ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 09.08.2024
Просмотров: 72
Скачиваний: 0
Економіка картопле продуктивного під комплексу.
Література: 1. Руснак П.П. Економіка сільського господарства. – к. урожай. – 1998, стр. 242-256
2. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства, - К. – стор.313-319
3. Економіка АПК №5, 2006, стор. 118-121
1. Народногосподарське значення виробництва картоплі
Картоплярство – велика галузь сільськогосподарського виробництва, яка має важливе народногосподарське значення.
Картопля — культура універсальна. Вона водночас є продуктом харчування, сировиною для переробної промисловості та високоякісним кормом для худоби. Вміст сухих речовин у картоплі становить 25 %, з яких 16—20 % припадає на крохмаль. З 1 га посівної площі культура забезпечує у 2,5—3 рази більший вихід сухих речовин, ніж пшениця, жито, ячмінь чи овес. Бульби картоплі містять багато вуглеводів, білка, вітамінів та інших поживних речовин, необхідних для харчування людини. Зокрема, білок відзначається високою біологічною цінністю, оскільки включає незамінні амінокислоти, зокрема валін, лізин та ін. Маючи добрі смакові якості та високу поживність, картопля підвищує засвоєння людським організмом інших продуктів харчування.
У продовольчому балансі культура посідає друге місце після хліба, тому в народі її називають другим хлібом. За нормами харчування залежно від зони в середньому людині потрібно на рік 110 —120 кг картоплі. Фактично протягом 1980—1995 рр. в Україні на душу населення її споживалося 133—116 кг.
Крім того, картопля — цінна технічна культура, сировина для виробництва крохмалю та спирту. При переробці 1 т картоплі з вмістом крохмалю 17,6 % можна одержати 112л спирту, 55кг рідкої вуглекислоти, 0,39л сивушного масла і 1500л барди. Продукти переробки культури використовують у різних галузях промисловості і найбільше в харчовій, хімічній, текстильній, шкіряній та лакофарбовій.;
У поєднанні з іншими кормами картоплю широко використовують для годівлі практично всіх видів худоби і птиці. При врожайності 200 ц/га одержують 58 ц к. од. за виходом їх з 1га картопля переважає багато інших сільськогосподарських культур.
У системі раціонального ведення землеробства картопля має велике значення. Вона — добрий попередник для багатьох сільськогосподарських культур, особливо зернових. Приріст урожаю зернових, які висівають після картоплі, становить 2—3 ц/га, що є результатом післядії внесених під картоплю органічних та мінеральних добрив. У структурі посівних площ колективних, державних і міжгосподарських підприємств питома вага картоплі становить 4%.
Картопля має високу норму садіння (майже третину існуючого рівня її врожайності). Це необхідно враховувати при визначенні економічної ефективності вирощування культури. Картопля — високотоннажна й мало транспортабельна культура, що треба мати на увазі при розміщенні її посівів. Зберігання картоплі обходиться дорого і супроводжується значними втратами, що негативно впливає на рівень собівартості та ефективність виробництва. У громадському секторі вирощується лише до 6 % валової продукції картоплі, решта — в господарствах населення. За обсягом споживання та географічною поширеністю ця культура займає одне з провідних місць в Україні. Крім того, продукція картоплярства значною мірою використовується як фураж, а також як технічна сировина для виробництва крохмалю, спирту тощо.
Виходячи з історичних, природно – кліматичних та економічних умов, формування ринку картоплі має специфічні особливості. Вони зумовлюються рядом факторів, зокрема ступенем розвитку матеріально-технічної бази і науково-технічного прогресу в галузі, організацією селекційно-насінницької роботи, а також розвитком переробної промисловості.
У межах СНД зосереджено до 35 % світових посівів картоплі й понад третину її валового збору. Основні посівні площі розміщені переважно у трьох державах: Російській Федерації (55 %), Україні (24 %) і Білорусі {11 %). Протягом останніх років у розміщенні картоплі відбулися значні зміни — вона поширилася на південний схід та південь України. її, як і зерно, вирощують повсюдно, проте найбільшу кількість — на Поліссі, зокрема в Чернігівській, Волинській та Житомирській областях.
За 1940—1995 рр. посівні площі картоплі значно коливалися і скоротилися на 25 %. Проте за рахунок зміни врожайності валові збори її порівняно з довоєнним періодом практично залишилися на тому ж самому рівні. Державні закупівлі також коливалися, а в останні роки зменшилися.
Найбільшу питому вагу в державних закупівлях має Чернігівська область — близько 25 % загального їх обсягу.
Урожайність картоплі коливається по областях. При середній урожайності в Україні 105 ц/га у Житомирській та Чернігівській областях одержано по 148 ц/га, а в Дніпропетровській, Донецькій — по 40 ц/га. В основному цим і пояснюються перевезення картоплі на значні відстані.
Скорочення посівних площ можна розглядати як позитивне явище, по-перше, з погляду заощадження садивного матеріалу та зменшення пов'язаних із цим витрат на його зберігання, по-друге, зменшення витрат на вирощування картоплі і, по-третє, використання зазначених площ під посіви інших, зокрема кормових, культур.
Необхідно відзначити, що постачання населення картоплею з боку державних організацій останнім часом зменшується, а самозабезпечення та колгоспний ринок розширюються.
Як уже згадувалося, картоплю вирощують повсюди, але її розміщення на території України характеризується значною нерівномірністю. Найбільша питома вага її в структурі посівних площ на Поліссі, де вона займає 16—20 %. Природні умови цієї зони найсприятливіші для розвитку картоплярства. Велика кількість картоплі звідси вивозиться в промислові центри Донецько-Придніпровського економічного району.
Значні площі картоплі розміщені в лісостеповій зоні, де питома вага її в структурі посівних площ становить близько 8 %. Тут картоплю в основному використовують для харчування населення та годівлі сільськогосподарських тварин, а незначну частину — як сировину для переробної промисловості.
У степовій зоні питома вага картоплі в структурі посівних площ становить лише 1,5%. Тут її виробництво не задовольняє навіть потреби місцевого населення, особливо міського, тому велика кількість бульб завозиться з Полісся.
Взагалі у вирощування картоплі спостерігаються такі закономірності: значні площі технічних сортів зосереджені в районах розміщення спиртової та крохмале-патокової промисловості, продовольчої — навколо великих міст і промислових центрів, кормової картоплі — переважно в районах розвинутого тваринництва, особливо свинарства.
Виробництво картоплі концентрується у приміських зонах з метою кращого постачання міст та промислових центрів і скорочення витрат на її доставку споживачам. Така територія, як правило, знаходиться в межах відповідної області, але для Києва, Харкова та інших великих міст вона може бути розширена за рахунок інших областей.
У приміських зонах вирощування картоплі має свої особливості. Навколо великих міст і промислових центрів створені спеціалізовані державні підприємства. Тут вищі рівні концентрації посівів культури та інтенсифікації вирощування, більша врожайність, значна питома вага посівів ранньої картоплі. Зокрема, з розрахунку на одне підприємство площі посівів картоплі становлять 200—250 га, урожайність — понад 250 ц/га.
Особливістю розвитку картоплярства є також те, що значні площі картоплі розміщені на присадибних ділянках колгоспників, робітників держгоспів, службовців. Ця тенденція зростатиме внаслідок розширення орендних відносин і приватизації в аграрному секторі економіки. Для повного задоволення потреб населення України в картоплі необхідно довести її виробництво на душу населення за рік до 650кг замість 300кг у 1900—1995 рр.
У перспективі виробництво і заготівля картоплі повинні збільшуватися на основі переходу на інтенсивні технології вирощування, поліпшення якості бульб, а також скорочення втрат продукції при перевезенні з поля до споживача. При цьому попит населення на картоплю передбачається задовольняти в основному за рахунок вирощування її в районах споживання.
Сучасний стан і механізм функціонування ринку картоплі
Перехід національної економіки до регульованої ринкової системи супроводжується низкою радикальних змін у функціонуванні господарського механізму. Аналіз сучасного стану картоплярства свідчить, що без оволодіння новими методами господарювання, налагодження ефективного економічного механізму функціонування ринку картоплі неможливо подолати кризовий стан у цій галузі.
Проблеми розробки дієвих механізмів регулювання економіки, формування повноцінного ринкового середовища, ефективного функціонування ринку агропромислової продукції є актуальними для всіх країн з перехідною економікою і вже досить тривалий час розробляються українськими і зарубіжними вченими: В. Амбросовим, П.Гайдуцьким, М. Дем'яненком, П. Саблуком, О. Шпичаком, Л.Худолій та іншими. Вивченню й узагальненню питань організації і розвитку ринку картоплі присвячені наукові праці таких авторів, як Ю. Білан, В. Коночуненко, В. Куценко, О. Сидорчук, 0. Цимбалюк тощо. Проте прикладний аспект формування ринку картоплі, а особливо створення ефективних механізмів його функціонування в умовах становлення ринкових відносин, виявився недостатньо розробленим.
Раціонально організований ринок картоплі включає кілька ланок: по-перше, підприємства, які забезпечують вирощування картоплі; по-друге, установи, о просувають товар на ринок — товарні біржі, агроторгові доми, виставки-ярмарки та інші; по-третє, організації і служби з контролю та якості картоплі, а також ціновий моніторинг і фінансово-кредитну підтримку; по-четверте, попит на продукцію переробними підприємствами, населенням та іншими галузями. Але щоб кожне підприємство з відповідною впевненістю могло вступити в організоване конкурентне середовище, йому потрібно мати чітку програму маркетингових дій та розробити бізнес-план. В умовах ринку, всі сфери картоплепродуктового підкомплексу повинні бути охоплені маркетингом. Для ефективного функціонування ринку картоплі необхідно, щоб виробник знав обсяг і структуру попиту, він має бути впевнений у каналах збуту своєї продукції і своєчасному одержанні грошей. Роздрібна торгівля повинна мати стабільного посередника, якою була і повинна залишитися оптова торгівля, канали збуту продукції мають бути стабільними, оскільки бартеризація зменшує прибутки виробника та підвищує ціни, що й збагачує посередника.
Для формування й ефективного функціонування ринку картоплі, на нашу думку, необхідно відродити сільськогосподарське кооперування в усіх його формах. На місце розрізнених видів аграрної і промислової діяльності на село повинно прийти інтегроване агропромислове виробництво, яке сприятиме комплексному багатопрофільному розвитку села, дасть змогу відкрити на селі нові робочі місця, підвищити рівень життя сільського населення. Формування такої системи повинно відбуватися як за рахунок розвитку малих переробних підприємств (цехів) безпосередньо в підприємствах, так і великих переробних підприємств на кооперативній основі. Для розвитку картоплепереробної галузі в Україні необхідно: розгорнути науководослідні роботи щодо створення сортів картоплі, придатних для переробки; забезпечити через спеціалізовані підприємства картоплепереробні підприємства сировиною високої якості; розробити вітчизняну технологію виробництва нових картоплепродуктів впровадити їх у переробну галузь.
Аналіз економічної ситуації, що склалася, свідчить про те, що в міру формування ринку картоплі поряд із саморегулювання економіки зберігається необхідність цілеспрямованого впливу держави на розвиток економіки. В державі повинен діяти регулюючий структурний підрозділ, який би володів інформацією рівня зацікавленості й потреб її в картоплі , можливостей науково-технічного та ресурсного забезпечення виробництва картоплі , сприяв би його розвитку в усіх категоріях господарств ,забезпечував зв’язки між науково-дослідними установами, насінницькими, товарними та переробними підприємствами. До його функцій слід віднести стандартизацію продукції картоплярства , створення механізму контролю за виробництвом і ліцензуванням насіннєвої , а також якістю продовольчої картоплі. Й ому необхідно надати можливість формування політики протекціонізму та пріоритетності розвитку найважливіших напрямків науково-технічних прогресу (селекція, насінництво, тощо ). В умовах ринкової економіки держава повинна виступати творцем сортової політики в галузі картоплярства, здійснюючи її через мережу науково-дослідних установ УААН та сільськогосподарських вищих навчальних закладів. З метою регулювання сортооновлення і сортозаміни картоплі доцільно щорічно формувати державний контракт на елітну та насіннєву картоплю , удосконалювати економічний механізм взаємовідносин між виробниками і споживачами цієї продукції ; проводити протекціоністську політику щодо виробників насіння з метою обмеження негативного впливу інших держав і завоювання ринку збуту в зарубіжних країнах. При формуванні ринку картоплі провідне місце має бути відведене створенню регіональних обласних опорних підприємств з насінництва.