Файл: DBN V.2.5-23-2010.pdf

С. 134 ДБН В.2.5-23:2010 
 

отворами, °С. 

Приклад 

Дано: S

ном

 = 1000 кВ ּ А; Р

0

= 2 кВт; Р

К 

= 11 кВт; k

3

 = 0,7; Н = 3 м. 

Нехтуючи  тепловіддачею  через  стіни  та  стелю  (Q

V2

  ≈  0),  визначаємо 

(рисунок И.1): Q

V1

= Р

Т 

= 2 + 11 ּ 0,7

2

 = 7,4 кВт; ∆

ϑ

L

 = 

ϑ

1

 – 

ϑ

2

 = 15 °С (значення 

15°С  можна  прийняти  як  середнє  для  більшості  випадків  практичного 

застосування.  Так,  наприклад,  згідно  з  даними  заводу-виробника 

ϑ

1

приймається  меншою  від  максимальної  робочої  температури  трансформатора 

40 – 1 = 39°С, a 

ϑ

2

 визначається за СНиП 2.04.05 (додаток 8), яка для Києва в 

теплий період року становить 23,7°С, таким чином 

ϑ

1

– 

ϑ

2

 = 39 – 23,7 = 15,3°С). 

Використовуючи  номограму  (рисунок  И.2),  проводимо  першу  пряму  від 

Q

V1

  =  7,4  кВт  до  ∆

ϑ

L

  =  15  К.  Вона  перетинає  шкалу  V

L

  у  значенні  0,45  м

3

/с  – 

шукане  значення  швидкості  потоку  повітря.  Це  значить,  що  нам  необхідно  не 

менше 220 м

3

/год повітря на 1 кВт втрат тепла в трансформаторі за ∆

ϑ

L

 = 15°С. 

Друга  пряма  креслиться  від  точки  перетину  першої  прямої  з  межею 

(справа від шкали V

L

) до значення H = 3 м. Дана пряма перетинає шкалу А

1, 2

 у 

значенні 0,74 м

2

 – це шукане значення вільного поперечного перерізу забірного 

та витяжного отворів. 

Примітка.  Номограма  вже  враховує  опір  потоку  повітря  на  забірній 

дротяній  решітці  з  розміром  вічка  10...20  мм  та  на  витяжній  жалюзійній 

решітці.  За  використання  жалюзійної  решітки  на  забірному  та  витяжному 

отворах перерізи необхідно збільшити приблизно на 5... 10 %. 

На  відміну  від  тепловіддачі  природної  циркуляції  повітря  Q

V1

, 

тепловіддача  через  стіни  та  стелю  Q

V2

,  як  правило,  менша  та  залежить  від 

товщини  та  матеріалу  стін  та  стелі  й  коефіцієнта  теплопередачі.  Тепловіддача 

через стіни та стелю Q

V2

, кВт, визначається за формулою: 

де  K

W, D 

– коефіцієнт теплопередачі (таблиця И.1), Вт/м

2 

· °С; 

С. 135 ДБН В.2.5-23:2010 

A

W, D

 – площа поверхні стін та стелі, м

2

; 

∆

ϑ

W, D 

–  різниця температур зовні/усередині приміщення, °С. 

Таблиця И.1 

Матеріал 

Товщина, см 

Коефіцієнт 

теплопередачі К, 

Вт/м

2

ּ°С 

Легкий бетон  

10 

1,7 

20 

1,0 

30 

0,7 

Випалена цегла  

10 

3,1 

20 

2,2 

30 

1,7 

Бетон  

10 

4,1 

20 

3,4 

30 

2,8 

Метал  

- 

6,5 

Скло  

- 

1,4 

Примітка.  У наведених  в  таблиці  И.1 значеннях  коефіцієнта  теплопередачі 

К врахована передача тепла по поверхні  

Рисунок И.1 

С. 136 ДБН В.2.5-23:2010 
 

Рисунок И.2 

И.2.2 Примусова вентиляція 

Тепловіддача  за  примусової  циркуляції  повітря  Q

V3

  зазвичай  є  набагато 

більшою  за  складники  Q

V1

  та  Q

V2

,  і  тому  на  практиці  для  розрахунків 

примусової  вентиляції  трансформаторної  камери  приймають,  що  Q

V3

  =  P

T

,  а 

тепловіддача через стіни та стелю Q

V2

 забезпечує додатковий запас вентиляції. 

Тепловіддача  примусової  циркуляції  повітря  Q

V3

,  кВт,  визначається  за 

формулою: 

С. 137 ДБН В.2.5-23:2010 

де V

L

–

швидкість потоку повітря, м

3

/с; 

С

L

= 1,015 кВт/(кгּК) – теплоємність повітря; 

ρ

L

 = 1,18 кг/м

3

 – густина повітря за температури 20 °С; 

∆

ϑ

  = 

ϑ

1 

- 

ϑ

2

  –  різниця  температур  повітря  між  забірним  та  витяжним 

отворами, К. 

Для  розв'язання  рівняння  (И.6)  зручно  використовувати  номограму, 

наведену  на  рисунку  И.3.  Таким  чином,  можливо  розраховувати  наступні 

параметри  для  найбільш  характерних  швидкості  повітряного  потоку  10  м/с  у 

повітроводі та різниці температур ∆

ϑ

L

: 

-

 витрати повітря; 

-

 поперечний переріз вентиляційного каналу; 

-

 поперечний  переріз  забірного  та  витяжного  отворів  для  повітря 

(приблизно 25 % поперечного перерізу каналу). 

Взаємозв'язок  швидкості  повітряного  потоку  V

L

,  швидкості  повітря  V  та 

середньої величини поперечного перерізу А визначається за формулою: 

Номінальна  потужність  вентилятора  для  камери  Р,  кВт,  визначається  за 

формулою: 

де  р   – повний тиск повітряного потоку, Н/м

2

, що визначається як р = р

R

 + р

B

; 

р

R

  – статичний тиск; 

р

B

  – динамічний тиск; 

V

L

–

витрати повітря, м

3

/год; 

η   – к.к.д. вентилятора (0,7.. .0,9). 

Статичний  тиск  складається  з  суми  втрат  тиску  в  обладнанні  (фільтрах, 

глушниках,  опорах  вигинів,  решіток  та  зміні  поперечного  перерізу)  та 

повітроводах. Типові значення втрат тиску для цих випадків наведено в таблиці 

С. 138 ДБН В.2.5-23:2010 
 

И.2. 

Таблиця И.2 

Жалюзі 

приблизно 10 ... 50 Н/м

2

Решітка 

приблизно 10 ... 20 Н/м

2

Глушники 

приблизно 50 ... 100 Н/м

2

Динамічний тиск р

В

, Н/м

2

, визначається за формулою: 

де  v

К

  – швидкість повітря у повітроводі, Н/м

2

, що визначається як  

v

К

 =

K

L

A

V

⋅

3600

; 

V

L

–

витрати повітря, м

3

/год; 

А

К

  – поперечний переріз повітроводу, м

2

. 

Приклад 

Дано:  в  камері  знаходяться  два  трансформатори  потужністю  2000  кВּА 

(S

ном

  =  2000  кВּА;  Р

0

=  3  кВт;  Р

К

  =  19  кВт;  k

3

  =  0,7;  ∆

ϑ

L

  = 

ϑ

1 

- 

ϑ

2

  =  15  К), 

розміщення вентиляції наведено на рисунку И.3. 

Тепловиділення трансформаторів складе: