосконалення виробництва.
Підвищення ефективності сільського господарства є вирішальною передумовою прискореного розвитку агропромислового комплексу і дальшого зростання результативності економіки країни.
Економічну ефективність виробництва оцінюють за допомогою критерію, який зумовлюється дією економічних законів і характеризує ефективність з якісного боку. В науковому розумінні критерій – це властивість і якість ефективності, що відображає найістотнішу її суть і є основним принципом оцінки.
Економічна ефективність показує кінцевий корисний результат від застосування всіх виробничих ресурсів й визначається порівнянням одержаних результатів і витрат виробничих ресурсів.
Ефективність виробництва є узагальнюючою економічною категорією, якісна ознака якої відображується у високій результативності використання засобів виробництва і праці. Будь-які заходи, спрямовані на підвищення ефективності виробництва, необхідно оцінювати не тільки з економічних позицій, а з урахуванням соціального результату (поліпшення умов праці, соціально-культурного обслуговування на селі, підвищення оплати праці тощо).
Отже економічна ефективність сільського господарства проявляється у збільшенні виробництва продукції і сировини в необхідному асортименті та належної якості на одну особу.
Основними показниками, що характеризують рівень та економічну ефективність виробництва картоплі є:
вартість валової продукції на 1га сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного працівника чи на 1люд-год, на 1 грн. основних виробничих фондів та на 1 грн. виробничих витрат;
обсяг валового, чистого доходу та прибутку на 1га сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного працівника чи на, 1люд-год, на 1грн. основних виробничих фондів та на 1грн. витрат виробництва;
врожайність, продуктивність праці, собівартість, чистий доход та прибуток з розрахунку на 1га посіву, рівень рентабельності.
Наведені показники характеризують ефективність використання виробничих ресурсів, окупність витрат виробництва та його рентабельність.
Собівартість – це грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво та реалізацію одиниці продукції. Її обчислюють як відношення витрат підприємства до обсягу виробленої продукції.
Рівень рентабельності відображує ефективність виробничих витрат у підприємстві. Рентабельність визначають відношенням рівня собівартості до фактичних цін реалізації продукції рослинництва і тваринництва.
Важливими показниками економічної ефективності вирощування картоплі є її собівартість та рентабельність виробництва. Протягом останніх років у зв'язку із збільшенням матеріальних витрат, амортизаційних відрахувань та відрахувань на державне соціальне страхування собівартість зростає. Аналіз структури собівартості свідчить, що витрати на оплату праці дещо зменшуються, а на насіння, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, паливо і мастильні матеріали, на поточний ремонт та технічне обслуговування постійно зростають. Отже, собівартість вирощування цієї культури має значні зональні відмінності. Найнижча собівартість 1ц. бульби на Поліссі, дещо вища – в зоні Карпат і значно вища в Степу.
Ефективність вирощування культури значною мірою визначається цінами реалізації. На картоплю, як і на плодоовочеву продукцію, що реалізується, встановлюють закупівельні та договірні ціни. Останні застосовують на продукцію, яка поставляється за договорами підприємствам і організаціям. При цьому для регулювання роздрібних цін місцевим органам надано право встановлювати в необхідних випадках граничні роздрібні ціни на дану продукцію. Таким чином забезпечується поєднання державного ціноутворення з розширенням прав місцевих органів і підприємств, широким використанням договірних і самостійно встановлених цін. Закупівельні ціни на продовольчу картоплю, яка продається державі сільськогосподарськими підприємствами, організаціями і населенням, диференційовані по зонах Україна та строках реалізації. Найдороще в 2003 році картопля коштувала на 22 березня – 2.03 гривні за кілограм.
Структура реалізації картоплі у 2000 році порівняно із середніми показниками за 1986 – 1990рр. зазнала значних змін. Якщо в 1986-1990рр. держава закуповувала майже 61% товарної картоплі, а на ринку реалізувалося її лише 10.6%, то в 2000 році частка картоплі, реалізованої заготівельним організаціям зменшилась до 5%.
Характерним для 2000 року порівняно із серединою 90-х років стало скорочення процента картоплі, реалізованої за бартерними угодами. Так, якщо в 1997 – 1998 роках частка реалізації картоплі за такими угодами становила у середньому 25.5%, то в 2000 році – лише 15%.
Ефективність вирощування картоплі для продовольчих цілей характеризують такі показники: урожайність, затрати праці на 1 ц, собівартість 1 ц картоплі та рівень рентабельності. За цими ж показниками розраховують й ефективність насінної картоплі з урахуванням сортів, а картоплі для переробки — виходу крохмалю. Картопля, що продається спиртовим чи крохмале-патоковим заводам, при вмісті крохмалю понад базисний рівень оплачується з надбавкою до закупівельної ціни на картоплю для переробки; при вмісті крохмалю, нижчому від базисної норми, робиться знижка в тому ж розмірі.
Ефективність вирощування насінної картоплі в підприємствах України висока. Грошові сортові надбавки, встановлені на продовольчі та насінні сорти, забезпечують високий рівень рентабельності її виробництва. В Україні вирощується близько 100 сортів картоплі, з яких три (Гатчинський, Невський, Темп) займають 71 % посівних площ громадського сектора. У Чернігівському районі Чернігівської області врожайність сортів Гатчинський та Невський у 1986— І994 рр. становила в середньому 287—320 ц/га.
Отже, знаючи показники ефективності виробництва картоплі ми можемо розрахувати їх та порівняти з середніми по даному регіону. Ті показники, що є не досить ефективними можна змінити при подальшій розробці та впровадженні шляхів усунення недоліків у виробництві та реалізації цієї культури.
3 Проблеми насінництва картоплі в ринкових умовах
Картоплю в більшості країн світу вважають четвертою культурою після пшениці, рису і кукурудзи. В Україні картоплю називають другим хлібом, а слов'яни без перебільшення відносять її до культури "номер два".
В Україні картоплярство має яскраво виражений екстенсивний характер, при обсяги виробництва досягаються в основному за рахунок розширення площ, а не завдяки підвищенню врожайності
Метою досліджень передбачалося вивчення формування ринку насіннєвої картоплі на основі аналізу стану первинного і внутрішньогоспосподарського насінництві культури. При проведенні аналізу нами доведено, що в сільськогосподарських підприємствах виробництво картоплі з 45% в 1991 році скоротилося до 2% у 2005 ро-1 ці. За цей період питома вага в особистих господарствах населення в загальному! обсязі виробництва картоплі зросла до 98%. Вирощування цієї культури у фермерських господарствах становить 1,1% від загального обсягу її виробництва в країні. і
Підвищення ефективності вирощування картоплі в сучасних умовах у господарствах усіх категорій можливе лише на основі підвищення врожайності з 12 т/га до! 20-25 т/га
З метою розвязанння цієї проблеми в картоплярстві в більшості регіонів і підприємств необхідне поліпшення насінництва й технологій виробництва картоплі, та перш за все відродження первинного й елітного насінництва на регіональному рівні. В ряді областей кількість елітно-насінницьких господарств різко скоротилася, а також зменшилося виробництво елітних сортів. По багатьох сортах, особливо іноземної селекції, практично відсутнє оздоровлення насіннєвого матеріалу методом пробіруваної культури, нерідко базисний вихідний матеріал, зокрема меристемні мікророслини, мікро- і міні-бульби дуже уражені такими інфекційними хворобами, як скручування листків (збудник вірус І), зморшкуватою і смужкуватою мозаїками (вірус У), мозаїчним закручуванням листків (вірус М). Особливо велику небезпеку спричиняє зараження вихідного матеріалу багатьох сортів віроїдами веретеноподібності бульб картоплі. Через таку ситуацію в ряді регіонів різко загострилася проблема якості елітної картоплі по окремих вітчизняних сортах. Виникає серйозна загроза низької конкурентоспроможності вітчизняних сортів перед сортами зарубіжної селекції.
Для виходу з даної ситуації доцільно по більшості сортів забезпечити створення нового фонду оздоровленого вихідного матеріалу на основі відбору кращих чистих ліній, звільнених, насамперед, від віроїдів веретеноподібності бульб, як для найнебезпечнішої для первинного насінництва патогенності. Крім того, необхідний скринінг усіх існуючих колекцій в установах і елітгоспах оздоровлених сортозразків, ретельного їх тестування на рівні меристемних рослин, мікро- і міні-бульб, а також тепличного й польового клонового матеріалу із застосуванням сучасних високочутливих лабораторних методів діагностики фітопатогенності.