Файл: Gidens_Sotsiologiya3.pdf

572 17. МІСТА І РОЗВИТОК СУЧАСНОГО УРБАНІЗМУ

Міста і проблема перенаселення

Найбільші міста «третього світу» нині перенаселені, почасти через зростання населення, а почасти внаслідок збільшення кількості мігрантів, які шукають роботу, тікаючи від надзвичайних злиднів. У містах вони далеко не завжди покращують своє становище; однак, перебравшись туди, більшість усе-таки залишається.

Ті з нас, хто проживає в індустріалізованих країнах, можуть вважа­ ти, що зростання населення країн «третього світу» нас не обходить — хай, мовляв, вирішують проблему перенаселення самі. Такі погляди годі виправдати з двох причин, не кажучи вже про аморальність байду­ жого ставлення до долі трьох чвертей населення світу.

Одна з причин — це те, що зростання населення «третього світу» значною мірою завдячує чинникам, що випливають із ролі Заходу. Де­ які з них за своєю суттю позитивні, зокрема поліпшення гігієни та охо­ рони здоров'я. Проте інші, такі як залежність від міжнародної торгівлі, зламали традиційні способи життя. Якщо ця залежність зростатиме наявними темпами, збільшення світового населення може призвести до глобальної катастрофи. Боротьба за обмежені світові ресурси може породити глобальні конфлікти і, як наслідок, великомасштабні війни.

Практично в усіх сьогоднішніх індустріалізованих країнах темпи народжуваності та смертності нижчі порівняно з минулим. То чому так бурхливо зростає населення світу? У більшості країн «третього світу» через відносно раптове впровадження досягнень сучасної меди­ цини та методів гігієни різко зменшилися темпи смертності. Однак темпи народжуваності залишилися високими. Така комбінація по­ родила у країнах «третього світу», порівняно з індустріалізованими країнами, цілком відмінну вікову структуру. Наприклад, у МехікоСіті 45 відсотків населення становлять ті, кому ще не виповнилося й 15 років. У промислово розвинутих країнах до цієї вікової групи на­ лежить тільки близько чверті населення. Незбалансованість поділу за віком у неіндустріалізованих країнах призводить до соціальних та економічних труднощів. Молодь потребує підтримки та освіти, а в цей час вона не може бути економічно продуктивною. Втім, у бага­ тьох країнах «третього світу» бракує ресурсів для забезпечення за­ гальної освіти, і через це діти змушені або працювати повний день, або жебрати на вулиці. Коли вуличні діти виростають, вони стають безробітними, бездомними або тими й тими водночас.

Перспективи змін

Народжуваність у країнах «третього світу» залишається високою че­ рез дотримання традиційних поглядів на розміри родини. Багатодіт­ ні сім'ї часто вважалися бажаними, оскільки були джерелом робочої сили на сімейних фермах. Деякі релігії засуджують контроль за на­ роджуваністю або схвалюють бажання мати багато дітей. Методи контрацепції засуджуються також ісламськими провідниками ба­ гатьох країн, як і католицькою церквою, чий вплив особливо від-

чутний у Південній та Центральній Америці. Навіть політична влада не завжди заохочувала зменшення народжуваності. В Аргентині 1974 року контрацептиви було заборонено в рамках програми якнай­ швидшого подвоєння чисельності населення країни; це розглядалося як засіб розвитку її економічної та військової могутності.

І все-таки у деяких країнах «третього світу» нарешті позначився спад рівнів народжуваності. Прикладом є Китай, в якому зараз про­ живає понад 1 мільярд чоловік — майже чверть усього населення світу. Китайський уряд впровадив одну з найбільш екстенсивних програм контролю народжуваності, чого не було в жодній іншій краї­ ні, поставивши на меті стабілізувати чисельність населення приблиз­ но на існуючому рівні. Уряд запровадив стимули (такі, як кращі житлові умови, безкоштовні медичні послуги та освіта) для родин з однією дитиною, натомість багатодітні сім'ї зіткнулися з особливими труднощами (батькам, у яких народжується третя дитина, зменшу­ ють розмір зарплатні). У відповідь на цю урядову програму в деяких родинах вдалися до таких крайніх заходів, як убивство малолітніх дівчаток. Як свідчать факти, така сувора китайська політика антинароджуваності істотно вплинула на чисельність населення. І все-таки у країні їй чиниться значний опір. Люди не схильні сприймати бать­ ків з однією дитиною як справжню родину.

Програма, прийнята в Китаї, вимагає такого ступеня централізова­ ного контролю з боку уряду, який є неприйнятним або неможливим у більшості інших країн, що розвиваються. Наприклад, в Індії пробу­ вали запровадити багато програм планування сім'ї та використання контрацептивів, проте тільки з незначним успіхом. У 1988 році насе­ лення Індії становило 789 мільйонів чоловік. З 1975 по 1985 роки що­ річний середній приріст населення Індії становив 2,3 відсотка; протя­ гом двадцяти років, з 1980 по 2000-й, він, як передбачалося, має зменшитися до 1,8 відсотка. Однак на 2000-й рік населення Індії ста­ новитиме 1 мільярд. Навіть якщо темпи зростання населення справді зменшаться, приріст його залишатиметься надзвичайно високим.

Технологічний процес у сільському господарстві та промисловості передбачити неможливо, тож ніхто не знає напевне, яку чисельність населення може прогодувати планета. Однак, навіть за сучасних рів­ нів населення, ресурси планети можуть виявитися замалими, щоб створити в країнах «третього світу» рівень життя, подібний до того, що існує в індустріалізованих країнах. Споживання електроенергії, сировини та інших благ у країнах Заходу набагато перевищує цей показник в інших країнах світу. Кожна особа в Сполучених Штатах споживає у 32 рази більше енергії, ніж у таких країнах, як Китай або Індія. Втім, ці рівні споживання почасти залежать від ресурсів, що надходять із країн «третього світу». Якщо в структурі світового спо­ живання енергії не станеться великих змін, таких як поширення використання сонячної енергії та енергії вітру, інші країни світу на­ вряд чи зможуть досягти західного рівня споживання енергії. Ймо­ вірно, існують інші, невідомі досі джерела енергії, якими можна скористатися.

ВИСНОВКИ

Що чекає міста і міських жителів під поглядом проблеми зростання населення? Напрямки, проаналізовані в цьому розділі, утворюють складну мозаїку, позбавлену якоїсь єдиної й загальної тенденції. У розвинутих країнах розширення міст уже, так би мовити, завер­ шується. Розвинені системи комунікації дозволяють людям жити подалі, ніж колись, від місць роботи. Водночас і їхні робочі місця наближаються до них, оскільки нові галузі розташовуються поза міськими центрами. Населення деяких старих міст, особливо тих, що ґрунтуються на традиційних промислових галузях, і далі змен­ шуватиметься, адже люди перебираються до інших районів. І всетаки, ці самі обставини стимулюватимуть подальше упорядкування. Фактично, чим більше занепадатимуть центри міст, тим більше можливостей буде для впорядкування; нерухомість так дешевшає, що оновлення можна проводити, не витрачаючи надмірних коштів.

Тимчасом як у містах індустріалізованих країн населення за­ лишається на стабільному рівні або й зменшується, у країнах «тре­ тього світу» воно продовжує зростати. Умови життя в містах цих країн, як видається, повсякчас погіршуються, принаймні для міських бідняків. Проблеми, що існують в індустріалізованих країнах, хоч би які важливі вони були, бліднуть і стають геть незначними порівняно з труднощами, котрі постали сьогодні перед країнами «третього світу».

1.Традиційні міста у багатьох відношеннях відрізнялися від су­ часних міських зон. Вони були, за сучасними мірками, зама­ лими, обносилися мурами, а в їхніх центрах головне місце посі­ дали культові споруди й палаци.

2.У традиційних країнах у міських зонах проживала тільки незнач­ на частина населення. Сьогодні в індустріалізованих країнах у містах мешкає від 60 до 90 відсотків. У країнах «третього світу» також швидкими темпами розвивається урбанізація.

3.На ранніх етапах становлення соціології міста провідну роль ві­ дігравала діяльність Чиказької школи, члени якої розглядали процеси урбанізації, керуючись екологічними моделями, запози­ ченими з біології. Льюїс Вірт розробив поняття урбанізму як спо­ собу життя, стверджуючи, що міське життя культивує безликість та соціальну відчуженість. Такі погляди не відкидалися цілком, але їх поставлено під сумнів. Як наголошували критики, міське життя не завжди є безликим: у міських кварталах можна під­ тримувати багато тісних особистих стосунків.

4.У новій праці Дейвіда Гарві та Мануеля Кастелза моделі урбаніз­ му поєднано з ширшим суспільством, а процеси урбанізації не розглядаються як самодостатні. Способи життя, що їх вироб-

ляють у містах люди, а також свідоме планування різних квар­ талів виражають найхарактерніші риси розвитку сучасного капі­ талізму.

5.Розширення приміських зон та «спальних районів» сприяло за­ непаду центрів міст. Заможніші групи людей та ділові фірми воліють вибиратися з центру міст, щоб скористатися перевагами нижчих норм місцевих податків. Утворюється зачароване коло: що більше розвивається передмістя, то більші проблеми постають перед жителями центральних частин міст. Оновлення міста — реставрація старих будівель з метою подальшого використання — набуло великого поширення, однак поки що повернути назад про­ цес занепаду центральних районів міст не вдається.

6.Сьогодні в аналізі міського життя необхідно вміти пов'язувати глобальні та місцеві проблеми. Місцеві чинники впливу на роз­ виток міст іноді бувають складовими частинами набагато масш-

табніших процесів. Структура місцевих кварталів, а також на­ прямки їхнього зростання й занепаду часто відображають зміни

у промисловому виробництві на міжнародному рівні.

7.Як і багато інших ділянок соціології, урбанізм зазнає впливу глобалізації. У новій моделі класифікації виділяється п'ять різ­ новидів міст: міста штаб-квартири, інноваційні центри, місця мо­ дульного виробництва, транзитні пункти для країн «третього сві­ ту» та міста пенсіонерів.

8.У країнах «третього світу» відбуваються масштабні процеси роз­ витку міст. Міста в цих країнах у багатьох відношеннях відріз­ няються від міст Заходу і в них часто переважають тимчасові нелеґальні оселі, де умови життя надзвичайно злиденні.

Jim Kemeny, Housing and Social Theory (London: Routledge, 1991). Праця, в якій проблема житлобудівництва розглядається з позицій науки та со­ ціології.

Anthony D. King, Global Cities (London: Routledge, 1991). Дискусія щодо глобального підходу тлумачення сучасного міста.

Paul Lawless, Britain's Inner Cities (London: Chapman 1989). Дослідження проблеми розвитку центральної частини міста та вибору вдалої політики щодо її подолання.

Suzanne Macgregor and Ben Pimlott, Tackling the Inner Cities (Oxford: Cla­ rendon Press, 1991). Обговорення проблеми центрів міст в Британії сього­ дні.

Richard Sennett, The Conscience of the Eye: The Design and Social Life of Cities (London: Paber and Faber, 1993). Пропонована інтерпретація природи міського життя в історичній перспективі.

Philip J. Waller, Town, City and Nation: England 1850—1914 (Oxford: Cla­ rendon Press, 1991). Аналіз соціальних умов розвитку урбанізації в XIX— XX ст.