100. Схарактеризуйте діяльність клінік, дружніх до молоді

Клініки дружні до молоді (КМД) – це спеціалізовані підрозділи, як правило у складі

дитячих поліклінік, які надають медичні послуги молоді, а також інформують та

консультують, зокрема з питань профілактики ВІЛ та інфекцій, які передаються

статевим шляхом.

За визначенням ВООЗ "підліток - це людина, яка вже не дитина, але ще не доросла". Саме тому підлітки потребують допомоги, яка за формою відрізняється від допомо­ги, що надається дітям та дорослим. Підлітки й молоді люди часто не вважають себе хворими, і в більшості випадків медична допомога їм необхідна не тільки через захворювання.

Тому необхідним є орієнтування як на лікування найтиповіших захворювань, так і на інші аспекти здоров'я, пов'язані з:

1. адиктивною поведінкою - вживання алкоголю, наркотиків, тютюнопаління;

2. статевою поведінкою - ранні сексуальні відносини, непланована вагітність, раннє материнство, інфекції, що передаються статевим шляхом, ВІЛ;

3. поганим харчуванням;

4. депресіями, схильністю до суїцидальних вчинків;

5. нещасними випадками, травматизмом.

Основні завдання в діяльності КДМ:

1. забезпечення комплексної соціальної, медичної, психологічної та правової допомоги;

2. надання інформаційно-консультативних послуг з питань збереження здоров'я, особливо репродуктивного та профілактики ВІЛ;

3. профілактика ризикової поведінки, особливо щодо інфекцій, які передаються статевим шляхом, включаючи ВІЛ-інфекцію, та непланованої вагітності;

4. діагностика та лікування захворювань ре­продуктивної системи;

5. соціальний супровід , правова підтримка.

101. Організація соціальної реабілітації дітей-інвалідів у центрі

Центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів - реабілітаційна установа сфери управління Міністерства соціальної політики України та/або органів соціального захисту населення регіонального та/або місцевого рівнів, цільовим призначенням якої є здійснення комплексу реабілітаційних заходів для дітей-інвалідів, а також дітей віком до 2 років, які мають ризик отримати інвалідність, спрямованих на попередження (запобігання), зменшення або подолання фізичних, психічних розладів, коригування порушень розвитку, навчання основним соціальним та побутовим навичкам, розвиток здібностей, створення передумов для їхньої інтеграції у суспільство.

Реабілітаційний процес спрямований на:

1) навчання дитини-інваліда основним соціальним навичкам (особиста гігієна, самообслуговування, пересування, спілкування тощо), пристосування побутових умов до потреб дитини-інваліда, соціально-побутове влаштування та обслуговування, педагогічну корекцію для дитини-інваліда з метою вироблення та підтримання навичок самостійного проживання;

2) опанування навичками захисту власних прав та інтересів, самоаналізу та отримання навичок позитивного сприйняття себе та оточуючих, навичок спілкування, забезпечення самостійного проживання у суспільстві з необхідною підтримкою (соціальний та юридичний супровід, медичне спостереження, побутові послуги).

---

Основними формами реабілітаційної соціальної роботи з дітьми і молоддю з обмеженими психофізичними можливостями є групова та індивідуальна.

Основними завданнями групової роботи є:

1. допомога членам групи створити систему взаємодопомоги;

2. урахування у процесі роботи характеру і змісту групових процесів, використання їх для досягнення цілей групи, допомога в цьому кожному члену групи;

3. посилення здатності членів групи діяти незалежно;

4. допомога кожній особистості усвідомити свою спільність з іншими в момент припинення діяльності групи.

У своєму розвитку група проходить декілька стадій. На першому етапі ("орієнтування — включення") члени групи знайомляться, затверджується склад групи і приймаються групові цілі. Другий етап пов'язується із незадоволеністю і суперництвом. Третя стадія — етап продуктивної спільної роботи, інтеграція. Четверта стадія — припинення роботи групи, її ліквідування.

Важливою формою соціально-педагогічної роботи з дітьми-інвалідами є індивідуальна робота:

1. аналіз індивідуальних біологічних функцій і функціональних можливостей (біологічний і соціальний вік, рівень функціонального обмеження, біологічні ритми, психофізичні можливості);

2. виявлення специфіки соціокультурного розвитку (вплив різнорівневих соціальних факторів, соціальні потреби, ролі, статус, соціальні очікування, культурні й субкультурні цінності, норми);

3. усвідомлення психологічних характеристик (сприйняття, пам'ять, здатність до вирішення проблем, характер самооцінки, рівень залежності, адекватність реакцій);

4. дослідження особливостей психосоціальної адаптації, процесу взаємного впливу індивіда і його оточення;

5. залучення дитини до соціально-педагогічного процесу (соціалізації). Безпосередня практика соціально-педагогічної допомоги дітям-інвалідам включає конкретні методики, прийоми, засоби і техніки, які застосовуються соціальним педагогом відповідно до її мети, завдань і рівнів.

102. Територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян

Територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян є спеціальною державною установою, що надає послуги пенсіонерам, інвалідам, одиноким непрацездатним громадянам та іншим соціально незахищеним громадянам вдома, в умовах стаціонарного, тимчасового та денного перебування, які спрямовані на підтримання їхньої життєдіяльності і соціальної активності.

Основними завданнями територіального центру є:

1) виявлення одиноких непрацездатних громадян, які потребують соціально-побутового і медико-соціального обслуговування та допомоги, обстеження разом з представниками закладів охорони здоров'я, житлово-комунальних контор, громадських організацій їх матеріально-побутових умов проживання і визначення потреб в необхідності надання різних видів послуг;

---

2) встановлення зв'язків з підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, з питань соціального обслуговування та надання допомоги непрацездатним громадянам.

Територіальний центр через свої підрозділи забезпечує якісне надання різних видів соціально-побутових, комунальних та медико-соціальних послуг непрацездатним громадянам відповідно до висновків лікарів про ступінь втрати здатності до

самообслуговування, а саме:

- придбання та доставку продовольчих, промислових та господарських товарів за рахунок обслуговуваних громадян (при необхідності, за зниженими цінами або безплатно), приготування їжі, доставку гарячих обідів, годування, в тому числі у пунктах харчування, їдальнях, доставку книг, газет, журналів тощо;

- виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів, відвідування хворих у закладах охорони здоров'я, здійснення лікувально-оздоровчих, профілактичних заходів та соціально-психологічної реабілітації, госпіталізацію, консультування у лікарів та інших спеціалістів, створення умов для посильної праці;

- допомогу в прибиранні приміщення, пранні білизни;

- організацію надання платних послуг через пункти побуту (хімчистка, прання білизни, ремонт одягу, взуття і побутової техніки, перукарські послуги тощо);

- оформлення документів на отримання субсидій по оплаті житлово-комунальних послуг, оплату платежів;

- читання преси, написання листів;

- допомогу в обробітку присадибних ділянок (площа обробітку присадибних ділянок визначається разом з місцевими органами виконавчої влади);

- оформлення документів на санаторно-курортне лікування, влаштування до будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів (пансіонату), психоневрологічного інтернату тощо;

- організацію надання необхідних видів протезно-ортопедичної допомоги, забезпечує милицями, палицями, окулярами;

- оформлення замовлень та організацію контролю за своєчасним і якісним наданням послуг підприємствами торгівлі, громадського харчування, побуту, зв'язку, службами житлово-комунального господарства, закладами культури, колективними

сільськогосподарськими підприємствами тощо;

- встановлення і підтримання зв'язків з підприємствами, установами та організаціями для надання шефської допомоги одиноким непрацездатним громадянам;

- створення умов для посильної праці, лікувально-трудової терапії вдома;

- вирішення за дорученням обслуговуваних громадян різних питань у державних та інших підприємствах, установах і організаціях, об'єднаннях громадян, контроль за наданням встановлених пільг;

- організацію відпочинку (відвідання лекцій, участь в екскурсіях, самодіяльних художніх колективах, гуртках і т.п.), проведення консультацій у спеціалістів з різних питань.

---

- інші послуги, що визначаються при індивідуальних обстеженнях матеріально-побутових умов проживання одиноких непрацездатних громадян.

103. Характеристика сучасних проблем соціального захисту

Першочерговою проблемою у контексті соціального захисту насе­лення є запровадження повномасштабної реформи пенсійної системи, яка повинна здійснюватися за трьома рівнями: солідарної системи пенсійних виплат (перший рівень), системи нако­пичувальних індивідуальних пенсій­них рахунків у рамках загальнообов'­язкового державного пенсійного стра­хування (другий рівень) та системи не­державного пенсійного страхування, яка забезпечуватиме виплату додатко­вої пенсії за рахунок добровільних пенсійних внесків громадян (третій рівень). Порядок функціонування першого та другого рівнів системи пенсійного забезпечення, а також механізм переходу до обов'язкової накопичувальної системи визначені у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Серйозною соціально-економічною проблемою, від якої залежить стан соціального захисту населення, є зростання рівня безробіття, що загрожує несприятливими соціальними наслідками. В цьому випадку необхідною є розробка та доповнення існуючих законодавчих актів про працю, визначення компетенції органів державного управління різних рівнів у здійсненні політики зайнятості населення. Ефективне впровадження даних заходів забезпечить розширення масштабів виробництва, створення нових робочих місць, підвищення зайнятості населення.

Оскільки підґрунтям соціального захисту населення та його методологічною основою є соціальне страхування, необхідно зосередити зусилля стосовно забезпечення підготовки та перепідготовки висококваліфікованих кадрів з розділу соціального страхування по широкому спектру соціально-економічних, соціально-медичних, психолого-педагогічних, соціально-правових, реабілітаційних та інших видів соціальних послуг населенню.

104. Соціальні послуги Українського товариства сліпих

Українське товариство сліпих (УТОС) – це всеукраїнська добровільна громадська організація інвалідів по зору, яка діє на території України відповідно до Конституції України, чинного законодавства і свого Статуту.

Українське товариство сліпих за підтримки держави проводить заходи щодо соціально-трудової, медичної та професійної реабілітації інвалідів — громадян України, які не можуть конкурувати на ринку праці. Організація забезпечує працевлаштування, медичну і соціальний захист інвалідів по зору. Для цього на місцях створюються первинні організації, а на територіях де є необхідність також організовуються навчально-виробничі підприємства (УВП). На яких незрячі люди отримують повний спектр соціального захисту, можливість реалізації можливості повноцінно жити і можливості працювати. Напрямок виробництва вибирають з можливості незрячих людей виконувати ту чи іншу справу. Допомога держави йде як по прямому фінансуванню проектів, так і побічно, надаючи пільги з оподаткування, створення держзамовлень у підприємств системи УТОС.

---

105. Соціальні послуги Українське товариство глухих

Українське товариство глухих (УТОГ) — всеукраїнська громадська організація людей з вадами слуху. Була заснована у 1933 році. Член Всесвітньої федерації глухих (ВФГ). На сьогодні обласні і територіальні організації УТОГ об'єднують понад 50 тисяч громадян України з порушеннями слуху та мови.

З часу створення структурні підрозділи товариства взяли на себе значну частину функцій державних органів з соціального захисту інвалідів зі слуху.

Основні напрями діяльності товариства:

1. Органіаційне об'єднання громадян з вадами слуху.

2. Захист їх прав та інтересів.

3. Забезпечення їх інтеграції у суспільні процеси, надання нечуючим інвалідам всебічної допомоги у професійній, трудовій і соціальній реабілітації.

106. Інклюзивне освіта

Інклюзивне навчання – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей» (Концепція розвитку інклюзивної освіти.

Основа інклюзивного навчання

Всі учні:

1. Можуть навчатися різними методами і в різний період часу.

2. Мають індивідуальні здібності й особливості.

3. Хочуть відчувати, що їх розуміють і цінують.

4. Мають різне походження і бажають, щоб їх відмінності поважалися.

5. Пізнають скрізь.

Переваги інклюзивного навчання.

Всі діти отримують користь від інклюзивного навчання. Воно дозволяє їм:

1. Розвивати індивідуальні сильні сторони і таланти.

2. Приймати всіх дітей без виключення в загальноосвітню шкільну систему і суспільство.

3. Працювати над досягненням індивідуальної мети беручи участь в житті громади та їхнього класу.

4. Залучати батьків в процес навчання і життя школи.

5. Розвивати культуру поваги і належності до школи. Мати можливість навчатися і поважати різні здібності інших.

6. Створювати дружні стосунки з іншими дітьми

7. Позитивно впливати на школу, громаду та поважати різноманіття та включення на більш широкому рівні.

Переваги інклюзивної освіти для інших дітей:

1. Діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей.

2. Діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них.

3. Діти вчаться співробітництву.

4. Діти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

107. Державний стандарт догляду вдома

Підставою для отримання соціальної послуги догляду вдома є звернення (заява) отримувача соціальної послуги або його законного представника до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, міських, районних у містах державних адміністрацій або органів місцевого самоврядування або суб’єкта, що надає соціальну послугу.

---

Смотрите также файлы

• Соціальна педагогіка. Лекції.docx

• Технологии социальной работы. Лекции.doc

• Опека и попечительство.docx

• Менеджмент социальной работы.doc

• ОТВЕТЫ КОЛЛОКВИУМ ПО РАДИОЛОГИИ.docx