Файл: Економіка картоплепродуктивного виробництва.doc

Як показали попередні методи випробування (кафедра селекції і фітомедицини Державного агроекологічного університету), для тестування зараженого матеріалу віроїда при відборі чистих меристемних ліній надійніші результати забезпечує засто­сування нового універсального високочутливого методу ПЦР — аналізу. З цього приводу актуальним є оснащення біотехнологічних і контрольно-сертифікаційних лабораторій сучасними і надійними діагностичними системами й обладнанням для тестування зараження первинного матеріалу цим віроїдом.

Багато проблем нагромадилося в організації насінництва картоплі в сільськогоспо­дарських підприємствах суспільного сектора. Останніми роками помітно знизився попит на елітну картоплю з боку насінницьких господарств через відсутність в них коштів на купівлю еліти. Це призводить до того, що значну частину виробленої еліти використову­ють не за призначенням, тому питома вага вищих репродукцій в насіннєвому фонді ско­рочується, що призводить до збільшення частки масових репродукцій, які через низькі насіннєві кондиції не забезпечують одержання навіть середнього рівня врожайності.

Результати спостережень свідчать, що в особистих господарствах населення в більшості регіонів поки що майже не спостерігається підвищений попит на високоякісний елітний матеріал і сортову насіннєву картоплю вищих репродукцій.

Наші прогнози в галузі насінництва картоплі показують, що в найближчі 10—15 років збережеться така ситуація, коли забезпечення населення картоплею на 80—90% здійснюватиметься за рахунок власного місцевого виробництва переважно в особистих господарствах сільського населення. Значна частина потреби в картоплі покриватиметься також за рахунок вирощування її на присадибних, садово-городніх і дачних ділянках.

Тому ми вважаємо, що нині в більшості регіонів України необхідно підійти до розв'язання проблеми сервісного забезпечення особистих селянських господарств, заінтересованих у вирощуванні кращих сортів, придбанні високоякісного (сертифіко-ваного) насіння, одержанні консультацій із питань картоплярства, пов'язаних із вирощуванням цієї культури в особистих господарствах, на городах і дачах.

У структурі використання картоплі переважає особиста потреба — 53%, на формування насіння під майбутній урожай — 22, годівлю худоби і птиці — 17 і втрати І при зберіганні — 8% (рис).

Дана проблема ще не розв'язана як організаційно, так і в плані наукового забезпечення. У цьому напрямі важливу роль можуть відіграти науково-дослідні установи І при тісній підтримці органів місцевої влади.

---

---

Діаграма 1.3.1 Структура використання картоплі

Особиста потреба

Формування насіння під майбутній урожай

Годівля худоби і птиці

Втрати при зберіганні врожаю

Тому нині є проблематичним питання, як побудувати систему насінництва карто­плі, яка могла б функціонувати на принципах ринкових відносин.

На нашу думку, в організаційному плані необхідно побудувати таку систему, яка могла б створювати і швидко розмножувати сорти в єдиному великомасштабному се­лекційно-насінницькому процесі. Тільки в такому разі може запрацювати з повною віддачею селекційно-насінницький блок, починаючи з меристемних мікророслин через великомасштабне виробництво міні-бульб клонового матеріалу до високоякісного су-перелітної та елітної картоплі. А далі доцільно розвивати сервісне постачання високо­якісного насіннєвого матеріалу усім заінтересованим сіль господарським виробникам.

У ринкових умовах передбачено перш за все удосконалювати взаємовідносини установ-оригінаторів, що випускають сертифікаційне елітне сортове насіння картоплі, з ос­новними їх постачальниками, які виробляють насіннєву і товарну картоплю. У цьому ла­нцюгу (системі) важливо, щоб сільськогосподарські державні органи на місцях надали ефективну допомогу в налагодженні нових надійних прямих зв'язків між науково-дослідними установами і насінницькими господарствами та господарствами різних форм власності на основі укладання між ними річних і навіть багаторічних контрактів на по­ставку насіння еліти й вищих репродукцій за попередньо погодженими замовленнями і заявками. При цьому слід брати до уваги нові особливості та організаційні форми виро­бництва й реалізації насіннєвої картоплі в умовах переходу до ринкових відносин.

На сучасному етапі розвитку картоплярства вкрай необхідно, щоб сільськогоспо­дарські органи на місцях надали дієву допомогу елітнасінницьким господарствам і організаціям роздрібної торгівлі високоякісним сертифікованим насінням на рівні еліти і першої репродукції для забезпечення потреб населення в дрібній упаковці.

Нині вже прозоро видно, що поставка насіння для потреб особистих господарств населення є великим ринком, попит якого визначається сотнями тисяч тонн. Причому попит завжди стабільний, а споживач не завжди платоспроможний. І в цьому відно­шенні виграє той, хто зможе швидше і краще пристосуватися до ринку.

---

Нині підприємства виробляють сотні тисяч високоякісної еліти на рік, оці­нка багатьох споживачів її висока і садильний матеріал користується великим попи­том на внутрішньому ринку, незважаючи на помірно високу ціну. Елітний матеріал, як правило, реалізують у специфічних мішках і його обов'язково супроводжують оформленою етикеткою, де зазначена характеристика сорту й даються необхідні рекомендації щодо вирощування.

Вважаємо, що досвід даного підприємства корисний і заслуговує на широке роз­повсюдження. Його доцільно взяти на озброєння, оскільки найсучасніші форми ор­ганізації виробництва та реалізації насіннєвої картоплі сприятимуть подальшому роз­витку картоплярства. Набутий досвід підказує, що потрібно сміливіше створювати регіональні насінницькі фірми або картоплярські асоціації, які змогли 6 забезпечити необхідні обсяги виробництва, зберігання І реалізації насіннєвої картоплі для потреб району, області та в цілому країни.

Організація насінницьких фірм на регіональному рівні сприятиме також збереженню й підтримці спеціалізованих картоплярських господарств як основних виробників і по­стачальників високоякісної насіннєвої картоплі, в тому числі й для потреб населення.

На нашу думку, настав час серйозно подумати й про створення загальнонаціональної Асоціації або Союзу картоплярів України при повній державній фінансовій підтримці, як це зроблено в ряді країн з добре розвинутим картоплярством, зокрема в Нідерландах, США, Великобританії, Німеччині та ін. Така Асоціація в нас є, але вона функціонує фо­рмально, без фінансової підтримки держави і не в змозі об'єднати всі регіональні картоплярські фірми з таким розрахунком, щоб представляти і відстоювати інтереси прак­тично всіх товаровиробників картоплі в Україні. Одночасно такий Союз у співпраці з Міністерством аграрної політики України міг би проводити єдину технічну й технологічну політику, особливо в умовах ринкових відносин. Союз картоплярів міг би також брати активну участь у розв'язанні багатьох інших важливих проблем картоплярства, включаю­чи організацію фінансової підтримки селекційно-насінницьких програм, що реалізуються за участю ефективно функціонуючих селекційних установ і творчих груп. організаціям роздрібної торгівлі високоякісним сертифікованим насінням на рівні еліти і першої репродукції для забезпечення потреб населення в дрібній упаковці.

---

4 Напрями підвищення ефективності виробництва картоплі

На сучасному етапі розвитку картоплярства в Україні стає очевидною невідповідність між нормами садіння картоплі та її врожайністю. В сільськогосподарських підприємствах та приватному секторі норми садіння коливаються від 30 до 50 ц/га, а врожайність залежно від року — 80—120 ц/га. Тобто відношення між урожайністю й нормою садіння, або коефіцієнт розмноження, становить 2,5—3,0, що робить цю культуру нерентабельною. Високі норми зумовлені тим, що для садіння використовують бульби масою від 30 до 100 г і більші.

Підвищення економічної ефективності галузі картоплярства, в першу чергу, залежить від впровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій вирощування картоплі. У структурі витрат на її виробництво на Поліссі України на частку садивного матеріал припадає близько 52%, на органічні та мінеральні добрива — 12, на паливно-мастильні матеріали й використання технічних засобів — 11 і на засоби захисту рослин — 7,3% (табл. 1). Таким чином, найбільшу частку в структурі витрат на вирощування картоплі мають садивний матеріал та добрива. Отже, забезпечення економічно вигідного виробництва картоплі повинно базуватися на раціональному їх використанні й можливому скороченні.

Таблиця 1. Склад витрат та їх структура при вирощуванні картоплі в сільгосппідприємствах Полісся, з розрахунку на 1 га

Стаття витрат	Вартість, грн.	Структура витрат, %
Оплата праці	114,42	1,5
Відрахування на соціальні заходи	42,34	0,5
Мінеральні добрива	405,00	5,2
Органічні добрива	492,00	6,3
Насіння	4000,00	51,5
Засоби захисту рослин	569,12	7,3
Паливно-мастильні матеріали	435,05	5,6
Електроенергія	2,00	0,3
Послуги автотранспорту	424,76	5,5
Витрати з організації й управління виробництвом	252,26	3,2
Амортизаційні нарахування	332.56	4,3
Інші витрати	122,30	1,4
Виробничі витрати — всього	7191,81	92,6
Витрати по реалізації	575,34	7,4
Повна собівартість продукції	7767,15	100

---