ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 05.09.2024
Просмотров: 102
Скачиваний: 0
Нині існує ряд проблем, пов’язаних з необхідністю активного залучення молоді до громадської діяльності щодо формування й утвердження здорового способу життя.
Саме молоді люди через популяризацію волонтерського та молодіжного руху можуть стати активними носіями інформації щодо необхідних дій на користь здоров’я. Програми підготовки волонтерів мають бути тотожні до програм з підготовки спеціалістів, які беруть участь у процесі формування здорового способу життя.
ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ
Сьогодні можна впевнено говорити про те, що формування здорового способу життя молоді стає важливою складовою соціально-економічної та гуманітарної політики держави.
Зрозуміло, в нашій країні ще багато невирішених проблем у цій сфері. Більшість молодих людей незадоволена умовами навчання, праці, відпочинку, матеріальним становищем, віддають перевагу пасивним формам відпочинку та дозвілля. У молодіжному середовищі має місце ризикована поведінка та різні види залежності, стрімко поширюється практика дошлюбних та позашлюбних статевих стосунків, зростає кількість проявів жорстокої поведінки та насильства.
Профілактична робота часто є малоефективною у зв’язку з формальністю, епізодичністю та незначним урахуванням об’єктивних тенденцій у молодіжному середовищі (нав’язування засобами масової інформації позитивного образу молодої людини, яка вживає тютюн, алкоголь, наркотики, практикує небезпечний секс тощо).
Водночас органи державної влади з кожним роком все більше уваги приділяють питанням, пов’язаним із формуванням здорового способу життя молоді. В основу роботи Міністерства у справах сім’ї молоді та спорту, Міністерства освіти і науки, Міністерства охорони здоров’я, а також відповідних органів місцевого самоврядування покладені концептуальні засади формування здорового способу життя. Філософію здорового способу життя сповідують численні дитячі та молодіжні громадські організації.
Порівняння вітчизняного та зарубіжного законодавства у сфері сприяння здоров’ю свідчить про його відповідність основним міжнародним стандартам і забезпечує необхідні правові дії для формування здорового способу життя молоді.
Вивчення кращого міжнародного досвіду дозволило запроваджувати в нашій країні прогресивні стратегії здорового способу життя дітей та молоді. Йдеться про програму Міністерства освіти і науки, Академії педагогічних наук, ПРООН, ЮНЕЙДС “Сприяння просвітницькій роботі за методикою “Рівний-рівному” серед молоді України щодо здорового способу життя”, українсько-канадський проект “Молодь за здоров’я” та багато інших, які здійснювалися протягом тривалого часу із залученням широкого загалу української громади.
У результаті з метою покращення фізичної, психічної та соціальної складової здоров’я в Україні діє широка мережа медичних та соціальних служб по роботі з різними категоріями молоді, сімей та дітей. В освітній сфері вже здійснено практичні кроки для створення сприятливих умов формування здорового способу життя через запровадження необхідних навчальних програм та занять. Діяльність численних культурно-мистецьких закладів включає духовну складову здоров’я, але запровадження системного підходу для реалізації стратегії формування здорового способу життя через заклади культури потребує значної роботи на місцях.
Сучасна молодь характеризується високим рівнем освіти, бажанням бути конкурентними на ринку праці, мати високий матеріальний статок, бути успішними та здоровими. Все частіше постає питання залучення молоді до участі в прийнятті державних рішень, які пов’язані з її основними життєвими стратегіями, у тому числі і із збереженням здоров’я. За такого підходу важливим принципом роботи виступає популяризація волонтерського руху та лідерства, завдяки яким поширюється методика “Рівний-рівному”. Однак бажання молоді вести здоровий спосіб життя не стало пріоритетним, більшість дій має формальний або разовий характер. Це свідчить про необхідність змінити підходи до вирішення цих проблем, переглянути традиційні форми і методи роботи в цьому напрямку та забезпечити широке залучення молоді.
Покращення ситуації слід розглядати за кількома напрямами, а саме удосконалення законодавства, стратегії і тактики діяльності щодо формування здорового способу життя серед української молоді.
До першого напряму заходів слід віднести запровадження сприятливої державної політики, яка свідчитиме про рівень готовності держави вирішувати проблеми формування здорового способу життя.
Насамперед необхідно забезпечити проведення моніторингу та оцінки ефективності виконання вже прийнятих законодавчих актів, указів та постанов у сфері охорони здоров’я (в тому числі формування здорового способу життя). Важливим кроком має стати здійснення контролю (державного та громадського) щодо наявності та витрат коштів, передбачених законодавством у державному, місцевих бюджетах із обов’язковим оприлюдненням результатів таких перевірок.
Аналіз реалізації програм та заходів щодо формування здорового способу життя дозволяє стверджувати, що ряд державних та громадських організацій мають працювати як партнери, проте через недостатню координацію дій, слабку поінформованість щодо можливостей кооперації не завжди можуть налагодити плідну взаємодію, а часом виступають як конкуренти.
Держава має сприяти створенню єдиного координаційного центру національного рівня, який дозволив би об’єднати зусилля державних органів різних галузей, скоординувати дії органів влади на місцях із залученням громадських та міжнародних організацій, а також започаткувати створення державної системи формування здорового способу життя серед дітей та молоді. Доцільно надати такі повноваження Міністерству у справах сім’ї, молоді та спорту як органу державної влади, на який покладено відповідальність за реалізацію молодіжної політики. Слід врахувати, що формування сприятливої для здоров’я політики потребує поєднання спільних зусиль управлінців усіх рівнів, у всіх галузях державного та приватного секторів (міжгалузевої координації). Необхідно передбачати молодіжну участь та залучення громадськості та територіальних громад як основних учасників цього процесу (спільно з державними органами влади через дорадчі комітети, координаційні ради, громадські слухання тощо).
Відповідно до Програми економічних реформ на 2010–2014 роки, у програмі “Здорова нація” слід виокремити формування здорового способу життя молоді як пріоритетний напрям державної молодіжної політики; створити механізм залучення молоді, як активного учасника цього процесу; зміцнити матеріально-технічне та фінансове забезпечення установ, закладів, громадських об’єднань, зокрема молодіжних та дитячих громадських організацій, діяльність яких спрямована на поліпшення здоров’я та формування здорового способу життя дітей та молоді.
Другим напрямом заходів має стати створення сприятливого середовища для молоді. Важливим на цьому шляху є поширення та утвердження концептуальних засад здорового способу життя у молодіжному середовищі. Робота кропітка та довготривала, втім, з часом, це дозволить змінити ставлення кожної людини до себе, своєї родини та громади.
У практичній площині не потрібно додаткових ресурсів на створення спеціальних закладів. Натомість в Україні діє широка мережа медичних, соціальних, освітніх та культурно-мистецьких закладів, які проводять велику кількість заходів щодо формування здорового способу життя. Проблема полягає у неналежній координованості їх діяльності. Для створення загальної системи роботи необхідно запровадити єдину стратегію здорового способу життя в сучасну мережу соціальних інститутів. За такого підходу наша держава може суттєво скоротити державні витрати на профілактичні та лікувальні цільові програми.
Створення сприятливого середовища вимагає ефективної протидії поширенню соціально небезпечним хворобам шляхом зміни ризикованої поведінки на сповідування здорового способу життя. У цьому плані є важливою реалізація цілі 5 (п`ять) “Обмеження поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу і започаткування тенденції до скорочення їх масштабів”, визначених глобальними цілями розвитку тисячоліття. Але за останніми прогнозами експертів до 2015 року дана ціль навряд чи буде досягнута. Така ситуація вимагає посилення комбінованої профілактики та інтегрованого підходу з боку організацій, які працюють з відповідними категоріями населення. Йдеться про необхідність функціонування єдиної мережі установ, які б поділяли між собою спільні цінності та стандарти роботи і передбачали не тільки медичний, а і соціальний, психологічний та духовний компоненти у сфері надання послуг.
Загалом програмами з популяризації здорового способу життя, зокрема, профілактики ризикованої поведінки серед підлітків і молоді опікується багато державних структурних підрозділів та громадських організацій. Утім їх зусилля дуже часто суперечать одне одному та навіть іноді шкідливо впливають на молодь. Тому для різних груп спеціалістів (принаймні, педагогів та соціальних працівників) необхідно виробити єдині інформаційні стандарти щодо роботи з первинної профілактики, які включали б змістовний (принципи, теоретичні питання тощо) та операційний компоненти (рекомендовані форми та методи роботи). Важливо посилити комбіновану профілактику, що стане ефективним заходом протидії поширення ВІЛ та туберкульозу в країні.
Це обумовлює необхідність надання установам системи охорони здоров’я більших повноважень щодо ініціювання заходів на користь здоров’я, активного переходу від лікувальних до профілактичних дій. Важливо, аби відбулося розширення закладів “Клінік, дружніх до молоді”. Можливість анонімно та безкоштовно отримати консультацію чи медичну допомогу сприятиме подоланню психологічного бар’єра та страху перед батьками.
Потребує подальшого удосконалення і система оздоровлення дітей шляхом запровадження тематичних змін з формування здорового способу життя та підготовки вихователів дитячих оздоровчих закладів за спеціальним програмами.
Третій напрям має включати заходи, спрямовані на активізацію діяльності дитячих та молодіжних громадських організацій.
Цінність громадського об’єднання у контексті впровадження здорового способу життя полягає у системності процесу виховання молоді; утвердженні ідеологічних засад, заснованих на моральних нормах та загальнолюдських цінностях, які є значущими та важливими у цьому віці; активізації до колективної діяльності, поєднанні яскравих, значущих заходів; набутті впевненості у своїх силах; утвердженні почуття самоцінності та значущості, можливості досягнення публічного успіху; отриманні знань та навичок здорового способу життя, самовдосконаленні, саморозвитку тощо.
Необхідно, аби проводилася переорієнтація діяльності громадських організацій щодо здорового способу життя як пріоритетного напрямку на основі системного підходу: перехід від разових акцій до постійної підготовки лідерів, створення необхідних інформаційних та методичних матеріалів, проведення відповідних тематичних заходів, які будуть популярними серед місцевої громади.
Важливим є залучення волонтерів до процесу формування здорового способу життя, оскільки без масової популяризації здоров’я через створення суспільної позитивної думки цей процес буде суттєво сповільнюватися. Сучасна молодь виявляє бажання долучатися до цієї роботи, оскільки визнає її корисною та змістовною не тільки для себе, але і для громади. При розробці стратегій щодо залучення волонтерів до пропагування здорового способу життя слід створити єдиний координаційно-методичний центр та розробити механізми менеджменту волонтерства для подальшого їх використання не лише громадськими організаціями, але і державними закладами, які займаються вищезазначеною діяльністю.