ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 19.04.2019
Просмотров: 567
Скачиваний: 1
14. Принципи музичного навчання і виховання, які сприяють кращому засвоєнню знань і розумовому розвитку учнів
- принцип систематичного та послідовного навчання – це те спільне, що пов’язує музичну педагогіку з іншими видами навчання, оскільки не можна оволодіти предметом навчання, якщо вивчати його нерегулярно. Заняття мають бути регулярними, викладати предмет потрібно послідовно, згідно з логікою розвитку даного предмета. Цей дидактичний принцип включає такі вимоги, як пов’язування незнайомого матеріалу зі знайомим; викладення від простого до складного, з підведенням до необхідних узагальнень.
Характерною особливістю музичного навчання є потреба в регулярних домашніх заняттях. Принцип системності передбачає правильне планування та точний вибір репертуару для індивідуальної домашньої роботи учня, цілеспрямованого, тривалого самостійного тренування.
Принцип систематичності є вельми важливим у засвоєнні „стилю епохи”. Цей принцип реалізується в русі „від простого до складного” шляхом поступового накопичення досвіду виконання та аналізу фортепіанних творів різних епох.
- принцип усвідомленого засвоєння знань - антипод авторитарних методик викладання, наслідування поведінки педагога та бездумного тренування, за формулою “чим більше, тим краще”. Цей принцип потребує від учня вмінь самостійно розібратися в загальній і спеціальній музичній термінології, у структурі та змісті твору, що виконується.
Усвідомлена робота сприяє виробленню стійких навичок, поступово формуючи в учнів власний підхід до вивчення твору, а в підсумку самостійність мислення та інтерпретації.
- принцип міцності знань - це послідовне накопичення музичних знань і вмінь, що потребує ретельного опрацювання кожного твору та виконавських навичок для хорошої підготовки до виступу на концерті чи до іспиту. Отже, потрібно розвивати загальну і музичну пам’ять учня, формувати вміння використовувати накопичений досвід у нових умовах.
- принцип доступності навчання - передбачає урахування вікових особливостей учнів. Проте музичний розвиток відрізняється від загального тим, що він не так жорстко пов’язаний із віковими нормами. В музичному навчанні доступність пов’язана більше з індивідуальними особливостями учнів, рівнем їхньої обдарованості, загальним і музичним розвитком, здатністю до засвоєння. Відзначимо, що нерідко молодші школярі виявляють здатність оволодівати і на високому художньому рівні виконувати складні музичні твори.
Принцип доступності в дидактиці передбачає, що процес навчання вибудовується на рівні реальних можливостей учня. На думку А.Артоболевської, педагог має ставити перед учнем лише одне завдання. Не можна висувати одразу всі вимоги. Інакше учень втратить віру у власні сили, знизиться його працездатність, може появитися перевтома.
- принцип наочності навчання - є зовнішньою опорою внутрішніх дій, що їх реалізує дитина під керівництвом вчителя в процесі оволодіння знаннями. У музичній педагогіці використовуються два основних види наочності: показ (ілюстрація) та пояснення. Мета показу полягає у створенні уявлень про художній образ в одному з виконавських варіантів: педагогічному та суто виконавському (художнє виконання). Більш ефективним є педагогічний, який супроводжується аналізом ігрових прийомів та методичними вказівками.
Принцип наочності в музичній педагогіці з культурологічних позицій має величезне значення. Незважаючи на значущість вербального спілкування педагога з учнем, основний вплив на учня здійснює „особистий приклад” педагога, який виконує фрагмент музичного твору, показує, як слід над ним працювати. Звичайно, часте виконання твору викладачем небажане: це призводить до сліпого копіювання замість творчої самостійної інтерпретації твору, який вивчають. Наочність виконавської частини доцільно поєднувати з наочністю іншого типу, наприклад, з переглядом репродукцій творів художників, які причетні до художнього стилю музики, що її вивчають. Звичайно, живі життєві враження та образи картин не повинні призводити до однобічного розуміння принципу наочності. Важливо навчити учнів самостійно долати шлях від наочних художніх образів до невисловлених образів, які узагальнюють на основі музичної мови різні життєві явища, інакше кажучи, до осягнення художнього образу в музиці.
- принцип індивідуального підходу - в музичній педагогіці посідає перше місце, тому що він пов’язаний із завданням розвитку властивих для кожного учня рис та особливостей, які становлять творчу музичну індивідуальність. Найактивніше впливати на музичний розвиток учнів дають змогу індивідуальні заняття з фаху, на яких застосовуються різні прийоми впливу та активні методи навчання, адже творчий підхід до розвитку індивідуальності – одне із завдань музичної педагогіки.
принцип активності - висувається як ознака провідної ролі педагога в музичному розвитку та як потреба в активній діяльності учнів на всіх стадіях навчального процесу. Активність учня керується на різних рівнях, і багатогодинні механістичні вправи – один із видів активної навчальної діяльності. Проте найвищою формою є “напружена мисленнєва діяльність” (А.Люблінська) та активне емоційне ставлення до виконання і навчання в цілому. Оскільки принцип активності виходить із завдання добитися максимальних результатів у музичному розвитку, він передбачає як методичний прийом подолання завдань високого рівня труднощів як стосовно вибору репертуару, так і виконання художніх і технічних вимог педагога.
Принцип активності в дидактиці передбачає відповідне ставлення учнів до предмета, мети учення, до процесу здобуття знань і накопичення нових умінь. Для успішного оволодіння матеріалом культурологічного характеру на музичних заняттях важливо спрямовувати активність учнів на самостійне здобуття знань. Цього можна досягти лише за умови зацікавленого ставлення до загальнокультурних, естетичних проблем у цілому і до здобуття таких знань на уроках. Здебільшого музиканти стають надзвичайно емоційними, коли йдеться про проблеми взаємодії музики з іншими видами мистецтв. Багато хто з музикантів відчувають інтерес до літератури, живопису, театру незалежно від того, чи усвідомлюють вони професійну значущість своїх інтересів. Досвід показує, що завдання, які розширюють звичні рамки уроку музики, стимулюють фантазію, розкривають творчі здібності студентів, активізують сам процес навчання музики.
- принцип єдності виховання, освіти і розвитку - реалізується в процесі засвоєння художніх стилів через усвідомлення художньо-естетичного, морального, духовного потенціалу музичного твору. Працюючи над кожним конкретним твором, потрібно пояснити учням історико-культурні закономірності, що лежать в основі його стилю. Так, вивчаючи стиль бароко, слід спинитися на піднесених ідеях релігійного змісту, на пафосі моральної чистоти, що закладена в естетиці цього стилю. Невипадково багато видатних педагогів-піаністів радять під час вивчення музики Й.Баха розкривати перед учнями такі поняття, як духовна велич, ідея самопожертви, філософія життя і смерті, добра і зла, вічні моральні цінності тощо.
Музичні твори, що належать до класицизму, втілюють естетичні ідеали, які відповідають „стилю епохи”. В них закладено ідеї розумності світового порядку, гармонії буття, цінності впорядкованої світобудови. Тому, працюючи над творами віденських класиків, необхідно розповісти учням про ідеали Просвітництва, про гармонію як вищу категорію естетики класицизму, показати, як реалізувалися ці ідеї в стилістиці класичних сонат Й.Гайдна, А.Моцарта, Л.Бетховена.
Як засіб педагогічного впливу учитель може використати факти біографії видатних майстрів-класиків. Наприклад, працюючи над сонатою Й.Гайдна, можна розповісти учням про ті жорсткі естетичні норми життя, які композитор сприйняв ще у своєму патріархальному дитинстві. Вірячи в кінцеву справедливість світу, пропагуючи цінність праці і простоту життя, композитор втілив у музиці правдивість та відвертість почуттів, впорядкованість уявлень про добре та погане. Інші цінності можна підкреслити в творчості А.Моцарта або Л.Бетховена. Так, у А.Моцарта слід виділити піднесеність і гармонію образів, витонченість ліричних переживань, чіткість уявлень про світ і пітьму, добре й погане; у Бетховена – неухильну протидію людини ворожим силам, героїзм, волю, енергію, самоствердження. Це означає, що учні в процесі музичної підготовки не лише набудуть необхідний запас знань про „стиль епохи”, засоби музичної виразності, а й отримають моральні настанови, відображені в творчості видатних майстрів, що закликають до відповідальності у праці, до доброти, простоти, відвертості, відкритої боротьби зі злом.
Вивчаючи твори епохи романтизму, учні обов’язково поринають у світ майбутніх почуттів і переживань, у світ страждання „маленької людини” з її коханням, радістю, болем, образами. Навіть образи природи, закарбовані на багатьох сторінках романтичної фортепіанної музики, композитори сприймали крізь призму особистих переживань і емоцій. Безпосередність вираження почуттів, пристрасність сприйняття прекрасного і водночас розлад душі – ось основа багатьох романтичних творів. Навчити учнів висловлювати ці почуття – головне завдання педагога. Тому при розмірковуванні над художніми образами романтичної музики продуктивним є читання ліричних віршів, звернення до романтичного живопису, скульптури, театру.
Музика сучасності є різноманітною за своїми стильовими настановами, вчить незалежності мисленння, повазі до різних поглядів, оригінальності творчого самовираженння. Таким чином, кожен стиль музичного твору живить розум і серце, дає змогу в процесі занять поєднувати освітні та виховні завдання.
- принцип зв΄язку навчання з життям - досить повно описано в музично-педагогічних працях Д.Кабалевського. Він відзначав, що внутрішній, творчий і життєвий зв΄язок існує між всіма мистецтвами, адже мистецтва виникають не на порожньому місці, не з одного лише випадкового уявлення їхніх творців. Джерелом є реальне життя, що живить рівною мірою мистецтво і письменника, і композитора, і художника. Тому є багато спільного між різними мистецтвами, хоча в кожному з них це „спільне” виражається різними засобами, в різних формах і по-різному впливає на нас. Зрозуміти твори мистецтва – це означає насамперед зрозуміти його життєвий зміст, усвідомити, на якому життєвому грунті воно виникло.
15. Система музично-ритмічного виховання Еміля Жак-Далькроза.
16. Педагогічна концепція і методична система музичного виховання Карла Орфа.
17. Музично-виховна система Золтана Кодая.
У світовій музичній культурі Золтан Кодай відомий як композитор, фольклорист, педагог та громадський діяч. Плідно працюючи на ниві музичної освіти й вихованняЗ. Кодай плідно працював на ниві музичної освіти й виховання. Він закликав ліквідувати музичну неграмотність широких народних мас, прагнув навчити всіх людей розуміти та любити музику. Для досягнення цієї мети він вважав за необхідне використовувати ресурси школи й аматорських колективів, особливо хорових. В методиці З. Кодая слід відзначити чотири основних положення: - по-перше, тільки активна музична діяльність, тільки практика музикування можуть стати основою музичного виховання, здатною привести до справжнього відчуття та розуміння музики; - по-друге, єдиним "інструментом" для музикування, що доступний кожному, є людський голос; - по-третє, тільки колективний спів, тобто хор, сприятиме загальному музикуванню, спільному музичному хвилюванню та відчуттю людської спільності: - по-четверте, ніщо інше, крім співу, не може розвинути відносний звуковисотний слух, який є фундаментом музикальності. Для виховання висококультурної людини, на думку З.Кодая, необхідні три складові виховання: традиція, смак, духовна цілісність.
18. Методична система музичного навчання Бориса Тричкова.
19. Педагогічні ідеї Б. В. Асаф’єва.
20. Педагогічна концепція і методична система музичного виховання Д. Б. Кабалевського.
21. Провідні педагогічні ідеї сучасних українських науковців у галузі загальної музичної освіти ХХ – поч. ХХІ ст.
22. Педагогічні ідеї українських музикантів-педагогів кінця ХІХ – початку ХХ століття (М. Д. Леонтович, П. О. Козицький)
23. Педагогічні ідеї українських музикантів-педагогів кінця ХІХ – початку ХХ століття (К. Г. Стеценко, Я. С. Степовий, В. М. Верховинець)
24. Вокально-хорова робота на уроці музичного мистецтва.
25. Методика проведення слухання музики на уроці
26. Методика розучування шкільної пісні
Головна вимога щодо співацького репертуару — висока художність, доступність для виконання учнями. Засвоєння співацького репертуару в класі має бути ретельно продуманим учителем.
Для розучування пісенного матеріалу використовуються різні методи.
Розучування пісні на слух. Цей метод є досить актуальним у процесі роботи з учнями початкової школи, особливо з першокласниками, які ще не володіють певними вокальними навичками. Для учнів робота над піснею починається з її сприйняття. На практиці можна використати декілька варіантів показів пісні: виконання пісні самим учителем, одним чи декількома учнями, які добре співають (у цьому випадку педагог попередньо готує їх до виступу); прослуховування грамзапису (у виконанні соліста чи дитячого хору). Якщо показується два варіанти виконання (наприклад виконання вчителя та слухання запису), діти можуть їх порівняти. Головною вимогою до показу пісні є яскравість та виразність виконання. Пісню потрібно показати у повному обсязі, щоб діти мали нагоду ознайомитися як із змістом, так і з її виражальними особливостями.
Після першого ознайомлення доцільно провести коротку бесіду з учнями щодо їх вражень, змістового та ідейно-художнього наповнення. Проте слід остерігатися, щоб розмова не зводилася до переказу тексту. Важливо, щоб діти ділилися своїми враженнями, висловлювали власне ставлення до нового твору.
За наявності в тексті незрозумілих для учнів слів, словосполучень проводиться словникова робота.
Якщо текст нескладний, його доцільно вчити одночасно з мелодією. Це зекономить час, активізує увагу та пам'ять. Складніший текс вивчається за допомогою роздаткового або наочного матеріалу.
що пісня складається з декількох куплетів, не слід вчити її у повному обсязі на одному уроці. Краще приділити більше уваги музично-виконавському матеріалу. Після розучування першого куплета пісні можна обрати соліста, який виконає окремі фрази чи мелодію в цілому, а клас повторить за ним! Прислуховуючись до кожного, педагог виявляє тих, хто невірно інтонує, і звертає їхню слухову увагу на помилки.
Під час роботи з молодшими школярами слід пам'ятати, що діти цього віку не можуть довго утримувати свою увагу на чомусь одному, і тому доцільно використовувати в роботі одночасно декілька різних за характером і важкістю пісень. З огляду на це одну пісню доцільно розучувати впродовж двох-трьох уроків.
Розучування за допомогою наочних схем. Використання цього методу сприяє більш свідомому засвоєнню пісні, адже активізується як слухове, так і зорове сприйняття, що є актуальним для молодших школярів.