ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 05.09.2024
Просмотров: 108
Скачиваний: 0
Також можна спостерігати тенденцію зміни ціннісних орієнтацій молоді від загальносуспільних до особистісних. Наприклад, сьогодні сім’я, як стримуючий фактор для виїзду за кордон є важливою лише для 37 % студентської молоді, а почуття патріотизму ― для 25,9 %. Наша країна з часом може втратити значний людський потенціал. Тому, важливо створити умови для духовного і культурного розвитку, зробивши акцент на культурну спадщину та цінність самої людини, як особистості для країни.
Серед не менш важливих завдань, стосовно інтеграції молоді у світову та європейську спільноту є створення умов для забезпечення здорового способу життя. Наприклад, результати соціологічних досліджень свідчать, що для 96,9 % студентської молоді здоров’я є “дуже цінним” (79,4 %) або “цінним” (17,5 %)[10]. На другому місці за цінністю визначається “сімейне благополуччя” ― 96,6 %. Велике значення студентська молодь надає хорошим стосункам із оточуючими людьми (95,6 %), матеріальному добробуту (94,4 %) та економічній незалежності (93 %).
Цю тезу підтверджують дані опитування “Становище студентської молоді України”. Тобто здоров’я посідає перше місце у ціннісних орієнтаціях молоді віком 18-24 років. На його рівень суттєво впливає здоровий спосіб життя, який поєднує фізичну активність, здорове харчування, відсутність шкідливих звичок. Практична реалізація цих постулатів виглядає по-різному. Соціологічні дослідження серед молоді зазначеної категорії показали, що серед проявів рухової активності найбільш популярним є прогулянки містом, що роблять щоденно 26 % молоді, лише 7,8 % щоденно займаються фізкультурно-оздоровчими заняттями і 7,5 % ― спортивними іграми. Натомість 35,6 % молодих людей у вільний час надають перевагу пасивному відпочинку. Зниження рухової активності у вільний час стало характерною ознакою способу життя молодих людей[11].
Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що вплив світових культурно-інтеграційних процесів спричинив певні зміни світогляду, ціннісних орієнтацій, соціального самопочуття та способу життя молоді. Ці зміни проявляються майже в усіх сферах життя, справляють як позитивний, так і негативний вплив та мають суперечливі наслідки.
Основні молодіжні проблеми пов’язані з отриманням фахової освіти, працевлаштуванням, дозвіллям, оздоровленням. У багатьох країнах світу ці умови не тільки створені, але і постійно покращуються, що спонукає молодих українців їхати за кордон, поступово асимілюючись з місцевим населенням.
Запровадження доктрини національного виховання молоді з акцентом на формуванні здорового способу життя та можливості професійного і соціального розвитку може стати важливим кроком у розв’язанні цієї проблеми. Молодь має знати та розуміти, що без її активної участі не можливо побудувати не тільки майбутнє держави, але і її власне.
Формування здорового способу життя є складним довготривалим процесом, якому передує відповідна державна політика, розробка цільових та регіональних програм, створення сприятливого середовища з необхідною організаційною структурою (через культурні, освітні, оздоровчі заклади) та підготовка кваліфікованих спеціалістів і волонтерів. Без свідомої участі молоді, яка бере на себе відповідальність за своє здоров’я, цей процес може так і залишитися на рівні інформаційно-просвітницької роботи.
Для того, щоб молоді люди зробили свій вибір на користь здоров’я, потрібна клопітка праця з боку суспільства, держави, громади, сім’ї через підвищення духовного, освітнього та культурного рівня особистості. Наразі існують певні тенденції, що демонструють готовність молоді до сповідування здорового способу життя. Цю тезу підтверджують дослідження, проведене в рамках проекту “Огляд молодіжної політики. Дослідницька група”[12]. За їх результатами: тільки третину вільного часу молоді люди приділяють спорту (34 %), заняттям танцями і музикою (19,9 %) та вивченню іноземної мови (16,7 %). Між тим, рівень пасивного дозвілля є дещо вищим: на спілкування з друзями у мережі Інтернет вказали 42 % осіб, а більшість часу за комп’ютерними іграми проводять 22,6 % молодих людей (табл. 7).
Таблиця 7
Основні форми дозвілля молоді (віком від 15 до 24 років)
Частота
% до всіх
% до тих, хто відповіли
Вивчаю іноземну мову
135
16.88
17.09
Займаюся спортом
272
34.00
34.43
Займаюся музикою, танцями, співом
159
19.88
20.13
Займаюсь художньою творчістю
37
4.63
4.68
Займаюсь тваринами / рослинами
95
11.88
12.03
Воджу машину/мотоцикл
102
12.75
12.91
Займаюся громадськими справами
27
3.38
3.42
Спілкуюся з друзями через Інтернет
336
42.00
42.53
Граю в комп’ютерні ігри
181
22.63
22.91
Інше (напишіть):
86
10.75
10.89
Домогосподарство,
декретна відпустка
48
6.00
6.08
Проблема пасивного дозвілля пов’язана більше з особистісними чинниками, ніж із зовнішніми (відсутністю стадіону, спортивного майданчику тощо). Цю тезу підтверджують відповіді на запитання щодо доступності закладів фізичної культури та спорту за місцем проживання, навчання чи роботи. Більш ніж половина опитаних (51,5 %) свідчить, що має достатній доступ до цих закладів, до участі у заходах з туризму та інших форм активного відпочинку. В той же час більше третини респондентів позбавлені такої можливості (36,5 %).
Пасивність молоді також провокує її бездіяльність та інертність. Так, на безцільне проведення часу, яке має місце кожного дня, вказало 48,6 % респондентів, щотижня ― 22 % і тільки 8 % респондентів стверджують, що вони собі цього майже ніколи не дозволяють. Відповіді на запитання щодо причин такої поведінки вказують, що серед головних чинників перше місце посідають безробіття та бездіяльність (33,7 %); на другому ― відсутність будь-яких умов для занять у вільний час (22,6 %). Певний відсоток респондентів визнає свою пасивність та власну невихованість (14,7 %). Про розпусту та відсутність культури молоді зазначили ще 7,7 % осіб (табл. 8).
Таблиця 8
Причини бездіяльності молоді (віком від 15 до 24 років)
Частота
% до всіх
% до тих, хто відповіли
Незадоволення життям
13
1.63
1.90
Нема чим зайнятися у вільний час
181
22.63
26.50
Безробіття, бездіяльність
270
33.75
39.53
Пасивність, безладність, відсутність інтересів
118
14.75
17.28
Низький рівень життя, відсутність грошей
69
8.63
10.10
Погана робота в сім’ях, невихованість
118
14.75
17.28
Погана робота влади, байдужість держави
138
17.25
20.20
Погана робота інститутів освіти
17
2.13
2.49
Розпущеність, відсутність культури у молоді
62
7.75
9.08
Відсутність перспектив, немає впевненості в майбутньому
23
2.88
3.37
Можна зробити висновок, що зазначені тенденції не є сприятливими для формування здорового способу життя і вимагають значних зусиль для зміни мотивації молоді: переходу від пасивних до активних дій за сприяння не тільки держави, але і громади, сім’ї та близьких.
Загальний культурний рівень молоді також впливає на мотивацію до ведення здорового способу життя.
За результатами опитування майже половина респондентів має можливість розвивати свій культурний рівень, що дає підстави говорити про важливість залучення закладів культури до роботи з формування здорового способу життя у молоді. Дані дослідження щодо доступності молоді до заходів, які проводяться в різних галузях культури та мистецтва, надано у таблиці 9.
Таблиця 9
Доступність молоді до участі в програмах, конкурсах, фестивалях, виставках молодіжної творчості в різних галузях культури та мистецтва
(віком від 15 до 24 років)
Частота
% до всіх
% до тих, хто відповіли
Так
369
46.13
46.13
Ні
308
38.50
38.50
Важко відповісти
123
15.38
15.38
Огляд отриманих результатів свідчить, що можливості молоді до участі у конкурсах, фестивалях, виставках (46 %) майже в два рази вищі, ніж доступ до різних гуртків, клубів, громадських об’єднань (22 %). Значна частина молоді має потребу в діяльності більш широкої мережі позашкільних культурних, освітніх та спортивних закладів, доступність до яких різниться за регіональною ознакою.
Загалом масові заходи є більш поширеними та доступними для молоді, ніж діяльність закладів дозвілля та відпочинку за місцем проживання чи навчання. Цю інформацію слід взяти до уваги відповідним органам виконавчої влади, аби внести необхідні зміни при формуванні програм та заходів, спрямованих на організацію змістовного дозвілля серед дітей та молоді, з урахуванням регіональної специфіки та рівня доступності.
Слід зазначити, що сповідування здорового способу життя вимагає від людини високої внутрішньої свідомості та дисципліни, контролю і постійного саморозвитку. До цього процесу неможливо залучити людину бездуховну, з низьким освітнім та культурним рівнем розвитку.
Часто при аналізі чинників, що впливають на стан здоров’я та визначають спосіб життя молоді, називають фізичну активність, харчування, освіту, наявність необхідного прожиткового рівня, сталість ресурсів (наприклад, відсутність відповідної інфраструктури для активного способу життя; умов для організованого дозвілля, можливості відвідування культурно-мистецьких закладів). При цьому не згадуються про вплив соціально-політичної ситуації, забезпечення соціальної справедливості, суспільної відповідальності та активізації громадської позиції.
У цьому контексті важливими є роль сім’ї, використання подвійної моралі; вплив соціальної реклами; пасивність молоді; роль громадських організацій; розвиток волонтерства та лідерства.
СІМ’Я
Важливою ланкою у процесі формування здорового способу життя виступає сім’я, найближче соціальне оточення (друзі, сусіди, однолітки) та засоби масової інформації. Тобто з появою доступних широких інформаційних мереж, все більше молодих людей звертаються за допомогою та відповідями до Інтернету, телебачення та спеціалізованої літератури.
Молодь по-різному оцінює їх важливість для себе, надаючи свої аргументи на користь того чи іншого напрямку. Цю тезу підтверджує опитування, що проводилося Інститутом соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук. За його результатами, основними джерелами інформування щодо здорового способу життя молодих людей є телебачення, про що зазначила половина опитаних; на другій позиції ― спеціальні друковані видання (спеціальна література з даної тематики). Спеціальну літературу найчастіше вивчають старші за віком респонденти ― студенти і працююча молодь, тоді як учні більше зорієнтовані на телебачення.
Третім джерелом інформування визначено батьків та інші дорослих, друзів. Привертає увагу наявність незначної кількості опитаних, які взагалі не цікавляться інформацією про здоровий спосіб життя (1,8 %). Якщо вчителі ще відіграють більш-менш помітну роль щодо відповідного інформування учнів (23,3 %), то з процесом дорослішання підлітків роль учителів/викладачів помітно зменшується. Дані щодо джерел інформування молоді про здоровий спосіб життя демонструють невиправдано малу роль у процесі надання інформаційно-просвітницьких послуг з боку вчителів, викладачів, лікарів, шкільних психологів та соціальних педагогів (табл. 10).