Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

В. М. Власенко, Л. А. Тихонюк, М. В. Рубленко 

ОПЕРАТИВНА ХІРУРГІЯ, АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ 

І ТОПОГРАФІЧНА АНАТОМІЯ 

Автори: В.М. Власенко, JI.A. Тихошок, М.В. Рубленко 

Рецензенти: доктори ветеринарних наук, професори В. Й. Іздепський (Полтавська державна аграрна 

академія), Г. М. Фоменко 
(Харківська державна аграрна академія) 

В.М. Власенко, JI.A. Тихонюк, М.В. Рубленко 

В58 Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна анатомія. - Біла Церква, 2003. -512 с. 

ISBN 966-7417-49-2 

У  підручнику  викладено  вчення  про  хірургічну  операцію,  хірургічні  інструменти  та  їх  застосування,  фіксацію  тварин, 

профілактику хірургічної інфекції, методи загального й місцевого знеболювання, нейролептаналгезію, елементи хірургічних операцій, 
загальні  оперативні  втручання  в  різних  ділянках  тіла,  десмургію  та  методи  застосування  новокаїнових  блокад  з  лікувальною  й 
профілактичною метою. 

ББК 48.75 

© Власенко В.М., Тихонюк J1.A., Рубленко М.В., 2003 

ББК 48.75 

В58 

УДК 619:617.4-089.5/11 (075.8) 

ISBN 966-7417-49-2 

Viainchirurgiaestviadolorasa(Дорога в хірургію - важка дорога) 

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА 

£ 

v e t e r i n a r i u m  

ВСТУП 

Предмет "Оперативна хірургія" та його роль у формуванні лікаря ветеринарної 

медицини 

Ветеринарна  хірургія(chirurgiaveterinarium;  від  грец.  cheir-  рука  +  +  ergon-  дія,  тобто  означає 

"рукоділля", ремесло, майстерність;  veterinarium-  лікуючий худобу)  -  наука, яка вивчає захворювання, для 
лікування  яких,  крім  загальних  терапевтичних  заходів  (фармакологічних,  фізичних  і  біологічних), 
застосовують  різноманітні  криваві  й  некриаавл  меКанічні  upvmoMw,  ті  мають  та  меті  діквідаидо  або 
полегшення хворобливого стану тварини. В оперативній хірургії механічні прийоми є основними. Із ряду 
окремих простих механічних прийомів або ручних дій складаються більш складні оперативні прийоми, які 
називаються хірургічними операціями. Учення про них і складає предмет оперативної хірургії. 

Оперативна  хірургія  -  розділ  хірургії,  який  вивчає  теоретичні  основи,  правила,  способи  і  техніку 

виконання  хірургічної  операції.  Для  того,  щоб  виконати  раціонально  ту  або  іншу  хірургічну  операцію, 
необхідно  не  тільки  вивчити  її  техніку  й  знати  умови,  при  яких  дана  операція  може  бути  виконана  чи 
протипоказана, необхідно мати чітку  уяву  про її доцільність і недоліки, врахувати  анатомо-топографічні 
особливості оперованої ділянки тіла. 

4

Поряд із цим, оперативна  хірургія розробляє операції для проведення на клінічно здорових тваринах 

фізіологічних  і  патофізіологічних  експериментів  з  метою  вивчення  функцій  окремих  органів  і  систем 
організму  або  створення  моделей

  хвороб.

  Теоретичною  базою  для  оперативної  хірургії  є  топографічна

анатомія.

Розробка в цьому напрямку різних оперативних прийомів та інших складних операцій, тобто вивчення 

їх  з  точки  зору  фізіології  і  топографічної  анатомії,  врахування  безпосередніх  і  віддалених  результатів, 
складає  основну  задачу  оперативної  хірургії.  Остання  дає  студентам  теоретичні  основи  і  прищеплює 
технічні  навики  хірургічного  оперування  тварин.  У  той  же  час  вона  вирішує  конкретні  господарські 
завдання, а саме: а) відновлення у найстисліші строки втраченої або зниженої продуктивності і подальше її 
підвищення;  б)  покращення  або  відновлення  працездатності  тварин;  в)  сприяння  відтворенню  стада;  г) 
збільшення  і  поліпшення  якостей  м'ясної,  вовнової  і  молочної  продуктивності  тварин;  д)  запобігання 
травматизму тварин та усунення його наслідків. 

Головним моментом оперативної хірургії є технічне виконання операції. Не можна вважати хірургічну 

операцію тільки місцевим втручанням, оскільки вона глибоко зачіпає весь організм у цілому. Тому хірург 
повинен  володіти  не  тільки  спеціальними  технічними  знаннями,  але  й  лікарським  мисленням  -  уміти 
"мислити  фізіологічно,  а  оперувати  анатомічно".  Відносно  цього  є  вдалий  вислів  О.  В.  Виш-  невського: 
"Якщо хірурга-майстра робить анатомія, то думаючого хірурга-клініциста - фізіологія". 

Перш,  ніж  приступити  до  операції  на  продуктивній  тварині,  лікар  повинен  вирішити  питання  про  її 

доцільність з економічної точки зору, тобто розрахувати, чи буде вартість тварини після виліковування (за 
вирахуванням затрат на лікування) перевищувати її оцінку в даний момент. 

Опір хворих тварин, їх постійне непокоєння під дією болю, м'язова сила великих тварин - все це заважає 

благополучному  кінцю  операції.  Операція  вважається  вдалою  тільки  тоді,  коли  в  прооперованих  тварин 
зберігається повністю працездатність і продуктивність. 

Оскільки хірургічна операція не є тільки місцевим втручанням, а впливає на функцію всього організму, 

зрозуміло,  що  вивчення  оперативної  хірургії  тісно  пов'язане  з  необхідністю  засвоєння  студентами 
відповідного рівня знань  з  анатомії,  топографічної анатомії,  гістології,  фізіології,  патологічної фізіології, 
клінічної діагностики, фармакології та інших дисциплін. 

Оперативна техніка хірурга містить деякою мірою елемент мистецтва, яке потребує засвоєння певних 

технічних  навиків  користування  інструментами,  бережливого  поводження  з  тканинами,  швидкого  орі-
єнтування,  певного  темпу  в  роботі.  Сучасна  хірургія,  маючи  в  своєму  розпорядженні  надійні  методи 
загального і місцевого знеболювання, асептики та антисептики, сучасне обладнання і різноманітні спеціа-
льні методи діагностики, майже не має межі для хірургічного втручання. Немає такого куточка в живому 
організмі, куди б не проникав ніж хірурга.

Предмет "Оперативна хірургія" розділяється на загальну і спеціальну частини. У першій розглядаються 

загальні  питання  про  фіксацію  тварин,  хірургічну  операцію,  елементарні  оперативні  прийоми,  з  яких 
складається  операція,  методи  знеболювання,  профілактику  хірургічної  інфекції,  десмургію,  введення 
лікарських речовин тощо. У спеціальній частині вивчаються анатомо-топографічні дані оперованої ділянки 
тіла тварини і різні хірургічні операції, які виконуються в кожній із цих ділянок.

КОРОТКА ІСТОРІЯ ХІРУРГІЇ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ 

Історичний шлях хірургії є складним. Поряд з періодичним підйомом знань, розвитком техніки, а також 

геніальних передбачень і заключень, в історії хірургії відзначалися періоди глухого занепаду, забуття багато 
чого  досягнутого.  Так,  наприклад,  найважливіший  прийом  майже  кожної  хірургічної  операції  - 
перев'язування кровоточивої судини - був відомий іще до нашої ери в Олександрії. У 1-му столітті нашої ери 
він був вперше описаний Цельсом (І ст. до н. е. - І ст. н. е.), і тільки через 1500 років, в XVI столітті, знову 
був "відкритий" Амбруазом Паре (1510-1590) як цілковито новий. 

В історії розвитку людського суспільства поряд з  причинами, які вимагали розвитку хірургії, були й 

негативні фактори, які глушили науку взагалі, в тому числі й хірургію. Наприклад, релігія і пов'язана з нею 
схоластика. Релігія часто не дозволяла проводити розтин трупів, не допускала втручання в організм, появу і 
проливання крові. Правда, це було лицемірством, оскільки одночасно через релігію та в її ім'я проводилися 
страти і допити, яким у першу чергу піддавалися ті, хто прагнув до знань. Зрозуміло, що розвиток науки, 
особливо такої, як хірургія, з глибоким матеріалістичним змістом, йшов не тільки врозріз з ученням церкви, 
але й вів до заперечення релігії. У далекому історичному минулому хірургія процвітала в тих країнах, де 
загальна культура, розвиток науки і філософії досягли високого рівня: в Єгипті, Індії, особливо в Греції і 
Римі, на Сході. Достатньо згадати такі імена, як Гіппократ, Цельс, Абу Алі Ібн Сіна (Авіценна), які внесли 
неоціненний вклад у скарбницю хірургічної науки. 

Першими лікарями тварин були скотарі, пастухи, пізніше знахарі, жерці. У давнину пастухи надавали 

першу  хірургічну  допомогу  тваринам,  приймали  у  них  роди,  інколи  патологічні.  Коли  роди  усклад-
нювалися, застосовували операції (кесарів розтин). У ті часи виникла й інша операція  - кастрація самців. 
Римляни проводили цю операцію у самців всіх видів домашніх тварин і риб. Маго із Карфагена (II ст. до н. 
е.)  вперше  згадує  про  використання  "клупп"  (лещаток)  при  кастрації  жеребців.  Ці  операції  були  самими 
стародавніми на землі. 

Слід  відмітити,  що  лікарі  лікували  внутрішні  хвороби  і  ті  захворювання,  які  не  потребували 

оперативних  втручань.  Хірургія  була  ремеслом,  нею  займалися  цирульники,  ковалі  та  інші  майстри,  які 
передавали свої навики  учням. Так виділилися дві галузі  як  у гуманній медицині,  так і  у ветеринарній  - 
терапія і хірургія. А сама ветеринарія не відділялася від гуманної медицини. 

Великий  вплив  на  розвиток  і  наукове  становлення  медицини  і  хірургії  здійснив  учений  і  лікар 

Стародавньої Греції Гіппократ (460 - 377 рр. до н. е.). В його працях викладені раціональні для того часу 
способи  лікування  ран,  приведена  система  лікування  переломів,  описане  вправлення  вивихів,  дана 
характеристика сепсису, описаний правець і ряд інших захворювань, а також ряд операцій (резекція ребра, 
торакотомія тощо).